Методичні рекомендації
Сучасний урок — це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний конкретний учитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок — це місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.
Урок — це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас — це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.
За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З'явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність учителя, іншими словами, як форма навчання, а и як діяльність учня, інакше кажучи, учіння.
У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку:
-
загальнопедагогічні вимоги;
-
дидактичні вимоги;
-
психологічні вимоги;
-
гігієнічні вимоги.
Перший блок.
Загальнопедагогічні вимоги;
-
пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
-
урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
-
орієнтація на процес навчання;
-
тривимірне навчання;
-
створення емоційно-актуального фону навчання;
-
педагогічний такт і культура мови;
-
пізнавальна самостійність учнів;
-
чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.
Другий блок.
Дидактичні вимоги:
-
раціональне використання кожної хвилини уроку;
-
раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
-
використання активних методів навчання;
-
зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;
-
формування вмінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;
-
індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;
-
використання сценарних варіантів уроку, які є носіями інформації;
-
створення умов для успішного навчання учнів;
-
чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок із розвиваючими та виховними задачами;
-
вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;
-
реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
-
організоване закінчення уроку;
-
здійснення міжпредметних зв'язків.
-
урахування принципів диференціації та індивідуалізації.
Третій блок.
Психологічні вимоги:
-
урахування психологічних особливостей кожного учня;
-
нормальний психологічний стан і гарний настрій учителя й учнів;
-
вимогливість і доброзичливість учителя й учнів;
-
педагогічна етика і психологічний такт.
Четвертий блок.
Гігієнічні вимоги:
-
дотримання певного температурного режиму;
-
нормативність освітлення класного приміщення;
-
провітрювання;
-
відповідність шкільних меблів вимогам нормативів;
-
чергування видів навчальної роботи;
-
попередження перевантаження, стомлюваності школярів.
До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.
Організаційна складова уроку
Організація уроку є одним із основних аспектів. Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та завдань навчання, умов для ефективної взаємодії учителя та учнів у навчально-виховному процесі.
Організація педагогічної діяльності вчителя на уроці передбачає: постановку доцільної та раціональної мети та завдань навчання; мотивацію спільної діяльності учнів та вчителя; планування, нормування, діагностування, прогнозування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності; використання раціональної та ефективної технології навчання.
Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами:
-
структура уроку;
-
організація навчального матеріалу;
-
організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів;
-
організація навчально-матеріального забезпечення та технічного оснащення уроку;
-
використання часу на уроці.
Учені та практики вирізняють два аспекти організації: упорядкованість та спрямованість. Упорядкованість визначається кількісно як величина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність чи невідповідність організації умовам оточуючого середовища. З точки зору забезпечення впорядкованості уроку, організація передбачає раціональність його структури в цілому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, відносин між ними; матеріально-технічне оснащення уроку, раціональне використання часу на уроці.
У типовому комбінованому уроці основними структурними компонентами є:
-
перевірка домашнього завдання;
-
актуалізація опорних навчальних досягнень учнів;
-
вивчення нового матеріалу;
-
контроль та корекція навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативність;
-
підбиття підсумків уроку;
-
повідомлення домашнього завдання.
Незалежно від специфіки структури уроку, його організаційний аспект включає:
-
організацію перевірки домашнього завдання;
-
постановку проміжних цілей і завдань навчання;
-
організацію змісту навчального матеріалу;
-
організацію спільної діяльності вчителя та учнів;
-
навчально-методичного забезпечення уроку;
-
забезпечення оптимального дозування витрат часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Стосунки між педагогом і учнем встановлюються як суб'єктно-суб'єктні. За цих умов учень виступає як активна діяльнісна одиниця навчально-виховного процесу в якості суб'єкта і замовника знань, тобто як індивід, якому притаманні індивідуальні особливості (темперамент, пам'ять, мислення, уява, потреби, соціальна орієнтація), інтереси та запити.
Система параметрів, що характеризує організацію закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів:
-
постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, систематизації, узагальнення знань учнів;
-
виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;
-
навчально-матеріальне забезпечення (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТЗН, реактиви тощо);
-
забезпечення оптимальної працездатності учнів (зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, музична пауза);
-
забезпечення раціональної організації зворотного зв'язку;
-
організація контролю та корекції знань учнів у процесі їхнього закріплення, систематизації й узагальнення;
-
взаємозв'язок закріплених, систематизованих та узагальнених знань учнів із домашнім завданням.
Психологічна складова уроку
Психологічна складова уроку базується на таких тезах:
-
урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні, моральні та інші якості особистості);
-
зміни в структурі особистості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє за внутрішнім покликанням, а звідси — висновок, що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну активність та інтереси учня;
-
виховуюче навчання не можна зводити до виховних моментів уроку; усі вони мусять бути виховуючими за своєю суттю;
-
центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів, де провідними пізнавальними процесами є мислення та уява;
-
успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутрішніх умов, тобто індивідуально-психологічних особливостей учнів.
Таким чином, із точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен враховувати: психологічну мету, стиль уроку, організацію пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їхніх вікових особливостей.
Виховна складова уроку
Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає:
-
постановку виховних цілей і завдань на уроці;
-
виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;
-
визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи і зосередження уваги на ньому в процесі навчання;
-
визначення та використання педагогічного доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів його реалізації;
-
вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;
-
забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;
-
раціональність управління виховним процесом на уроці;
-
оцінка ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.
До основних компонентів виховного аспекту уроку належать: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне та валеологічне виховання.
Санітарно-гігієнічна складова уроку
На санітарно-гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, але й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою впливають та зумовлюють його якість. До таких належать:
-
гігієна навчальних приміщень, праці вчителя та учнів;
-
фізіологічно-гігієнічні передумови організації процесу навчання;
-
організація і зміст гігієнічного навчання та виховання учнів.
-
попередження перевантаження, стомлюваності школярів.
Розумове виховання учнів у процесі навчання
Розумове виховання — один із основних компонентів виховного аспекту уроку. Воно передбачає набуття знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні а на практиці.
Розумове виховання не зводиться до накопичення певного обсягу знань. Процес здобуття знань стає фактором розумового виховання лише за умови, коли набуті знання трансформуються в особисті переконання, стають духовним багатством людини, яке відтворюється в її житті та праці, у соціальній активності та інтересах.
Отже, основними структурними компонентами світогляду є наукові знання (об'єктивний фактор), погляди, переконання, ідеали (суб'єктивні фактори).
Дидактичні та виховні умови, що сприяють переведенню знань учнів у погляди, переконання, ідеали, такі:
-
глибока наукова доказовість, логічна переконливість і узгодженість усіх теоретичних висновків і фактів світоглядного характеру;
-
надання навчанню високого ідейно-політичного спрямування;
-
дотримання принципу історизму при вивченні програмного матеріалу;
-
розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності;
-
підбурення емоційного ставлення учнів до теми, яка вивчається на уроці;
-
тісний зв'язок навчання з життям, залучення учнів до активної трудової діяльності;
-
залучення учнів до суспільно корисної праці;
-
особистісні якості вчителя, його погляди та переконання.
До системи оцінних параметрів розумового виховання учнів ми відносимо:
-
знання вчителем суті, мети, завдань та принципів розумового виховання учнів;
-
виявлення та реалізація потенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розумового виховання учнів (розвитку мислення, уяви та інших психічних процесів);
-
зміст та методи формування в учнів поглядів, переконань, ідеалу на підставі набутих на уроці знань з основ наук;
-
забезпечення на уроці дидактичних та виховних умов переведення знань учнів у погляди, переконання, ідеали;
-
залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибленого вивчення окремих предметів, курсів, спецкурсів, факультативів, предметних гуртків;
-
сформованість «інтелектуального фону» класу, де культивуються знання і самостійна творчо-пошукова, навчально-пізнавальна діяльність учнів;
-
інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важливий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.
Пам'ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту
сучасного уроку
Організація структури уроку:
-
чітко визначити структурні компоненти уроку залежно від його типу;
-
продумати організацію кожного структурного компонента уроку, визначивши його місце в загальній композиції уроку, проміжні цілі, зміст, методи і засоби навчання;
-
відібрати для кожного структурного компонента уроку адекватні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
-
забезпечити мобілізацію інтелектуальних, фізичних та емоційних ресурсів суб'єктів навчально-виховного процесу на кожному етапі уроку.
Організація навчального матеріалу:
-
підібрати (розробити) навчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;
-
здійснити логіко-структур-ний аналіз змісту теми, з'ясувавши її дидактичні та методичні особливості;
-
ранжирувати та структурувати навчальний матеріал для уроку в цілому і на кожний його етап зокрема;
-
виділити у змісті навчального матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов'язковому засвоєнню;
-
визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну, пояснювальну інструктивну інформацію;
-
унормувати навчальний матеріал для уроку в цілому та кожного його структурного компонента за змістом, обсягом, часом;
-
здійснення міжпредметних зв'язків;
-
урахування принципів диференціації та індивідуалізації;
-
визначення змісту та обсягу домашнього завдання, який є відповідним темі уроку.
Організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності
учнів передбачає:
-
наявність поурочного плану, класного журналу, учнівських зошитів, підручника, словників, довідкової літератури, навчальних посібників, комплектів роздаткового дидактичного матеріалу;
-
відповідність змісту педагогічної діяльності вчителя поставленим цілям та завданням уроку;
-
раціональна постановка педагогом цілей та завдань діяльності, сприйняття й осмислення їх учнями, спрямування навчальної діяльності та досягнення мети;
-
мотивація наступної спільної діяльності вчителя та учнів на уроці;
-
планування, нормування, конструювання, прогнозування діяльності вчителя та учнів на уроці;
-
озброєння учнів раціональними способами навчально-пізнавальної діяльності;
-
контроль, самоконтроль, взаємоконтроль та корекція діяльності вчителя й учнів, її результативність;
-
наявність навчальних матеріалів різного рівня складності, завдяки яким учень має можливість обрати свій рівень;
-
обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог і вимог ергономіки (зручності та швидкодії у використанні);
-
раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці.
Організація навчально-методичного забезпечення та оснащення уроку:
-
обладнання уроку (наявність на робочих місцях учителя та учнів підручників, іншої навчально-методичної літератури, навчального приладдя), роздаткового дидактичного матеріалу, інструктивних карток тощо;
-
оснащення уроку необхідною та достатньою наочністю, ТЗН, аудіовізуальними засобами, комп'ютерами;
-
організація діяльності учнів-помічників учителя (лаборанта, демонстратора, консультанта).
Раціональність витрат часу на організацію праці вчителя та учнів на уроці передбачає:
-
своєчасний початок уроку;
-
оптимальність витрат часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх учнів, огляд санітарного стану класу та зовнішнього вигляду учнів;
-
витрати часу на «входження» до навчального процесу;
-
чітке дозування та корекція витрат часу на окремі етапи уроку;
-
витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя (організаційну, навчальну, стимулюючу, контролюючу);
-
витрати часу на окремі види навчально-пізнавальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність, практичну діяльність тощо);
-
своєчасне завершення уроку, забезпечення організованого відпочинку учнів на перерві, провітрювання класного приміщення.
Вимоги до сучасного уроку
-
Знання об'єктивних законів психології навчання та принципів дидактики (науковості, систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні.
-
Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання — останнім досягненням педагогіки, психології навчання.
-
Систематичний і цілеспрямований контроль за якістю знань учнів, за оцінюванням знань учнів, вироблення навичок та вмінь.
-
Чітка дидактична цілеспрямованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і конкретну мету кожного завдання, що виконується.
-
На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів учити їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формувати у школярів культуру праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книгою, довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).
-
Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психології навчання.
-
Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віковим особливостям учнів і рівню їхньої теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосування проблемного, дослідницького методів навчання.
-
Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їхньому впровадженню.
-
Здійснення міжпредметних зв'язків.
-
Урахування принципів диференціації та індивідуалізації.
-
Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.
-
Створення оптимального психологічного режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).
-
Дотримання технологічних вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізуючии початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, технічних засобів навчання, чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).
-
Культура вчителя, широкий діапазон його знань, інтелектуальний рівень.
-
Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).
Проблеми уроку
1. Тематичний принцип підготовки і проведення уроків:
-
постановки дидактичних, розвиваючих і виховних цілей до всієї теми;
-
виділення опорних знань, умінь і навичок;
-
структурування навчального матеріалу з метою використання його для реалізації розвиваючих цілей.
2. Диференціація навчально-виховного процесу:
-
поділ класу на динамічні групи за рівнем розвитку учнів;
-
диференційована допомога учням під час сприймання нових знань, при формуванні практичних умінь і навичок;
-
ускладнення або послаблення змісту навчального матеріалу (організація навчання в зоні найближчого розумового розвитку);
-
перерозділ часу на засвоєння матеріалу в залежності від рівня розвитку учнів групи;
-
диференціація домашніх завдань, контрольних робіт.
3. Об'єктивність оцінювання знань.
4. Використання методів і прийомів інформаційно-пошукового типу засвоєння знань.
5. Лекційно-практична форма занять у старших класах.
Поділіться з Вашими друзьями: |