Літопис руський з богом починаєм. Отче, благослови



Сторінка6/6
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.04 Mb.
1   2   3   4   5   6
І прийшов Святополк до Києва з Давидом Ігоревичем, і раді були всі люди. Тільки диявола взяла досада через любов оцю. І вліз сатана в серце декотрим мужам, Василеві, Лазарю і Туряку, і стали вони говорити Давидові Ігоревичу, кажучи так: "Володимир уже поєднався з Васильком проти Святополка і проти тебе". Давид же, повіривши брехливим словам, став говорити Святополкові на Василька, мовлячи так: "Хто вже вбив брата твого Ярополка? А нині він замишляє на тебе і на мене, і поєднався вже із Володимиром. Тож подумай ти про свою голову!" І Святополк стривожився, кажучи: "А чи це правда буде, чи брехня?" Не відав він цього, і сказав Святополк Давидові: "Якщо ж ти правду мовиш - нехай Бог тобі буде свідком. А якщо ти із заздрості мовиш - нехай Бог буде за ним". Бо Святополк жалкував за братом своїм Ярополком і про себе став він помишляти: "А коли це правда буде?" І повірив він Давидові, і обманув Давид Святополка, і стали вони вдвох радитися про Василька. А Василько цього не відав і Володимир теж. І став Давид говорити: "Якщо ми обидва не візьмемо Василька, - то ні тобі княжіння в Києві, ні мені у Володимирі". І послухав його Святополк.

(Приблизно 10 сторінок не доступні)


Половці ж, почувши, що йдуть руси, зібралися без числа і стали радитися. І сказав хан Урусоба: "Просімо миру в русі, бо кріпко вони битимуться з нами. Ми бо багато зла вчинили Руській землі". І сказали молодші Урусобі: "Якщо ти боїшся русі, то ми не боїмось. Цих же побивши, ми підемо в землю їх, візьмемо всі міста їхні. І хто позбавить їх від нас?"
Руськії ж князі і вої молили Бога й обітниці воздавали Богові і Пречистій Матері його - той кутею, а той милостинею - убогим, а ті - пожертвами монастирям. І коли вони так молилися, рушили половці і послали перед собою в сторожі хана Алтунопу, що славився в них мужністю. Так само й руські князі послали сторожів своїх. І устерегли вони Алтунопу, і обступили Алтунопу, і вбили його і тих, що були з ним. І ні один не втік із них, а всіх побили.
І пішли полки половецькії, як бори, і не окинути було оком їх, а руси пішли супроти них. І великий Бог вложив боязнь велику в половців, і страх напав на них, і трепет перед лицем руських воїв. І умлівали вони самі, і коням їхнім не було спіху в ногах, а руси весело на конях і пішо побігли до них. Половці ж, побачивши, як руси кинулися на них, побігли, не зіступившись, перед руськими князями, а наші погнали, рубаючи їх, у четвертий день місяця квітня.
І велике спасіння вчинив Бог у той день благовірним князям руським і всім християнам, а над ворогами нашими дав перемогу велику. І вбили тут у бою двадцять князів: Урусобу, Кочія, Яросланопу, Кітанопу, Кумана, Асупа, Кутка, Ченегрепа, Сурбаря та інших князів їхніх, а Белдузя схопили.
Потім же сіли брати обідати, перемігши ворогів своїх. І привели Белдузя до Святополка, і став Белдузь давати за себе золото і срібло, і коней, і худобу. Святополк же послав його до Володимира, і коли він прийшов, запитав його Володимир: "Це, знай, схопила вас клятва! Бо багато разів, давши клятву, розоряли ви Руську землю! То чому ти не вчив синів своїх і рід свій не переступати клятви, і ви проливаєте кров християнську? Нехай тепер буде кров твоя на голові твоїй!" І повелів він убити його, і тоді розсікли його на куски.
А після цього зібралися брати всі, і сказав Володимир: "Це - день, що сотворив його Господь. Возрадуймося і возвеселімся в день цей, тому що Бог позбавив нас від ворогів наших, і покорив ворогів наших, і сокрушив голови зміїні, і дав Господь пожиток їх нам". Взяли бо тоді вони худобу, і овець, і коней, і верблюдів, і вежі з набутком і з челяддю, і захопили печенігів і торків з вежами, і прийшли в Русь із полоном великим, і зі славою, і з перемогою великою.
Того ж року прийшла сарана, місяця серпня, в перший день.
У тім же році, того ж місяця, у вісімнадцятий день, пішов Святополк і поставив місто Юр’єв, що його спалили були половці.
Того ж року бився Ярослав Святославич з мордвою, місяця березня, в четвертий день, і переможений був Ярослав.
У рік 6612 (1104). Повели Ірину, дочку Володареву, за цесаревича Ісаака, за Олексинича, до Цесарограда місяця липня, у двадцятий день.
У тім же році повели Передславу, дочку Святополкову, в Угри за королевича Альмоша, місяця серпня, у двадцять і перший день.
Того ж року прийшов митрополит Никифор у Русь, місяця грудня, в шостий день.
У тім же році преставився Вячеслав Ярополчич, того ж місяця, у тринадцятий день.
Того ж місяця, у вісімнядцятий день, Никифора-митрополита посаджено в Києві на столі.
Цього ж року, наприкінці, послав Святополк воєводу Путяту Вишатича на Мінськ, а Володимир послав сина свого Ярополка, а Олег Святославич сам пішов на Гліба Всеславича, узявши Давида Всеславича. Та не досягли вони нічого і повернулися назад.
І народився у Святополка син, і нарекли його ім’ям Брячислав.
У цей же рік було знамення: стояло сонце в колі, а посередині кола - хрест, а посередині хреста - сонце, а поза колом обабіч - два сонця, над сонцем же, поза колом, дуга, обома рогами на північ. Таке ж знамення було і в місяці, такого самого вигляду, місяця лютого в четвертий, і п’ятий, і шостий день. Удень на сонці воно було протягом трьох днів, а вночі в місяці протягом трьох ночей.
У рік 6613 (1105). Увалився верх церкви святого Андрія Первозванного.
У цей же рік митрополит Никифор поставив Амфілохія єпископом у Володимирі, місяця серпня, у двадцять і сьомий день.
У тім же році поставив він Лазаря єпископом у Переяславлі, місяця листопада, у дванадцятий день.
У тім же році поставив він Мину єпископом у Полоцьку, місяця грудня, в третій день.
У тім же році з’явилася зірка з хвостом на заході і стояла місяць (йдеться про комету - перекл.).
Того ж року, прийшовши зимою, на броді Зарубі хан Боняк переміг торків і берендіїв.
У рік 6614 (1106). Спустошили половці навколо міста Зарічська. І послав Святополк услід за ними воєвод Яня Вишатича, і брата його Путяту, та Іванка Захаровича, хозарина. І, догнавши половців коло Дунаю, вони здобич відібрали, а половців посікли. У цей же рік преставився Янь Вишатич, старець добрий, проживши дев’яносто років, у старості поважній. Живши по закону Божому, він був не гірший від перших праведників. Від нього ж я, Нестор, чув багато розповідей, що їх вписав у літопис. Був бо він муж благий, і кроткий, і сумирний, що уникав усякої злої справи. Його ж і гроб у Печерському монастирі, у притворі, де й лежить його тіло, покладене місяця червня, у двадцять і четвертий день.
У той же рік постриглася Євпраксія, Всеволодова дочка, місяця грудня, в шостий день.
Того ж року затьмарення було на сонці, серпня місяця, в перший день.
Тоді ж постригся князь Святоша, син Давидів, онук Святославів, під ім’ям Миколай, місяця лютого, в сімнадцятий день.
У тім же році перемогла зимигола Рогволода-Бориса Всеславича, і всіх братів його, і дружину їхню вбили, дев’ять тисяч.
У рік 6615 (1107), кола місяця 3-й рік, а сонячного кола - 7-й рік.
У цей же час преставилася Володимирова княгиня Гіда (Гіта, її ім’я відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда ІІ Годвінсона - перекл.), місяця травня, в сьомий день.
Того ж місяця воював хан Боняк і зайняв коней коло Переяславля.
У тім же році прийшов Боняк, і Шарукань Старий, та інших князів багато, і стали вони навколо міста Лубна. Святополк же Ізяславич, і Володимир Всеволодович, і Олег Святославич, і син його Святослав, Мстислав Всеволодович, Вячеслав і Ярополк Володимировичи пішли на половців до Лубна, о шостій годині дня перебрели через Сулу і зняли клик на них. Половці ж перелякалися і від страху не змогли навіть стяга поставити, а побігли, хватаючи коней, й інші, піші, побігли. Наші ж стали сікти їх, а інших - руками хапати, і гнали їх до ріки Хорола. Вбили ж вони Тааза, Бонякового брата, а хана Сугра схопили і братів його, а Шарукань ледве втік. Покинули вони і обоз свій, і взяли його руські вої місяця серпня, у дванадцятий день, і повернулися до себе з перемогою великою.
Святополк тоді прийшов на заутреню в Печерський монастир на Успіння святої Богородиці, а братія цілували його з радістю великою, що вороги наші переможені були молитвами святої Богородиці і великого Феодосія, отця нашого. Бо такий ото звичай мав Святополк: коли він ішов на війну чи куди-інде, то тільки поклонившись перед гробом Феодосієвим і благословення взявши в ігумена Феоктиста, сущого тут, а тоді йшов у свою путь.
У той же рік преставилася княгиня Олісава, Святополкова мати, місяця січня, в четвертий день.
У тім же році і того ж місяця пішов Володимир Всеволодович, і Давид Святославич, і Олег Святославич до хана Аєпи і до другого Аєпи, і вчинили вони мир. І взяв Володимир за сина свого Юрія Аєпину дочку, Осіневу онуку, а Олег узяв за сина свого Святослава Аєпину дочку, Гіргеневу онуку, місяця січня, у дванадцятий день.
Місяця лютого, в п’ятнадцятий день трусилася земля перед зорями.
У рік 6616 (1108). Закладена була церква святого Михайла, Злотоверха, Святополком-князем, місяця липня, в одинадцятий день.
І скінчили трапезницю Печерського монастиря при Феоктисті-ігумені, яку він заклав за повелінням Гліба Всеславича, котрий і дав на неї засоби.
У цей же рік вода була велика в Дніпрі, і в Десні, і в Прип’яті.
Того ж року вложив Бог у серце архімандриту, ігумену печерському Феоктисту, добрий намір: став спонукувати Феоктист Святополка-князя вписати Феодосія в синодик. Оскільки Бог так зволив, то Святополк був рад і обіцявся вчинити це. І, отож, знаючи житіє його, став Святополк сповіщати про житіє Феодосія і звелів його вписати в синодик, що й зробив митрополит Никифор - вписав його в синодик. Митрополит повелів також по всіх єпископіях вписати Феодосія в синодик. І всі єпископи з радістю вписали і поминають його в усіх урочистих службах Божих.
У цей же рік преставилася Катерина, Всеволодова дочка, місяця липня, у двадцять і четвертий день.
У цей же рік скінчили верх церкви святої Богородиці Влахернської на Клові, закладеної Стефаном, єпископом володимирським, який був раніше ігуменом Печерського монастиря.
У рік 6617 (1109). Преставилася Євпраксія, Всеволодова дочка, місяця липня, у дев’ятий день. І покладено було тіло її в Печерському монастирі коло дверей, що на південь, і зробили над нею божницю, де ото лежить тіло її.
У той же рік місяця грудня, в другий день, воєвода Дмитро Іворович захопив вежі половецькі біля Дону.

Далі буде.
Джерело: Газета “Слово”, Торонто Канада. №№ 20-35, 37-48, 52

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка