Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Методичні розробки для практичних занять з дисципліни Ендокринологія для студентів 4 курсу медичного факультету Львів 2014р



Сторінка56/103
Дата конвертації06.02.2021
Розмір1.36 Mb.
1   ...   52   53   54   55   56   57   58   59   ...   103
Серцево-судинна форма. При цьому варіанті превалюють симптоми гострої недостатності кровоплину, які проявляються колапсом, артеріальною гіпотензією, колапсом, тахікардією, нитковидним пульсом, акроціанозом.

  • Шлунково-кишкова форма проявляється сильними болями в животі, які можуть симулювати клініку гострого живота, нудота, часто блювота, часті проноси, при пальпації можливе напруження передньої черевної стінки.

  • Нервово-психічна форма характеризується затьмареною свідомістю, яка переходить в ступор, а далі в кому, псевдоменінгеальними синдромами внаслідок гіпоглікемії, делірієм, судомами, сильним головним болем.

Якщо гостра надниркова недостатність розвинулась на фоні різкої декомпенсації хронічної надниркової недостатності (адреналовий криз), то стан хворого поступово погіршується поступово, іноді протягом одного-двох тижнів, наростають симптоми гіпокортицизму: посилюється гіперпігментація шкіри, знижується її тургор, знижується апетит аж до анорексії, поступово наростає дегідратація організму внаслідок блювоти та проносу, знижується артеріальний тиск, появляються болі в м’язах.

В іншому випадку, коли гостра надниркова недостатність розвивається без попереднього ураження надниркових залоз, вона проявляється крововиливом в надниркові залози і носить назву синдрому Уотергауза-Фрідріксена. Внаслідок шоку різної етіології розвивається спазм, крововиливи, а згодом некроз надниркових залоз. Тому важкість стану буде залежати від об’єму некрозу надниркових залоз. Клінічні прояви гострої надниркової недостатності, яка розвивається раптово, без попереднього захворювання надниркових залоз, мають ряд особливостей. Клінічні симптоми розвиваються гостро і наростають швидко.

Початковими симптомами захворювання може бути колапс, явища гострої серцево-судинної недостатності, іноді петехіальні висипання. Часто можна виявити захворювання чи стани, які стали причиною розвитку синдрому Уотергауза-Фрідріксена: післяопераційний стрес, інфекційно-токсичний шок, сепсис. Тоді до клініки гострої надниркової недостатності приєднується відповідна клінічна симптоматика. У таких хворих пігментація шкіри не порушена.

В дитячому віці клініка гострої надниркової недостатності розвивається дуже швидко. Протягом кількох годин дитина стає млявою, відмовляється від їжі, підвищується температура, виника­ють судомні посмикування м'язів, біль в животі. Надалі знижу­ється артеріальний тиск, з'являються менінгеальні симптоми і наступає втрата свідомості.

Гострий масивний крововилив в надниркові залози супрово­джується швидким розвитком колоптоїдного стану. Прогресивно знижується артеріальний тиск, шкіра бліда, а мармуровим ма­люнком, петехіальний висип, підвищується температура тіла, наростають ознаки гострої серцевої недостатності (ціаноз, зади­шка, частий малий пульс), біль в животі. Дитина після нетривалого періоду збудження стає в'ялою, адинамічною, з'являються менінгеальні симптоми, судоми і втрата свідомості.

Для діагностики гострої надниркової недостатності важливе значення надається анамнестичним даним відносно наявності захворювань наднирко­вих залоз у дитини та станів, при яких зона може розвинутися.

Підставою для даного діагнозу є характерна клінічна карти­на з урахуванням особливостей перебігу різних її форм.

Незважаючи на те, що рівень кортизолу в крові нижче 20 мкг/100мл є свідченням наявності гострої недостатності надниркових залоз, лабораторні методи діагностики останньої достатньо обмежені. Визначення вмісту кортизону, альдостерону та АКТГ в плазмі не завжди можна здійснити досить швидко.

Велике значення для діагностики гострої надниркової недо­статності мають зміни електролітного балансу. Під час кризу рівень натрію, хлоридів в крові значно знижений, рівень калію - різко підвищений, змінюється співвідношення натрій/калій.

Токсична дія гіперкаліємії на міокард виявляється змінами па ЕКГ: високий загострений зубець Т, сповільнення провіднос­ті, подовження інтервалу S-T та розширення комплексу QRS

Виявляється гіпоглікемія, навіть значна, згущення крові, під­вищення гематокритного числа, рівня сечовини, залишкового азоту, різні ступені ацидозу.

Лікування гострої надниркової недостатності повинно включати замісну терапію глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами, відновлення елекролітного балансу, заходи для ліквідації дегідратації, корекція білкового обміну, нормалізація гіпоглікемічного стану, боротьба з колапсом.

У першу чергу замісна гормонотерапія полягає у внутрішньовенному введенні гідрокортизону гемісукцинату у дозі 100 мг, далі протягом доби до 300-400 мг препарату. Одночасно вводять внутрішньом’язово суспензію гідрокортизону ацетату 25-50 мг кожні 4-6 годин (потягом доби 100-250 мг). Дози глюкокортикоїдів при гострій наднирковій недостатності є достатньо умовні, залежать від важкості стану хворого, можуть в окремих випадках сягати до 1000 мг гідрокортизону, і в першу чергу, при відсутності позитивної динаміки лікування. З підвищенням артеріального тиску дозу глюкокортикоїдів поступово знижують. У поєднанні з гормональною, одночасно проводять внутрішньовенну інфузійну терапію, спрямовану на боротьбу із шоком, дегідратацією організму, відновлення мікроциркуляцїі, ліквіда­цію порушень водно-електролітного балансу, вуглеводного, ліпідного та білкового обмінів.

Використовують ізотонічний розчин натрію хлориду, 5 %-розчин глюкози, поліглюкін, реополіглюкін, білкові препарати та інші розчини. Кількість розчинів залежить від віку, ступеня зневоднення, показників ОЦК, гематокриту та інших параметрів. Об'ємне співвідношення розчинів залежить від ди­наміки клінічного статусу та даних лабораторного контролю.

Особливу увагу слід звертати на адекватну корекцію електролітних порушень (під ретельним лабораторним контролем). Гіперкаліємія, яка має місце при гострій недостатності наднирко­вих залоз, тим більш небезпечна, тому, що чутливість міокарда до над­лишку іонів калію підвищена. Це може спричинити тяжкі порушення збудливості та провідності. Тому лікування слід супроводжувати моніторингом ЕКГ.

При багаторазовому блюванні рекомендують внутрішньовенне введення 10% розчину натрію хлориду.

Для ліквідування синдрому диссемінованого внутрішньо-судинного згортання рекомендують введення гепарину (150 ОД/кг 2 рази на добу).

Як доповнення до патогенетичної гормональної та інфузійної терапії проводиться етіотропне лікування, спрямоване на усу­нення причини недостатності надниркових залоз (антитоксичне, антибактеріальне тощо), симптоматичне лікування полягає у призначенні кардіотропних, седативних, вітамінних та інших препаратів за показаннями.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   52   53   54   55   56   57   58   59   ...   103


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка