Лейкози. Лімфогранулематоз ( Лімфома Ходжкіна). Реабілітація хворих


Роль фізичної терапії в онкології. Особливості реабілітації онкохворих залежно від клінічної групи



Скачати 109.25 Kb.
Сторінка2/20
Дата конвертації31.01.2021
Розмір109.25 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Роль фізичної терапії в онкології. Особливості реабілітації онкохворих залежно від клінічної групи

Фізична терапія онкохворих – це багатоетапний процес, в якому на кожному етапі лікування застосовуються визначені методи впливу, що допомагають повернути хворого до повноцінного життя та роботи.

Основні принципи фізичної реабілітації онкологічних хворих


  • ранній початок реабілітаційних заходів;

  • безперервність реабілітаційних заходів;

  • послідовність у проведенні заходів;

  • комплексний характер заходів;

  • етапність;

  • індивідуальний підхід до хворого;

Особливістю фізичної терапії онкологічних хворих є постійна небезпека виникнення рецидиву чи метастазів пухлини.

Саме тому, програма фізичної терапії повинна включати, перш за все, заходи, націлені на профілактику ускладнень після хірургічного втручання, ще на етапі стаціонарного лікування та здійснюватися групою фахівців: хірургом, радіологом, хіміотерапевтом, психологом, фізичним терапевтом, ерготерапевтом та іншими профільними фахівцями в разі потреби .

Важливо не тільки досягти результату специфічного лікування, але і допомогти пацієнткам вести більш повноцінне життя, зберігати фізичну активність та можливість соціального функціонування .

Потреба у специфічному відновлювальному лікуванні існує у >50% онкологічних хворих. Зазвичай у процесі тривалої терапії онкологічного захворювання і після її завершення у пацієнтів загострюються соматичні ­процеси, пов’язані з побічними ефектами хіміо- та ­променевої терапії тощо; вони потребують корекції.

Численні дослідження, проведені в різних країнах світу, показали, що застосування індивідуальних програм ­реабілітації дозволяє істотно збільшити загальну й ­безрецидивну виживаність онкологічних хворих. Було ­висловлено припущення, що деякі методи реабілітації сприяють відновленню протипухлинної резистентності організму. Крім того, пацієнти відзначають помітне ­поліпшення якості життя.

Реабілітація онкологічних хворих має специфічні ­особливості. Вони обумовлені необхідністю усунення ускладнень, пов’язаних як безпосередньо з дією пухлини на організм, так і з наслідками проведеного ­лікування. Зокрема, часто виникає потреба в компенсації дефектів, які з’явилися після хірургічного видалення пухлини, та відновленні організму, що постраждав від токсичної дії хіміо- та променевої терапії тощо.

Розробка індивідуальних програм здійснюється з урахуванням стану пацієнта, його функціональних можливостей і мотивації. Важливу роль ­відіграє робота психолога.

При розробці індивідуальної програми реабілітації слід враховувати клінічну групу, до якої може бути віднесений конкретний хворий, оскільки відновлення функціональних систем суттєво пов’язано з обливостями пухлинного процесу.

Особливість реабілітації хворих на рак голови і шиї полягає в поетапному протезуванні, оскільки пухлини цієї локалізації призводять до значних косметичних та функціональних дефектів, зокрема порушення мови, ковтання. Заміщення значних післяопераційних дефектів щелепно-лицьової ділянки протезами з подальшим призначенням артикуляційної гімнастики не лише дозволяє усунути функціональні порушення, а й благотворно впливає на психіку хворого, прискорює час повернення до трудової діяльності.

Особливістю реабілітації жінок, хворих на рак молочної залози (РМЗ), є акцент на відновлення функцій верхніх кінцівок, запобігання лімфостазу. Проводяться реабілітаційні заходи, спрямовані на підвищення витривалості до фізичних навантажень, тренування серцево-судинної і дихальної систем. Проведення реконструктивно-відновних операцій з відновленням зовнішнього вигляду молочних залоз, травмованих внаслідок лікування, набуває все більшого поширення і суттєво спрощує соціальну адаптацію пацієнток.

Хворим на пухлини шлунково-кишкового тракту, особливо особам, які страждають на постгастрорезекційний синдром, потрібне обстеження й комплексне відновне лікування. Реабілітація хворих на рак шлунка спрямована на корекцію анатомо-функціональних -порушень: демпінг-синдрому, синдрому привідної петлі, постгастрорезекційного виснаження, анемії, астенії. Програма відновлювального лікування включає дієто-, вітаміно- та психотерапію, лікувальну фізкультуру. Після лікування з приводу раку шлунка хворі потребують відновлення апетиту, усунення больових відчуттів, загального зміцнення організму, оскільки через порушення харчування в них часто розвивається кахексія.

Реабілітація після лікування на карциному товстої кишки за необхідності включає навчання хворого особливостей догляду за колостомою, відновлення прохідності кишечнику шляхом пластики товстої кишки. Важливе значення в профілактиці ускладнень, рецидивів та метастазів мають індивідуальні програми фізичних навантажень і метаболічна реабілітація, психотерапія.

Поширеним ускладненням у пацієнтів, що перенесли хірургічне лікування з приводу раку передміхурової залози, є втрата контролю над функцією тазових органів, що супроводжується мимовільним сечовипусканням або еректильною дисфункцією. У сексуальній реабілітації може використовуватися протезування для відновлення еректильної функції, важливе місце посідають психотерапія та навчання пацієнта, може бути призначена лікувальна фізкультура.

Особливості реабілітації онкологічних хворих з пухлинами опорно-рухового апарату пов’язані з протезуванням, яке здійснюється в спеціалізованих протезно-ортопедичних центрах. Програма медичної реабілітації в цій групі обов’язково включає лікувальну фізкультуру, масаж, а також психо- й фармакотерапію.

Реабілітація хворих на рак легені включає медикаментозне лікування, лікувальну фізкультуру, психофармакотерапію.

Важливим напрямом медичної реабілітації в онкології є використання дозованих фізичних навантажень у частини пацієнтів, які отримували чи досі отримують хіміотерапію, що, на думку багатьох авторів, підвищує ефективність останньої. Реабілітація онкологічних хворих після й під час хіміотерапії має бути спрямована як на усунення її ускладнень, так і на підвищення її ефективності. Широко застосовуються методи корекції порушених функціональних систем. Отримано хороші результати при використанні під час хіміотерапії методів регуляції дихання. Їх роль у проведенні хіміотерапії обумовлена зв’язком дихання з основними метаболічними реакціями організму. Зміна оксигенації тканин при проведенні персоніфікованих реабілітаційних програм може бути одним з факторів, що зменшують резистентність пухлинних клітин до протипухлинних препаратів.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка