М.І. Пирогова Процик О.І., лікар-ординатор торакального хірургічного відділення вокл ім


А.3.3. Схема медикаментозного лікування



Скачати 158.5 Kb.
Сторінка8/10
Дата конвертації24.01.2021
Розмір158.5 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
А.3.3. Схема медикаментозного лікування

Основною метою лікарської терапії є інгібування агресивного кислотно-пептичного чинника, корекція перистальтичних розладів, підвищення резистентності слизової оболонки стравоходу і поліпшення її регенераторної здатності, підвищення тонусу нижнього стравохідного сфінктера, нормалізації діяльності центральної і вегетативної нервової систем.

Для інгібування кислотно-пептичної активності призначаються Н2- гістаміноблокатори (ранітидін 150 мг/д, фамотидін 20 мг/д) , інгібітори протонної помпи (омепразол 40 мг/д, лансопразол 60 мг/д, пантопразол 80 мг/д, рабепразол 40 мг/д), антациди і сорбенти. Антациди, нейтралізуючи кислий шлунковий вміст, тим самим запобігають його дії на слизову оболонку стравоходу, усувають пілороспазм, покращують моторну і евакуаторну функції шлунку. Можуть бути використані різноманітні антациди (натрію бікарбонат, кальцію бікарбонат, окис магнію, гідрат окислу алюмінію, гідрат окисі магнію і трисилікат магнію). Широко застосовуються комплексні препарати - алмагель, гастрогель, фосфалугель.

Адсорбуючий ефект досягається при призначенні вісмуту, гідроокис алюмінію. Для усунення езофагогастральної дискінезії, а також зменшення корозійних властивостей шлункового соку широко застосовуються М-холінолітики з вираженою антисекреторною і спазмолітичною активністю (гастроцепін 50 мг 2 р/д, хлорозил 2 мг 3 р/д) . З метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту холінолітики слід призначати спільно з антацидами, в'яжучими і анестезуючими засобами. Час призначення холінолітиков визначається індивідуально, в залежності від добового ритму болю (за 30-40 хвилин до початку болю).

З готових лікарських засобів рекомендуються бікарбон, белластезін, беллалгін. Менш ефективні препарати, що містять платифілін.

При вираженому больовому синдромі призначають метацин, папаверин, но-шпу (по 2 мл 2% розчину в/м 2-3 р/д).

При різко вираженому езофагіті і пептичній виразці стравоходу за 1-1,5 години до їди

можна призначити всередину 1 столову ложку рослинної олії або 30-40 гр. вершкового масла. Безпосередньо перед їжею призначаються місцево анестезуючі препарати – новокаїн (0,5 % розчин по 15-20 мл 3-4 рази в день) і т. д.

При езофагоспазмі рекомендується дієта № 1-а, антиспатичні препарати (атропін, беладонна, папаверин), вітаміни групи В, нікотинова кислота.

При анемії призначаються препарати заліза (сорбіфер-дурулес по 1 табл 2 р/д, феррум-лек 2.0 мл в/м 1 р/д), вітамін В12, фолієва кислота по 1 табл 3р/д. При кровотечах проводять кровозупинну терапію (амінокапронова кислота 100-300 мл 5% в/в кр, діцінон 12.5 % 2.0 мл в/в або в/м 3-4 р/д, вікасол 1% 1.0 мл в/м 2-3 р/д), препарати крові або кровозамінники (реополіглюкін, реоглюман, реосорбілакт, рефортан, стабізол, гелофузін), холод на живіт, голод на 1-2 дні після зупинки кровотечі, потім дієта №1. В якості допоміжних засобів застосовують седативні засоби.

Лікування ковзних гриж СОД передбачає консервативний, спрямований на усунення чи зменшення проявів рефлюксної хвороби, та оперативний етапи. Важливою складовою консервативного лікування є зміна способу життя пацієнта, яка полягає у такому регулюванні дієти, режиму і способу харчування, звичок, одягу, поведінки, сну, режиму праці та життя, які б попереджали навіть епізодичне підвищення внутрішньо шлункового і внутрішньо-черевного тиску. Важливе значення має також систематичне лікування супутніх захворювань травного тракту за їх наявності, особливо таких, що супроводжуються гастростазом, метеоризмом.

В післяопераційному періоді призначають знеболюючі: Дексалгін (декскетопрофен трометамол) 50 мг в 2 мл в/м 2-3 р/д, кеторолаку трометаміну 30 мг 1 мл в/м при болях, кетопрофен (кетонал) 100 мг в 2 мл 1-2 р/д, діклофенак натрію 75 мг в 3 мл 1-2 р/д.

Інфузійна терапія післяопераційна:

– Глюкоза розчин 5% 200-400 мл ввк 1-2 рази на день,

– Натрію хлорид розчин 0,9% 200-400 мл ввк 1-2 рази на день,

- Рінгера лактат розчин 200-400 мл ввк 1-2 р/д.

Профілактика венозного тромбоемболізму:

1) Низький ризик – еластична компресія нижніх кінцівок перед і після операції;



  1. Середній ризик – застосування у низьких дозах НФГ (гепарин натрію розчин 5000 ОД п/ш 4 р/д ) або НМГ протягом 7 діб, еластична компресія ніг;

  2. Високий ризик – НМГ і періодична пневматична компресія ніг або застосування компресійного трикотажу; тривалість профілактичного прийому антикоагулянтів становить в середньому 28 діб.

Пацієнтам усіх категорій ризику виникнення ВТЕ необхідна також рання активізація після операції і адекватна гідратація.

Серед НМГ використовуються далтепарин 100 МО/кг п/ш 2 р/д або 200 МО/кг п/ш 1 р/д; еноксапарин 1 мг/кг п/ш 2 р/д або 1.5 мг/кг п/ш 1 р/д; надропарин 0.1 мл/10 кг п/ш 2 р/д; беміпарин 115 МО/кг п/ш 1 р/д.

При необхідності - антибіотикопрофілактика протягом 3-7 діб : ІІ покоління цефалоспоринів – цефуроксім натрію 1.5 г 3 р/д в/в, в/м., цефамандол 0.5-1 г в/в, в/м 4 р/д або антибіотики ІІІ покоління цефалоспоринів – цефотаксім 1 г 3 р/д в/в, в/м, цефтріаксон 2 г 1 р/д, іноді 1 г 2 р/д, цефадізім 1 г 2 р/д в/в, в/м, цефоперазон в/в, в/м 1 г 2-3 р/д, цефтазідім (фортум) в/в, в/м 0.5 г 2-3 р/д, добре поєднується в 1 інєкції з метрагілом: 0.5 г фортума + 100 мл 0.5% р-ну метрагілу. З метою попередження розвитку анаеробної інфекції використовують метранідазол 0.5 г 1-2 р/д.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка