Міністерство внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ Кафедра криміналістики та судової медицини затверджую



Сторінка15/16
Дата конвертації26.01.2021
Розмір1.89 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Паранояльний синдром характеризується первинним систематизованим інтерпретативним маячінням, докладністю мислення і сценічністю афектів. Система спотвореного судження (маячіння) будується на ланцюзі доказів, що мають суб’єктивну внутрішню логіку. Деякі факти трактують однобоко, а ті докази, що суперечать певному переконанню, ігнорують. За тематикою виділяють параною ревнощів, переслідування, винаходу, іпохондричну тощо. Маячні ідеї групують на підставі центральної думки. Маячні судження стають системою поглядів, що визначають світогляд особистості загалом. На цих судженнях зосереджується все психічне життя хворого. Спостерігається при шизофренії, інволюційних, судинних психозах, органічних ураженнях головного мозку, паранояльній психопатії у стані декомпенсації.

Параноїчний синдром включає в себе маячіння і обмани сприйняття (галюцинації, ілюзії, сенестопатії). Найчастіше при параноїчному синдромі спостерігаються маячні ідеї переслідування, стосунку, отруєння, одержимості, дисморфоманії та ін. Маячні ідеї розрізнені, уривчасті, фрагментарні. У висловлюваннях хворого немає “стержня”, навколо якого формувалася б маячна система (несистематизоване маячіння). Маячні ідеї супроводжуються афективним напруженням (страхом, тривогою, злістю, руховим збудженням).

Параноїчний синдром супроводжує багато психічних захворювань, зокрема, шизофренію, епілептичні, судинні, передстаречі, реактивні та симптоматичні психози.

Патологія ефекторно-вольової сфери частіше проявляється кататонічним і гебефренічним синдромами.

Кататонічний синдром – симптомокомплекс психічних розладів, переважно в руховій сфері. Складається він з кататонічного ступору або кататонічного збудження. Виділяють кілька різновидів кататонічного ступору: ступор з соскоподібною гнучкістю (каталепсія), підвищеним тонусом м’язів, симптомом “повітряної подушки” (Дюпре), ембріональною позою та ін.; негативі стичний ступор з повною нерухомістю, пасивним негативізмом; ступор з м’язовим заціпенінням (найтяжча форма ступору – тривале перебування в ембріональній позі з вираженим напруженням усіх груп м’язів; симптомом хоботка).

Серед варіантів кататонічного збудження виділяють: розгублено-патетичне (поєднання розгубленості, екзальтованості з безладною балаканиною і руховим збудженням); імпульсивне (раптове, руйнівне, короткочасне).

Кататонічні розлади можуть перебігати за збереженої свідомості або в сноподібному стані (онейроїдна кататонія).

Кататонічний ступор і кататонічне збудження – показання до невідкладної госпіталізації.



Гебефренічний синдром проявляється інертною ейфорією (химерна, неадекватна веселість, придуркуватість, пустотливість, інколи – дитяча поведінка). Хворий стає манірним, з’являються театральні, неадекватні жести, поза, міміка. Гебефренічне збудження характеризується манірно-придуркуватою поведінкою в поєднанні з ехосимптомами (ехолалія, ехопраксія, ехомімія тощо).

Кататонічний і гебефренічний синдроми характерні для однойменних форм шизофренії.

Серед багатьох синдромів розладів свідомості розрізняють синдроми потьмарення та виключення свідомості.

До синдромів з потьмаренням свідомості які частіше зустрічаються належать деліріозний, онейроїдний синдроми та присмерковий (сутінковий) стан свідомості.



Деліріозний синдром (лат. delirium – безумство) характеризується: напливом ілюзій, сценоподібних, істинних множинних рухомих зорових галюцинацій, з афектами тривоги, страху, руховим збудженням з агресивністю на тлі алопсихічної дезорієнтації (в часі, ситуації тощо).

Хворобливі переживання закарбовуються в пам'яті чіткіше, ніж реальні події.

Деліріозний синдром спостерігається при алкоголізмі і інших інтоксикаційних психозах, нейроінфекціях, епілепсії.

Онейроїдний синдром – потьмарення свідомості з напливом фантастичних уявлень, що виникають мимоволі. За змістом це змінені фрагменти баченого, прочитаного, почутого, пережитого, щопереплітаються з реаліями життя. Хворий переживає картини фантастичного, надприродного змісту, котрі нагадують сновидіння.

Редукція симптомів онейроїду відбувається поступово. Хворі відтворюють фрагментарно або досить детально зміст психопатологічних розладів. Розвивається амнезія на події, що відбувалися реально.

Онейроїдний синдром супроводжує інфекційні психози, шизофренію, епілептичні та симптоматичні психози, органічні ураження головного мозку.

Присмерковий стан свідомості розвивається раптово, пароксимально і триває від хвилини до декількох годин або діб. При цьому звужується поле свідомості, коло сприйняття об’єктів обмежене, нечітке, викривлене, фрагментарне. Все знайоме сприймається як уперше побачене, незнайоме. Завдяки збереженню автоматизму забезпечуються зовнішня упорядкованість поведінки, зв’язок і послідовність дій.

При цьому синдромі глибока дезорієнтація супроводжується розвитком зорових, слухових та інших галюцинацій страхітливого характеру, гострим, уривчастим маячінням стосунку, переслідування, афектом туги, злості й страху, шаленим психомоторним збудженням. Такі хворі під впливом галюцинацій. Маячних ідей та емоцій можуть убити або покалічити сторонніх людей, родичів, сприймаючи їх за ворогів. У стані гніву вони безтямно руйнують усе, що зустрічається на їхньому шляху (живе й неживе). Потім настає глибокий сон. Пацієнти не пам’ятають не тільки реальних подій того часу, але й суб’єктивних переживань.

Присмерковий стан свідомості спостерігається при епілепсії, органічних ураженнях головного мозку (черепномозкові травми, судинна патологія тощо).

До різновидів означеного синдрому належать амбулаторний автоматизм, транс, фуга і сомнамбулізм.

До синдромів вимкнення свідомості належать обнубіляція, оглушення, сомнолентність, сопор, кома.

Обнубіляція – легкий ступінь порушення притомності. Вона наче закривається хмаринкою (грец. nubus – хмаринка). Все сприймається мов у тумані. Хворий дезорієнтований у часі, послідовності подій. Сповільняються мислення, рухи, порушується осмислення ситуації загалом. Хворі байдужі, пасивні, зміст запитань сприймають із помітним зусиллям, відповідають на них повільно із затримкою.

Оглушення належить до найчастіших і найпоширеніших синдромів порушення глибини свідомості. Характеризується труднощами порушення глибини свідомості. Характеризується труднощами сприйняття зовнішніх подразників. Дезорієнтація не тільки в часі, але й в оточенні, в обстановці, оцінці ситуації. Хворі не реагують на запитання, які їм задають тихим голосом. Можлива слабка реакція на звичайну мову. Відповідають лише на запитання, які висловлюють голосно. Аналогічна реакція на світло, запахи, дотик.

Сомнолентність (лат. somnolentus – сонливий) – тяжчий ступінь порушення свідомості, ніж оглушення. Хворі лежать із заплющеними очима, спонтанна мова втрачена. Відповідають на запитання повільно, навіть тоді, коли його поставлено голосно. Міміка збіднена, вираз обличчя байдужий. Мовчазні, рухи загальмовані. Реакція на больові подразники знижена. Головним чином перебувають у стані дрімоти, іноді сонливості.

Сопор (лат. sopor - безпам’ятство). Хворі переважно лежать. Очі заплющені. Спілкування неможливе. На сильні подразники (наприклад, больові) відповідають елементарними, мало диференційованими рухами (повертання голови, рухи кінцівками, тощо). Не орієнтуються щодо місяця, часу і навіть власної особи. Зіничні, кореальні рефлекси і рефлекси ковтання збережені.

Кома (грец. koma – глибокий сон) – найтяжчий ступінь порушення свідомості, повна непритомність. Хворий не реагує на будь-які подразники. Немає сухожильних і періостальних рефлексів. Порушуються функції дихання і серцево-судинної системи. Після виходу з коматозного стану залишається повна амнезія.

Синдроми із загальними порушеннями свідомості посідають важливе місце в загальній психопатології. Вони спостерігаються при інтоксикаціях, епілепсії, органічних ураженнях головного мозку (пухлини, травми, судинні порушення). Стан коми свідчить про тяжкість ураження головного мозку.

До синдромів органічного ураження головного мозку належать органічний психосиндром, корсаковський (амнестичний) і деякі інші.

Органічний психосиндром (психоорганічний) характеризується загальною психічною неспроможністю, зниженням пам'яті, особливо на останні події, працездатності, ослабленням афективно-вольових властивостей.

Вальтер-Бюль (1951) виділив тріаду симптомів, що характеризують клінічні прояви органічного психосиндрому: ослаблення пам'яті; нестриманість; лабільність (нестійкість) емоцій. Обов’язковим симптомом є деменція.

Органічний психосиндром спостерігається при хронічних екзогенних і ендогенно-органічних ураженнях головного мозку (прогресивний параліч, судинні психози, старече недоумство, хвороби Піка і Альцгеймера, наслідки черепно-мозкових травм, пухлини головного мозку).

Корсаковський (амнестичний) синдром доцільно розглядати як різновид психоорганічного.

Головним розладом при корсаковському синдромі є втрата пам'яті на теперішні (поточні) події (фіксаційна амнезія) за збереження її на події минулого. Всі нові враження миттєво зникають із пам'яті. Хворі нічого не пам’ятають, не знають, де вони перебувають, хто біля них, який сьогодні день тижня, які число, рік. Не знають своєї палати, ліжка, не пам’ятають, снідали чи обідали (амнестична дезорієнтація). Все, що відбулося до захворювання, зберігається в пам'яті і відтворюється адекватно. Зберігаються і набуті знання. З прогресуванням хвороби втрачається пам’ять і на минулі події (закон Рібо). Прогалини пам'яті заповнюються несправжніми спогадами (конфабуляції), або дії спотворюються в часі (псевдоремінісценції).

Корсаковський синдром може бути алкогольного, травматичного, судинного та іншого органічного генезу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка