Лістеріоз у дітей Авраменко Ольга Володимирівна 1-А



Скачати 29.95 Kb.
Сторінка2/9
Дата конвертації23.02.2021
Розмір29.95 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Етіологія


Збудником лістеріозу людини є Listeria monocitogenes, рід Listeria. Це:
  • невеликі паличкоподібні бактерії
  • у мазках з молодих колоній вони розміщуються у вигляді огорожі V та Y подібно
  • в старих культурах можуть утворювати кокоподібні форми
  • не мають капсул
  • не утворюють спори
  • ферментують глюкозу
  • є каталазопозитивними й оксидазонегативними
  • збудник є факультативним анаеробом
  • за температури +20 – +25 °С вони здатні рухатися завдяки утворенню кількох перитрихіальних джгутиків
  • мають можливість переходу від сапрофітної до паразитарної фази і навпаки
  • можуть перетворюватися на L форми та паразитувати внутрішньоклітинно

Лістерії стійкі у зовнішньому середовищі, ростуть у широкому інтервалі

температур від +3 до +42 °С

рН від 5,5 до 9,5 і

вологості в присутності 20% NaCl та 15% CO2.

Добре переносять низькі температури.

Здатні розмножуватися за температури +4 – +6 °С на ґрунті, у воді, на рослинах, органах трупів.

За температури 70 °С гинуть через 20–30 хв.,

а при 100 °С – через 3–5 хв.

Інактивуються 0,5–1% розчином формаліну, 5% фенолу, 10% хлорного вапна, є кислотонестійкими та чутливі до пеніциліну, тетрацикліну, аміноглікозидів, фторхінолонів ІІІ покоління.

До чинників вірулентності Listeria monocitogenes відносять:

• лістеріолізин О (лізис мембран первинної та вторинної вакуолей);

• фосфатидиллізин (РІСА, лізис мембран вторинної вакуолі);

• фосфатидилхолін (РІСВ, бере участь у лізісі мембран вторинної вакуолі);

• інтерналін А (бере участь в інвазії епітеліальних клітин);

• інтерналін В (бере участь в інвазії гепатоцитів);

• білок ActA (індукує полімеризацію актиніну);

• металопротеазу (активатор фосфатидилхоліну),

• регуляторний білок PrfA (регулює транскрипцію генів вірулентності).

Антигенна структура лістерій складна: виділяють 16 серологічних варіантів залежно від комбінації соматичних і джгутикових антигенів.

Електронна мікрофотографія штучно забарвленої бактерії лістерії в тканині

Епідеміологія

До 80-х років ХХ ст. лістеріоз розглядали як типовий зооноз з фекально-оральним механізмом передачі.

Збудника лістеріозу виділяли більше ніж від 90 видів диких і свійських тварин, птахів, риб, молюсків, комах, кліщів. Традиційним джерелом для людини вважали сільськогосподарських тварин (вівці, свині, велика рогата худоба, кролі, кури) і гризунів.

! На сучасному етапі лістеріоз відносять до сапронозів за яких основним джерелом і резервуаром збудника є субстрати навколишнього середовища, передусім ґрунт.

Основним шляхом зараження є харчовий, при використані різних харчових продуктів (м’ясних, молочних, ягід), які не були термічно оброблені, а особливо ті, що до використання тривалий час зберігалися у холодильнику. Особливо небезпечними є м’які сири, ковбасні вироби у вакуумних упаковках, продукти швидкого приготування: сосиски, гамбургери та ін.

Виділяють такі шляхи передачі:

• контактний (від інфікованої тварини, частіше гризуна);

• аерогенний (у приміщеннях, де обробляють шкіру, шерсть, а також у лікарнях);

• трансмісивний (під час укусів комах, в тому числі кліщів);

• статевий.

! На особливу увагу заслуговує перинатальна (трансплацентарна або інтранатальна) передача інфекції від вагітної плоду.

Безсимптомне носійство в людській популяції складає від 2 до 20%.

У здорових людей лістерії виділяють в 5% випадків.

Після перенесеного лістеріозу формується тривалий імунітет.

Повторні випадки захворювання на лістеріоз не описані. Летальність від лістеріозу досягає 15–17%.

Патогенез

Вхідними воротами лістерій є слизові оболонки травного каналу, верхніх дихальних шляхів, очей, статевих органів, пошкоджені шкірні покриви, плацента.

Місцево розвивається запальний процес, у який залучаються реґіонарні лімфатичні вузли. У разі адекватної імунної відповіді в організмі подальшого поширення збудника не відбувається. Із вхідних воріт збудник може поширюватися гематогенно і лімфогенно, потрапляючи до ретикуло-ендотеліальної системи, у ЦНС, нирки, де відбувається подальше розмноження з утворенням гранульом.

У центрі цих гранульом виникає скупчення лістерій – грампозитивні агрофільні короткі палички, розташовані у вигляді ланцюжків або попарно.

У разі прогресування хвороби в центрі гранульом розвиваються некротичні зміни, на місці яких залишаються рубці.

Специфічні гранульоми частіше спостерігають у печінці. Лістерії можуть долати гематоенцефалічний бар’єр, уражати оболони і саму речовину головного мозку. У разі вродженого лістеріозу гранулематозний процес має генералізований характер, який трактують як гранулематозний сепсис.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка