Міністерство охорони здоров’я України Харківський національний медичний університет



Сторінка6/283
Дата конвертації19.02.2021
Розмір7.08 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   283
Біомолекули та їх функції

Біомолекули – органічні речовини живих організмів, що виконують пластичну (будівельну), метаболічну (участь в обміні речовин) і регуляторну функції. До біомолекул належать нуклеїнові кислоти, білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни, гормони та проміжні продукти обміну речовин (метаболіти).

Нуклеїнові кислоти (дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнова (РНК)) – полімери, що складаються з нуклеотидів. До складу кожного нуклеотиду входять азотиста основа (похідні піримідину або пурину), пентоза (рибоза або дезксирибоза) та залишок фосфатної кислоти. У молекулі нуклеїнової кислоти нуклеотиди сполучені лінійно фосфодіефірними зв'язками. Нуклеїнові кислоти – це інформаційний банк, у якому містяться всі відомості про склад, розвиток і функціонування живих систем. Спадковий матеріал у них не тільки зберігається, а й активно реалізується під час процесів синтезу, розвитку організму, поділу клітин та розмноження.

Білки – полімери амінокислот з молекулярною масою понад 5000 Да. Вважається, що якщо молекулярна маса не перевищує 5000 Да, то такі молекули називають пептидами. Амінокислоти сполучені в пептидах і білках пептидними зв'язками. Саме білкові сполуки визначають індивідуальність кожного організму

Вуглеводи – альдегідо- або кетопохідні багатоатомних спиртів та їх полімери. Вуглеводи поділяють на моносахариди (альдози і кетози), олігосахариди (до складу входять 2–10 моносахаридних залишків) і полісахариди (включають понад 10 моносахаридних залишків). Полісахариди, що складаються з одного типу мономерів, називають гомополісахаридами (наприклад, глікоген, крохмаль і целюлоза складаються із залишків глюкози). Полісахариди, до складу яких входять різні мономери, називають гетерополісахаридами (наприклад, гепарин, гіалуронова кислота, хондроїтин- сульфати).

Вуглеводи виконують різноманітні функції, основна серед яких – енергетична. За рахунок них забезпечується 50–60 % енергетичних потреб організму. Структурна роль в організмі людини характерна гетерополісахаридам (глікозаміногліканам) міжклітинної речовини. Олігосахаридні компоненти глікопротеїнів і гліколіпідів мембран утворюють центри розпізнавання біомолекул, забезпечують адгезію клітин при гістогенезі і морфогенезі, виконують роль антигенів. Пентози (рибоза і дезоксирибоза) входять до складу нуклеїнових кислот, коферментів-нуклеотидів. Із вуглеводів в організмі синтезуються інші сполуки, зокрема жири, замінні амінокислоти, стероїди.



Ліпіди – різноманітні за хімічною структурою речовини (частіше складні ефіри (естери) вищих жирних кислот), які екстрагуються з біологічного матеріалу малополярними розчинниками (бензином, ацетоном тощо). Умовно ліпіди можна поділити на прості та складні ліпіди і стероїди. Прості ліпіди складаються із залишків вищих жирних кислот і трьохатомного спирту гліцеролу (триацилгліцероли (нейтральні жири)), або вищих одноатомних спиртів (воски), до складних ліпідів належать фосфоліпіди (до складу входить ортофосфатна кислота) – гліцерофосфоліпіди і сфінгофосфоліпіди та гліколіпіди (містять вуглеводні компоненти); до стероїдів відносять похідні циклопентанпергідрофенантрену.

Ліпіди є структурними компонентами клітинних мембран (фосфоліпіди та гліколіпіди, а також холестерол), слугують резервним енергетичним матеріалом (триацилгліцерини). Крім цих основних функцій, ліпіди виконують роль бар'єрів, які захищають організм від термічного і механічного впливу, можуть бути попередниками інших біологічно активних речовин (гормони стероїдного походження, а також простагландини, вітамін D).



Вітаміни – життєво важливі органічні низькомолекулярні речовини, які забезпечують нормальний обмін речовин, не синтезуються в організмі або утворюються в недостатній кількості й тому мають надходити в організм іззовні. Вітаміни не входять до структури тканин і не використовуються організмом як джерело енергії (на відміну від незамінних амінокислот і поліненасичених жирних кислот, які також повинні надходити в організм іззовні). Більшість вітамінів є попередниками компонентів небілкової частини складних ферментів.

Гормони – речовини, які виробляються спеціалізованими клітинами залоз внутрішньої секреції, надходять безпосередньо в кров і здійснюють регуляторний вплив на обмін речовин і фізіологічні функції. За хімічною будовою гормони є складними і простими білками, пептидами, похідними амінокислот і стероїдами. Крім гормонів, які виділяються у кров і діють на тканини, віддалені від місця утворення, є гормони, які проявляють свою дію в тому самому органі, в якому вони синтезуються, або навіть діють на клітини, що їх секретують, так звані гормони місцевої дії. Такими є гормони травного каналу, ейкозаноїди, серотонін і гістамін.

Метаболіти продукти обміну речовин, які у великій кількості містяться в організмі. Метаболіти бувають первинними, вторинними, проміжними (зазнають подальших біотрансформацій) і кінцевими, що не зазнають подальшої біотрансформації й екскретуються з організму із сечею, калом, потом, повітрям, що видихається. До метаболітів належать органічні кислоти (у тому числі ди- і трикарбонові), як такі, що не містять нітроген, так і амінокислоти, а також нуклеотиди, інші низькомолекулярні нітрогеновмісні сполуки (наприклад, аміноспирти, сечовина, сечова кислота) тощо. Вони беруть участь у процесах дисиміляції й асиміляції.

Біонеорганічні сполуки – неорганічні речовини, пов’язані з життєдіяльністю організму. До них належать макро- і мікроелементи, деякі неорганічні кислоти (соляна, фосфатна, карбонатна), амоніак та ін.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   283


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка