Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Методичні розробки для практичних занять з дисципліни Ендокринологія для студентів 4 курсу медичного факультету Львів 2014р



Сторінка81/103
Дата конвертації06.02.2021
Розмір1.36 Mb.
1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   103
Прояви акромегалії можуть бути зумовлені надлишком соматотропіну або впливом аденоми гіпофіза на зорові нерви і прилеглі структури головного мозку. Надлишок гормону росту викликає характерні зміни зовнішності пацієнтів з акромегалією: збільшення нижньої щелепи, виличних кісток, надбрівних дуг, гіпертрофію губ, носа, вух, що призводять до огрубіння рис обличчя. Зі збільшенням нижньої щелепи відбувається розбіжність міжзубних проміжків і зміна прикусу. Відзначається збільшення язика (макроглоссія), на якому є відбитки зубів. За рахунок гіпертрофії язика, гортані і голосових зв'язок голос стає низьким і хрипким. Зміни в зовнішності при акромегалії відбуваються поступово, непомітно для самого пацієнта.

При акромегалії відбувається деформація скелета: викривляється хребет, збільшується грудна клітка в передньозадньому розмірі, набуваючи бочкоподібну форму, розширюються міжреберні проміжки. Розвивається гіпертрофія сполучної та хрящової тканин, що викликає деформацію і обмеження рухливості суглобів, артралгії.

При акромегалії відзначається надмірна пітливість і саловиділення, обумовлені збільшенням кількості і підвищеною активністю потових і сальних залоз. Шкіра у пацієнтів з акромегалією ущільнюється, потовщується, збирається в глибокі складки, особливо на волосистій частині голови. При акромегалії відбувається збільшення в розмірах м'язів і внутрішніх органів (серця, печінки, нирок) з поступовою наростаючою дистрофією м'язових волокон. При акромегалії страждає статева функція. У більшості жінок при надлишку пролактину і дефіциті гонадотропінів розвиваються порушення менструального циклу і безпліддя, з'являється галакторея – виділення із сосків молока, не викликане вагітністю та пологами. У 30% чоловіків відбувається зниження статевої потенції. Гіпосекреція антидіуретичного гормону при акромегалії проявляється розвитком нецукрового діабету.

Гіперпродукція факторів росту при акромегалії призводить до розвитку пухлин різних органів, як доброякісних, так і злоякісних. Акромегалії часто супроводжують дифузний або вузловий зоб, фіброзно-кістозна мастопатія, аденоматозний гіперплазія наднирників, полікістоз яєчників, міома матки, поліпоз кишечника. Розвивається гіпофізарна недостатність зумовлена здавленням і руйнуванням пухлиною гіпофіза.

Діагностика акромегалії. У пізніх стадіях (через 5-6 років від початку захворювання) акромегалію можна запідозрити на підставі збільшення частин тіла та інших зовнішніх ознак, помітних при огляді. У таких випадках пацієнт направляється на консультацію ендокринолога та здачу аналізів для проведення лабораторної діагностики.

Головними лабораторними критеріями діагностики акромегалії є визначення вмісту в крові:



  • соматотропного гормону вранці і після тесту з глюкозою;

  • ІРФ I – інсуліноподібного ростового фактора.

Соматотропний гормон діє на організм через інсуліноподібний фактор росту (ІРФ). Концентрація в плазмі крові ІРФ I відображає сумарне виділення СТГ за добу. Підвищення ІРФ I в крові дорослої людини прямо вказує на розвиток акромегалії.

При офтальмологічному обстеженні у пацієнтів з акромегалією відзначається звуження зорових полів, т. к. анатомічно зорові шляхи розташовані в головному мозку поряд з гіпофізом.

При рентгенографії черепа виявляється збільшення в розмірах турецького сідла, де розташовується гіпофіз. Для візуалізації пухлини гіпофіза проводиться комп'ютерна діагностика і МРТ головного мозку.

Крім того, пацієнти з акромегалію обстежуються на предмет виявлення різних ускладнень: поліпозу кишечника, цукрового діабету, багатовузлового зобу і т. д.

Лікування акромегалії полягає у досягненні ремісії захворювання шляхом ліквідації гіперсекреції соматотропіну і нормалізації концентрації ІРФ I. Для лікування акромегалії сучасна ендокринологія застосовує медикаментозний, хірургічний, променевий і комбінований методи.

Для нормалізації в крові рівня гормону призначають прийом аналогів соматостатину – нейросекрет гіпоталамуса, що пригнічуює секрецію гормону росту (сандостатин, октреотид, ланреотид). При акромегалії показано призначення статевих гормонів, агоністів дофаміну (парлодела, каберголіну, абергіну).

У подальшому зазвичай проводиться одноразова гамма-або променева терапія на область гіпофіза. При акромегалії найбільш ефективним є хірургічне видалення пухлини в основі черепа через клиноподібну кістку. При невеликих розмірах аденом після операції у 85% пацієнтів відзначається нормалізація рівня соматотропіну і стійка ремісія захворювання. При значних розмірах пухлини відсоток вилікування в результаті першої операції досягає 30%. Показник смертності при хірургічному лікуванні акромегалії становить від 0,2 до 5%.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   103


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка