Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття та для роботи на занятті


Всі антимікробні препарати, незважаючи на відмінності в хімічній структурі і механізмі дії, об’єднує ряд специфічних властивостей



Сторінка2/59
Дата конвертації09.08.2021
Розмір0.8 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59
Всі антимікробні препарати, незважаючи на відмінності в хімічній структурі і механізмі дії, об’єднує ряд специфічних властивостей:

  • По-перше, своєрідність антимікробних препаратів визначається тим, що на відміну від інших ЛЗ мішень їх дії знаходиться не в тканинах людини, а в клітинах мікроорганізмів.

  • По-друге, активність антимікробних препаратів не є постійною, а знижується з часом, що зумовлено формуванням у мікробів лікарської стійкості (резистентності). Така резистентність є закономірним біологічним явищем, і уникнути її практично неможливо.

  • Резистентні збудники становлять небезпеку не тільки для пацієнта, у якого вони були виділені.

Тип дії антимікробних ЛЗ буває цидним (бактерицидним, фунгіцидним, вірицидним або протозоацидним), під чим розуміють необоротне порушення життєдіяльності (загибель) інфекційного агента, і статичним (бактеріостатичним, фунгістатичним, віристатичним, протозоастатичним), при якому припиняється або призупиняється розмноження збудника.

Така градація має основне практичне значення при лікуванні важких інфекцій, особливо у пацієнтів з порушеннями імунітету, коли обов'язково слід призначати «цидні» препарати.

Спектр дії – сукупність мікроорганізмів, чутливих до антибактеріального засобу.

За ступенем чутливості виділяють: чутливі, помірно чутливі і нечутливі до АБЗ мікроорганізми..

У порівнянні з іншими хіміотерапевтичними препаратами, антибіотики надають більш виражену лікувальну дію, краще переносяться. Однак до них мікроорганізми можуть пристосовуватися і ставати стійкими. Стійкість найчастіше виникає при порушенні принципів хіміотерапії, лікуванні недостатньо ефективними дозами, або недостатньо тривалий час.

Механізми розвитку антибіотикорезистентності: модифікація мішені дії препаратів (наприклад, утворення атипових пеніциллінзв’язуючих білків у стафілококів веде до появи штамів MRSA, а конформація на рівні М2-каналів вірусної частинки – до появи вірусу грипу типу А, стійкого до ремантадину);



ферментативна інактивація (гідроліз β-лактамних антибіотиків β -лактамазами деяких грампозитивних та грамнегативних бактерій, інактивація аміноглікозидів аміноглікозидмодифікуючими ферментами);

активне виведення (ефлюкс, викид) препаратів з мікробної клітини (так, синьогнійна паличка може активно виводити карбапенеми і фторхінолони);

зниження проникності зовнішніх структур мікробної клітини (може бути причиною резистентності синьогнійної палички та інших бактерій до аміноглікозидів, а також грибів Candida деяких видів до тріазолових протигрибкових препаратів);

формування обхідних шляхів метаболізму (метаболічного «шунта»)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка