Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Методичні розробки для практичних занять з дисципліни Ендокринологія для студентів 4 курсу медичного факультету Львів 2014р


Тема 6. Тиреотоксикоз. Клінічні форми, діагностика та лікування. Захворювання прищитоподібних залоз. Клініка, діагностика, лікування



Сторінка41/103
Дата конвертації06.02.2021
Розмір1.36 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   103
Тема 6.

Тиреотоксикоз. Клінічні форми, діагностика та лікування. Захворювання прищитоподібних залоз. Клініка, діагностика, лікування.


    1. Актуальність теми

Тиреотоксикоз – це синдром, при якому спостерігаються клінічні та/або біохімічні прояви надмірного вмісту тиреоїдних гормонів у крові незалежно від етіологічного чинника. У більшості випадків даний синдром обумовлений надмірною продукцією гормонів щитоподібною залозою (ЩЗ), тобто може бути означений як гіпертиреоз. Захворюваність населення України на тиреотоксикоз у 2009 році становила 12,9 на 100 тис. населення; щорічний приріст числа зареєстрованих хворих сягає 4,7%.

Близько 90% випадків тиреотоксикозу припадає на дифузний токсичний зоб і функціональну автономію ЩЗ. Одним з найважчих захворювань є дифузний токсичний зоб (хвороба Ґрейвса-Базедова), котрий являє собою генетично детерміновану системну патологію автоімунного ґенезу, яка проявляється дифузним ураженням ЩЗ та гіпертиреозом, нерідко в поєднанні з екстратиреоїдною патологією (інфільтративною офтальмопатією, дермопатією). Своєчасна діагностика дає можливість адекватного лікування, забезпечуючи профілактику розвитку багатьох важких ускладнень тиреотоксикозу – як хронічних (кардіоміопатія, енцефалопатія, міопатія, остеопороз, кахексія), так і гострих (тиреотоксичний криз). Схожість клінічної симптоматики диктує необхідність диференціальної діагностики синдрому тиреотоксикозу з численними хворобами серцево-судинної, нервової та інших систем, що може бути нелегким завданням, проте необхідним з погляду лікарської тактики.



Функціональна автономія ЩЗ (тиреотоксична аденома, багатовузловий токсичний зоб) являє собою неімуногенний варіант гіпертиреозу, в розвитку якого головну роль відіграють соматичні мутації певних генів та хронічна нестача йоду. Тому не дивно, що функціональна автономія ЩЗ набагато частіше трапляється в йододефіцитних регіонах і майже виключно у пацієнтів, старших 40 – 45 років. Існує низка проблем, пов’язаних із лікуванням цієї патології, оскільки, на відміну від хвороби Ґрейвса-Базедова, сама лише фармакотерапія не здатна забезпечити досягнення стійкої ремісії захворювання; на це можна розраховувати в результаті застосування радикальних методів – хірургічного чи променевого (терапія радіоактивним йодом).

Гіперпаратиреоз – захворювання прищитоподібних залоз, яке проявляється надлишковою продукцією паратгормону з розвитком синдрому гіперкальціємії. Попри те, що цю патологію прийнято вважати рідкісною, є всі підстави стверджувати, що в Україні значна частина випадків залишається не діагностованою. Це обумовлено передусім тривалим безсимптомним перебігом хвороби, а згодом – значним поліморфізмом клінічних проявів. Не останню роль відіграє недостатня поінформованість лікарів різних спеціальностей про цю своєрідну патологію. Водночас за відсутності лікування гіперпаратиреоз призводить до численних поліорганних ускладнень (частина з них є незворотними) аж до виникнення гіперкальціємічного кризу, летальність при якому сягає 50 – 65%.

Гіпопаратиреоззахворювання, пов’язане з дефіцитом паратгормону, проявляється синдромом гіпокальціємії. Найчастіше лікарям доводиться мати справу з післяопераційним гіпопаратиреозом, інші етіологічні чинники виступають значно рідше. У хірургів, котрі часто оперують на ЩЗ, це ускладнення розвивається в ≈ 2% випадків, однак при повторних операціях – у 5–15%. Це захворювання характеризується обмеженим колом симптомів і водночас раптовим їх виникненням, а також необхідністю пожиттєвої підтримуючої терапії. Актуальність проблеми підвищує необхідність диференціальної діагностики з широким спектром патологічних станів, які також перебігають із синдромом гіпокальціємії. Крім цього, потенційну небезпеку для життя становить гіпокальціємічний криз, хоча в більшості пацієнтів прогноз сприятливий.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   103


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка