Методичні рекомендації Сучасний урок це далеко не одноманітна та єдина струк­турно-змістова схема. Тому кож­ний конкретний учитель визна­чає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні

1. 
   загальнопедагогічні вимоги;
   
2. 
   дидактичні вимоги;
   
3. 
   психологічні вимоги;
   
4. 
   гігієнічні вимоги.
   

Перший блок.

• 
  пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
  
• 
  урахування вікових та індиві­дуальних особливостей учнів;
  
• 
  орієнтація на процес на­вчання;
  
• 
  тривимірне навчання;
  
• 
  створення емоційно-актуаль­ного фону навчання;
  
• 
  педагогічний такт і культура мови;
  
• 
  пізнавальна самостійність учнів;
  
• 
  чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.
  

Другий блок.

• 
  раціональне використання кожної хвилини уроку;
  
• 
  раціональна єдність словес­них, наукових і практичних ме­тодів навчання;
  
• 
  використання активних ме­тодів навчання;
  
• 
  зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;
  
• 
  формування вмінь учнів са­мостійно здобувати знання й за­стосовувати їх на практиці;
  
• 
  індивідуалізація, диферен­ціація та інтенсифікація навчаль­ного процесу;
  
• 
  використання сценарних варіантів уроку, які є носіями ін­формації;
  
• 
  створення умов для успіш­ного навчання учнів;
  
• 
  чітке формулювання освіт­ніх задач в цілому і його скла­дових елементів, їхній зв'язок із розвиваючими та виховними задачами;
  
• 
  вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостій­ність у навчанні учнів;
  
• 
  реалізація на уроці всіх ди­дактичних принципів;
  
• 
  організоване закінчення уроку;
  
• 
  здійснення міжпредметних зв'язків.
  
• 
  урахування принципів дифе­ренціації та індивідуалізації.
  

Третій блок.

• 
  урахування психологічних особливостей кожного учня;
  
• 
  нормальний психологічний стан і гарний настрій учителя й учнів;
  
• 
  вимогливість і доброзич­ливість учителя й учнів;
  
• 
  педагогічна етика і психоло­гічний такт.
  

Четвертий блок.

• 
  дотримання певного темпе­ратурного режиму;
  
• 
  нормативність освітлення класного приміщення;
  
• 
  провітрювання;
  
• 
  відповідність шкільних меб­лів вимогам нормативів;
  
• 
  чергування видів навчальної роботи;
  
• 
  попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.
  

До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психо­логічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.

Організація педагогічної діяль­ності вчителя на уроці передбачає: постановку доцільної та раціо­нальної мети та завдань навчання; мотивацію спільної діяльності уч­нів та вчителя; планування, нор­мування, діагностування, про­гнозування, стимулювання, конт­роль і корекцію процесу навчання та його результативності; вико­ристання раціональної та ефек­тивної технології навчання.

• 
  структура уроку;
  
• 
  організація навчального ма­теріалу;
  
• 
  організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів;
  
• 
  організація навчально-ма­теріального забезпечення та тех­нічного оснащення уроку;
  
• 
  використання часу на уроці.
  

Учені та практики виріз­няють два аспекти організа­ції: упорядкованість та спря­мованість. Упорядкованість ви­значається кількісно як вели­чина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямо­ваність характеризує відповід­ність чи невідповідність органі­зації умовам оточуючого сере­довища. З точки зору забезпе­чення впорядкованості уроку, організація передбачає раціо­нальність його структури в ці­лому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, відносин між ними; матеріально-технічне ос­нащення уроку, раціональне ви­користання часу на уроці.

• 
  перевірка домашнього за­вдання;
  
• 
  актуалізація опорних на­вчальних досягнень учнів;
  
• 
  вивчення нового матеріалу;
  
• 
  контроль та корекція на­вчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативність;
  
• 
  підбиття підсумків уроку;
  
• 
  повідомлення домашнього завдання.
  

Незалежно від специфіки структури уроку, його організа­ційний аспект включає:

• 
  організацію перевірки до­машнього завдання;
  
• 
  постановку проміжних цілей і завдань навчання;
  
• 
  організацію змісту навчаль­ного матеріалу;
  
• 
  організацію спільної діяль­ності вчителя та учнів;
  
• 
  навчально-методичного за­безпечення уроку;
  
• 
  забезпечення оптимального дозування витрат часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально-пізнавальної діяльності учнів.
  

Стосунки між педагогом і уч­нем встановлюються як суб'єктно-суб'єктні. За цих умов учень висту­пає як активна діяльнісна оди­ниця навчально-виховного про­цесу в якості суб'єкта і замовника знань, тобто як індивід, якому при­таманні індивідуальні особливості (темперамент, пам'ять, мислення, уява, потреби, соціальна орієнта­ція), інтереси та запити.

• 
  постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, сис­тематизації, узагальнення знань учнів;
  
• 
  виділення у змісті навчаль­ного матеріалу основного, іс­тотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;
  
• 
  навчально-матеріальне за­безпечення (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТЗН, реактиви тощо);
  
• 
  забезпечення оптималь­ної працездатності учнів (зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, му­зична пауза);
  
• 
  забезпечення раціональної організації зворотного зв'язку;
  
• 
  організація контролю та ко­рекції знань учнів у процесі їх­нього закріплення, систематиза­ції й узагальнення;
  
• 
  взаємозв'язок закріплених, систематизованих та узагальне­них знань учнів із домашнім зав­данням.
  

• 
  урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні, моральні та інші якості особистості);
  
• 
  зміни в структурі особис­тості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє за внут­рішнім покликанням, а звідси — висновок, що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну актив­ність та інтереси учня;
  
• 
  виховуюче навчання не можна зводити до виховних мо­ментів уроку; усі вони мусять бути виховуючими за своєю суттю;
  
• 
  центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів, де провідними пізнавальними проце­сами є мислення та уява;
  
• 
  успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутріш­ніх умов, тобто індивідуально-пси­хологічних особливостей учнів.
  

Таким чином, із точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен врахову­вати: психологічну мету, стиль уроку, організацію пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їхніх вікових особливостей.

• 
  постановку виховних цілей і завдань на уроці;
  
• 
  виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;
  
• 
  визначення комплексу до­мінуючих компонентів вихов­ної системи і зосередження уваги на ньому в процесі навчання;
  
• 
  визначення та використання педагогічного доцільного комп­лексу принципів виховання, опти­мальних шляхів його реалізації;
  
• 
  вибір і використання ефек­тивних методів впливу на осо­бистість учня у процесі на­вчання;
  
• 
  забезпечення взаємодії внут­рішніх і зовнішніх факторів ви­ховного впливу на учнів;
  
• 
  раціональність управління виховним процесом на уроці;
  
• 
  оцінка ефективності вихо­вання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.
  

• 
  гігієна навчальних при­міщень, праці вчителя та учнів;
  
• 
  фізіологічно-гігієнічні пе­редумови організації процесу на­вчання;
  
• 
  організація і зміст гігієніч­ного навчання та виховання учнів.
  
• 
  попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.
  

Розумове виховання не зво­диться до накопичення певного обсягу знань. Процес здобуття знань стає фактором розумового виховання лише за умови, коли набуті знання трансформуються в особисті переконання, стають духовним багатством людини, яке відтворюється в її житті та праці, у соціальній активності та інтересах.

• 
  глибока наукова доказовість, логічна переконливість і узго­дженість усіх теоретичних вис­новків і фактів світоглядного ха­рактеру;
  
• 
  надання навчанню висо­кого ідейно-політичного спряму­вання;
  
• 
  дотримання принципу істо­ризму при вивченні програмного матеріалу;
  
• 
  розвиток пізнавальної ак­тивності та самостійності учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності;
  
• 
  підбурення емоційного ставлення учнів до теми, яка ви­вчається на уроці;
  
• 
  тісний зв'язок навчання з життям, залучення учнів до ак­тивної трудової діяльності;
  
• 
  залучення учнів до суспільно корисної праці;
  
• 
  особистісні якості вчителя, його погляди та переконання.
  

До системи оцінних парамет­рів розумового виховання учнів ми відносимо:

• 
  знання вчителем суті, мети, завдань та принципів розумового виховання учнів;
  
• 
  виявлення та реалізація по­тенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розу­мового виховання учнів (розвитку мислення, уяви та інших психіч­них процесів);
  
• 
  зміст та методи форму­вання в учнів поглядів, переко­нань, ідеалу на підставі набутих на уроці знань з основ наук;
  
• 
  забезпечення на уроці дидак­тичних та виховних умов переве­дення знань учнів у погляди, пере­конання, ідеали;
  
• 
  залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибле­ного вивчення окремих предметів, курсів, спецкурсів, факультативів, предметних гуртків;
  
• 
  сформованість «інтелекту­ального фону» класу, де культиву­ються знання і самостійна творчо-пошукова, навчально-пізнавальна діяльність учнів;
  
• 
  інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важли­вий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.
  

• 
  чітко визначити струк­турні компоненти уроку залежно від його типу;
  
• 
  продумати організацію кож­ного структурного компонента уроку, визначивши його місце в загальній композиції уроку, про­міжні цілі, зміст, методи і засоби навчання;
  
• 
  відібрати для кожного струк­турного компонента уроку адек­ватні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
  
• 
  забезпечити мобілізацію ін­телектуальних, фізичних та емо­ційних ресурсів суб'єктів на­вчально-виховного процесу на кожному етапі уроку.
  

• 
  підібрати (розробити) на­вчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;
  
• 
  здійснити логіко-структур-ний аналіз змісту теми, з'ясувавши її дидактичні та методичні особли­вості;
  
• 
  ранжирувати та структурувати навчальний матеріал для уроку в цілому і на кожний його етап зокрема;
  
• 
  виділити у змісті навчаль­ного матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов'язковому за­своєнню;
  
• 
  визначити у змісті дидактич­ного матеріалу описувальну, по­яснювальну інструктивну інфор­мацію;
  
• 
  унормувати навчальний ма­теріал для уроку в цілому та кож­ного його структурного компо­нента за змістом, обсягом, часом;
  
• 
  здійснення міжпредметних зв'язків;
  
• 
  урахування принципів дифе­ренціації та індивідуалізації;
  
• 
  визначення змісту та обсягу домашнього завдання, який є від­повідним темі уроку.
  

• 
  наявність поурочного плану, класного журналу, учнівських зо­шитів, підручника, словників, довідкової літератури, навчальних посібників, комплектів роздаткового дидактичного матеріалу;
  
• 
  відповідність змісту педаго­гічної діяльності вчителя постав­леним цілям та завданням уроку;
  
• 
  раціональна постановка пе­дагогом цілей та завдань діяль­ності, сприйняття й осмислення їх учнями, спрямування навчальної діяльності та досягнення мети;
  
• 
  мотивація наступної спіль­ної діяльності вчителя та учнів на уроці;
  
• 
  планування, нормування, конструювання, прогнозування діяльності вчителя та учнів на уроці;
  
• 
  озброєння учнів раціональ­ними способами навчально-пізна­вальної діяльності;
  
• 
  контроль, самоконтроль, взаємоконтроль та корекція діяль­ності вчителя й учнів, її результа­тивність;
  
• 
  наявність навчальних ма­теріалів різного рівня складності, завдяки яким учень має мож­ливість обрати свій рівень;
  
• 
  обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог і вимог ергономіки (зручності та швидкодії у використанні);
  
• 
  раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці.
  

• 
  обладнання уроку (наявність на робочих місцях учителя та уч­нів підручників, іншої навчально-методичної літератури, навчаль­ного приладдя), роздаткового ди­дактичного матеріалу, інструктив­них карток тощо;
  
• 
  оснащення уроку необхід­ною та достатньою наочністю, ТЗН, аудіовізуальними засобами, комп'ютерами;
  
• 
  організація діяльності учнів-помічників учителя (лаборанта, демонстратора, консультанта).
  

• 
  своєчасний початок уроку;
  
• 
  оптимальність витрат часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх учнів, огляд санітар­ного стану класу та зовнішнього вигляду учнів;
  
• 
  витрати часу на «входження» до навчального процесу;
  
• 
  чітке дозування та корек­ція витрат часу на окремі етапи уроку;
  
• 
  витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя (організаційну, навчальну, сти­мулюючу, контролюючу);
  
• 
  витрати часу на окремі види навчально-пізнавальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність, практичну діяльність тощо);
  
• 
  своєчасне завершення уроку, забезпечення організованого від­починку учнів на перерві, провіт­рювання класного приміщення.
  

1. 
   Знання об'єктивних законів психології навчання та принци­пів дидактики (науковості, систе­матичності та послідовності на­вчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивіду­ального підходу в навчанні.
   
2. 
   Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання — останнім досягненням педагогіки, психо­логії навчання.
   
3. 
   Систематичний і цілеспря­мований контроль за якістю знань учнів, за оцінюванням знань учнів, вироблення навичок та вмінь.
   
4. 
   Чітка дидактична цілеспря­мованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і кон­кретну мету кожного завдання, що виконується.
   
5. 
   На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів учити їх використовувати ра­ціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, форму­вати у школярів культуру праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книгою, довідко­вою літературою, складання про­стого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).
   
6. 
   Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем під­готовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психо­логії навчання.
   
7. 
   Педагогічна доцільність до­бору різноманітних засобів і при­йомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забез­печує активну пізнавальну діяль­ність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віко­вим особливостям учнів і рівню їхньої теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосу­вання проблемного, дослідниць­кого методів навчання.
   
8. 
   Нестандартні форми прове­дення уроку і заходи, які сприяють їхньому впровадженню.
   
9. 
   Здійснення міжпредметних зв'язків.
   
10. 
    Урахування принци­пів диференціації та індивідуалі­зації.
    
11. 
    Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.
    
12. 
    Створення оптимального психологічного режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взає­морозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).
    

13. 
    Дотримання технологіч­них вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізуючии початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, техніч­них засобів навчання, чітке дозу­вання навчальної праці на кож­ному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).
    
14. 
    Культура вчителя, широ­кий діапазон його знань, інтелек­туальний рівень.
    
15. 
    Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).
    

• 
  постановки дидактичних, розвиваючих і виховних цілей до всієї теми;
  
• 
  виділення опорних знань, умінь і навичок;
  
• 
  структурування навчального матеріалу з метою використання його для реалізації розвиваючих цілей.
  

2. Диференціація навчально-виховного процесу:

• 
  поділ класу на динамічні групи за рівнем розвитку учнів;
  
• 
  диференційована допомога учням під час сприймання нових знань, при формуванні практич­них умінь і навичок;
  
• 
  ускладнення або послаб­лення змісту навчального ма­теріалу (організація навчання в зоні найближчого розумового розвитку);
  
• 
  перерозділ часу на засвоєння матеріалу в залежності від рівня розвитку учнів групи;
  
• 
  диференціація домашніх зав­дань, контрольних робіт.
  

3. Об'єктивність оцінювання знань.