Л. Який діагноз є найбільш ймовірним?


Тести та задачі за темою "Гемофілія"



Скачати 15.45 Mb.
Сторінка41/282
Дата конвертації09.08.2021
Розмір15.45 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   282
Тести та задачі за темою "Гемофілія"

1. До якого виду геморагічних діатезів відноситься гемофілія:

1. * коагулопатії

2. тромбоцитопатії

3. тромбоцитопенії

4. вазопатії

2. Найчастіше зустрічається гемофілія:

1. *А


2. В

3. С


4. Д

3. Синці та петехії є характерним висопом для:

1. гемофілії А

2. гемофілії В

3. гемофілії С

3. *не характерні для гемофілії

4. У хворих на гемофілію геморагічні прояви можуть бути у вигляді:

1. гемартрозів

2. гематом

3. кровотеч

4. *все вище перераховане

5.Клінічно при гемартрозах та гематомах можуть бути всі синдроми, окрім

1. лейкоцитозу

2. *мієлодиспластичного синдрому

3. анемічного синдрому

4. інтоксикаційного синдрому

6. У хворих на гемофілію

1. зменшений час згортання крові

2. *подовжений час згортання крові

3. зменшений час рекальцифікації плазми

4. незмінений час рекальцифікації крові

7.Для диференціації типу гемофілії використовують

1. загальний аналіз крові

2. серологічні проби

3. *корекційні проби з використанням чистих факторів

4. шкірні проби

8. Розрахунок дози кріопреципітату базується на формулі

1. 10 МЄ фактору на кг маси тіла збільшує активність VIII фактору на 2%

2.* 1 МЄ фактору на кг маси тіла збільшує активність VIII фактору на 1,5-2%

3. 1 МЄ фактору на кг маси тіла зменшує активність VIII фактору на 2%

4. 10 МЄ фактору на кг маси тіла збільшує активність VIII фактору на 20%

9. Введення свіжезамороженої плазми при гемофілії

1. є найкращим методом лікування

2. * є небезпечнішим за введення кріопреципітату

3. може призвести до гіповолемії

4. не викликає ускладнень

10. Тяжким ускладненням замісної терапії при гемофілії є

1. *утворення антитіл до VIII фактору

2. пірогенні реакції

3. диспептичні розлади

4. поява висипу алергічного ґенезу

11. Гемофілія – це захворювання, зумовлене патологією:

1. *І фази згортання крові

2. ІІ фазою згортання крові

3. ІІІ фазою згортання крові

4. всіх фаз згортання крові

12. Найчастіше гемофілія успадковується:

1. домінантно зчеплено з Х-хромосомою

2. *рецесивно зчеплено з Х-хромосомою

3. рецесивно зціплено з У-хромосомою

4. домінантно зціплено з У-хромосомою

13. Для гемофілії характерний

1. капілярний тип кровоточивості

2. змішаний тип

3. *гематомний тип

4. різні типи кровоточивості

14. У хворих на гемофілію гематоми

1. *можуть виникати при забоях та спонтанно

2. не нагноюються

3. не оссифікуються

4. не виникає симптомів здавлення нервів та судин

15. Клінічно при гемартрозах та гематомах можуть бути

1. лейкоцитоз

2. інтоксикація

3. анемія

4. *все вище перераховане

16. У хворих на гемофілію

1. * подовжений активований парціальний тромбопластиновий час

2. зменшений час рекальцифікації плазми

3. незмінений час рекальцифікації крові

4. збільшена кількість фібриногену

17. Розрахунок дози кріопреципітату залежить від

1. препарату крові

2. віку хворого

3. ступеня важкості гемофілії

4. *маси хворого

18. Введення свіжезамороженої плазми при гемофілії

1. краще за введення кріопреципітату

2. неможливо передозувати

3. не призводить до інфікування реціпієнту ні в якому випадку

4. *виключно при неможливості введення кріопреципітату

19. Гемофілія – спадкове захворювання, зумовлене дефіцитом або молекулярними аномаліями одного з прокоагулянтів, що беруть участь у згортанні крові за:

1. *“внутрішнім механізмом”

2. "зовнішнім механізмом"

3. обома механізмами

4 не пов’язано з аномалією про коагулянтів

20. Гемофілія – захворювання, яке відносять до:

1. *геморагічних діатезів

2. аутоімунних запалень

3. аллергічних станів

4. набутих інфекційних захворювань

21. Для гемофілії характерні:

1. синці та петехії

2. *гематоми та крововиливи

3. папульозні та геморагічні шкіряні висипки

4. екзематозне ураження шкіри

22. Гематоми при гемофілії:

1. виключно підшкірні та невеликі

2. *підшкірні, міжм’язеві, міжфасціальні болючі

3. мають повільний розвиток, безболісні

4. немає характерної клінічної картини, перебіг малопередбачуваний

23. В загальному аналізі крові при гемартрозах та гематомах можуть бути:

1. лейкоцитоз, нейтрофільоз, тромбоцитоз

2. підвищення ШОЕ

3. анемія

4. * все вище перераховане

24. З метою лікування гемофілії використовують препарати, які містять фактор:

1. V


2. IV

3. VII


4. *VIII

25. При гемартрозі кріопреципітат вводять з розрахунку:

1. 200 МО/кг

2. * 20-40 МО/кг

3. 1000 МО/кг

4. залежить від маси пацієнта

26. Найгрізнішим ускладненням гемотрансфузії є

1. гіпертермія

2. алергічні реакції

3. диспептичні розлади

4. *гемотрансмісивні інфекції

27. Сімений анамнез при гемофілії:

1. * обв’язково має місце

2. не обов’язковий, можлива мутація гену

3. у 50% хворих

4. у 100% хворих

28. Найбільш характерними для гемофілії є:

1. враження ліктьових суглобів

2. враження кульшових суглобів

3. * враження колінних суглобів

4. враження мілких суглобів кистей рук

29. VIII фактор зберігає свою терапевтичну дію близько:

1. *12 годин

2. 24 годин

3. 36 годин

4. 48 годин

30. При гемартрозі кріопреципітат:

1. вводять у суглоб одноразово

2. *вводять в/в кожні 12 годин до зупинки кровотечі

3. вводять у суглоб кожні 24 години

4. кріопреципітат вводять у суглоб з розрахунку 100 МО/кг

Тести

1. Виберіть найбільш точне визначення поняття "лейкемія":

1. пухлина з лімфоїдної тканини;

2. пухлина з епітеліальної тканини;

3. пухлина зі сполучної тканини;

4. *пухлина з гемопоетичної тканини кісткового мозку.

2. Етіологічними факторами виникнення гемобластозів, в тому числі і гострих лейкемій, є:

1.*іонізуюче випромінювання, хімічні мутагени, віруси, генетичні чинники;

2. гострі запальні процеси інфекційної етіології;

3. харчові отруєння;

4. аутоімунні захворювання.

3. Патогномонічною ознакою гострої лейкемії є:

1. лихоманка ремітуючого характеру;

2. некротична ангіна;

3. *гостра лейкемія не має патогномонічних ознак;

4. геморагічний синдром.

4. Субстратом гострої лейкемії є клітини наступних класів кровотворення:

1. VI класу;

2. I класу;

3. *I-IV класів;

4. V класу.

5. Чим проявляється проліферативний синдром при гострій лейкемії:

1. втомлюваністю, задишкою, відчуттям серцебиття;

2. крововиливами в шкіру та слизові оболонки;

3. * болем в кістках (осалгія, стерналгія);

4. розвитком імунодефіцитного стану.

6. Розвиток анемії на тлі гострої лейкемії зумовлений:

1. дефіцитом заліза;

2. дефіцитом фолієвої кислоти;

3.* редукцією еритроїдного паростку кровотворення внаслідок бластної інфільтрації кісткового мозку;

4. аутоімунним гемолізом.

7. Розвиток тромбоцитопенії при гострій лейкемії обумовлений:

1. * витісненням мегакаріоцитарного паростку бластами;

2. гіперспленізмом;

3. аутоімунною деструкцією тромбоцитів;

4. дефіцитом вітаміну В12;

8. Геморагічний синдром на тлі гострої лейкемії зумовлений:

1. патологією стінки судин;

2. тромбоцитопатією;

3. коагулопатією;

4; * тромбоцитопенією;

9. Вкажіть найбільш точну характеристику геморагічного синдрому при гострій лейкемії:

1. * плямисто-петехіальний висип, гематоми, кровотечі зі слизових, геморагічне просякання паренхіми внутрішніх органів;

2. гемартрози;

3. гематоми;

4. кровотечі зі слизових оболонок ШКТ, маткові кровотечі.

10. Імунодефіцитний синдром у хворих на гострі лейкемії маніфестує наступними проявами:

1. грибкова інфекція;

2. * лихоманка, виразково-некротичний стоматит, ентероколіт, виразково-некротична ангіна;

3. вірусна інфекція;

4. протозойна інфекція.

11. Розвиток імунодефіцитного стану при гострій лейкемії насамперед зумовлений:

1. дефіцитом В-лімфоцитів.

2. зниженням продукції імуноглобулінів;

3. *нейтропенією;

4. дефіцитом Т-лімфоцитів.

12. Для корекції нейтропенії, що розвинулась у хворого на гостру лейкемію використовують:

1. донорські лейкоцити;

2. свіжезаморожену плазму;

3. антибіотики;

4. * гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори.

13. Клінічна картина хворих на гостру лейкемію включає наступні синдроми:

1. інтоксикаційний;

2. гіперпластичний; анемічний, геморагічний.

3. імунодефіцитний;

4. *всі вищеперераховані.

7. Що таке «лейкемічний провал»?

1. наявність бластних клітин;

2. відсутність перехідних (дозріваючих) форм клітин;

3.* за наявності бластів відсутні дозріваючі форми гранулоцитів;

4. за наявності бластів поява базофільно-еозинофільної асоціації.

14 Який з нижче перерахованих методів є найбільш інформативним в діагностиці гострої лейкемії?

1. загальний аналіз крові;

2. пункція лімфовузла;

3. рентгенограма органів грудної порожнини;

4. *мієлограма.

15. Характерними змінами в загальному аналізі крові при гострій лейкемії є:

1. зсув формули вліво;

2. *бласти;

3. тіні Боткіна-Гумпрехта;

4. базофільно-еозинофільна асоціація.

16. Для якого з наведених нижче захворювань є характерним «лейкемічний провал»:

1. хронічна мієлоїдна лейкемія;

2. еритремія;

3*гостра лейкемія;

4 хронічна лімфоцитарна лейкемія.

17. В імунофенотиповій класифікації гострих лейкемій виділяють наступні варіанти:

1. *мієлоїдні, лімфобластні, біфенотипові, біклональні;

2. лімфоцитарну, плазмоцитарну;

3. лімфоцитарну, мієлоїдну;

4. волосатоклітинну, з великих гранулярних лімфоцитів.

18. Діагностичним критерієм гострої лейкемії при дослідженні мієлограми є:

1. редукція нормальних паростків кровотворення;

2. вміст лімфоцитів більше 30 %;

3. кількість бластних клітин менше 5 %;

4. *кількість бластних клітин більше 20 %.

19. При гострій лейкемії реєструються наступні зміни в загальному аналізі крові:

1. абсолютний лімфоцитоз;

2. базофільно-еозинофільна асоціація;

3. тіні Боткіна-Гумпрехта;

4. панцитопенія, *бласти, прискорення ШОЕ.

20. Для визначення варіанту гострої лейкемії проводять:

1. підрахунок бластних клітин в периферичній крові

2. *цитохімічне та імунофенотипове дослідження бластів;


3. цитогенетичне дослідження бластів;

4. підрахунок бластних клітин в кістковому мозку.

21. Які зміни в загальному аналізі крові є показом до виконання стернальної пункції:

1. анемія легкого ступеня;

2. прискорення ШОЕ до 15-20 мм/год;

3. * панцитопенія;

4. лейкоцитоз 15-20 ∙109/л.

17. Для визначення прогнозу гострої лейкемії виконують:

1. імунофенотипове дослідження бластів;

2. цитохімічне дослідження бластів;


3. * цитогенетичне дослідження бластів;

4. комп’ютерну томографію.

22. З метою корекції геморагічного синдрому у хворих на гостру лейкемію використовують:

1. *трансфузії тромбоконцентрату;

2. антибіотики;
3. гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори;

4. урикодепресанти.

23. Анемія при гострій лейкемії є:

1. * нормохромна, гіпорегенераторна;

2. гіпохромна, гіпорегенераторна;

3. гіперхромна, гіпорегенераторна;

4. нормохромна, гіперрегенераторна;

24. При лікуванні гострої мієлоїдної лейкемії використовують:

1.*цитозіну арабінозид

2. алкеран;

3. велкейд;

4. лейкеран(хлорбутин).

25. При лікуванні гострої лімфобластної лейкемії використовують наступні цитостатичні препарати:

1. гідроксисечовина;

2. алкеран;

3. мієлосан;

4.*L-аспарагіназа.

26. Перелічіть побічні ефекти цитостатичних препаратів, що використовують у лікуванні гострих лейкемій:

1. анемія;

2. тромбоцитопенія;

3. нейтропенія;

4. *все вище перераховане

27. Негематологічні токсичні ефекти цитостатичних препаратів, що використовують у лікуванні гострих лейкемій включають:

1. алопеція;

2. гепатит; нефропатія; цистит, альвеоліт; кордіомаопатія;

3. дистрофічні, запальні та ерозивні процеси на слизових оболонках;

4. *все вище перераховане.

29. Чим зумовлені токсичні ефекти цитостатичних препаратів, що використовують у лікуванні гострої лейкемії?

1. порушенням синтезу ДНК, РНК та білка, насамперад, швидко проліферуючих тканин;

2. посиленим синтезом вільних радикалів;

3. порушеннм анаболічних, катаболічних процесів у всіх тканинах;

4. *все вище перераховане.

30. Одужанням при гострій лейкемії вважається:

1. повна безрецидивна ремісія протягом 1 року;

2. *повна безрецидивна ремісія протягом 5 років;

3. не зустрічається при гострій лейкемії;

4. повна безрецидивна ремісія протягом 4 років.

Тест №1 При мієломній хворобі найчастіше вражається:

1. *кістки

2. серцево-судинна

3. нервова система

4. дихальна система

Тест №2 Імунодефіцитний синдром при мієломній хворобі на початку захворювання пов'язаний з:

1. *зниженням синтезу повноцінних імуноглобулінів

2. нейтропенією

3. зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів

4. зниженям проліферації Т-хелперів

Тест №3 Який з цитостатичних препаратів є препаратом першого ряду для лікування мієломної хвороби?

1. *бортезоміб

2. мієлосан

3. цитозар

4. іміфос

Тест №4 Для підтвердження діагнозу лімфогранулематозу необхідно провести:

1.* біопсія лімфовузла та імуногістохімічне жлсдіжєення біоптату

2. трепанобіопсія

3. стернальна пункція

4. бронхоскопія

Тест №5 Для оцінки ступеню поширеності лімфом та стадіювання захворювання виконують наступні метод обстеження?

1. КТ та ПЕТ органів грудної клітки, черевної порожнини, малого тазу;

2. ФГДС


3. трепанбіопсію кісткового мозку

4. все *


Тест №6 Препаратами першої лінії для лікування неходжкінських злоякісних лімфом є:

1. вінкристін

2. циклофосфан

3. прокарбазін

4.*флударабін

Тест №7 До неходжкінських лімфом не належить:

1. фолікулярна

2. грибоподібний мікоз

3. лімфобластна

4.* резорбтивна

Тест №8 Які цитостатичні препарати використовують для лікування мієломної хвороби серед препаратів першої лінії::

1.* бортезоміб

2. лейкеран

3. циклофосфан

4. доксорубіцин

Тест №9. Які препарати використовують для сповільнення деструкції та для стимуляції синтезу кісткової тканини у хворих на мієломну хворобу?:

1. біфосфанати

2. препарату кальцитоніну

3. кальцій та холекальциферол; остеогенон

4. *всі вище перераховані

Тест №10 Морфологічними варіантами ЛГ є всі, окрім:

1. лімфоїдна перевага

2. нодулярний склероз

3. змішано-клітинний варіант

4.* моноцитарної інфільтрації

Тест №11 Клінічна картина ЛГМ включає наступні синдроми:

1. інтоксикаційний;

2. гіперпластичний (лімфаденопатів, спленомегалія);

3. анемічний;

4. *всі вище перераховані.

Тест №12 I стадія ЛГМ характеризується:

1. ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. *ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №13 II ст. ЛГМ характеризується:

1. *ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №14 III стадія ЛГМ характеризується:

1.ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. *ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №15. IV стадія ЛГМ характеризується:

1. ураження декількох суміжних груп лімфатичних вузлів по одну сторону діафрагми

2. ураження однієї групи лімфатичних вузлів або інших органів лімфатичної системи

3. *дисеміноване ураження одного або декількох екстранодальних органів з ураженням нерегіонарних лімфатичних вузлів

4. ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №16. Що не входить до лікувальної програми при мієломній хворобі :

1. цитостатична терапія

2. локальна променева терапія

3. трансплантація кісткового мозку

4. *трансплантація селезінки

Тест №17 Розвиток геморагічного синдрому при множинній мієломі в основному зумовлений:

1. тромбоцитопатією

2. коагулопатією

3. запальним процесом в судинах

4. *всім


Тест №18 Розвиток мієломної нефропатії обумовлений:

1. враженням епітелію ниркових кнальців білком

2. враження епітелію ниркових кнальців кальцієм

3. плазматичною інфільтрацією інтерстицію нирок, розвитком нефросклерозу, відкладанням амілоїду

4. *всім

Тест №19 III стадія неходжкінських лімфом характеризується:

1. ураження однієї групи лімфатичних вузлів чи органів лімфатичної системи

2. ураження двох і більше груп лімфатичних вузлів або екстра лімфатичного органу та однієї групи лімфатичних вузлів;

3. ураження двох і більше груп лімфатичних вузлів або шлунка і кишечника та наявність симптомів інтоксикації

4.* Ураження лімфатичних вузлів або лімфатичних органів по обидві сторони діафрагми

Тест №20 Для мієломної хвороби характерним є:

1. *наявність в сечі білка Бенс-Джонса

2. наявність в сечі слизу

3. наявність в сечі оксалатів

4. наявність в сечі цукру

1. Можливі зміни в загальному аналізі крові при ЛГМ :

1. анемія

2. тромбоцитоз

3. нейтрофільний лейкоцитоз, еозинофілія

4.*все вище перераховане

22. Ускладненням мієломної хвороби є все, окрім:

1. анемія

2. переломи кісток

3. ниркова недостатність

4. *вірусний гепатит

23. В клінічній картині розгорнутої стадії мієломної хвороби виділяють наступні синдроми, окрім:

1.синдром кісткової патології

2.синдром білкової патології

3.синдром вісцеральної патології

4.* респіраторний дистрес-синдром

24. Що не відноститься до гістологічної картини лімфовузла при лімфогранулематозі:

1. лімфоцитарна перевага

2. лімфоцитарне виснаження

3. *лейкоцитарна перевага

4. нодулярний склероз

25. Рентгенологічні ознаки враження кісток внаслідок ММ слід диференціювати з наступними захворюваннями, окрім:

1. сенільний остеопороз

2. гіперпаратиреоїдний остеопороз

3. злоякісні пухлини

4. *ревматоїдний артрит

26. При обстеженні хворого з підозрою на лімфогранулематоз необхідно провести:

1. аналіз мокроти

2. спірографію

3. лапароскопію

4. *біопсію лімфовузла

27. Клініко-лабораторними проявами синдрому білкової патології при ММ є:

1. гіперпротеїнемія

2. стійка протеїнурія

3. зниження вмісту в крові нормального γ-глобуліну

4.* все


28. Імунохімічними варіантами мієломи є всі, крім:

1.G- мієлома

2.D- мієлома

3.A- мієлома

4.* К-мієлома

29. Який вміст плазмоцитів в кістковому мозку є діагностичним критерієм множинної мієломи?

1. > 90 %;

2. > 50 %;

3. > 5 %;

4.* > 10 %;

30. Яке дослідження найбільш доцільно провести для підтвердження діагнозу ММ?

1. біопсія лімфовузла.

2. трепанобіопсія.

3. ФГДС.

4.* визначення наявності моноклонального парапротеїну в крові та сечі.

31. Що не входить до лікувальної програми при мієломній хворобі:

1. цитостатична терапія

2. локальна променева терапія

3. трансплантація кісткового мозку

4. *трансплантація селезінки

32. Головним цитостатичним препаратом при мієломній хворобі є:

1. *талідомід

2.преднізолон

3.циклофосфан

4.вінкристін

33. Циклофосфан відноситься до групи:

1.глюкокортикоїдів

2.аміноглікозидів

3.*цитостатиків

4.стимуляторів лейкопоезу

34. У хворих на ММ алкеран застосовується в дозі:

1.* 9 мг/м2

2. 100 мг /кг в день

3. 1000 мг в день

4. 550 мг в день

1. Для хронічної лімфоцитарної лейкемії характерні наступні клінічні синдроми:

1. гіперпластичний;

2. геморагічний синдром, анемічний синдром;

3. імунодефіцитний

4.*всі вище перераховані.

2. Чим характеризується I стадія хронічної лімфоцитарної лейкемії за класифікацією Rai (1975 р.):

1. лімфоцитоз (>5 •109/л);

2. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

3. *лімфоцитоз + лімфаденопатія;

4. лімфоцитоз + анемія (Hb < 110);

3. Лейкеміди це:

1. крововиливи у слизові оболонки;

2. * лейкемічна інфільтрація шкіри;

3. крововиливи в селезінку;

4. лейкемічна інфільтрація внутрішніх органів.

4. Хронічна лімфоцитарна лейкемія це:

1.*лімфопроліферативне захворювання з первинною локалізацією в кістковому мозку;

2. пухлина з плазмоцитів;

3. мієлопроліферативне захворювання;

4. лімфопроліферативне з первинною локалізацією в периферичній лімфоїдній тканині.

5. В периферичній крові хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію спостерігається:

1. відносний лімфоцитоз;

2. бласти;

3. еритроцитоз;

4.*абсолютний лімфоцитоз.

6. Частими ускладненнями хронічної лімфоцитарної лейкемії є:

1. аутоімунна гемолітична анемія;

2. бактеріальні, вірусні інфекції;

3. лімфоцитарна інфільтрація різних органів;

4. * все вище перераховане.

7. Для якого виду лейкемії характерна базофільно-еозинофільна асоціація?

1. *хронічна мієлоїдна лейкемія;

2. еритремія;

3. гостра лейкемія;

4. хронічна лімфоцитарна лейкемія.

8. Яка кількість бластних клітин в кістковому мозку є підставою для діагностування бластної кризи хронічної мієлоїдної лейкемії?

1. до 5%;

2. від 5 до 10%;

3. більше 10%;

4. *більше 30%.

9. Чим характеризується 0 стадія хронічної лімфоцитарної лейкемії за класифікацією Rai (1975 р.):

1. *абсолютній лімфоцитоз;

2. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

3. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

4. лімфоцитоз + анемія (Hb < 110).

10. В патогенезі розвитку хронічної мієлоїдної лейкемії має значення активація онкогенів, що відповідають за:

1. зниження апоптозу клітин;

2. посилення проліферації клітин;

3. розвиток резистентності до цитостатиків, активацію синтезу аномальних видів колагену;

4. * все вище перераховане.

11. Аутоімунні ускладнення характерні для наступного видку лейкемії:

1. гостра лейкемія;

2. хронічна мієлоїдна лейкемія;

3. еритремія;

4. *хронічна лімфоцитарна лейкемія.

12. При хронічній мієлоїдній лейкемії в периферичній крові виявляється:

1. лейкемічний провал;

2. абсолютний лімфоцитоз;

3. *базофільно-еозинофільна асоціація;


4. відносний лімфоцитоз.

13. В мієлограмі хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію спостерігається:

1. *лімфоцитарна інфільтрація;

2. бластна інфільтрація;

3. без змін;

4. гіперплазія всіх паростків кровотворення.

14. У випадку ускладнення хронічної лімфоцитарної лейкемії аутоімунною гемолітичною анемією призначають:

1. дезінтоксикаційну терапію;

2. спленектомію;

3. колонієстимулюючі фактори;

4.*глюкокортикостероїди.

15. В лікуванні хронічної лімфоцитарної лейкемії застосовують:

1. *флударабін;

2. іматиніб;

3. цитозар;

4. гідреа (гідроксисечовину).

16. Що таке тіні Боткіна-Гумпрехта:

1. патологічно змінені еритроцити;

2. *напівзруйновані ядра лімфоцитів;

3. патологічно змінені тромбоцити;

4. патологічно змінені нейтрофіли.

17. Морфологічним субстратом хронічних лейкемій є клітини наступних класів кровотворення:

1. I-II класів;

2. II-III класів;

3. IV класу;

4. *V, VI класів.

18. При якому виді лейкемії виявляють тіні Боткіна-Гумпрехта:

1. хронічна мієлоїдна лейкемія;

2. * хронічна лімфоцитарна лейкемія;

3. еритремія;

4. гостра лейкемія.

19. Лікування хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію включає:

1. цитостатичні препарати

2. кортикостероїдні гормони;

3. променеву терапію;

4.*все вище перераховане.

20. Чим характеризується IVстадія хронічної лімфоцитарної лейкемії за класифікацією Rai (1975 р.) :

1. лімфоцитоз;

2. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

3. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

4. *лімфоцитоз + лімфаденопатія + гепатоспленомегалія + анемія+ тромбоцитопенія (тромбоцити < 100•109/л).

21. Які причини розвитку анемії при хронічній лімфоцитарній лейкемії:

1. метаплазія кісткового мозку лімфоцитами;

2. дефіцит вітаміну В9, В12;

3. аутоімунний гемоліз; секвестрація еритроцитів в селезінці;

4. *все вищеописане.

22. В які захворювання може трансформуватись хронічна лімфоцитарна лейкемія:

1. синдром Ріхтера;

2. гостра лейкемія;

3. пролімфоцитарна лейкемія;

4.*все вище перераховане.

23. Яка основна причина больового синдрому в кістках при хронічні мієлоїдній лейкемії:

1. остеоліз;

2. *інфільтрація периосту лейкемічними клітинами;

3. остеопороз;

4.все вище перераховане.

24. До ускладнень хронічної мієлоїдної лейкемії відносять:

1. тромбоз селезінкової вени;

2. інфаркт селезінки;

3. анемія;

4. *все вище перераховане.

25. Таргетна терапія хронічної мієлоїдної лейкемії включає:

1.* інгібітори тирозонкінази – іматініб, дазатиніб;

2. мієлосан;

3. цитозар;

4. гідроксисечовина.

26. При хронічній мієлоїдній лейкемії в периферичній крові виявляється:

1. лейкемічний провал;

2. абсолютний лімфоцитоз;

3.*базофільно-еозинофільна асоціація;


4. відносний лімфоцитоз.

27. Характеристика лімфовузлів при хронічній лімфоцитарній лейкемії:

1. *еластичні, безболісні, не спаяні між собою і оточуючими тканинами, шкіра над ними не змінена;

2. щільні, безболісні, спаяні між собою, але не спаяні з оточуючими тканинами, шкіра над ними не змінена;

3. щільні, болючі при пальпації, спаяні між собою, шкіра над ними червона, гаряча на дотик;

4. кам`яностої консистенці, спаяні між собою і з оточуючими тканинами, шкіра над ними може виразкуватись.

28. Чим характеризується II стадія хронічної лімфоцитарної лейкемії за класифікацією Rai (1975 р.) :

1. лімфоцитоз

2. * лімфоцитоз + лімфаденопатія + сплено- і/або гепатомегалія;

3. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

4. лімфоцитоз + анемія (Hb < 110).

29. Генетичним маркером якої лейкемії є Філадельфійська хромосома?

1. хронічна лімфоцитарна лейкемія;

2. еритремія;

3. *хронічна мієлоїдна лейкемія;

4. мієломна хвороба.

30. При розвитку на тлі хронічної мієлоїдної лейкемії бластної кризи рекомендують наступну схему лікування:

1 препарати інтерферону;

2.гідроксисечовина;

3. *поліхіміотерапія за схемами лікування гострої лейкемії;

4. тіогуанін

31. Чим характеризується III стадія хронічної лімфоцитарної лейкемії за класифікацією Rai (1975 р.) :

1. лімфоцитоз

2. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

3. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

4 *лімфоцитоз + лімфаденопатія + гепатоспленомегалія + анемія (Hb < 110).





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   282


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка