ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ (лат. Helmin-thologia< грец. helmins — черв’як, глист + logos — слово, вчення) — комплексна наука про паразитичних червів (гельмінтів) і гельмінтози (хвороби, спричинені ними).
близько 2000 видів гельмінтів чинять патогенну дію на організм людини, сільськогоспо-дарських і промислових тварин.
Медична гельмінтологія
вивчає гельмінтів і гельмінтози людини. Виділяють гельмінтози, спільні для людини і тварин — гельмінтозоонози.
Для позначення захворювання, що викликається певним видом гельмінтів, до кореня родової назви паразита в українській транскрипції приєднують закінчення -оз наприклад: теніоз, опісторхоз, трихінельоз і т. д.
Тип Plathelminthes - плоскі черви
Більше 7000 видів.
Зустрічаються у всіх середовищах існування: морських, і прісних водах, грунті; багато з них є паразитами.
Можуть пересуватись, мають праву та ліву, спинну й черевну сторони, передній і задній кінці тіла.
5) форма тіла, сплюснута в спинно-черевному (дорсо-вентральному) напрямку;
6) наявність розвинених систем органів: м'язової, травної, видільної, нервової і статевої.
Гермафродити
Мають плоску та овальну (листкоподібну) або конічну форму. Розміри - від 0,5 мм до 10-15 см.
Тіло вкрите дрібними шипами і кутикулою.
Кутикула+периферична мускулатура (зовнішній кільцевий і внутрішній поздовжнього шари м'язів)=шкірно-м'язовий мішок.
Проміжки між органами виповнені паренхімою, яка є сплетінням сполучнотканинних клітин. Прикріплюються до різних органів хазяїв за допо-могою двох присосок – ротової та черевної.
Репродуктивна система та життєвий цикл
Стадії життєвого циклу: яйце→ мірацидій (у воді) →спороциста (молюск) →редія (молюск) →церкарія (вільно-живуча, інколи-інвазивна) →метацеркарія (у 2-му проміжному хазяїні, зазвичай інвазивна для людини) →марита (доросла форма)
Після заковтування, метацеркарії (адолескарії) екзцистуються у дванадцятипалій кишці і мігрують через стінки кишечника, черевної порожнини і паренхіми печінки в жовчні протоки, де вони розвиваються в дорослих за 3-4 міс.
Географічне поширення: повсюдне (Європа, Близький Схід, Азія. Інфекції F. gigantica реєструються у Азії, Африці та на Гаваях). В основному заражаються травоїдні тварини. Людина інфікується рідко у районах, де розводять овець та велику рогату худобу, і де люди споживають сирі листові овочі.
Розташування в організмі людини: жовчні протоки, жовчний міхур, протоки підшлункової залози
Життєвий цикл: Остаточні хазяї - людина, коти, свині, які їдять рибу. Люди заражаються під час споживання непрожареної риби. Яйця виділяються з фекаліями через 3-4 тижні після зараження. Тривалість життя - до 20 років.
Патогенез: Викликає механічне і токсикоалергійне подразнення тканин господаря. Збільшується розмір печінка, а також жовчного міхура, може виникнути коліт. Один з основних симптомів -запалення підшлункової залози.
Clonorchis sinensis (the oriental or Chinese liver fluke)
Clonorchis sinensis знаходиться у жовчних протоках і підшлунковій залозі людини. Має 10- 25 мм у довжину і 3-5 мм у ширину. Галузисті сім’яники – у задній частині тіла.
Клінічні прояви: Легка інфекція не викликає чітких симптомів, при важких - відбувається збільшення печінки, може виникнути цироз, асцит і набряки. Може жити у тілі людини до 25 років.
Шистосоми:
Розглядаються 3 основні види:
A – Shistosoma manconi
B - S. japonicum
С - S. haematobium
Особини цього роду плоских червів роздільностатеві – виділяються чоловічий і жіночий організми. Вони живуть у венулах (залежно від виду) кишечника або сечо-статевої системи.
Остаточний хазяїн - людина. Урогенітальні шистосомози широко поширена в Африці і Південно-Західній Азії (Сирія, Лівія, Судан, Саудівська Аравія, Оман, Ізраїль, Іран, Ірак, Індія).
Вторгнення відбувається під час купання у прісних природних або штучних водоймах. Церкаріі активно проникають у шкіру через одяг і потрапляють у місця локалізації по кровотоку, розвиваючись та пошкоджуючи при цьому печінку.
Яйця мають гачки і можуть проникати в кровоносні судини і виходити у навколишнє середовище через фекалії або сечу.
Schistosoma haematobium є диморфним організмом - чоловічі і жіночі особини відрізняються за зовнішніми ознаками. Чоловічі особини мають форму листка і розмір близько 10-15/1 мм з жолобком на спині, загостреним у бік черевної поверхні. Самки розміром 20/0.25 мм розміщують у жолобку, яйця не мають оболонок. Вони 120-160 / 40-60 мкм розміром із зрілою мірацидією всередині.
Розташування: в людському організмі – у венулах сечового міхура, матки, передміхурової залози, іноді - товстії кишки.
Патогенез: вона впливає на організм господаря механічним і токсико-алергенним чином, викликає сонливість, набряки і втрати крові, що супроводжується сильним свербінням шкіри. На більш пізніх стадіях може розвинутись інфекція сечового міхура може розвинутися, а також передміхурової залози, зовнішніх статевих органів і промежини.
Діагноз – за овоскопією сечі і сперми.
Стьожкові черви (Cestoda)
характеризуються сплощеним в дорзовент-ральном напрямку тілом, лентовидной формою, повною відсутністю кишечника у всіх стадіях розвитку і гермафродитизмом.
Довжина стрічкоподібного тіла цестод - стробіли коливається від 1 см до 10 м. стробіла має 3 частини: а) сколекс, б) шийка в) проглоттиди. Сколекс є незначним потовщенням у формі шпилькової головки або булави. Він служить для фіксації в хазяїні і забезпечений м'язовими органами фіксації та хітиновими гачками.
Немає очей та травної системи.
У ціп'яків матка є сліпим замкнутим мішком без зовніш-нього отвору, тоді як у лентеців матка, як і у трематод, має вигляд петлистого каналу, що відкривається назовні спеціальним отвором.
Кожний членик здатний продукувати яйця, які розповсюджуються як окремими проглоттидами, так і їх групами, що відокремлюються від стробіли
Зараження може бути асимптоматичним. Зазвичай зараження T. saginata діагностується, коли вражена людина помічає частини стробіли або окремі проглотиди у калі. Проголотиди мають здатність до руху.
Яйця Taenia нерозрізненні
Цистицеркоз
викликаний вживанням яєць цестод у фекаліях людини, зараженої ціп'яком. Як тільки яйця заковтуються, онкосфери виходить із яйця, проникають в стінку кишечника і мігрують у поперечно-смугасті м'язи, головний мозок, печінку та інші тканини, де вони інцистуються у цистицерків. Якщо личинки мігрують в мозок, розвивається нейроцистицеркоз, що може викликати конвульсії або судоми та інші неврологічні проблеми, і навіть смерть
5) наявність систем органів-м'язової, травної, видільної, нервової і статевої;
6) роздільностатевість(чоловіча і жіноча особини);
7) травна система, що закінчується анальним отвором;
8) відсутність вій і джгутиків.
Круглі Черви, Клас Nematoda
Загальні особливості життєвого циклу
Поділяються на біогельмінтів та геогельмінтів (мають лише одного, дефінитивного, хаязяїна та частину життєвого циклу проводять у навколишньому середовищі).
Людина, як правило, є остаточним хазяїном, інколи – проміжним (трихінела, вугриця кишкова)
Можуть розвиватись у тілі з міграцією або без неї. Є найбільш розповсюдженими паразитичними червами людини
