Лекція з дисципліни «Актуальні питання фізіотерапії,курортології та реабілітації»



Скачати 47.23 Kb.
Сторінка8/14
Дата конвертації08.08.2021
Розмір47.23 Kb.
ТипЛекція
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Основні поняття :


Сучасна реабілітаційна модель базується на методологічному підході, що потребує розуміння наступних концепцій:

  • ушкодження – будь-яка аномалія чи втрата психологічних, фізіологічних, анатомічних структур або функцій;

  • порушення життєдіяльності – обумовлені ушкодженнями буд-які обмеження чи втрата можливості виконувати повсякденну діяльність в спосіб аба в обсязі, що вважаються нормальними для людської істоти;

  • соціальні обмеження обумовлені ушкодженням і порушенням життєдіяльності обмеження та перешкоди для виконання соціальної ролі, яка вважається нормальною (в залежності від віку, статі, соціальних та культурних факторів) для данного індивідуума.


Мета системи реабілітації полягає у досягненні у відповідний термін стійкого, оптимального саногенетичним можливостям відновлення порушених функцій індивідуума, пристосування його до навколишнього середовища і участі у соціальному житті зі зміненими у зв’язку з хворобою соціальними функціями. Важливим є залучення пацієнта, його близьких до вирішення цих завдань.

Розглянемо три види реабілітації, які взаємопов’зані і взаємодоповнюють один одного:

1. Медична реабілітація – комплекс заходів, який включає способи прискорення реституції, стимуляції репаративно-регенеративних процесів, виявлення та зміцнення компенсаторних механізмів, корекції загальної резистентності організму та імунітету.



Засоби медичної реабілітації: медикаментозне лікування, відновлювальна та косметична хірургія, фізіотерапія та ЛФК, психотерапія, дієтотерапія, комплементарні методи (акупунктура, масаж, мануальна терапія, фітотерапія, гомеопатія ).

2. Професійна (освітня) реабілітація: трудотерапія, професійне навчання та перепідготовка, профорієнтація.

3. Соціальна реабілітація: побутове та трудове влаштування, соціотерапія, соціально-економічне, соціально-гігієнічне та юридичне консультування.

З практичної точки зору у реабілітаційному процесі доцільно розрізняти наступні реабілітаційні періоди:

а) реконвалісценція – процес одужання з відновленням порушених біологічних та психологічних функці (в цьому періоді застосовують патогенетичну терапію, хірургію, медичну реабілітацію);

б) реадаптація – процес пристосування до побуту, праці (навчання), навколишнього середовища (застосовують медичну реабілітацію, соціальну та професійну реабілітацію, соціальну та професійну (освітню) реабілітацію, патогенетичну терапію);

в) ресоціалізація – процес відновлення соціальних функцій і становища особи в соціальному макро- і мікросередовищі (застосовують соціальну та професійну (освітню) реабілітацію, патогенетичну терапію).

В кожному конкретному випадку організація реабілітаційного процесу вимагає бригадного підходу з розробкою індивідуальної реабілітаційної програми. Обов’язковими елементами є визначення реабілітаційного потенціалу, складання реабілітаційного прогнозу та оцінка досягнутого прогресу під час реабілітації.

Реабілітаційний потенціал – це комплекс біологічних і психофізіологічних характеристик індивідуума, а також соціально-оточуючих факторів, що дозволяють тою чи іншою мірою реалізувати його потенційні здатності.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка