Методична розробка



Скачати 63.19 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.04.2020
Розмір63.19 Kb.
#8852
ТипПротокол
  1   2   3
Мод 3 тема 5 Ведення хворого з артрозом.
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ - 3

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

до проведення практичного заняття для викладачів і студентів


Тема № 5


Учбова дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль № 1

Сучасна практика внутрішньої медицини

Змістовий модуль № 1

Ведення хворих в ревматологічній клініці

Тема заняття

Ведення хворого з артрозом.

Курс

6

Факультет

1-й медичний


Методичну розробку практичного заняття підготовили:

Завідувач кафедри внутрішніх хвороб - 3, д. мед. н. , професор Доценко С. Я. , доцент кафедри внутрішніх хвороб - 3 к. мед. н. , Кравченко В. І.


Затверджена на засіданні кафедри внутрішніх хвороб-3

Протокол від. “__”___________20 року №

Завідувач кафедри внутрішніх хвороб-3 ________________ (Доценко С. Я. )

Схвалено цикловою методичною комісією терапевтичних дисциплін ЗДМУ

Протокол від. “__”___________20 року №

Голова _____________

Запоріжжя – 2019


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ VІ КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ


Вступ. Методична розробка практичного заняття для викладачів і студентів VІ курсу медичного факультету за темою „ Ведення хворого з артрозом” на основі програми з внутрішньої медицини, розробленої на кафедрі внутрішніх хвороб - 3 Запорізького державного медичного університету зі спеціальності „Лікувальна справа” 7. 110101 (на підставі рекомендацій Програми з внутрішньої медицини для студентів вищих медичних закладів III-IV рівнів акредитації, складеної для спеціальностей "Лікувальна справа" 7. 110101 та "Педіатрія" 7. 110104 напряму підготовки 1101 "Медицина" у відповідності з діючими нормативними документами. Згідно навчального плану підготовки лікарів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» вивчення навчальної дисципліни «Внутрішня медицина» здійснюється на VІ курсі (11-12 семестрах). Навчання за вищевказаними спеціальностями здійснюється впродовж 6 років, з них перші 5 років – за єдиним навчальним планом (загально лікарська підготовка), а на 6 курсі має місце профілізація відповідно до напряму підготовки).
Змістовий модуль 1. «Ведення хворих в ревматологічній клініці» (40 годин/1,4 кредити)
Тема 5. Ведення хворого з артрозом.
Кількість навчальних годин: 3,5 годин.
Конкретні цілі:

Студенти повинні:

• Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними ревматологічними синдромами.

• Обґрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються в ревматології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.



  • Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань.

  • Складати план обстеження хворих з ревматологічними захворюваннями.

  • Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних ревматологічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

  • Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях.

  • Вміти трактувати лабораторні показники при ревматологічних захворюваннях (ревмопроби, аутоімунні маркери тощо).

• Вміти трактувати дані ехокардіографічного дослідження та променевого обстеження суглобів та хребта.

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації.


ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

ІІ. 1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):

- з епідеміологічними дослідженнями захворювань з геморагічним синдромом в Україні та в світі.

ІІ. 2 Студент повинен знати (засвоїти)

- Роль генетичних факторів і навколишнього середовища в патогенезі з геморагічним синдромом. Сучасні уявлення про суглобовий синдром та артрози.

- Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з геморагічним синдромом- Визначати етіологічні та патогенетичні фактори захворювань.

- Пояснювати основи методів ревматологічних досліджень

- Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань;

- Знати особливості патогенезу захворювань з геморагічним синдромом.

- Визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях;


ІІ. 3 Студент повинен вміти:

Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:

• Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними ревматологічними синдромами.

• Обґрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються в ревматології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.



  • Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань.

  • Складати план обстеження хворих з ревматологічними захворюваннями.




  • Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних ревматологічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

  • Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях.

  • Вміти трактувати лабораторні показники при ревматологічних захворюваннях (ревмопроби, аутоімунні маркери тощо).

• Вміти трактувати дані ехокардіографічного дослідження та променевого обстеження суглобів та хребта.

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації.


ІІІ. МЕТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ (ВИХОВНА МЕТА)

  • сформувати уявлення про особливості функціонування імунної системи людини при ревматологічних захворюваннях, враховуючи вплив екологічних, соціальних і біологічних факторів;

  • на матеріалі теми розвивати почуття відповідальності за своєчасність виявлення ревматологічних захворювань та правильність професійних дій, направлених на визначення ревматологічного статусу людини.

  • Сформувати уміння застосовувати знання з клінічної ревматології у процесі подальшого навчання та професійній діяльності відповідно до принципів доказової медицини.

  • Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

а) ґрунтується на вивченні студентами інших базових дисциплін (медичної біології, медичної та біологічної фізики, біоорганічної та біологічної хімії, гістології, цитології та ембріології, анатомії людини, патологічної морфології, фізіології та патофізіології, мікробіології, вірусології та імунології, а також основ внутрішньої медицини, педіатрії, загальної хірургії, інфекційних хвороб, акушерства та гінекології, фармакології й інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає фундамент для засвоєння студентами знань з профільних клінічних професійно-практичних дисциплін.

в) формує уміння застосовувати знання з клінічної ревматології у процесі подальшого навчання та професійній діяльності відповідно до принципів доказової медицини.
V. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ

Артроз в практиці лікаря зустрічається досить часто.

Своєчасно та правильно проведена диференційна діагностика має важливе практичне значення, сприятиме своєчасній діагностиці та адекватному лікуванню, що зменшить тимчасову чи постійну непрацездатність, покращить якість життя пацієнта.

Конкретні цілі:

Студенти повинні:

• Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними ревматологічними синдромами.

• Обґрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються в ревматології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.


  • Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань.

  • Складати план обстеження хворих з ревматологічними захворюваннями.




  • Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних ревматологічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

  • Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях.

  • Вміти трактувати лабораторні показники при ревматологічних захворюваннях (ревмопроби, аутоімунні маркери тощо).

• Вміти трактувати дані ехокардіографічного дослідження та променевого обстеження суглобів та хребта.

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації.

ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

ІІ. 1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):

- з епідеміологічними дослідженнями захворювань з артрозом в Україні та в світі.

ІІ. 2 Студент повинен знати (засвоїти)

- Роль генетичних факторів і навколишнього середовища в патогенезі хворого з артрозом. Сучасні уявлення про артрози.

- Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з артрозом - Визначати етіологічні та патогенетичні фактори захворювань.

- Пояснювати основи методів ревматологічних досліджень

- Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань;

- Знати особливості патогенезу захворювань з артрозом .

- Визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях;


ІІ. 3 Студент повинен вміти:

Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:

• Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними ревматологічними синдромами.

• Обґрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються в ревматології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.



  • Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення ревматологічних захворювань.

  • Складати план обстеження хворих з ревматологічними захворюваннями.




  • Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних ревматологічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

  • Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при ревматологічних захворюваннях.

  • Вміти трактувати лабораторні показники при ревматологічних захворюваннях (ревмопроби, аутоімунні маркери тощо).

• Вміти трактувати дані ехокардіографічного дослідження та променевого обстеження суглобів та хребта.

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації.


ІІІ. МЕТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ (ВИХОВНА МЕТА)

  • сформувати уявлення про особливості функціонування імунної системи людини при ревматологічних захворюваннях, враховуючи вплив екологічних, соціальних і біологічних факторів;

  • на матеріалі теми розвивати почуття відповідальності за своєчасність виявлення ревматологічних захворювань та правильність професійних дій, направлених на визначення ревматологічного статусу людини.

  • Сформувати уміння застосовувати знання з клінічної ревматології у процесі подальшого навчання та професійній діяльності відповідно до принципів доказової медицини.

  • Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

IV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

а) ґрунтується на вивченні студентами інших базових дисциплін (медичної біології, медичної та біологічної фізики, біоорганічної та біологічної хімії, гістології, цитології та ембріології, анатомії людини, патологічної морфології, фізіології та патофізіології, мікробіології, вірусології та імунології, а також основ внутрішньої медицини, педіатрії, загальної хірургії, інфекційних хвороб, акушерства та гінекології, фармакології й інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає фундамент для засвоєння студентами знань з профільних клінічних професійно-практичних дисциплін.

в) формує уміння застосовувати знання з клінічної ревматології у процесі подальшого навчання та професійній діяльності відповідно до принципів доказової медицини.
V. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ

(в цьому розділі викладені оснівні базові поняття, визначення, організація ревматологічної служби, основні механізми розвитку ревматологічних захворювань. Подані схеми та сучасні аспекти ревматологічної діагностики, скринінгові методи в оцінці артрозу. Принципи лікування ревматологічних захворювань. Особливості патогенезу деяких ревматологічних захворювань. Поняття, діагностика та профілактика артрозу).
Артроз (деформівний артроз, дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів, остеоартроз) дегенеративно- дистрофiчне захворювання суглобiв, причиною якого э ушкодження хрящевоi тканини суглобових поверхонь. Термiн «остеоартроз» об’эднуэ групу захворювань рiзноi этiологii, але iз схожими бiологiчними, морфологiчними та клiнiчними наслiдками, при яких в патологiчний процес залучаються не тiльки суглобовий хрящ, а й весь суглоб, в тому числi субхондральна кiстка, зв’язки, капсула, синовiальна оболонка та периартикулярнi м’язи.

Основнi клiнiчнi симптоми остеоартроза - бiль та деформацiя суглобiв, якi призводять до функцiональнoi недостатностi.

В основi дегенеративних та дистрофичних змiн при артрозi лежить первинне пошкодження хряща iз послiдовною запальною реакцiэю, тому часто артроз називають артрозо-артритом. Артроз обов’язково пов’язан iз деформацiэю костноi тканини, у зв’язку iз чим його також называють остеоартритом або деформуючим артрозом.

Вiдокремлюють локальну (iз пошкодженням одного суглоба) та генералiзовану форми остеоартроза (полiостеартроз).

Традиційно це захворювання вважають захворюванням старості. У людини на руках і ногах покручені пальці, у колінних суглобах не згинаються ноги, хода нагадує рухи дерев'яної ляльки. Однак останнім часом артроз помітно помолодшав. Основну частину хворих становлять працездатні люди віком 40-50 років. За міжнародною статистикою, патологічні зміни в суглобах настають у кожної шостої людини віком після 45 років. При цьому жінки хворіють удвічі частіше, аніж чоловіки.

Остеоартроз э наслiдком дii механiчних та бiологiчних факторiв, якi порушують процеси утворення клiтин суглобового хряща та субхондральноi кiстки. Вiн може бути iнiцiйований рiзними факторами, у тому числi генетичними, еволюцiйними, метаболiчними и травматичними.

Так, прибічниці високих підборів піддають травмуванню суглоби стоп; піаністи ризикують мати в майбутньому деформовані пальці рук і т. д. Нерідко захворювання розвивається у спортсменів, особливо у легкоатлетів, боксерів, борців, футболістів, а також у танцюристів-професіоналів, каскадерів.

Остеоартроз ураджуэ всi тканини синовiальних суглобiв. Захворювання проявляэться морфологiчними, бiохiмiчними, молекулярними та бiомеханiчними змiнами в клiтинах та основнiй речовинi, якi призводять до разм’кшеня, розволокнення, виразкуванню та зменьшенню товщини суглобового хряща, а также к остеосклерозу с рiзким потовщенням та ущiльненням кортикального слою субхондральноi кiстки, формуванню остеофiтiв та розвитку субхондральних кiст.

Клiнiчно остеоартроз проявляеться артралгiями, бiлью та обмеженням рухiв, рецидивуючим синовiiтом, локальним запальним процесом в рiзних тканинах суглоба.

Остеоартроз може бути первинним та вторинним.

Зазвичай артроз має вторинний характер. Він розвивається після перенесених травм, запальних хвороб суглобів інфекційного походження, а також на основі дитячих патологій - дисплазії кульшового суглоба, хвороби Пертеса тощо.

Певну роль у розвитку захворювання відіграють екологічний чинник, дефіцит в організмі кальцію - будівельного матеріалу кісткової тканини.

Про початок захворювання сигналізує характерний хрускіт у суглобах під час руху. Люди при цьому кажуть, що це хрустять солі. Насправді ж захворювання пов'язане зі зниженням товщини й еластичності суглобового хряща. Унаслідок цього суглобові поверхні кісток поступово наближаються одна до одної і замість ковзання між ними виникає тертя, звідси й хрускіт. Крім цього, розвивається запалення оболонки суглоба і навколосуглобових тканин, а такі зміни дають про себе знати болем.

В основi цього захворювання лежить порушення функцii та структури хряща суглоба. Суглобовий хрящ — високоспецiалiзована тканина, яка складаэться iз матриксу та зануренних у нього хондроцитiв. Матрикс мiстить в собi двi головнi макромолекули, глiкозамiни (протеоглiкани) та колаген. Висока концентрацiя протеоглiканiв в хрящовiй тканинi утримуэ колагенову сiтку пiд напруженням, сприяючи таким чином рiвномiрному росподiлу навантаження, яке впливаэ на хрящ, та забезпечуэ вiдновлення форми пiсля припинення дii навантаження. При втратi навiть незначноi кiлькостi глiкозамiнов опiр матриксу хряща до впливу фiзичного навантаження зменьшуэтсься, а поверхня хряща стае чутливою до пошкодження. На самых раннiх стадiях артроза хрящ стаэ товще, але при прогресуваннi — стоньшуэться. Хрящ стаэ м’яким та пухким, на ньому з’являються глубокi виразки.

Синовiальна мембрана виконуэ важливу функцiю фiльтрацii будiвельного материалу хряща — гiалуроновоi кислоти, вона попереджуэ вимивання останньоi iз полостi суглоба. Порушення бiохiмiчного складу синовиальноi рiдини при травмуваннi або запаленнi суглоба й призводить до розвитку хвороби такой як остеоартроз.

На І стадії захворювання відчуття ниючого характеру в суглобах виникають тільки після тривалого фізичного навантаження. Після відпочинку вони вщухають чи взагалі зникають.

Згодом, на ІІ стадії хвороби, травмування суглобових поверхонь наростає, бо хрящ стоншується. При цьому біль набуває постійного характеру, навіть коли людина перебуває у стані спокою. У суглобі з'являються кістково-хрящові розростання, схожі на шипи, які хворий вважає відкладенням солей.

Природною реакцією людського організму на біль у суглобах є розвиток контрактур - зменшення амплітуди рухів у хворій кінцівці. Якщо своєчасно не звернутися до лікаря і продовжувати піддавати свої суглоби навантаженням, масштаби контрактур збільшуються аж до появи коливальних рухів. У такому випадку людина рухається, як робот. Біль стає нестерпним і постійним (ІІІ стадія хвороби). Такі пацієнти вже не можуть жити без знеболювального і часто-густо стають інвалідами.

Для точної діагностики захворювання досить зробити рентгенографію двох парних суглобів, на основі чого фахівець (травматолог, ортопед, терапевт чи ревматолог) робить висновок про те, чи звужена суглобова щілина.

На жаль, хворі на артроз звертаються до лікаря тоді, коли патологічні зміни в суглобах вже на ІІ чи ІІІ стадії хвороби. Не приховаю: артроз - це невиліковне захворювання, яке постійно прогресує. Але якщо почати грамотно лікуватися на ранніх етапах, дегенеративний процес можна загальмувати, зменшити частоту загострень, запобігти розвитку тяжких контрактур.

Бажаний ефект забезпечує комплексне лікування артрозу. Сюди входить медикаментозна терапія (нестероїдні протизапальні препарати), фізпроцедури (ампліпульс, магнітотерапія, бальнеотерапія, грязелікування тощо), санаторно-курортне лікування (в оздоровницях, що спеціалізуються на захворюваннях опорно-рухового апарату). Курси терапії необхідно періодично повторювати, особливо навесні та восени.

Хірургічні методи лікування (ендопротезування та замикання суглоба) застосовують тільки на ІІІ стадії захворювання.

Застереження хворих від самолікування. Багато хворих під впливом реклами самі собі "приписують" препарати і безконтрольно їх застосовують. Їм навіть здається, що це дає позитивний ефект. Однак результати досліджень показали, що тривале застосування деяких розрекламованих препаратів провокує виникнення захворювань шлунка, печінки, нирок.

Хочу дати хворим на артроз кілька порад. Уникайте фізичних перевантажень. Тримайте своє тіло в теплі, бо хворі суглоби не люблять холоду. Займайтеся лікувальною фізкультурою. Контролюйте масу свого тіла, бо кожен зайвий кілограм - це додаткове навантаження на суглоби. Відмовтеся від цигарок і алкоголю - шкідливі звички порушують кровопостачання до всіх частин тіла, унаслідок чого суглобовий хрящ недоотримує кисень та інші корисні речовини, а тому втрачає свою еластичність.

На завершення - поради для профілактики артрозу. Для того щоб запобігти захворюванню, рекомендується побільше ходити пішки. Це значно поліпшує кровопостачання в організмі та обмінні процеси. Але, щоб уникнути перевантажень суглобів, ходьба має бути дозованою: 10-15 хв уранці по дорозі на роботу (у помірному темпі), 30 хв увечері, повертаючись додому, 20-30 хв перед сном.

Під час роботи дуже корисні 5-10-хвилинні перерви, при цьому рекомендується ходити по сходах, присідати, робити обертальні рухи головою, руками, нахили тулуба.

Щоранку потрібно робити ранкову гімнастику (до 30 хв). Для профілактики артрозу також показані плавання, їзда на велосипеді (двічі на тиждень) незалежно від віку.

Щоб уникнути артрозу та низки інших хвороб, потрібно впорядкувати своє харчування. Головне - не переїдати. З-за столу слід виходити з почуттям, що непогано було б з'їсти ще один шматочок. Переїдання зумовлює не тільки зайві кілограми, але й порушення обмінних процесів, що спричиняє руйнування суглобового хряща.

Основні завдання комплексного лікування - усунення найбільш обтяжливих суб'єктивних і важких об'єктивних клініко-лабораторних показників ревматичних захворювань шляхом впливу на провідні ланки патогенезу, в першу чергу на запалення та імунопатологічні механізми. Виходячи з цих передумов, сучасна протиревматичні терапія переслідує наступні цілі: 1) зменшити або усунути біль; 2) зменшити або усунути ознаки загальної та місцевої запальної активності; 3) впливати на порушення ним-мунорегуляторних процесів;4) попередити загострення хвороби; 5) сприяти відновленню уражених суглобів та хребта. Серед нагальних завдань на першому місці стоїть усунення болю, тому що при ревматичних захворюваннях біль і вранішня скутість - найбільш турбують хворих ознаки хвороби. Відомо, що провідна роль у механізмі больового синдрому належить стимуляції місцевих больових рецепторів медіаторами запалення, особливо брадикинин і простагландинами, але мають мecто та інші механізми. Відзначено посилення болю під час лихоманки, при розвитку системних проявів.Безумовно підсилюють біль часто супутні їй психогенні явища (депресія, тривога).Все викладене свідчить про складний механізм болю при ревматичних захворюваннях, що вимагає терапії не тільки анальгетиками, але й іншими препаратами - антидепресантами, застосування рефлексотерапії та фізіотерапевтичних заходів. . Розгляд загальних механізмів патогенезу запальних ревматичних заболсваній показує, що ознакою запалення, з якими хворий звертається до лікаря, передують глибокі порушення в діяльності імунної системи, що призводять до розвитку хронічного персистуючого імунного запалення.


Скачати 63.19 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка