Міністерство внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ Кафедра криміналістики та судової медицини затверджую



Сторінка8/16
Дата конвертації26.01.2021
Розмір1.89 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16
Марення ревнощів (подружньої невірності) – непохитне переконання в тому, що особа, з якою хворий перебуває в подружніх або інтимних взаємних, зраджує йому з однією або декількома особами. Виливається часом у жорстокі насильницькі дії, в убивство близької людини.

Іпохондричне марення (марення хвороби) – непохитне переконання особи у наявності в неї важкого або невиліковного захворювання. Виливається часом у насильницькі дії проти медичних працівників.

Марення переслідування – хибне переконання особи в тому, що її думки, почуття і вчинки піддаються впливу зовнішньої сили, що у ряді випадків має точне визначення – вплив людей, гіпнозу, електрики, атомної енергії, ультразвуку, радіохвиль.

Марення відношення (ставлення) – непохитне переконання хворого в тому, що усе оточуюче має до нього відношення.

Марення отруєння – хворий переконаний в тому, що для заподіяння шкоди фізичному стану або з метою його знищення таємно застосовуються всілякі отруйні речовини, які додаються в уживану хворим їжу, сипляться на предмети, меблі або одяг, яким він користується, або розпорошуються в повітрі у тих помешканнях, де він знаходиться.

Марення збитку – непохитне переконання у свідомому заподіянні хворому матеріальної шкоди, найчастіше шляхом псування, підміни або викрадення особистих речей, меблів або продуктів харчування.

Марення винахідництва – переконання в тому, що зроблено теоретичне або практичне відкриття, яке має надзвичайне або навіть універсальне значення, а його впровадження облагородить людство.

Марення високого походження – хворі “точно” знають, що справжні батьки не ті, яких вони знають з дитинства, а особи, що займають дуже високі посади.

Марення величі – неправдоподібне, грандіозне перебільшення хворим своїх духовних і фізичних сил, здоров'я, соціального стану і пов’язаних із ними можливостей.

Марення еротичне (любовне) – непохитне переконання в тому, що певна особа, яка перевершує хворого у своєму соціальному стані, має до нього любовну пристрасть і намагається будь-яким способами, навіть такими, що можуть завдавати хворому шкоду, привернути увагу цієї особи.

Марення сутяжне – ідея боротьби за відновлення “потоптаної справедливості”, зокрема захисту порушених прав хворого.

Марення інтерметаформози (інсценування) – проявляється у висловлюваннях хворого про те, що усе оточуюче змінене, “несправжнє”, люди переодягнені, а оточуючі предмети – декорація і т. ін.

Марення самозвинувачення і гріховності – непохитне переконання у вчиненні тяжких, аморальних вчинків.

Марення самоприниження переконання в тому, що моральні і фізичні здібності хворого мають тільки негативні властивості.

Марення зубожіння – хворий переконаний у швидкому або вже наявному позбавленні всіх матеріальних благ.

Марення двійника – помилкове впізнавання осіб.

Нігілістичне марення – марення збитку з іпохондричним маренням.

Хворі з маревними ідеями становлять небезпеку для суспільства. Характер суспільно небезпечних дій хворих цілком визначається характером маревних переживань.

Від маревних ідей потрібно відрізняти надцінні ідеї і маревні фантазії.

Надцінні ідеї відрізняються від марення тим, що їхнім джерелом є реальні факти, конкретні події і переживання, що мали місце в житті хворого. Однак їм надається нерозмірне значення. Вони завжди – в тісному зв’язку з емоційними переживаннями хворого і зникають разом із нормалізацією стану. Нерідко це ідеї ревнощів, винахідництва, значимості в суспільстві.

Маревні фантазії – це поява в умовах ситуації, яка травмує психіку (арешт, слідство, утримання під вартою), різноманітних за змістом висловлювань, у яких є в наявності ідеї величі, переслідування, збитку, самозвинувачення і т. ін. Порівняно з мареннями вони позбавлені непохитного переконання, мінливі у своєму складі, залежать від зовнішніх моментів, часто відображають затаєні страхи і бажання; супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з в’язниці до лікарні.

Нав’язливі стани – мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими суб’єкт постійно прагне боротися.

Нав’язливості тією чи іншою мірою опановують свідомістю хворого, відбиваються на його поведінці, але ніколи не стають основою світогляду, а постійно служать джерелом незадоволеності, внутрішньої несвободи. Хворий не може їх позбутися, нав’язливості стають непереборними. Вони характеризуються сталістю.

Нав’язливі стани спорадично можуть виникати і в здорових людей. Вони спостерігаються переважно в людей боязких, соромливих, іноді в перехідному віці. Появі нав’язливих станів можуть сприяти нервове збудження, втома. Вони бувають при неврозах, психопатіях, енцефалітах, на початкових стадіях шизофренії.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка