Кристалоїди



Скачати 22.61 Kb.
Сторінка1/7
Дата конвертації08.03.2021
Розмір22.61 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7

Кристалоїди — це розчини невеликих молекул, вони дешеві, прості у застосуванні, проте можуть збільшувати набряки. Водночас колоїди є розчинами молекул великих розмірів; можуть забезпечувати швидше збільшення об’єму циркулюючої крові; є високовартісними. Також застосування колоїдів асоціюється з розвитком алергічних реакцій, порушенням коагуляції та розвитком ниркової недостатності.

Колоїди чи кристалоїди?

Після створення синтетичних колоїдних плазмозамінників з’ясувалося, що застосування цих розчинів дозволяє значно швидше та стійкіше відновлювати дефіцит ОЦК і серцевий викид, ніж при застосуванні кристалоїдів. Натомість кристалоїди є значно дешевшими й не викликають анафілактоїдних реакцій, що становлять певну небезпеку при переливанні як синтетичних колоїдних розчинів, так і природних колоїдів (альбуміну). Згодом дискусія про перевагу колоїдної або кристалоїдної терапії поширилася від проблем лікування масивної крововтрати на побудову інфузійної терапії взагалі. Ця суперечка часом набуває таких форм, що P. Marino навіть назвав її колоїдно-кристалоїдною війною [6]. При цьому нерідко стали забувати, що основні дані про порівнянність результатів колоїдної та чисто кристалоїдної інфузії були отримані в експериментах на тваринах та переважно на молодих і здорових людях. Навряд чи ці результати можна коректно використовувати при лікуванні людей похилого віку, зі зниженими функціональними резервами, насамперед серцево-судинної системи й легень.

Інфузійні розчини

1. Кристалоїди — водні розчини мінеральних солей (котрі являються джерелом неорганічних іонів) та солей слабких органічних кислот з низькомолекулярними вуглеводами →табл. 24.22-1. Є розчинами першого вибору для проведення внутрішньовенної інфузійної терапії.

Класифікація за ефективною осмолярністю (тонічність):

1) ізотонічні (тонічність яких дорівнює тонічності плазмі) — 0,9 % NaCl, деякі поліелектролітні розчини. Використовуються для поповнення дефіциту позаклітинної рідини. В здорових людей тільки 1/4–1/3 в/в введеного об'єму ізотонічного кристалоїду залишається у внутрішньосудинному просторі, натомість більшість об'єму переміщається в позасудинний позаклітинний простір. В стані шоку та значної гіповолемії більша частина внутрішньовенно введеного ізотонічного кристалоїду може залишатися внутрішньосудинно.

2) гіпотонічні (тонічність яких нижча від тонічності плазми) — найпопулярнішими є розчини глюкози (зазвичай 5 %) та її суміші з 0,9 % NaCl (в обох випадках тонічність значно нижча від тонічності плазми). Вода, що є розчинником, переміщується всередину клітин. Через те, що дуже низька частина в/в введеного об'єму 5 % розчину глюкози чи інших розчинів з тонічністю значно нижчою від тонічності плазми залишається внутрішньосудинно, не застосовуйте їх при гіповолемії, навіть при супутній гіпернатріємії.

3) гіпертонічні (тонічність яких вища від тонічності плазми) — напр. 3 % NaCl. призводять до переміщення води з позаклітинного простору у внутрішньосудинний, а також із внутрішньоклітинного простору в позаклітинний.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка