Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Методичні розробки для практичних занять з дисципліни Ендокринологія для студентів 4 курсу медичного факультету Львів 2014р


Тема 8: Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи. Порушення росту та статевого розвитку. Ожиріння



Сторінка74/103
Дата конвертації06.02.2021
Розмір1.36 Mb.
1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   ...   103
Тема 8:

Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи. Порушення росту та статевого розвитку. Ожиріння.
Змістовий модуль 1: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб ендокринної системи" в модулі 1: "Основи внутрішньої медицини"

Курс: 4.

Факультет: медичний.

Кількість навчальних годин: 5.
1. Актуальність теми: Акромегалія – патологічне збільшення окремих частин тіла, пов'язане з підвищеним виробленням соматотропного гормону (гормону росту) передньою долею гіпофіза в результаті її пухлинного ураження. Виникає у дорослих людей і проявляється укрупненням рис обличчя, збільшенням стоп і кистей рук, постійними головними болями і болями в суглобах, порушенням статевої та репродуктивної функцій. Підвищений рівень гормону росту в крові викликає ранню смертність від онкологічних, легеневих, серцево-судинних захворювань. У пацієнтів після 45 років, збільшення смертності від серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень зростає на 36-62%, респіраторних захворювань 0-25% і злоякісних новоутворень 9-25%.

Гігантизм (або макросомія) розвивається у дітей з незавершеними процесами окостеніння скелету, частіше зустрічається у підлітків чоловічої статі, визначається вже у віці 9-13 років і прогресує протягом усього періоду фізіологічного росту. Відзначається спочатку збільшенням м'язової сили, а потім превалює м'язова слабкість і астенія. Іншими гормональними проявами гігантизму служать нецукровий діабет, гіпо-або гіпертиреоз, цукровий діабет. Смертність у таких пацієнтів залежить від наявності патологічних переломів нижніх кінцівок та у випадку приєднання цукрового діабету чи гіпертонії.

Хвороба Іценка-Кушинга – ендокринне захворювання, пов’язане з гіперпродукцією аденомою гіпофіза АКТГ, що призводить до ендогенного гіперкортицизму та відповідної клінічної симптоматики. Захворюваність на ХІК становить приблизно 2,0-2,2 хворих на 1 млн населення на рік і значно скорочує тривалість життя. При тяжкій формі хвороби без лікування тривалість життя не перевищує 5-7 років.

Нецукровий діабет (НД) – захворювання, зумовлене порушенням синтезу, транспорту та вивільнення нейрогіпофізарного гормону вазопресину (антидіуретичного гормону гіпофізу, АДГ), характеризується сечовиснаженням, підвищенням осмолярності плазми, проявляється значною полідіпсією та поліурією. Розрізняють центральний (або гіпоталамічний) нецукровий діабет та нефрогенний нецукровий діабет. Якщо причина захворювання не з’ясована (приблизно в 30% випадків), говорять про ідіопатичну форму нецукрового діабету.

Гіперпролактинемія - синдром галактореї-аменореї в жінок і гіпогонадизму у чоловіків, яка виникає у разі підвищення секреції пролактину гіпофізом. Етіологічним чинником є пухлина гіпофізу (мікро- чи макроаденома), порушення секреції пролактину завдяки застосуванню певних препаратів, які блокують дію дофаміну (нейролептики, церукал та ін.), протизаплідних препаратів (естрогени); нелікований первинний гіпотиреоз. Підвищений рівень пролактину призводить до зниження секреції гонадотропінів. У жінок, високий рівень в крові пролактину часто спричиняє аменорею, непліддя, виділення з грудей, втрату лібідо. У чоловіків найбільш поширениим симптомом гіперпролактинемії є зниження лібідо, еректильна дисфункція, непліддя і гінекомастія. Іноді основною скаргою пацієнтів з гіперпролактинемією є лише непліддя, оскільки інші симптоми їх не турбують. Деколи при активному рості аденоми можуть турбувати зниження зору та звуження полів зору внаслідок тиску на зоровий перехрест. Внаслідок гіпоестрогенії і гіпогонадизму (низький рівень тестостерону), гіперпролактинемія може призвести до остеопорозу і збільшення частоти патологічних переломів.

Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням всіх чи деяких тропних функцій гіпофіза і недостатністю периферичних ендокринних залоз. У це поняття входять: гіпоталамо-гіпофізарна недостатність, післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана), гіпофізарна кахексія (синдром Сіммондса). Проявляється гіпопітуїтаризм вторинною гіпофункцією наднирникових, щитоподібної та статевих залоз. У жінок при гіпопітуїтаризмі припиняються менструації, атрофуються матка, яєчники, молочні залози; у чоловіків атрофуються яєчка, статевий член. Такі пацієнти є, як правило, неплідні.

Статеві залози (жіночі - яєчники, чоловічі - сім’яники або яєчка) – залози змішаної секреції. Їх зовнішньосекреторна функція – продукція статевих клітин. Внутрішньосекреторна функція – виділення у кров статевих гормонів. Чоловічі гормони – андрогени, найактивніший серед них – тестостерон. Жіночі гормони це – естрогени, найактивніший – прогестерон, естрадіол. Обидва типи гормонів є в крові будь-якої людини, але вміст жіночих у жінок більший ніж у чоловіків. Статеві гормони забезпечують розвиток вторинних статевих ознак, а саме у чоловіків: низький голос, міцний скелет, розвинена мускулатура тіла, ріст волосся на обличчі та тілі. У жінок: відкладання жиру на стегнах, розвиток молочних залоз, високий голос, здатність народити дитину. Статеві гормони роблять можливим статевий акт, запліднення, розвиток зародка, нормальний перебіг вагітності, підтримують менструальний цикл – періодичне дозрівання яйцеклітини, виведення її з жіночого організму. Крім того, статеві гормони впливають на діяльність нервової системи і психіку.

Синдром Клайнфельтера – це найбільш поширене захворювання статевих хромосом у чоловіків і другий найбільш поширений розлад, викликаний наявністю додаткових хромосом. Це порушення виникає приблизно у 1 чоловіка з 1000. Кожен з 500 чоловіків має додаткову Х хромосому, але жодних ознак чи симптомів захворювання у них немає. Основним наслідком виникнення захворювання є розвиток маленьких яєчок та зниження репродуктивної здатності. Є ще багато інших типових фізичних і поведінкових відхилень, пов’язаних із синдромом, проте процес перебігу захворювання в кожному конкретному випадку відрізняється. Є багато випадків при яких у чоловіків чи хлопчиків немає жодних видимих ознак хвороби. Основними ускладненнями цієї хвороби є порушення ізосексуальності та непліддя.

Синдром Шерешевського-Тернера – це захворювання пов'язане з аномалією кількості статевих хромосом. Зустрічається з частотою 1: 2500 осіб жіночої статі. Каріотип – 45, Х0. В основі захворювання має місце патологічний набір хромосом з дефіцитом однієї Х-хромосоми. У низці випадків спостерігаються лише морфологічні зміни в Х-хромосомах при нормальній їх кількості. Захворювання характеризується вираженим статевим інфантилізмом, низькорослістю, cubitus valgus, утворенням типових складок на бічних поверхнях шиї. Такі пацієнтки неплідними.

Ожиріння є захворюванням, при якому в організмі накопичується надлишок жиру, і це може мати негативний вплив на здоров'я, оскільки призводить до зменшення тривалості життя та / або збільшення проблем зі здоров'ям. Індекс маси тіла (ІМТ), який порівнює співвідношення ваги та зросту, має становити 18-24 кг/м2, у пацієнтів з ІМТ 25-29 діагностується надмірна маса тіла, при ІМТ більше 30 кг/м2, підтверджується як ожиріння.

При ожирінні збільшується ймовірність розвитку різних захворювань, зокрема хвороб серця, цукрового діабету 2 типу, обструктивного апное уві сні, деяких видів раку, і остеоартриту. Ожиріння найчастіше викликане поєднанням порушення дієтичного режиму харчування, зменшенням фізичної активності, генетичною схильністю, вживанням певних ліків.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   ...   103


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка