Міністерство внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ Кафедра криміналістики та судової медицини затверджую


Д) Розлади емоційної сфери та вольової діяльності



Сторінка10/16
Дата конвертації26.01.2021
Розмір1.89 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16
Д) Розлади емоційної сфери та вольової діяльності.

Емоції – це переживання, які пов’язані із задоволенням або незадоволенням потреб. Потреба – це необхідність у будь-чому, незадоволення якої викликає негативні емоції. Розрізняють матеріальні, або природні, потреби (їжа, сон, сексуальні потреби в т. ін.) і духовні, або суспільні потреби, що відображають інтелектуальні, моральні, естетичні потреби особистості.

Емоції виражають те або інше ставлення людини до явищ, що відбуваються. Емоції мають велике значення в житті людей. Психічні процеси постійно супроводжуються тими або іншими емоціями. Робота, яка виконується з приємними емоціями, може довго не викликати стомлення і навпаки. На організм людини постійно впливають подразники з навколишнього світу і внутрішніх органів, залежно від ставлення до яких виникають ті або інші емоційні переживання, що, у підсумку, визначають настрій людини.



Настрій – це певної тривалості емоційний стан, що додає забарвлення всім іншим переживанням. У кожної людини він може коливатися у відомих межах протягом доби.

Однією з форм емоційної реакції людини на впливи зовнішнього середовища є афекти: фізіологічні і патологічні.



Афекти – сильні емоційні пориви, що супроводжуються руховими реакціями. Вони пов’язані зі зниженням здатності самовладання, керування своїми діями і стримування своїх вчинків. Виділяють стенічні (радість) і астенічні(сум, переляк, туга) афекти.

Фізіологічні афекти виявляються в пубертатному періоді, у юнаків, у жінок при вагітності, клімаксі, післяпологовому періоді, в період інволюції. При фізіологічному афекті свідомість особи не затьмарена.

Патологічні афекти супроводжуються тимчасовим вимиканням або глибоким затьмаренням свідомості. Під час такого стану людина може вчинити суспільно небезпечні дії. Це – лють, гнів, відчай, жах. Спостерігається в осіб, що перенесли травматичні ураження головного мозку, при органічних захворюваннях ЦНС, епілепсії, прогресивному паралічі, психопатіях.

Керування афектами значною мірою залежить від моральних якостей особистості, від стійких форм поведінки, виховання, життєвого досвіду. Чим більше розвинуті вольові якості людини, тим рідше виникає і слабше протікає афект.



Ейфорія – піднятий, радісний настрій, захопленість, посилення потягів і легковажність. Усе оточуюче сприймається в райдужних кольорах. У такому стані хворі усім задоволені, багато сміються. Спостерігається при прогресивному паралічі, маніакально-депресивному психозі, при вживанні наркотиків.

Депресія – знижений, пригноблений, меланхолійний настрій, який коливається від смутку, суму до вираженого афекту туги. Весь світ стає безрадісним, сірим, усе сприймається в похмурих тонах. Дуже часто з’являється прагнення до самогубства. Хворі потребують нагляду. Депресія супроводжується різними тяжкими для хворого фізичними відчуттями (передсерцева туга – відчуття тиску і стиснення в над шлунковій ділянці; уповільнення дихання, болісні запори). Спостерігається при маніакально-депресивному психозі, пресенільному психозі, шизофренії, реактивних станах.

Слабодухість – підвищена емоційна виснажливість, несталість, що виражається у швидкій зміні протилежних настроїв. Вона виражається у швидкому переході від стану благодушності до слізливості, від слізливості до підвищеного настрою зі схильністю до жартів. Ця емоційна лабільність тісно пов’язана з поверхневим характером емоцій. Спостерігається при черепно-мозкових травмах, атеросклерозі, нейросифілісі, хронічному алкоголізмі.

Благодушністьпочуття пасивного достатку, що, як правило, виявляється на тлі недоумства.

Дисфорія – похмурий, тужно-злісний, незадоволений настрій, який часто раптово виникає і так само раптово зникає. Емоції набувають характеру малорухомості, інертності; раз виникнувши. Ті бо інші емоції – страху або гніву – надовго визначають настрій хворого. Крім того, у хворих можуть раптово, за типом пароксизму, виникати виражені афекти гніву, люті, що перетворюються нерідко на дії і вчинки, небезпечні для оточуючих. Спостерігається при епілепсії, психопатіях, черепно-мозкових травмах.

Апатія – угасання, поступове збіднення емоцій. Йде паралельно з наростанням недоумства. Спочатку страждають вищі емоції, які пов’язані із суспільним відносинами: почуття відповідальності за доручену роботу та ін., а потім поступово розпадаються емоції, які пов’язані з життям у сім’ї, ставленням до найближчих родичів. Нижчі емоції, які пов’язані з підкорковою діяльністю, зберігаються тривалий час: емоції гніву, голоду, лібідо й ін. Серед них раніше знижуються і зникають сексуальні емоції.

Повна втрата емоцій називається емоційною тупістю. Це відсутність спроможності реагувати на зовнішні події радістю або сумом. Хворі байдужі до свого становища, до оточуючого, не будують ніяких планів на майбутнє, ні у чому не виявляють зацікавленості, байдужі до співчуття близьких людей. Спостерігається при шизофренії, деяких органічних захворюваннях головного мозку.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка