Методичні вказівки для позааудиторної роботи студентів



Скачати 338.5 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації27.01.2021
Розмір338.5 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4   5   6


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для позааудиторної роботи студентів

з сестринської практики

(курс ІІІ)
План самостійної позааудиторної роботи включає:

  1. Підготовка до практичних занять (8 год) – здійснюється на основі запитань для самостійної позааудиторної роботи студентів, які наведені у кожній методичній вказівці із наступним контролем на практичному занятті.

  2. Засвоєння практичних навичок, наведених у плані практичної підготовки (6 год) – проводиться на консультаціях (згідно графіка) співробітниками кафедри у відповідності до алгоритму по засвоєнню практичних навичок (алгоритми додаються).

  3. Заповнення основної звітної документації – Щоденника виробничої практики та Підсумкового звіту (2 год) – перевірка здійснюється в кінці кожного заняття.

  4. Підготовка до підсумкового модульного контролю знань та практичної підготовки студентів (4 год).

Зав. кафедри загальної

хірургії проф. І.М.Гудз
Алгоритми до теми №1

Кровотеча”





Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.


4.

5.



6.

Надати невідкладну допомогу пацієнту з кровотечею

Тимчасова зупинка кровотечі методом пальцевого

притиснення артерій

Тимчасова зупинка кровотечі методом накладання стискаючої пов’язки

Тимчасова зупинка кровотечі методом накладання джгута

Тимчасова зупинка кровотечі методом накладання закрутки


Підготовка набору інструментарію для перев’язки судини на протязі



1. Проводять тимчасову зупинку кровотечі методом пальцевого притиснення.

2. По можливості накладають стискальну пов’язку, або джгут до повної зупинки кровотечі.

3. Надають пацієнту лежачого положення з припіднятими ногами.

4. Розстібають комір верхнього одягу, для полегшення дихання.

5. В холодну пору зігрівають пацієнта шляхом укутування, так, що залишалось помітним джерело кровотечі.

6. Дають пацієнту значну кількість лужного пиття.

7. Транспортують пацієнта на каталці у спеціалізоване відділення
1. Скроневу артерію притискають до виличної кістки.

2. Лицеву артерію притискають до середньої третини нижньої щелепи.

3. Загальну сонну артерію притискають до сонного горбика на поперечному відростку VI шийного хребця посередині внутрішнього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’яза.

4. Підключичну артерію – до І ребра в надключичній ямці зовні від місця прикріплення грудинно-ключично-соскоподібного м’яза.

5. Пахвову артерію – до головки плечової кістки у пахвовій ямці.

6. Плечову артерію – до плечової кістки в середній третині внутрішнього краю двоголового м’яза.

7. Ліктьову і променеву артерії – до відповідних кісток в дистальній третині передпліччя.

8. Черевна аорта притискується кулаком до хребта в мезогастральній ділянці.

9. Стегнову артерію – до горизонтальної гілки лобкової кістки.

10. Підколінну артерію – до стегнової кістки в підколінній ямці.


1. Перед накладанням стискаючої пов’язки зупинку артеріальної кровотечі проводять пальцевим притисненням.

2. По можливості проводять обробку шкіри навколо рани антисептичним середником.

3. В рану кладуть стерильний марлевий тампон, або декілька тампонів для створення тампоную чого ефекту.

4. Над тампоном накладають тугу циркулярну марлеву пов’язку.


1. Джгут накладають вище від рани, але якомога ближче до неї.

2. Шкіру під джгутом захищають одягом, або бавовняною тканиною.

3. Джгут розтягують на межі середньої і зовнішньої третини і накладають перший тур затягуючи джгут до зупинки кровотечі і зникнення пульсу дистальніше джгута.

4. Другий тур накладають з меншим натягненням, а всі послідуючі з мінімальним натягненням.

5. Фіксують гачок на ланцюжку джгута.

6. До джгута прикріплюють записку в якій вказують точний час накладання джгута.


1. На покриту поверхню кінцівки вище від рани накладають не туго, у вигляді кільця кусок бинта, шнурок, або тканину.

2. Утворене кільце скручують дерев’яною паличкою, або металевим предметом до зникнення пульсу нижче від рани.

3. Паличку прикріплюють до кінцівки, щоб вона не розкрутилась.

4. На рану накладають асептичну пов’язку.


1. Накривається стерильним простирадлом малий операційний столик.

2. На столик кладуться інструменти: корнцанг, хірургічний пінцет, голкотримач, 2 кровоспинні затискачі, ножиці, 2 крутозігнуті ріжучі голки, 2 шприци (20 мл.).

3. Окремо на столику розміщуються капронові лігатури, а також лігатури з атравматичними голками 3,0-2,0.

4. На столик ставлять перев’язочний матеріал: 10 марлевих шариків, 10 середніх серветок, 2 великі серветки, стерильний бинт.

5. Окремо на столик ставиться ємність з антисептичним середником і 0,5% розчином новокаїну – 100 мл.

6. Для збереження стерильності столик накривається зверху краєм стерильного простирадла.



Обережно:

Всі заходи по зупинці кровотечі зокрема накладання джгута і стискальної пов’язки повинні бути занотовані з вказанням часу в супровідних документах хворого.


Притиснення артерії необхідно проводити проксимальніше кровотечі. Притиснення судини в рані допускається в стерильних умовах з використанням стерильних рукавичок.

Матеріал, що контактує з раною повинен бути стерильним, а максимальний термін на який накладається стискаюча пов’язка не повинен перевищувати 10 год.
Максимальний термін накладання джгута на кінцівки не повинен перевищувати 1,5 год. влітку і 1 год. взимку.

Терміни накладання закрутки аналогічні термінам накладання джгута.


Необхідно слідкувати за стерильністю інструментарію і матеріалів. Столик розкривається лише при виконанні маніпуляції.

7.

Оцінити стан важкості пацієнта при гострій крововтраті

Визначити у пацієнта забарвлення шкіри і слизових оболонок, частоту дихання і пульсу, рівень артеріального тиску, шокового індексу, показники клінічного аналізу крові (кількість еритроцитів, гемоглобіну, величина кольорового показника), рівень гематокритного числа.

Накласти джгут: при артеріальній кровотечі – вище місця кровотечі, при венозній – нище. При капілярній кровотечі – тиснуча пов΄язка.

8.

Оцінити стан важкості пацієнта при легеневій кровотечі

Визначити у пацієнта забарвлення шкіри і слизових оболонок, частоту дихання і пульсу, рівень артеріального тиску, шокового індексу, кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, величину кольорового показника, рівень гематокритного числа.

Хворого потрібно заспокоїти, дати йому ковтнути пару кубиків льоду. На грудну клітку можна покласти міхур з льодом. Голова і верхня частина тулуба повинні перебувати в піднятому положенні.

Алгоритми до теми №2

Переливання крові та кровозамінників”.





Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.


3.

4.

5.



6.

Визначення групи крові з допомогою стандартних сироваток

Визначення резус-належності

Підготовка системи для переливання крові

Проведення проби на індивідуальну сумісність


Проведення проби на резус-сумісність

Проведення біологічної проби


1. У відповідні сектори тарілки для визначення груп крові вносять велику краплю сироватки двох серій – О(І), А(ІІ), В(ІІІ) груп.

2. Подушечку безіменного пальця лівої руки пацієнта обробляють спиртом і проколюють шкіру скарифікатором.

3. Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, наступні – різними кутами предметного скельця наносять в краплі сироваток і розмішують.

4. Погойдуючи ретельно перемішують кров з сироватками.

5. Через 3 хв. додають в кожну луночку краплю ізотонічного розчину NaCl.

6. Через 5 хв. проводять кінцеву оцінку реакції аглютинації.


1. Досліджувану кров у кількості 3-5 мл. беруть у пробірку і відстоюють до відокремлення еритроцитів від плазми.

2. У чашку Петрі наносять по 2 краплі сироватки-антирезус двох серій і додають по 1 краплі еритроцитів, взятих піпеткою з пробірки.

3. Краплі перемішують скляною паличкою.

4. Для контролю аналогічне дослідження проводять із стандартними резус-позитивними і резус-негативними еритроцитами відповідної групи.

5. Чашку ставлять на 10 хв. у водяну баню температурою +45-+48 ºС.

6. Якщо відбувається аглютинація в обох серіях сироваток-антирезус, то кров є резус-позитивною, якщо аглютинація відсутня – резус-негативною.


1. Медична сестра обробляє руки

антисептичним середником і вдягає гумові рукавиці.

2. Перевірка придатності упаковки з препаратом крові і доведення його до необхідної температури.

3. Пробку флакона обробляють антисептиком.

4. При використанні флакона, а не гемікона, необхідно ввести в пробку довгу стерильну голку в якості повітровода.

5. Розпаковують систему з ультрапористим фільтром і приєднують короткою товстою голкою до флакона, або гемікона.

6. Заповнюють систему кров’ю, перекривають і на ін’єкційну голку надягають ковпачок.

7. Систему вішають на штатив.


1. З вени хворого беруть 10 мл. крові, поміщають у пробірку і центрифугують.

2. Отриману сироватку наносять на тарілку і додають кров донора у співвідношенні 10:1.

3. Спостерігають протягом 5хв, погойдуючи тарілку.

4. За наявності аглютинації кров не сумісна і не підходить для переливання.


1. З вени хворого беруть 10 мл. крові, поміщають у пробірку і центрифугують.

2. Отриману сироватку наносять на чашку Петрі і додають кров донора у співвідношенні 10:1.

3. Чашку ставлять на водяну баню температурою +46…+48°С на 10 хв.

4. За наявності аглютинації кров не сумісна і є непридатною для переливання.


1. Після налагодження системи для переливання крові, струминно вливають 15-20 мл крові і чекають 5 хв.

2. Повторно вливають 15-20 мл крові і чекають, ще 5 хв.

3. Втретє вливають 15-20 мл крові і чекають 5 хв.

4. При відсутності реакції пацієнта на вливання крові, проводять переливання всієї дози.



Обережно:

Необхідно суворо дотримуватись співвідношення між сироваткою і кров’ю (10:1), температурного режиму приміщення і часу спостереження, оскільки порушення цих вимог призводять до помилок під час визначення груп крові.

Для визначення резус-належності необхідно використовувати сироватки-антирезус тільки відповідних груп крові.

Необхідне суворе дотримання принципів асептики для запобігання інфікування препаратів крові.


Пробу необхідно проводити лише за кімнатної температури, оскільки недотримання умов проведення може призвести до трагічних наслідків.


Необхідне суворе дотримування вимог проведення проби і оцінки результатів, що дозволяє уникнути гемотрансфузій­них реакцій.

При появі симптомів посттрансфузій­них ускладнень необхідно припинити переливання крові і розпочати купірування розладів, що виникли.



Алгоритми до теми №3

Реанімаційні заходи у хірургічних хворих”





Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.



4.

5.

6.



7.


Визначити покази до проведення реанімаційних заходів

Відновити прохідність дихальних шляхів шляхом розгинання голови.

Вивести нижнюю щелепу при западанні язика.
Оволодіти методами проведення ШВЛ.

Провести закритий (непрямий) масаж серця.


Контроль ефективності реанімаційних заходів.

Діагностувати ятрогенні ускладнення під час проведення зовнішнього масажу серця.


Звернути увагу на такі показники:

    1. Рівень артеріального тиску.

    2. Частота серцевих скорочень.

    3. Наявність дихання.


  1. Покласти хворого на тверду поверхню.

  2. Одну руку підкласти під шию потерпілого та підняти її вгору.

  3. Другу руку покласти на лоб і ділянкою тенара та гіпотенара натиснути вниз, виконуючи ротацію голови, яка дає змогу відвести язик від задньої стінки горла.




  1. Вказівними, середніми та безіменними пальцями обох рук підхопити нижню щелепу.

  2. Великими пальцями натиснути на підборіддя.

  3. Вивести вперед нижню щелепу.



  1. Покласти хворого на тверду поверхню.

  2. Закинути голову потерпілого назад.

  3. Ніс потерпілого закрити пальцями руки, яка тримає голову в закинутому положенні.

  4. Набравши повітря в легені щільно притиснути губи до відкритого рота потерпілого.

  5. З силою вдути повітря в легені потерпілого.



  1. Постраждалого покласти на тверду поверхню.

  2. Стати збоку від постраждалого.

  3. Покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини по серединній лінії.

  4. Китицю іншої руки покласти на тильну поверхню першої.

  5. Енергійними рухами прямих рук, використовуючи масу тіла, прогнути передню грудну стінку в напрямку хребта на 4-5 см.

Звернути увагу на такі показники:



  1. Наявність самостійного пульсу на сонній, стегновій та променевій артеріях.

  2. Наявність самостійного дихання.

  3. Зменшення ціанозу шкіри та слизових оболонок.

  4. Звуження зіниць.

Звернути увагу на такі ознаки:



  1. Перелом ребер.

  2. Перелом грудини.

  3. Розрив печінки.

  4. Пошкодження серця.

  5. Пневмоторакс.

Пульс слід перевіряти на переферичних та магістральних артерій, обов’язково слід перевірити дихання

Відновлення прохідності дихальних шляхів необхідно для вдалого проведення реанімаційних заходів.

Нижню щелепу виводять уперед настільки, щоб нижні зуби перекривали верхні.

ШВЛ проводять тоді, коли постраждалий не дихає або дихає дуже погано, також, коли дихання швидко погіршується в результаті травми, ураження електрострумом, отруєння і т.ін.

За 1 хв необхідно виконувати 60 натискань (компресій).

Згідно рішення ВООЗ, кожного дорослого та дітей віком більше 10 років необхідно навчити надавати першу допомогу хворим, в яких настала клінічна смерть.


Навіть правильно проведені заходи СЛР можуть супроводжуватись низкою ускладнень.

Алгоритми до теми №4

Місцеве та загальне знеболення”




Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.


4.

5.



6.
7.
8.

Визначити стадії наркозу.
Підібрати інструменти для венесекції.

Діагностувати ускладнення загальної анестезії.

Підготувати інструментарій та засоби для проведення місцевої інфільтраційної анестезії методом “тугого, повзучого” інфільтрату.

Підготувати необхідні засоби для проведення анестезії за Лукашевичом-Оберстом.


Анестезія плечового сплетення.

Спинномозкова анестезія.

Перидуральна анестезія.



Звернути увагу на такі показники:

    1. Рівень артеріального тиску.

    2. Частота серцевих скорочень.

    3. Частота дихання.

    4. Рівень рогівкового рефлексу.

    5. Тонус м’язів.

1. Накрити стерильний столик.

2. Приготувати антисептик (5% розчин йодонату).

3. Приготувати 0,25-0,5 розчин новокаїну.

4. Розкласти на столі скальпель, пінцет, шприц з голкою, 2 лігатури, нитки, голку, голкотримач, внутрішньовенний катетер.
Звернути увагу на такі показники:

1. Рівень артеріального тиску.

2. Частота серцевих скорочень.

3. Частота дихання.

4. Наявність алергічних реакцій.

5. Колір шкірних покривів.

6. Температуру тіла.
1. Антисептик,

2. Рукавички,

3. Підготувати 0,25% розчин новокаїну в кількості 40-80 мл.

2. Підготувати шприци,

3. Ватний та марлевий тампони.

3. Скальпель.

1.Підготувати антисептик,

2. рукавички,

3. Підготувати шприц з довгою голкою і 10 мл 1% розчину новокаїну.

1. Антисептик.

2. Приготувати шприц з 2-3мл 1% розчину лідокаїну, голку Біра, 0,5% новокаїн в кількості 2-3 мл.

3. підготувати асептичну наклейку


1. Приготувати шприц з 20-30мл 3% розчину тримекаїну, голку Біра, 0,5% новокаїн в кількості 2-3 мл.

2. Провести обробку місця пункції антисептиком.




При пробудженні пацієнта стадії наркозу повторюються у зворотному порядку.

Венесекцію проводять тим пацієнтам, яким неможливо виконати венепункцію, або є необхідність у довготривалих внутрішньовенних вливаннях.


Ускладнення при проведенні загальної анестезії виникають при проведенні премедикації у 8%, індукції в наркоз у 50%, підтриманні анестезії – 20%, пробудженні – 17%, в ранньому післянаркозному періоду – 5%.
Введення великої кількості анестетика може спричинити алергічну реакцію, тому попередньо слід виконувати пробу на чутливість.

Можливе пошкодження кровоносних судин, тому необхідне знання топографії судинних пучків і використання гідро препарування.

Можлива алергічна реакція на анестетик, тому попередньо проводиться проба на чутливість.
Можливе пошкодження крупних кровоносних судин і плеври, тому перед введенням антисептика поршень шприца відтягують спостерігають за вмістом шприца.
Можливе поранення венозного синусу, тоді пункцію слід повторити на хребець вище.
Можливий колапс при виконанні анестезії на високому рівні.

Можливі явища менінгізму лікують консервативно.


Алгоритми до теми №5

Чисті та гнійні рани”.




Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.



4.

5.
6.

7.

8.

9.



10.

11.


12.

13.


14.

Надати першу допомогу потерпілим із різаними та забитими ранами.

Провести промивання дренажних трубок.

Провести заміну дренажів хворим з гнійною раною.

Накласти мазеву пов’язку.

Виконати перев’язку хворим з чистою (операційною) раною.
Підібрати інструменти для первинної хірургічної обробки рани.

Зняти післяопераційні шви.


Провести профілактику правця.



Накласти пов’язку “чепчик”.

Накласти пов’язку Гіппократа.

Накласти пов’язку на потилицю.


Накласти пов’язку на обидва ока.

Накласти пов’язку “вуздечка”.

Оцінити стан важкості пацієнта при пораненні



1.Обробити краї рани розчином антисептика.

2.Промити рану 3% розчином перекису водню.

3.При необхідності провести первинну хірургічну обробку рани.

4.Накласти асептичну пов’язку.


1.Приготувати шприц з розчином антисептика.

2.Зняти пов’язку з рани.

3.Під’єднати шприц до дренажної трубки.

4.Ввести антисептик в порожнину рани.

5.Накласти асептичну пов’язку.
1.Зняти пов’язку з рани.

2.Краї рани обробити антисептиком.

3.Ножницями розрізати фіксуючий шов.

4.Пінцетом видалити дренаж.

5.Промити рану 3% розчином перекису водню.

6.Розвівши пінцетом краї рани ввести в її порожнину нову дренажну трубку.

7.Накласти фіксуючий шов.

8.Закрити рану асептичною пов’язкою.


1.Зняти пов’язку з рани.

2.Краї рани обробити розчином антисептика.

3.Промити рану 3% розчином перекису водню.

4.Нанести на стерильну салфетку мазь та розмазати її рівномірно по всій площі.

5.Зафіксувати мазеву пов’язку лейкопластиром.
1.Зняти пов’язку з рани.

2.Обробити краї рани розчином антисептика.

3.Накласти та зафіксувати асептичну пов’язку.


  1. Накрити стерильний столик.

  2. Операційне поле обкласти стерильною білизною.

  3. Приготувати антисептик (1% розчин йодонату).

  4. Приготувати 0,25-0,5 розчин новокаїну.

  5. Приготувати 0,9% розчин хлориду натрій.

  6. Розкласти на столі скальпель, ножиці, пінцет, шприц з голкою, нитки, голку, голкотримач, стерильні серветки.

1.Зняти пов’язку з рани.

2.Обробити краї рани розчином антисептика.

3.Підтягнувши пінцетом вільний край нитки ввести браншу ножниць під вузол шва.

4.Пересікти шов.

5.Пінцетом витягнути нитку.

6.Провести туалет рани.

7.Накласти асептичну пов’язку.


Послідовність дій:

1.Підшкірно ввести 1,0 мл адсорбованого протиправцевого анатоксину.

2. Оцінити стан хворого.

3.Другим шприцом провести внутрішньошкірну пробу розведеною сироваткою 1:100 (підшкірно ввести 0,1 мл сироватки).

4. Оцінити стан хворого.

5.Через 20-30 хв ввести внутрішньом’язево всю дозу сироватки (3000 МО).

6.Зареєструвати проведене щеплення у відповідній документації.
Виконувати в наступній послі-довності:

1.Взяти відрізок бинта завдовжки 80 - 90 см.

2.Розташувати середину відрізка бинта на тім'яну ділянку голови; кінці бинта утримує пацієнт або помічник.
3.Взяти початок бинта в ліву руку, голівку бинта - в праву. Зробити закріплюючий тур навколо чола та потилиці.
4.Провести бинт по лобній поверхні до зав'язки.
5.Обігнути її у вигляді петлі і вести бинт на потилицю до протилежної сторони до іншої зав'язки.

6.Обернути бинт знову навколо зав'язки і вести по лобній частині голови вище закріплюючого туру.

7.Аналогічно вести бинт по потиличній частині голови.
8.Повторити циркулярні ходи навколо голови, прикриваючи попередній хід на 1/2 або 2/3 до повного покриття голови.

9.Закрити повністю повторними ходами бинта волосяну частину голови.

10.Обернути бинт навколо одного з кінців зав'язки і закріпити вузлом.

11.Зав'язати під підборіддям відрізок бинта, кінці якого утримував пацієнт.


Виконувати в наступній послідовності:

1.Взяти в кожну руку по одній головці двоголового бинта і накласти один або два циркулярних тури навколо голови.


2.Довівши обидві головки бинта до потилиці, ліву головку підводять під праву і роблять перегин, права головка продовжує свій циркулярний хід навколо голови, а ліва після перегину через тім'я до лоба.
3.В ділянці чола обидві головки зустрічаються: права, що йде горизонтально, ліва ж головка знову повертається через тім'я до потилиці, де знову перехрещується з горизонтальним туром правої головки і т.д.
4.Поздовжні ходи, що повертаються поступово вкривають всю голову. Таким чином, однією частиною робляться передньозадні ходи, а іншою – циркулярні.
5.Пов'язку закріплюють круговими ходами обох головок навколо голови.
Виконувати в наступній послідовності:

1.Зробити 2-3 закріплюючі тури навколо голови через лобні та потиличні горби.

2.На потилиці спуститися на шию, накласти тур навколо шиї.

3.Через задню поверхню шиї піднятися на голову.

4.Накласти тур навколо голови поверх попередніх турів.

5.Таким чином, накладають кілька вісімкоподібних турів бинта, перекриваючи попередній тур на 2/3.

6.Накласти 2-3 закріплюючі тури навколо голови.
Виконувати в наступній послідовності:

1.Зробити 2-3 закріплюючі тури через лобні та потиличні горби.


2.На потилиці спуститися на шию, пройти під правим вухом.
3.З-під вуха через щоку провести бинт вгору, закривши праве око.
4.Накласти тур навколо голови, дійти до лобних горбів.
5.Зверху вниз через щоку провести бинт у напрямку до мочки лівого вуха, закривши ліве око.
6. Провести бинт під лівим вухом, дійти до потиличної ділянки.
7. Повторити 1-2 рази пункти 3-7. При цьому кожний наступний тур на очах повинен закривати попередній на 2/3, піднімаючись догори.
8.Накласти 2 закріплюючі тури навколо голови.
Виконувати в наступній послідовності:

1.Перший тур - закріплюючий циркулярний навколо голови через лобні та потиличні горби.


2.Вести бинт через потилицю вниз по шиї на підборіддя.
3.Далі провести вгору через підборіддя до тім’я.
4.Направити бинт до підборіддя і знову до тім’я, таким чином зробити 3-4 колових турів.
5.Далі провести бинт через підборіддя на потилицю і навколо голови.
6. Закріплюючий тур навколо голови.
Визначити у пацієнта вид рани, характер пошкоджую чого чинника, наявність кровотечі та інфікування.

У разі вираженої кровотечі накладають джгут.
Гумові або хлорвінілові трубки промивають до того часу, поки не почне витікати чиста рідина.

Заміну дренажів виконують притримуючись правил асептики та антисептики.

Використання антибактеріальних мазей у хворих з гнійними ранами сприяє кращому їх загоєнню.
Перев’язку чистої (операційної) рани необхідно проводити тільки в чистій перев’язочній.

ПХОР проводять в операційній або чистій перев’язочній із дотриманням усіх правил асептики, з частою зміною стерильних інструментів, рукавичок, білизни.

Загоєння рани первинним натягом відбувається на 6-7 день після накладання швів.
Екстрена профілактика здійснюється всім потерпілим при будь-якій травмі з ушкодженням шкіри та слизових оболонок.

Пов'язка “чепчик” накладається при пораненні голови або при нагнійних процесах в області склепіння черепа - тім'яна ділянка.

Пов’язка накладається при пораненні тім'яної частини голови, запальних хірургічних захворюваннях в ділянці волосистої частини голови.

Пов’язка накладається при пораненнях та гнійних запальних захворюваннях потиличної ділянки та шиї.

Пов’язка накладається при травмах і захворюваннях очей, повік, брів.

Пов’язка накладається при ушкодженнях обличчя, підборіддя та волосистої частини голови.

ПХОР: обробка країв рани, знебо­лення з викорис­танням місцевого анестетика, висі­чення країв рани, гемостаз, накла­дання швів.

Алгоритми до теми №6



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка