Магнітотерапія постійними магнітними полями



Сторінка1/6
Дата конвертації09.02.2021
Розмір0.82 Mb.
  1   2   3   4   5   6

Магнітотерапія постійними магнітними полями - метод локального впливу ПМП за допомогою магнітофорів (магнітоеластів), постійних магнітів чи постійних електромагнітів з ПМП різної форми, що контактно накладаються на певні ділянки тіла пацієнта. Біофізичний механізм дії ПМП на БТ заснований на наведенні електрорушійної сили за рахунок виникнення струмів зміщення, зміні фізико - хімічних властивостей та структури води, гідратації та рухливості іонів, зміні конформації та орієнтації макромолекул, швидкості протікання вільнорадикальних процесів.

Особливо велике значення надається впливу ПМП на синглет-триплетні переходи в радикальних парах біологічних молекул . Кожен із вільних радикалів пари, що приймає участь в ньому, має один або кілька неспарених валентних електронів і володіє нескомпенсованим спіновим магнітним моментом. МП може змінювати орієнтацію нескомпенсованого магнітного моменту вільних радикалів і за рахунок цього суттєво впливати на реакції їх рекомбінації і дисоціації. У пара- і діамагнітних молекулах тканин виникає обертаючий момент, під дією якого вони розташовуються уздовж основних осей обертальної симетрії. В результаті цього змінюються дифузні і осмотичні процеси, колоїдний стан тканин. У рухливих електропровідних середовищах (кров, лімфа, ліквор) при впливі ПМП виникає різниця потенціалів і індукуються струми, здатні викликати різноманітні зрушення в організмі, перш за все в судинах. Наведена електрорушійна сила активує аденозиндифосфат АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів в пошкоджених судинах. У поєднанні зі зниженням електрокінетичного потенціалу клітин вона призводить до підвищення їх проникності, активації факторів гемокоагуляції та інгібіторів фібринолізу. Поряд з впливом на згортання крові, під дією ПМП виникають струми зміщення, які збільшують проникність судин мікроциркуляторного русла, що призводить до активації транскапілярного транспорту речовин, посиленню метаболізму в тканинах і відновленню їх електролітного балансу. Взаємодія з власними магнітними полями нейронів, що виникають внаслідок поширення нервових імпульсів (їх магнітна індукція приблизно дорівнює 1,5 × 10-11 Тл), призводить до зменшення провідності нейронів зі спонтанною імпульсною активністю. Зареєстроване зниження амплітуди постсинаптичних потенціалів на субсинаптичних мембранах під дією ПМП зумовлює переважання гальмівних процесів в корі головного мозку і знижує активність гіпокампу і гіпоталамо-гіпофізарної системи. Магнітомеханічні ефекти можуть впливати на рідкокристалічні структури цитоплазми клітин, які проявляються в індукції фазових гель-золь переходів. Відомо, що під дією ПМП формуються молекули волокон м'язів, мембран клітин, клітин сітківки ока, а також волоконих структур і макромолекул, включаючи нуклеїнові кислоти клітин. Високоорієнтивані молекули, які виникають при цьому, змінюють біологічні властивості клітин і можуть взаємодіяти з іншими біоструктурами. ПМП впливає також на структуру і чутливість іонних каналів, що веде до зміни їх функції. ПМП різної інтенсивності викликають зміни струму іонів (особливо іонів кальцію Ca2+) в мембрані, внутрішньоклітинної концентрації кальцію, вольт-амперних характеристик іонних каналів, збільшення часу активації натрієвих та кальцієвих іонних каналів і ін.



Клінічні ефекти: слабкий знеболюючий, седативний, протинабряковий, місцевий трофічний, місцевий судинорозширювальний, гіпотензивний (зданість МП змінювати роботу кальцієвих каналів барорецепторних закінчень), зміна реакції згортаючої системи крові, імуномодулюючий, слабкий протизапалювальний, коагулокоригуючий, дегідратуючий. Основними показаннями для постійної магнітотерапії вважаються наступні захворювання і стани: вегетативні полінейропатії, остеохондроз хребта з неврологічними проявами, неврози, вібраційна хвороба, облітеруючі захворювання периферичних судин, посттромбофлеботична хвороба (набрякова форма), артеріальна гіпертензія в початкових стадіях, трофічні виразки і рани, артрити і періартрити, переломи кісток, посттравматичні і післяопераційні набряки, бронхіальна астма (легкий ступінь), хронічний обструктивний бронхіт, ревматоїдний артрит, в комплексному лікуванні деструктивного туберкульозу легень.

Протипоказання для магнітотерапії ПМП відносяться: індивідуальна непереносимість фактора, ішемічна хвороба серця зі стенокардією III-IV ступені, аневризма аорти, виражена гіпотонія, наявність імплантованих кардіостимуляторів в зоні проведення процедури. Апаратура, що використовується з ПМП: магніти медичні «МКМ-2-1», «МДМ-2-1», «МДМ-2-2», аплікатори листові магнітофорні «АЛМ-1», «АЛМ-2», «АЛМ-3», магнітні кліпси «КМ-1», магнітні таблетки «ТМ», апарат «ПДМТ-01». Основні технічні характеристики такої апаратури: магнітна індукція від 10 до 150 мТл, експозиція 10 - 30 хвилин, кількість процедур 10 - 20.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка