Міністерство внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ Кафедра криміналістики та судової медицини затверджую



Сторінка9/16
Дата конвертації26.01.2021
Розмір1.89 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16
Г) Розлади свідомості.

Свідомість – це складна інтегруюча (об’єднуюча) діяльність головного мозку, що забезпечує тонку орієнтовану реакцію у місці, часі, власній особистості і готовність до активної цілеспрямованої і планомірної діяльності.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Коли говорять про ясну свідомість, то припускають, що людина в основному правильно орієнтована в оточенні, часі, усвідомлює свої дії.

У практичній психіатрії говорять, що хворий перебуває в ясній свідомості в тому випадку, коли він повідомляє паспортні дані про себе, знає, де знаходиться, якщо він орієнтований у навколишньому середовищі, у часі, впізнає оточуючих, якщо розуміє, осмислює звернені до нього запитання і правильно на них відповідає. Навіть тоді, коли в хворого є маревні ідеї, нав’язливі стани, ейфорія або депресія, він може перебувати в ясній свідомості.

Розлади свідомості різні за своїми проявами. Але вони мають і спільні ознаки:


  1. Відчуженість від реального світу, яка виражається в нечіткому сприйняття оточуючого, утрудненні фіксації чи повної неможливості сприйняття, нерідко реальне відображено лише у вигляді окремих нав’язливих фрагментів.

  2. Більш або менш виражена дезорієнтація в часі, місці, ситуації, оточуючих особах.

  3. Порушення процесу мислення у вигляді незв’язності з послабленням чи повною неможливістю суджень.

  4. Утруднення запам’ятовування подій, які мали місце, і суб’єктивних хворобливих явищ.

Виділяють два основних види розладів свідомості:

Перший вид характеризується вимиканням свідомості різного ступеня виразності: сомноленція, просоночний стан, оглушення, сопор, кома. У основні його лежать будь-які інтоксикації (отруєння токсинами, інфекція, загальне виснаження) або травми мозку.

Другий вид розглядається як стан потьмарення свідомості: делірій, аменція, онейроїд, сутінковий стан, сомнамбулізм, транс, абсанс. У основі його лежать будь-які ендогенні причини, що викликають глибокі зміни хімізму в нервовій паренхімі (епілепсія, шизофренія, органічні ураження ЦНС, абстиненція та ін.).

Сомноленція – найбільш легкий ступінь порушення свідомості, коли до свідомості доходять тільки сильні подразники, а на слабкі немає майже ніякої реакції.

Просоночний стан – нагадує стан людини, яку розбудили від глибокого сну і яка ще недостатньо орієнтується в місці і часі.

Оглушення характеризується уповільненням і ускладненням усіх психічних процесів. Хворі перебувають у забутті, лежать із відкритими очима, рухи їх убогі, бідні. На звичні подразники вони або повністю не реагують, або реагують на більш сильні і повторні подразники. Такі хворі бездіяльні, на запитання відповідають із затримкою, односкладово, неточно. Орієнтація в оточенні ускладнена, ставлення до нього частіше байдуже. Спогади про цей стан у них частково зберігаються.

Сопор – глибокий, патологічний сон, при якому хворі реагують тільки на сильні болючі подразники стогоном або гримасою болю і цілком не реагують на словесні подразники.

Кома – повне відключення свідомості без ознак психічної діяльності. До хворого не доходять ніякі подразники зовнішнього світу. Відсутні як безумовні, так і умовні рефлекси, порушуються серцева діяльність і дихання.

Після виходу хворого зі стану стопору і коми настає повна амнезія. Усі раніше описані стадії відключення свідомості можна спостерігати в зворотному порядку під час виведення хворого з коматозного стану.



Делірій характеризується психомоторним збудженням, достатком яскравих, образних зорових галюцинацій та ілюзій, що мають, як правило, сценоподібний характер, маревним тлумаченням навколишньої дійсності (марення переслідування, впливу), дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості. Настрій і поведінка хворих залежать від змісту галюцинацій (бачать страшні фантастичні зображення, великих і дрібних звірів, цілі сцени, при цьому враження таке, що перед очима швидко прокручують кіноплівку з цими страшними баченнями). Інтенсивність деліріозних розладів підсилюється увечері і вночі. Тривалість їх буває від декількох годин до декількох днів. Після закінчення делірій спогади зберігаються лише частково. Спостерігається при алкогольних психозах, інфекціях, інтоксикаціях, травмах.

Аменція розвивається на фоні тяжких інфекційних і хронічних затяжних захворювань, що виснажують. Це стан психічної сплутаності. Клінічно проявляється у втраті орієнтації в оточуючому, часі і власній особистості, психомоторному збудженні. Думки нескладні, плутані. Хворі вимовляють уривчасті фрази, набір слів, контакт із ними установити неможливо. Вони розгублені, метушливі, збуджені. Може супроводжуватися уривчастими маревними ідеями і галюцинаціями. Триває агенція від декількох годин до декількох тижнів або місяців. Після закінчення спостерігається амнезія.

Онейроїд (сновид ний розлад свідомості) характеризується напливом фантастичних переживань, що найчастіше перелітаються з реальною дійсністю. У хворих не відзначається вираженого рухового збудження. Спостерігається подвійне орієнтування, хворий бачить все ніби з боку. Після закінчення психозу хворі розповідають, що в ті періоди вони були свідками і діючими особами грандіозних подій дійсного або далекого, іноді доісторичного минулого (міжконтинентальні і міжпланетні подорожі, картини середньовічних і атомних війн, загибель світів і їхнє відродження). Цей стан може тривати дні, тижні. Після онейроїду повної амнезії не настає.

Сутінкове затьмарення свідомості має найбільше судово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйняття навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями стражу, гніву, злості, безпричинної люті і т. ін. Зберігається спроможність окремих зв’язаних дій, які самим хворим не усвідомлюються і які мають автоматичний характер (обходять перешкоди, перелазять через тин, можуть швидко бігти). Іноді бувають рухові розлади. При сутінковому стані можуть бути вчинені тяжкі без мотивні протиправні дії. Загальним елементом сутінкового затьмарення свідомості є раптовість настання і припинення. Триває воно від декількох хвилин до декількох днів або (рідше) тижнів. Спостерігається при епілепсії, травмах головного мозку, патологічному сп’янінні. Спогади про минуле відсутні (повна амнезія).

Сутінкове затьмарення свідомості може протікати і без продуктивної симптоматики (без марення, галюцинацій, афективних порушень) у вигляді сомнамбулізму і трансу.



Сомнамбулізм (снохода, лунатизм) виникає під час сну. Вночі хворий піднімається з ліжка і робить іноді досить складні автоматичні дії: одягається, бродить по кімнаті, піднімається на горище або виходить на вулицю тощо, після чого повертається в кімнату, лягає в постіль і продовжує спати. Свої дії хворі не усвідомлюють, а прокинувшись, нічого не пам’ятають. Буває у дітей і підлітків. Спостерігається у хворих на епілепсію.

Транс виникає в стані, коли хворий не спить. Хворий робить цілеспрямовані дії, про які надалі не пам’ятає.

Абсанс – короткочасне, але глибоке порушення свідомості. Промова або будь-яка дія на час зупиняється, хворий ніби застигає, а потім знову повертається до перерваної діяльності. Спогадів у хворих не залишається.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка