Методичні рекомендації для студентів



Сторінка1/16
Дата конвертації09.02.2021
Розмір155 Kb.
#12712
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
20130326-114822

Методичні рекомендації для студентів

При підготовці до практичного заняття
ЕНДОМЕТРІОЗ. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКИ ЕНДОМЕТРІОЗУ. НЕПРАВИЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ТРАВМАТИЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ТА АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ.

Вінниця – 2012


ЕНДОМЕТРІОЗ
Ендометріоз — це патологічний доброякісний процес, при якому в міометрії або в інших органах статевої системи та за її межею виникають вогнища, структура яких характеризується наявністю епітеліальних та стромальних елементів, подібних до структури ендометрію.

Етіологія ендометріозу невідома, хоча існує декілька поширених теорій його розвитку.

Ембріональна теорія (дизонтогенетична) стверджує, що ендометріальні гете­ротопії розвиваються з парамезонефральних протоків або із зародкового матеріа­лу, з якого утворюються статеві органи, у тому числі й тканини ендометрію.

Метапластична теорія — ендометріальні гетеротопії розвиваються за рахунок метаплазії ембріональної очеревини або целомічного епітелію.

Трансплантаційна теорія стверджує, що ендометріальні гетеротопії можуть попадати в черевну порожнину шляхом ретроградного заносу менструа­льної крові, а потім розповсюджуватись в організмі хворої лімфогенним та гематогенним шляхом.

В патогенезі ендометріозу певну роль відіграють нейроендокринні порушення у системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники. При даному захворюванні появляється додаткове виділення ФСГ та ЛГ на протязі менструального циклу, а також деяке зниження стероїдогенної функції яєчників, що проявляється у вигляді незначної неповноцінності жовтого тіла.

Значну роль у розвитку ендометріозу відіграють перенесені інфекційні за хворювання бактеріальної та вірусної етіології, розлади менструального циклу у пубертатному періоді, ускладнення родів та абортів, стресові ситуації.

Останнім часом велике значення відводять змінам в імунній системі. Визначено при ендометріозі зниження активності Т-клітинного імунітету, підвищення активності В-лімфоцитарної системи зі збільшенням кількості імуноглобулінів класів G і А, появлення аутоантитіл до тканин ендометріальнпх вогнищ.

На виникнення ендометріозу також впливає мультіфакторіальна спадковість (сума генетичних та факторів зовнішнього середовища).

Гістологічна будова ендометріозу характеризується сполученням залозистого і стромального компонентів, які, на відміну від нормального ендометрію, мають різне співвідношення. Умовно ендометріальні гетеротопії можна поділити на три типи: залозисті, стромальні, змішані.

Під впливом функції яєчників і центрів гіпоталамо-гіпофізарної системи, що регулюють їхню діяльність, у вогнищах ендометріозу відбуваються циклі­чні перетворення, подібні до змін у слизовій оболонці матки. Під час вагітно­сті у вогнищах ендометріозу розвивається децидуальна реакція.

Ендометріоз відрізняється від пухлини відсутністю вираженої клітинної атипії, здатністю до автономного росту, залежністю клінічних проявів від менструальної функції. Однією з його особливостей є відсутність навколо нього сполучнотканинної капсули, що варто враховувати під час операції.

В залежності від локалізації процесу виділяють:

1) ендометріоз геніталійвнутрішній та зовнішній;

2) екстрагенітальний ендометріоз

Внутрішній ендометріоз (аденоміоз) — це ендометріоз тіла матки та каналу шийки матки.

Зовнішній ендометріоз розподіляється на перитонеальну (яєчни­ків, тазової очеревини) та екстраперитонеальну форми (піхви, піхво­вої частини шийки матки, ректовагінальної перетинки, ретроцервікальний).

Екстрагенітальний ендометріоз — ендометріоз прямої кишки, сечового міхура, сліпої кишки і хробакоподібного відростку, сальника, печінки, легень, нирок, мозку, тонкої кишки, шкіри тощо.

За глибиною проникнення у міометрій аденоміоз розподіляють на чотири стадії:

I — проростання ендометріозу на невелику глибину;

II — розповсюдженість процесу до середини товщини міометрію;

III — ушкодження патологічним процесом всієї стінки матки;

IV — перехід патологічного процесу на парієтальну очеревину та сусідні органи.

Серед класифікацій зовнішнього ендометріозу за ступеню розповсюдженості найбільш застосованою є класифікація, яка виділяє "малі" форми:

- одиночні гетеротопії на тазовій очеревині;



- одиночні гетеротопії на яєчниках без наявності спайкового та рубцьового процесів.

Середня важкість:

1. гетеротопії на поверхні одного або обох яєчників з утворенням кіст.

2. наявність незначного періоваріального або перитубарного спайкового процесу.

3. гетеротопії на очеревині прямокишково-маткового простору з рубцюванням та зміщенням матки, але без переходу процесу на товстий кишечник.



Тяжка форма:

1) ендометріоз одного або обох яєчників з утворенням кіст діаметром до 2 см;

2) ураження яєчників з виразним періоваріальним або перітубарним процесом;

3) враження маткових труб з деформацією, рубцюванням, порушенням прохідності,

4) враження тазової очеревини з облітерацією прямокишково-маткового простору;

5) враження крижово-маткових зв'язок з облітерацією прямокишково-маткового простору;

6) розповсюдженість процесу на сечову систему та кишечник.

В значній мірі клінічна картина ендометріозу залежить від локалізації процесу, його тривалості, супутніх захворювань, психо-емоційної характеристики хворої.

Але існують клінічні прояви, які є загальними для всіх ви­дів даного захворювання:

1. Тривалий перебіг. Самовільний регрес можливий у постменопаузаль-ному періоді.

2. Найбільш постійним симптомом є біль, яка з'являється та посилюєть­ся у предменструальні дні та під час менструації. При тривалому та тяжкому перебігу ендометріозу біль турбує й після закінчення менст­руації. Біль нетипова для ендометріозу вагінальної частини шийки ма­тки, інколи вона не проявляється при малих вогнищах ендометріозу очеревини малого тазу.

3. Диспареунія — біль та дискомфорт при статевому акті.

4. Спостерігається деяке збільшення розмірів ураженого органа (матки, яєчника) або екстрагенітального ендометріозу перед та під час менструації.

5. Характерні порушення менструальної функції, які проявляються частіше у вигляді альгодисменореї. Спостерігаються також інші розлади — менорагії, перед- та пост менструальні кров'яністі виділення, по рушення ритму менструації та ін.

6. Безпліддя — частий супутник ендометріозу. Причини цієї патології різні: ановуляція, неповноцінна секреторна фаза, спайковий процес її малому тазу, зміни в ендометрії.

Діагноз ендометріозу встановлюють на підставі характерного анамнезу (типові скарги на біль під час менструації, постійний біль ниючого характеру унизу живота і у попереку, розлади менструального циклу за типом поліменореї), даних бімануального і додаткових методів дослідження (рентгенологі­чного (гістеросальпінгографія), ендоскопічного (лапароскопія, гістероскопія, ректороманоскопія), ультразвукового, кольпоскопічного, морфологічного тощо).

Вибір тактики лікування при ендометріозі залежить від віку жінки, локалізації, розповсюдженості та проявів симптомів захворювання, наявності фертильності та необхідності відновлення репродуктивної функції при безплідді.



Основні види лікування:

- консервативне, основним компонентом якого є гормонотерапія;

- хірургічне органозберігаюче, яке передбачає видалення вогнищ ендометріозу та збереження органів;

- хірургічне радикальне з видаленням матки та яєчників;

- комбіноване (медикаментозне та хірургічне).

Принципи консервативної терапії:

- застосування гормонотерапії на фоні ензимотерапії (вобензим);

- застосування імуномодуляторів (лаферон, Т-активін, тималін, спленін);

- вплив на оксидантну систему (унітіол, аскорбінова кислота, токоферола ацетат);

- пригнічення синтезу простагландинів (аспірин, індометацин, ібупрофен);

- активація функції печінки та підшлункової залози (креон, мезим-форте, гепатофальк, легалон, гепатобене);

- нейротропний вплив (ноотропіл, мілдронат, пірацетам та ін.).

Гормональна терапія включає:

- комбіновані естроген-гестагенні препарати (марвелон, мерсілон, гравістат);

- прогестагени (дуфастон, примолют-нор, норколут, оргаметрил, медроксіпрогестерона ацетат);

- антиестрогени (тамоксіфен, нолвадекс, тореміфен);

- антипрогестагени (гестрінон, мефіпристон);

- інгібітори гонадотропінів (даназол, даноген, дановал);

- агоністи гонадотропін-рилізінг гормонів (золадекс, декапептіл, сінарел).

Профілактика ендометріозу полягає у запобіганні і своєчасному лікуванні тих захворювань, які призводять до його розвитку, а також у запобіганні потрапляння ендометрію із порожнини матки в інші ділянки організму.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка