Модуль 2: Дитяча хірургія. Текстові завдання



Сторінка1/5
Дата конвертації03.04.2021
Розмір0.88 Mb.
  1   2   3   4   5

Модуль 2: Дитяча хірургія.

Текстові завдання


  1. Які провокуючі фактори мають значення при виникненні гострого апендициту у дітей?

    1. алергія;

    2. сира їжа;

    3. травма;

    4. гіпертермія.

    5. *калові камені;



  1. Який варіант розташування червоподібного відростка у дітей не зустрічається?

    1. медіальне;

    2. ретроперитонеальне;

    3. підпечінкове;

    4. тазове.

    5. *піддіафрагмальне;



  1. Які особливості огляду дитини до 3-х років з підозрою на гострий апендицит?

    1. термометрія;

    2. порівняльна методична, дозована перкусія;

    3. аналіз крові;

    4. огляд через пряму кишку.

    5. *огляд у стані сну;



  1. Які, на ваш погляд, особливості клініки гострого апендициту у дітей перших 3-х років життя?

    1. гіпертермія;

    2. гіпотермія;

    3. переважання місцевих симптомів;

    4. відсутність випорожнень.

    5. *переважання загальних симптомів;



  1. Чим пояснити біль біля пупка при гострому апендициті?

    1. розташуванням паростка;

    2. високим розташуванням сальника;

    3. короткою брижею;

    4. запальним процесом у мезентеріальних лімфатичних залозах;

    5. *близьким розташуванням сонячного сплетення до кореня брижі.



  1. Які симптоми дозволяють диференціювати гострий апендицит від копростазу, крім наступних:

    1. затримка випорожнень

    2. задовільний стан;

    3. живіт м'який;

    4. стихання болю після клізми.

    5. *блювота;



  1. Які симптоми повинні враховуватись при диференційній діагностиці гострого апендициту та захворювань печінки:

    1. симптом Воскресенського;

    2. симптом Ортнера;

    3. симптом френікуса;

    4. стан нервової системи.

    5. *симптом дозованої перкусії;



  1. Який спосіб апендектомії застосовано у клініці:

    1. лігатурний;

    2. резекція здухвинного кута;

    3. інвагінаційний;

    4. ендоскопічний.

    5. *із зануренням культі паростка до кисету та Z-швів,



  1. У яких випадках апендикулярний інфільтрат лікують консервативними заходами:

    1. завжди у дітей до 3-х років;

    2. завжди у дітей старше трьох років;

    3. при наявності симптомів абсцедування;

    4. при гострому отиті.

    5. *при відсутності ознак абсцедування;



  1. Обстеження, що допомагають встановити діагноз «тазового апендициту»

    1. фіброезофагогастроскопія

    2. ірриграфія

    3. копрограма

    4. колоноскопія

    5. *пальцеве обстеження прямої кишки



  1. Який з перерахованих симптомів відсутній в термінальній стадії перитоніту?

    1. блювання

    2. вздуття живота

    3. блідість шкірних покривів

    4. набряк зовнішніх статевих органів

    5. *напруження м’язів живота



  1. Які критерії ефективності передопераційної підготовки хворого з перитонітом?

    1. нормалізація температури, пульсу, дихання

    2. зниження лейкоцитів, підвищення гемоглобіну, зменшення болю в животі

    3. припинення блювання, самостійні випорожнення, температура 37,5 ОС, підвищення лейкоцитів до 15-20 тис.

    4. АТ- 120/70 мм рт.ст. , пульс- 120 уд./хв., лейкоцитоз 10-12 тис.,діурез -50 мл.

    5. *відновлення діурезу, нормалізація ЦВД, температура тіла не више 38 ОС, зменшується мармуровість шкіри



  1. Симптоми,що спостерігаються при всіх формах гострого апендициту,крім:

    1. блювання

    2. болі в животі

    3. підвищення температури

    4. діарея

    5. *затримка випорожнень



  1. Яке твердження про анатомо-фізіологічні особливості черевної порожнини у дітей раннього віку невірне?

    1. надмірна рухливість сліпої кишки

    2. короткий великий сальник

    3. підвищена резорбтивна здатність очеревини

    4. порівняно велика площа очеревини

    5. *підвищена злипкова здатність очеревини



  1. При розлитому перитоніті передопераційну підготовку починають з:

    1. призначити анальгетики

    2. 25% магнезії сульфату в/в крапельно

    3. 10% розчин хлориду натрію в/в крапельно

    4. гемотрансфузія

    5. *розпочати інфузійну терапію колоїдами



  1. У хворого клініка розлитого перитоніту. Які симптоми характеризують важкість порушення гомеостазу?

    1. високий лейкоцитоз, позитивні симптоми подразнення очеревини, блювання

    2. збудження, тахікардія, дихальна недостатність

    3. болі в животі, підвищення температури, рідкі випорожнення

    4. с-м Грефе, судоми, метеоризм

    5. *западання очних яблук, олігурія, високий Нт



  1. В яких випадках апендикулярний інфільтрат лікують консервативними заходами?

    1. завжди у дітей до 3-х років

    2. завжди у дітей старших 3-х років

    3. при відсутності ознак абсцедування

    4. у всіх випадках

    5. *при наявності ознак абсцедування



  1. Обстеження, що допомагають встановити діагноз «тазового апендициту»

    1. фіброезофагогастроскопія

    2. ірриграфія

    3. копрограма

    4. рентгенографія

    5. *пальцеве обстеження прямої кишки



  1. Який з перерахованих симптомів відсутній в термінальній стадії перитоніту?

    1. блювання

    2. здуття живота

    3. блідість шкірних покривів

    4. діарея

    5. *напруження м’язів живота



  1. Які критерії ефективності передопераційної підготовки хворого з перитонітом?

    1. нормалізація температури, пульсу, дихання

    2. зниження лейкоцитів, підвищення гемоглобіну, зменшення болю в животі

    3. припинення блювання, самостійні випорожнення, температура 37,5 ОС, підвищення лейкоцитів до 15-20 тис.

    4. АТ- 120/70 мм рт.ст. , пульс- 120 уд./хв., лейкоцитоз 10-12 тис.,діурез -50 мл.

    5. *відновлення діурезу, нормалізація ЦВД, температура тіла не више 38 ОС, зменшення мармуровості шкіри



  1. У хворого клініка розлитого перитоніту. З чого необхідно починати передопераційну підготовку?

    1. призначити анальгетики

    2. ввести катетер у сечовий міхур

    3. ввести в/в гіпертонічний розчин

    4. гемотрансфузія

    5. *розпочати інфузійну терапію колоїдами



  1. У хворого клініка розлитого перитоніту. Які симптоми характеризують важкість порушення гомеостазу?

    1. високий лейкоцитоз, позитивні симптоми подразнення очеревини, блювання

    2. збудження, тахікардія, дихальна недостатність

    3. болі в животі, підвищення температури, рідкі випорожнення

    4. с-м Грефе, судоми, метеоризм

    5. *западання очних яблук, олігурія, високий Нт



  1. Гострий апендицит при тазовому розташуванні червоподібного відростка може давати схожу клінічну картину із нижчезазначеними захворюваннями,крім :

    1. гострий цистит

    2. проктосигмоїдит

    3. аднексит

    4. дизентерія

    5. *гострий парапроктит



  1. Пронос є не обов’язковим, але можливим при гострому апендициті у дітей. У яких випадках пронос підтверджує запалення апендиксу?

    1. При типовому розміщенні апендикса

    2. При ретроцекальному розміщенні апендикса

    3. Підпечінкове розміщення апендикса

    4. При ретроперітонеальному розміщенні апендикса

    5. *При розміщенні апендикса в порожнині малого тазу



  1. При якому розташуванні червоподібного паростка ректальне дослідження буде найбільш інформативним?

    1. Ретроцекальному

    2. Медіальному

    3. Підпечінковому

    4. Підселезінковому

    5. *Тазовому



  1. За клінічним перебігом перитоніти поділяються на:

    1. Інфекційні і абактеріальні

    2. Жовчні, калові і сечові

    3. Серозні, фібринозні, гнійні і гнилісні

    4. Обмежені і дифузні

    5. *Гострі і хронічні



  1. До ранніх післяопераційних ускладнень не належать:

    1. Аспіраційна пневмонія

    2. Перитоніт

    3. Кишкові нориці

    4. Нагноєння післяопераційної рани

    5. *Лігатурні нориці



  1. У дитини 12-ти років під час операції з приводу гострого деструктивного апендициту діагностовано сформований апендикулярний інфільтрат. Яка найбільш правильна подальша тактика хірурга?

    1. Обов'язково виконати апендектомію

    2. Апендектомію не проводити, зашити рану наглухо

    3. Виконати ілеотрансверзостомію

    4. Видалити інфільтрат

    5. *Апендектомії не проводити, дренувати черевну порожнину



  1. У дитини під час лапаротомії на 6-й день від початку захворювання виявлено апендикулярний інфільтрат. При спробі його роз’єднання наступає десерозація кишки. Який об’єм хірургічного втручання?

    1. Апендектомія без дренування черевної порожнини

    2. Апендектомія, дренування черевної порожнини

    3. Роз’єднання інфільтрату з виконанням апендектомії

    4. Ушивання лапаротомної рани, антибіотикотерапія, фізпроцедури

    5. *Дренування черевної порожнини, тазу, антибактеріальна терапія, місцево холод і фізпроцедури



  1. У дитини 10-ти років на 3-ій день після апендектомії з’явилась жовтяниця, біль в правому підребір’ї, гектична температура, пальпується збільшена болюча печінка. Про яке ускладнення необхідно думати?

    1. Вірусний гепатит

    2. Токсичний гепатит

    3. Цироз печінки

    4. Холедохолітіаз

    5. *Пілефлебіт



  1. У дитини під час операції виявлено гангренозний апендицит. Випіт прозорий, біля паростка невеличкі фібринозні нашарування, інфільтрація тканин. Проведено апендектомію. Подальша тактика включає:

    1. гумовий випускник;

    2. марлевий тампон;

    3. промивання черевної порожнини;

    4. тампон Мікуліча.

    5. *антибіотикотерапія;



  1. При первинному перитоніті раціонально виконати:

    1. лапаротомію;

    2. лапароцентез;

    3. антибактеріальну терапію;

    4. спостереження.

    5. *лапароскопію;



  1. У дитини на операції виявлено перфоративний апендицит, апендикулярний абсцес, стінки якого спадаються. Проведено апендектомію. Подальша тактика включає:

    1. одномоментне введення антибіотиків;

    2. марлевий тампон;

    3. промивання черевної порожнини;

    4. тампон Мікуліча.

    5. *гумовий випускник;



  1. Регрес запального процесу при гострому апендициті:

    1. можливий при початковій стадії запалення;

    2. можливий при флегмонозному апендициті;

    3. можливий при гангренозному апендициті;

    4. можливий навіть при перфоративному апендициті.

    5. *не можливий;



  1. У дитини під час операції з приводу флегмонозного апендициту випадково виявлено незмінений дивертикул Меккеля. Найбільш доцільно:

    1. залишення дивертикулу;

    2. планове видалення дивертикулу через 2-3 місяці;

    3. на розсуд хірурга;

    4. встановлення дренажу для спостереження.

    5. *видалення дивертикулу;



  1. У дитини 5 років – приступоподібний біль в животі, блювота, затримка відходження газів. З моменту появи болю пройшло 12 годин. Рік тому оперований із приводу апендициту. Обстеження треба почати з:

    1. дачі барієвої суспензії per os;

    2. гіпертонічної клізми;

    3. ректального дослідження;

    4. пальпації живота під наркозом.

    5. *оглядової рентгенографії;



  1. Причина виникнення гострого апендициту:

    1. підвищення тиску в просвіті паростка;

    2. ангіоневротичні розлади;

    3. порушення імунологічного стану організму;

    4. особливості харчового режиму;

    5. *будь-який із перерахованих чинників або їхньої комбінації.



  1. У дитини через 8 годин після апендектомії – клініка внутрішньочеревної кровотечі. Дитині показана:

    1. серединна лапаротомія, ревізія черевної порожнини;

    2. спостереження, проведення консервативних заходів;

    3. лапароцентез;

    4. лапароскопія.

    5. *ревізія через доступ у правій здухвинній ділянці;



  1. У дитини, оперованої з приводу апендикулярного абсцесу, апендектомії і дренування гнійника, на п’яту добу почав відходити кишковий вміст, що виділяється з рани. У цьому випадку доцільно:

    1. розширення рани;

    2. серединна лапаротомія, ревізія;

    3. лапаротомія, термінальна стома для виключення;

    4. лапаротомія, обхідний анастомоз.

    5. *консервативне лікування;



  1. Червоподібний паросток – це:

    1. функціональний орган;

    2. вада розвитку;

    3. аномалія;

    4. варіант розвитку.

    5. *рудимент;



  1. При виявленні холодного апендикулярного абсцесу операція повинна бути закінчена:

    1. роз’єднанням інфільтрату, апендектомією;

    2. марлевим тампоном до інфільтрату;

    3. мікроірригатором;

    4. ушиванням рани, антибіотиками і фізіотерапією після операції.

    5. *гумовим випускником;



  1. Найбільш типовою відмінною ознакою кишкового єрсиніозу з абдомінальним больовим синдромом від гострого апендициту є:

    1. висока температура, озноб;

    2. висипання на шкірі;

    3. стілець рідкий, водянистий, із різким запахом, кров’ю і слизом. Тенезми;

    4. збільшення печінки. Спазмована, болюча сигмовидна кишка;

    5. *комбінація перерахованих симптомів.



  1. Під час операції з приводу гострого апендициту – червоподібний паросток не змінений. У черевній порожнині – дуоденальний вміст. Хірургу слід:

    1. провести ревізію тонкої кишки;

    2. розширити рану і виконати ревізію черевної порожнини;

    3. перейти на параректальний доступ;

    4. виконати апендектомію і поставити дренаж.

    5. *перейти на серединну лапаротомію;



  1. У дитини на операції виявлено перфоративний апендицит, апендикулярний абсцес, стінки якого спадаються. Проведено апендектомію. Подальша тактика включає:

    1. одномоментне введення антибіотиків;

    2. гумовий випускник;

    3. марлевий тампон;

    4. промивання черевної порожнини;

    5. *тампон Мікуліча.



  1. Найбільш поширений варіант аномалії неповної облітерації жовчної протоки:

    1. неповна пупкова фістула;

    2. повна пупкова фістула;

    3. ентерокістома.

    4. кишкова нориця

    5. *дивертикул Меккеля;



  1. Найбільш поширене розташування дивертикула Меккеля:

    1. 10—20 см від ілеоцекального кута;

    2. 20— 40см від ілеоцекального кута;

    3. 80— 100 см від ілеоцекального кута.

    4. 1 м від ілеоцекального кута

    5. *40— 60 см від ілеоцекального кута;



  1. Характер випорожнень при кровоточивій виразці дивертикула Меккеля:

    1. дьогтеподібний;

    2. домішки яскравої крові;

    3. кал знебарвлений.

    4. «кавова гуща».

    5. *домішки крові темно-вишневого кольору;



  1. Найчастіша патологія дивертикула Меккеля:

    1. запалення;

    2. заворот;

    3. інвагінація.

    4. перфорація

    5. *пептична виразка;



  1. Найімовірніший діагностичний метод розпізнання кровотеч з виразки дивертикула Меккеля:

    1. УЗД черевної порожнини;

    2. фіброгастроскопія;

    3. оглядова рентгенографія.

    4. контрастна рентгенографія.

    5. *сцинтиграфія;



  1. Які форми змішаної кишкової непрохідності ви знаєте?

    1. спастична;

    2. динамічна;

    3. обтураційна

    4. паралітична

    5. *інвагінація.



  1. Які види динамічної кишкової непрохідності ви знаєте?

    1. странгуляційна;

    2. спайкова хвороба;

    3. інвагінація.

    4. заворот.

    5. *паралітична;



  1. При якому виді непрохідності головним є порушення кровообігу у кишці:

    1. паралітичної;

    2. спайкової хвороби;

    3. спастичної;

    4. обтураційної.

    5. *странгуляційної;



  1. Які симптоми набутої кишкової непрохідності найбільш постійні?

    1. відмова від їжі;

    2. задишка і порушення дихання, кашель.

    3. пронос

    4. закреп

    5. *біль;



  1. Вкажіть головні чинники странгуляційної кишкової непрохідності у дітей:

    1. глистяна інвазія;

    2. копростаз;

    3. атонія кишок.

    4. аберантна судина.

    5. *спайкова хвороба;



  1. В якому віці найчастіше зустрічається інвагінація кишок?

    1. новонароджених;

    2. дошкільному;

    3. шкільному;

    4. дорослому.

    5. *немовлят;



  1. Які етіологічні чинники пояснюють походження інвагінацій у дітей?

    1. токсичний шок;

    2. спастичний коліт.

    3. алергія

    4. черепно-мозкова травма

    5. *введення грубого прикорму;



  1. Характерною рентгенологічною ознакою кишкової непрохідності є:

    1. дефект наповнення;

    2. супрастенотичне розширення кишки;

    3. симптом "ніші";

    4. пневматизація кишечнику.

    5. *чаші Клойбера;



  1. Які методи дослідження підтверджують діагноз кишкової інвагінації у дітей?

    1. хромоцистоскопія;

    2. аускультація живота;

    3. рентгеноскопія легень.

    4. копрограма.

    5. *іригографія з повітрям;



  1. З якими захворюваннями найчастіше доводиться диференціювати кишкову інвагінацію у дітей?

    1. копростаз;

    2. пневмонія;

    3. пілоростаз.

    4. атрезія прямої кишки.

    5. *дизентерія;



  1. Які чинники є протипоказанням до проведення консервативної терапії при інвагінації кишок у дітей?

    1. штучне вигодовування;

    2. відсутність випорожнень у перші години захворювання;

    3. давність захворювання до 6 годин

    4. діарея

    5. *вік дитини старше року.



  1. У дитини, вік якої 8 місяців – клініка інвагінації кишківника. Тривалість захворювання 9 годин із моменту появи вираженого занепокоєння. Оптимальним методом спеціального обстеження в хворого варто вважати:

    1. іригографію з повітрям;

    2. іригографію з барієвою сумішшю;

    3. лапароскопію;

    4. дослідження ректального тиску.

    5. *колоноскопію;



  1. Головна перевага колоноскопії при інвагінації кишки полягає в:

    1. відмові від рентгенівського обстеження;

    2. візуальній діагностиці інвагінату;

    3. візуальному контролі за розправленням інвагінату;

    4. можливості виявити органічну причину інвагінату;

    5. *можливості вирішити питання про покази до операції незалежно від термінів захворювання.



  1. У дитини на 4 добу після операції – картина ранньої злукової непрохідності кишківника. Їй необхідно:

    1. негайна операція;

    2. спостереження;

    3. дати барій, спостереження;

    4. операція в плановому порядку.

    5. *дати барій, проведення консервативних заходів;



  1. При ранній злуковій непрохідності консервативну терапію проводять:

    1. 3-6 годин;

    2. 6-12 годин ;

    3. 48-72 годин;

    4. не проводять.

    5. *12-24 годин;



  1. Оптимальні терміни закриття ілєостоми в дитини 3 міс., оперованої з приводу інвагінації, при гладкому перебігу складають:

    1. 1 місяць;

    2. 3 місяці;

    3. 6 місяців;

    4. 1 рік.

    5. *5-7 днів;



  1. Дитина оперована рік тому з приводу перитоніту. Скарги на біль в животі, блювоту, затримку стільця. Обстеження треба почати з:

    1. ректального дослідження пальцем;

    2. ірригографії з повітрям;

    3. введення зонду в шлунок;

    4. дачі барієвої суспензії per os.

    5. *оглядової рентгенографії черевної порожнини стоячи;



  1. У дитини – інвагінація кишківника. Тривалість захворювання – більше 24 годин. Виражена картина непрохідності. У цьому випадку краще застосувати:

    1. поперечну лапаротомію;

    2. розтин у правій клубовій ділянці;

    3. параректальний доступ справа;

    4. параректальний доступ зліва.

    5. *серединну лапаротомію;



  1. У дитини з інвагінацією кишки, термін захворювання 10 годин, консервативні заходи виявились неефективними. При розташуванні інвагінату в правій клубовій ділянці найкраще:

    1. серединна лапаротомія;

    2. поперечна лапаротомія;

    3. параректальний доступ справа;

    4. параректальний доступ зліва.

    5. *розтин у правій клубовій ділянці;



  1. У дитини странгуляційна непрохідність кишківника, їй необхідно:

    1. А. проведення консервативних заходів;

    2. спостереження;

    3. дати барій, консервативні заходи протягом 3-6 годин;

    4. негайна операція;

    5. *операція після передопераційної підготовки.



  1. У початковому періоді інвагінації кишки лікування треба почати з:

    1. А. розправлення інвагінату повітрям під рентгенівським контролем;

    2. пальпаторного розправлення інвагінату під наркозом;

    3. розправлення інвагінату під контролем лапароскопа;

    4. оперативного лікування.

    5. *розправлення інвагінату під контролем колоноскопа;



  1. Головна перевага колоноскопії при інвагінації кишки полягає в:

    1. відмові від рентгенівського обстеження;

    2. візуальному контролі за розправленням інвагінату;

    3. можливості виявити органічну причину інвагінату;

    4. можливості вирішити питання про покази до операції незалежно від термінів захворювання.

    5. *візуальній діагностиці інвагінату;



  1. Які симптоми не спостерігаються при паралітичній кишковій непрохідності?

    1. Біль в животі

    2. Затримка стільця і газів

    3. Блювання

    4. Здуття живота

    5. *Посилення перистальтики кишечника



  1. Вкажіть основну ознаку злукової кишкової непрохідності.

    1. Переймистий біль у животі

    2. Нудота та блювота

    3. Затримка стільця та відходження газів

    4. Асиметрія живота або метеоризм

    5. *Післяопераційний рубець на черевній стінці будь-якої давності



  1. У дитини странгуляційна непрохідність. Необхідно:

    1. проведення консервативних заходів;

    2. спостереження;

    3. дача барію, консервативні заходи на протязі 3-6 годин;

    4. термінова операція;

    5. *операція після передопераційної підготовки.



  1. У дитини на 4 добу після операції картина ранньої злукової непрохідності кишечника. Йому необхідні:

    1. термінова операція;

    2. спостереження;

    3. дача барію, спостереження;

    4. операція в плановому порядку.

    5. *дача барію, проведення консервативних заходів;



  1. У дитини 8 місяців болі в животі, блювота. Рег гесtum - рясна кровотеча. Давність захворювання 10 годин. Діагноз:

    1. гострий апендицит;

    2. апендикулярннй інфільтрат;

    3. кишкова інфекція;

    4. пухлина черевної порожнини.

    5. *інвагінація кишечника;



  1. У дитини 8 місяців клініка інвагінації. Давність захворювання 9 годин. Оптимальний спосіб обстеження:

    1. ірригографія з барієвою сумішшю;

    2. колоноскопія;

    3. лапароскопія;

    4. дослідження ректального тиску.

    5. *іригографія з повітрям;



  1. Оптимальні строки закриття ілеостоми у дитини 3 міс., оперованої з приводу інвагінації, складають:

    1. 1 місяць;

    2. 3 місяці;

    3. 6 місяців;

    4. 1 рік.

    5. *2-3 тижні;



  1. У дитини віком 10 років на четверту добу після операції, відмічаються явища ранньої злукової непрохідності кишечника. Ваша тактика:

    1. терміновії операція:

    2. операція у плановому порядку:

    3. дача барію, спостереження;

    4. дача барію, консервативне лікування;

    5. *спостереження та інфузійна терапія.



  1. Строки ранньої злукової непрохідності:

    1. 3дні;

    2. 3 місяці:

    3. 6 місяців;

    4. до 1 року.

    5. *до 1 місяця;



  1. Тривалість консервативної тактики ранньої злукової непрохідності кишечника:

    1. до 1 - 2 годин;

    2. 3 - 6 годин;

    3. 2 доби;

    4. 3 доби.

    5. *12-24 годин;



  1. Строки консервативної терапії пізньої злукової непрохідності кишечника:

    1. до 1 - 2 годин:

    2. 12 годин;

    3. 24 години;

    4. 48 годин.

    5. *3-6 годин;



  1. Дитина віком 3 роки повторно госпіталізована з приводу інвагінації кишечника. При першому надходжені проводилось консервативне розправлення інвагінату. Ваша тактика:

    1. консервативне розправлення;

    2. планова операція;

    3. дача барію через рот;

    4. спостереження.

    5. *термінова операція;



  1. При спробі консервативного розправлення інвагіната давністю захворювання 12 годин він просунувся до ілеоцекального кута, але в тонку кишку не пройшов. Ваша тактика:

    1. спостереження;

    2. операція у плановому порядку;

    3. пальпація під наркозом;

    4. дача барію через рот;

    5. *термінова операція.



  1. У дитини віком 8 міс. інвагінація кишечника. Давність захворювання 12 годин. Ваша тактика:

    1. операція у плановому порядку;

    2. пальпація живота під наркозом;

    3. спостереження;

    4. термінова операція.

    5. *консервативне розправлення;



  1. У дитини віком 7 міс. інвагінація кишечника, давність захворювання 30 годин. Ваша тактика:

    1. операція у плановому порядку;

    2. роздування інвагінату;

    3. сифонна клізма;

    4. пальпація живота та консервативне розправлення інвагінату;

    5. *термінова операція.



  1. Назвіть термін можливого проведення консервативного розправлення інвагінату кишечника:

    1. 6 годин;

    2. 20 годин;

    3. 24 години;

    4. 36 годин.

    5. *12-18 годин;



  1. У дитини віком 8 міс. після консервативного розправлення тонко-товстокишечної інвагінації знову діагностована інвагінація кишечника. Ваша тактика:

    1. консервативне розправлення повітрям;

    2. консервативне розправлення клізмою з барієм;

    3. операція у плановому порядку;

    4. спостереження, дослідження шлунково-кишкового тракту з барієм.

    5. *термінове оперативне втручання;



  1. У дитини віком 4 місяці, раптово з'явилися болі в животі приступоподібного характеру, однократна блювота. Живіт не здутий, м'який. Пальпується болюче, рухливе, пухлиноподібне утворення 5x6 см. Давність захворювання 12 годин. Діагноз:

    1. гострий апендицит;

    2. подвоєння кишечника;

    3. мезаденіт;

    4. Дивертикул Меккеля.

    5. *інвагінація;



  1. У дитини віком 6 років діагностована тонко-тонкокишкова інвагінація. Ваша тактика:

    1. операція у плановому порядку;

    2. консервативне розправлення;

    3. спостереження;

    4. дослідження з барієм.

    5. *термінова операція;



  1. У дитини віком 8 міс. раптово з'явилися приступоподібні болі в животі, блювота. Відмічається затримка стільця, при ректальному огляді - виявлено кров. Ваш діагноз:

    1. поліп прямої кишки;

    2. тріщина слизової прямої кишки;

    3. дивертикул Меккеля;

    4. виразка 12-палої кишки.

    5. *інвагінація кишечника;



  1. У дитини 12 років 7 доба після апендектомії. Картина странгуляційної непрохідності. ЦВД - 0. Ваша тактика:

    1. консервативна терапія;

    2. термінова операція;

    3. операція при неефективності консервативної терапії;

    4. спостереження,

    5. *операція після передопераційної підготовки;



  1. Раннім і постійним симптомом інвагінації є:

    1. наявність видимої перистальтики кишечника;

    2. вздуття живота;

    3. запустівання лівої здухвинної області;

    4. напруження м'язів живота.

    5. *пухлиноподібне утворення по ходу ободової кишки;



  1. При якій патології при пальпаторному досліджені прямої кишки, у дитини з явищами кишечної непроходності, бімануально виявляється пухлина черевної порожнини, за пальцем виділяється ала кров і слиз без калу, пуста ампула прямої кишки:

    1. карцинома прямої кишки;

    2. гранульоматозний коліт;

    3. некротичний коліт;

    4. злукова непрохідність;

    5. *інвагінація кишечника.



  1. Після закритого розправлення інвагінату, доцільно провести:

    1. ірригографія з барієм;

    2. лапароскопія;

    3. пасажем по кишечнику;

    4. клінічне спостереження.

    5. *ірригографія з повітрям;



  1. Найчастіше злукова кишкова непрохідність розвивається у дітей після:

    1. первинних перитонітів;

    2. злукової непрохідності кишечника;

    3. інвагінації кишечника;

    4. хронічного апендициту;

    5. *гангренозно-перфоративного апендициту;



  1. При злуковій непрохідності найчастіше реєструються симптоми:

    1. "шум плеску";

    2. видима перестальтика;

    3. блювота;

    4. повна затримка стільця та газів.

    5. *приступоподібні болі в животі;



  1. Критерії ефективності консервативних заходів при кишечній непрохідності:

    1. припинення блювоти та приступо-подібних болів в животі;

    2. зникнення чаш Клойбера на рентгенограмі черевної порожнини;

    3. нормалізація показників аналізу крові;

    4. нормалізація температури тіла.

    5. відходження газів, стільця;



  1. В яких випадках допускається тракція за ділянку кишки, розташованої оральніше шийки інвагінату, при інвагінації кишок у дітей?

    1. при багатоциліндровій інвагінації;

    2. при інвагінації, причиною якої став дивертикул;

    3. при рухливій сліпій кишці;

    4. при здухвинно-ободовій інвагінації;

    5. *при випадінні інвагінату через пряму кишку.



  1. Патогенетичне обумовлені прояви завороту кишечника у дітей супроводжуються:

    1. різким приступоподібним болем;

    2. блювотою;

    3. асиметрія живота;

    4. відсутністю чаш Клойбера на рентгенограмах черевної порожнини.

    5. *розвитком явищ шоку чи колапсу;



  1. Рентгенологічні ознаки паретичної кишкової непрохідності:

    1. одиночні чаші Клойбера;

    2. нормальний чі збільшений діаметр ободової кишки;

    3. спавша ободова кишка;

    4. "німа" черевна порожнина.

    5. *множинні чаші Клойбера, майже одного діаметру;



  1. Провідний синдром, що зумовлює тяжкість стану новонародженого при странгуляційних формах кишкової непрохідності:

    1. дегідратація

    2. інтоксикація

    3. гіпоксії

    4. гіпотермії

    5. *розлад гемодинаміки



  1. Чинники, що сприяють розвиткові інвагінації, крім:

    1. дивертикул Меккеля

    2. погрішності в харчуванні

    3. недостатність баугінієвоїзаслонки

    4. поліпи кишечника

    5. *порушення електролітного обміну



  1. Симптом,нехарактерний для пізньої стадії інвагінації:

    1. вздуття живота

    2. виділення крові та слизу з заднього проходу

    3. блювання кишковим вмістом

    4. пневмоперитоніум

    5. *приступи болю в животі



  1. Симптом, нехарактерний для початкової стадії інвагінації:

    1. приступи болей у животі

    2. блідість і холодний піт

    3. визначення інвагінату при пальпації живота

    4. рефлекторна блювота

    5. *блювота кишковим вмістом



  1. Найтиповіший вік для інвагінації:

    1. період новонародженості

    2. перші 3 місяці життя

    3. більше одного року

    4. 5 років

    5. *друге півріччя життя



  1. Яка рідина використовується при виконанні сифонної клізми?

    1. 10% NaCl

    2. 1% NaCl

    3. вазелінове мало

    4. розчин ромашки

    5. *тепла вода (360)



  1. Типові симптоми інвагінації, крім:

    1. приступи болей у животі

    2. затримка випорожнення та газів

    3. пальпується пухлиноподібне утворення в животі

    4. кров в калі у вигляді «малинового желе»

    5. *блювання з домішками крові



  1. Клінічна картина інвагінації кишок у перші години захворювання зумовлена:

    1. інтоксикацією

    2. зневодненням

    3. крововтратою

    4. перфорацією кишки

    5. *шоком



  1. Який тиск треба створити в кишці при консервативному розправленні інвагінату?

    1. до 30 мм рт. ст.

    2. до 50 мм рт.ст.

    3. до 150 мм рт. ст.

    4. вище 150 мм рт. ст..

    5. *до 70 мм рт.ст.



  1. У дитини в віці 6 років діагностована тонко – тонкокишкова інвагінація. Ваша тактика.

    1. Операція в плановому порядку

    2. Консервативне розправлення

    3. Спостереження

    4. Дослідження з барієвою взвіссю

    5. *Негайна операція



  1. У дитини в віці 8 місяців раптово з'явився приступоподібний біль у череві, блювота. Відмічена затримка стула. При ректальному огляді знайдена темна кров. Ваш припустимий діагноз.

    1. Поліп прямої кишки

    2. Щилина слизової оболонки прямої кишки

    3. Меккелев дивертикул

    4. Виразка 12-палої кишки

    5. *Інвагінація кишечнику



  1. У хлопчика 12 років діагностована ілеоцекальна інвагінація. З початку захворювання пройшло 10 годин. Загальний стан задовільний. Якою повинна бути тактика хірурга?

    1. Термінова операція

    2. Паранефральна новокаїнова блокада

    3. Оперативне лікування у плановому порядку

    4. Сифонна клізма

    5. *Консервативне лікування, при відсутності покращення – операція



  1. Симптомокомплекс кишкової непрохідності є провідним при раку:

    1. Сліпої кишки

    2. Печінкового кута

    3. Правої половини ободової кишки

    4. 12-палої кишки

    5. *Лівої половини ободової кишки



  1. У хворого 18 років з декомпенсованим стенозом пілоричного відділу шлунка виразкового ґенезу з’явився судорожний синдром. Назвіть найбільш вірогідніше патогенетичне обґрунтування цього синдрому?

    1. Залізодефицітна анемія

    2. Гіповолемія

    3. Кахексія

    4. Ахлоргідрія

    5. *Гіпокаліємія.



  1. Характер виділень з прямої кишки при інвагінації.

    1. зловонні ,зелені,рідкі випорожнення із слизом і кров’ю

    2. виділень немає

    3. сформований кал зі слизом і кров’ю.

    4. свіжа кров у вигляді стрічок.

    5. *кров зі слизом



  1. Методи обстеження ,що допомагають діагностиці інвагінації, крім:

    1. пальцеве обстеження прямої кишки

    2. пальпація живота під наркозом

    3. контрастне обстеження прямої кишки

    4. колоноскопія

    5. *термографія



  1. У дитини, віком 4 роки кровотечі червоною кров’ю під час дефекації. При ректальному обстеженні виявлено поліп прямої кишки. Їй варто рекомендувати:

    1. прошивання ніжки і видалення поліпа;

    2. ректороманоскопію, електрокоагуляцію поліпа;

    3. огляд дзеркалами, електрокоагуляцію поліпа;

    4. кріодеструкцію поліпа.

    5. *колоноскопію, огляд усієї товстої кишки, коагуляцію поліпа;



  1. Із форм портальної гіпертензії частіше зустрічається в дитячому віці:

    1. надпечінкова;

    2. внутрішньопечінкова;

    3. змішана;

    4. комбінована.

    5. *позапечінкова;



  1. Постійний симптом при позапечінковій формі портальної гіпертензії:

    1. гепатомегалія;

    2. збільшення розмірів живота;

    3. кровава блювота;

    4. асцит.

    5. *спленомегалія;



  1. Найбільш частою причиною кровотечі з прямої кишки є:

    1. лейкоз;

    2. виразковий коліт;

    3. поліп прямої кишки;

    4. гемофілія.

    5. *тріщина заднього проходу;



  1. При перфоративній виразці шлунку в дитини 15 років доцільно:

    1. висічення виразки й ушивання дефекту;

    2. резекція шлунка по Більрот-1;

    3. резекція шлунка по Більрот-2;

    4. резекція шлунка по Гофмейстер-Фінстерер.

    5. *ушивання виразки;



  1. При неефективності консервативної терапії при кровотечі у хворого з портальною гіпертензією показано:

    1. операція Таннера;

    2. гастротомія з прошиванням вен, що кровоточать;

    3. спленектомія;

    4. органопексія.

    5. *судинний анастомоз;



  1. У комплекс гемостатичних заходів при портальній гіпертензії входить усе крім:

    1. постільного режиму;

    2. виключення годування через рот;

    3. інфузійної гемостатичної терапії;

    4. парентерального харчування.

    5. *зондування шлунку;



  1. При перфоративній виразці шлунку у дитини 10 років показано:

    1. видалення виразки та ушивання дефекту;

    2. резекція шлунку по Більрот І;

    3. резекція шлунку по Більрот II;

    4. резекція шлунку по Гофмейстеру-Фінстереру.

    5. *ушивання виразки;



  1. При флегмонозно зміненому Меккелевому дивертикулі, коли основа його інфільтрована, доцільно:

    1. клиновидна резекція;

    2. резекція під кутом 45°;

    3. резекція кишки, анастомоз бік в бік:

    4. на розсуд хірурга.

    5. *резекція кишки з анастомозом кінець в кінець;



  1. Тривалість стояння зонду Блекмора в роздутому стані:

    1. 2-3 години;

    2. 12-24 години;

    3. 1-2дні;

    4. більше 2-х діб.

    5. *8-12 годин



  1. Під час колонофіброскопії виявлені поверхневі виразки, покриті гнійно-кров'яним нальотом, місцями слизова має зернистий вигляд, місцями атрофічна, місцями псевдополіпи. Діагноз:

    1. хронічний коліт дезентирійного генезу;

    2. хронічний коліт протозойного генезу;

    3. дифузний поліпоз товстого кишечника;

    4. неспецифісний грануломатозний коліт;

    5. *неспецифічний виразковий коліт.



  1. Типове місце локалізації процесу при неспецифічному виразковому коліті у дітей

    1. пряма кишка;

    2. поперечна кишка;

    3. висхідна кишка;

    4. термінальний відділ здухвинної кишки.

    5. *сигмовидна кишка;



  1. У дитини віком 2 роки, з закрепами, відмічається різка болючість підчас дефекації. Остання частка калу забарвлена кров'ю. Ваш попередній діагноз:

    1. інвагінація;

    2. поліп прямої кишки;

    3. дивертикул Меккеля;

    4. виразка 12-палої кишки.

    5. *тріщина слизової оболонки прямої кишки;



  1. У дитини віком 6 років при дефекації періодично відмічається надходження невеликої кількості алої крові з прямої кишки. Ваш діагноз:

    1. тріщина слизової прямої кишки;

    2. дивертикул Меккеля;

    3. виразка 12-палої кишки.

    4. інвагінація

    5. *поліп прямої кишки;



  1. У дитини 14-ти років діагностована шлунково-кишкова кровотеча, що підтверджено реакцією Грегерсена і зниженням рівня гемоглобіну до 90 г/л та кількості еритроцитів до 2,7х1012/л. Загальний стан хворого задовільний. Які додаткові методи обстеження треба виконати?

    1. Лапароскопія

    2. Визначення кислотності шлункового соку

    3. Проба Холландера

    4. Рентгеноскопія шлунка

    5. *Фіброгастродуоденоскопія



  1. Хворому з внутрішньою кровотечею із виразки 12-палої кишки необхідно визначити групову приналежність крові. У якому співвідношенні слід змішувати кров і стандартні сироватки?

    1. 1:1

    2. 1:2

    3. 1:5

    4. 1:20

    5. *1:10



  1. У хворої, що готується до операції, при визначенні групової приналежності крові виявлена аглютинація з сироватками 2 і 3 групи. Аглютинації з сироваткою 1 групи немає. Оцініть наслідок визначення:

    1. Перша група крові

    2. Друга група крові

    3. Третя група крові

    4. Четверта група крові

    5. *Помилка у визначенні



  1. У випадку гострої кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу ефективним засобом гемостазу може виявитися введення:

    1. Квамателу

    2. Нітрогліцерину

    3. Обзидану

    4. Еуфілліну

    5. *Пітуітрину



  1. Дитина 12 років скаржиться на «нічний» та «голодний» біль в животі. При обстеженні встановлено діагноз – Виразкова хвороба 12-палої кишки. Виявлено Н. pilory [+++]. Які препарати є оптимальними для ерадикації хелікобактера?

    1. Трихопол+цизаприд+маалокс

    2. Омепразол+альмагель+вікалін

    3. Ранітідін + Де-нол+мотиліум

    4. Кларитроміцин + сульфамід+вікаір

    5. *Кларитроміцин+азітроміцин+трихопол



  1. Дитина, 8 років, хворіє протягом 3-х років. Скаржиться на випорожнення з кров’ю та слизом до 5-6 разів на добу, зменшення маси тіла, слабкість. В аналізах крові анемія, збільшення швидкості зсідання еритроцитів. Ваш передбачуваний діагноз.

    1. Дискінезія жовчновивідних шляхів

    2. Виразкова хвороба шлунка

    3. Хронічний панкреатит

    4. Сальмонельоз



    5. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка