Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття



Сторінка8/13
Дата конвертації06.04.2021
Розмір1.03 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Клінічна картина. В залежності від переважання тих чи інших симптомів розрізняють чотири клінічні форми післятромбофлебітичного синдрому: набряково-больова, варикозна, виразкова (мал. 19.6) і змішана.

Основними симптомами є відчуття важкості і біль в ураженій кінцівці,що посилюється при тривалому перебуванні на ногах. Біль тянуча, тупа, лише зрідка буває інтенсивна, заспокоюється в положенні хворого лежачи з піднесеною ногою. Нерідко хворих турбують судоми ікроножних м'язів під час тривалого стояння і в нічний час. Іноді самостійна біль в кінцівці відсутня, але з'являється при пальпації ікроножних м'язів, натисканні на внутрішній край підошви або здавлювання тканин між гомілковими кістками. Набряки звичайно виникають до кінця дня, після нічного відпочинку з піднесеним станом ніг вони зменшуються, але повністю не зникають. При сумісному ураженні клубової і стегнової вени набряк захоплює всю кінцівку, при ураженні стегново-підколінного сегмента - тільки стопу та гомілку; при залученні в патологічний процес берцових вен - область лодижек та нижньої третини гомілки.

У 65-70% хворих розвивається вторинне варикозне розширення підшкірних вен. Для більшості хворих типовим є розсипний тип розширення бокових гілок основних венозних стволів на гомілки і стопі. Порівняно рідко спостерігається розширення основних венозних стволів. Варикозне розширення вен найбільш часто розвивається у випадку реканалізаціі глибоких вен. Для оцінки стану глибоких вен при післятромбофлебітичному синдромі поряд з описаними вище пробами на прохідність глибоких вен (маршева проба Дельбе-Пертеса і проба Пратт-1) успішно застосовується ультразвукове дуплексне сканування. У випадку реканалізаціі глибокої вени в просвіті її можна побачити неоднорідні тромботичні маси різного ступеня організованості (рис. 19.7).



При кольоровому картуванні в області тромба виявляються один або кілька каналів з кровотоком. Сегментарна оклюзія характеризується відсутністю кровотоку, просвіт виявляється заповненим організованими тромботичними масами. У зоні розташування облітерірованої вени виявляються множинні колатералі. Над облітерованними венами допплерівський сигнал від кровотоку не реєструється. Колатеральний кровоток дистальніше зони оклюзії магістральних вен має так званий монофазний характер, не реагує на дихання та пробу Вальсальве.



Функціонально-динамічна флебографія при хронічної венозної недостатності, викликаної післятромбофлебітичним синдромом, має обмежене застосування.

При реканалізаціі глибоких вен гомілки на флебограмі видно нерівності контурів вен. Часто помітний рефлюкс контрастної речовини з глибоких вен через розширені комунікантні вени у поверхневі (рис. 19.8) . Відзначається уповільнення евакуації контрастної речовини з вен при виконанні кількох вправ з підняттям на носки. Підозра на враження стегнової або клубової вен робить необхідним виконання тазової флебографії (рис. 19.9). Відсутність контрастування клубових вен свідчить про їх облітерацію. Зазвичай при цьому виявляються розширені венозні колатералі, через які здійснюється відтік крові з ураженої кінцівки.
Флебографічну аналогічну картину можна спостерігати при магнітно-резонансній флебографіі ілеофеморального венозного сегмента.

Диференційна діагностика. В першу чергу слід диференціювати первинне варикозне розширення вен від вторинного, спостерігаються при післятромбофлебітичному синдромі. Для післятромбофлебітичного синдрому характерні: вказівки в анамнезі на перенесений тромбоз глибоких вен, "розсипний" тип варикозного розширення вен, більша вираженість трофічних розладів, дискомфорт і болі при спробі носити еластичні бинти або панчохи, здавлюються поверхневі вени.

Підтверджують діагноз результати функціональних проб (маршева Дельбе-Пертеса і Пратт-1), а також зазначені вище інструментальні дослідження.
Необхідно виключити компенсаторне варикозне розширення поверхневих вен, викликане здавленням клубової вени пухлинами, вихідними з органів черевної порожнини і тазу, тканин заочеревенного простору, вродженими захворюваннями - артеріовенозні дисплазії і флебоангіодісплазіями нижніх кінцівок. Аневрізматичне розширення великої підшкірної вени в зоні овальної ямки може бути прийнято за грижу .

Набряки ураженої кінцівки при післятромбофлебітичному синдромі необхідно диференціювати від набряків, що розвиваються при захворюваннях серця або нирок. "Серцеві" набряки бувають на обох ногах, починаються зі ступнів ніг, поширюються на область крестця та бокові поверхні живота. При ураженні нирок поряд з набряком на ногах відзначається набряк обличчя вранці, підвищення креатиніну, сечовини в крові, в сечі - підвищення вмісту білка, еритроцити, циліндри. І в тому, і в іншому випадку немає властивих післятромбофлебітичному синдрому трофічних розладів.

Набряк кінцівки може з'явитися внаслідок утруднення відтоку лімфи при лімфедемі або блокаді пахових лімфатичних вузлів метастазами пухлин черевної порожнини і заочеревенного простору. Труднощі виникають у диференціації набряку, обумовленого післятромбофлебітичним синдромом і лімфедемою (слоновістю) кінцівки. Набряк при первинній лімфедемі починається зі стопи і повільно поширюється на гомілку. Набряклі тканини щільні, набряк не зменшується після надання нозі піднесеного положення. На відміну від післятромбофлебітичного синдрому забарвлення шкірних покровів не змінено, виразок і розширених підшкірних вен немає, характерно огрубіння складок шкіри в області гомілковоступневого суглобу, гіперкератоз і папіломатоз шкіри стопи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка