Контрольна робота з аналітичної хімії за другий семестр Студента 881 (б) групи Бучиліна Богдана Гравіметрія. Вказати основні етапи визначення за методом



Скачати 196.53 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації17.11.2020
Розмір196.53 Kb.
ТипКонтрольна робота
  1   2   3   4

Контрольна робота

З аналітичної хімії

за другий семестр

Студента 881 (б) групи

Бучиліна Богдана



Гравіметрія. Вказати основні етапи визначення за методом відгонки, які речовини можна визначати, навести приклади

ГРАВІМЕТРІЯ (ваговий аналіз; лат. gravimetria < лат. gravis — важкий + грец. metron — мірка) — метод кількісного аналізу, що базується на точному вимірюванні маси досліджуваного компонента аналізованої суміші чи досліджуваної речовини, виділеної у хімічно чистому вигляді або у вигляді хімічної сполуки з точно відомим складом.

Розрізняють гравіметричні методи осадження, відгонки та виділення.



Метод відгонки полягає у визначенні маси леткого компоненту, на яку зменшилася маса речовини після відгонки. Прикладом методу відгонки є визначення вмісту кристалізаційної води при нагріванні.

Сутність методу нейтралізації. Можливості методу. Робочі розчини, індикатори. Приготування та стандартизація титрантів.

Основною реакцією при цьому методі служить реакція нейтралізації – взаємодія кислот з основами. В одній формі вона виражається рівнянням:

Н+ + ОН- =Н2О

За допомогою цього метода проводять кількісне визначення різних кислот, основ, гідролізованих солей, визначають твердість води. Робочими розчинами в методі нейтралізації являються розчини кислот – сульфатна, хлоридна, щавлева, лугів – калій гідроксид, натрій гідроксид, а також гідролізованих солей, що мають в розчині лужну реакцію, наприклад, бура – Na2B4O7·10H2O і сода Na2СО3·10H2O.

Для знаходження точки еквівалентності (кінця титрування) при методі нейтралізації користуються індикаторами. Це речовини, які змінюють своє забарвлення в залежності від концентрації йонів Гідрогену в розчині.

Точка кінця титрування, яку встановлюють по зміні кольору індикатора, може не співспадати з точкою еквівалентності, що являється дійсною точкою кінця титрування. Тому треба завжди вибирати такий індикатор, для якого різниця між точкою еквівалентності і точкою кінця титрування являється найменшою.

Основна вимога при виборі індикатора заключається в тому, що інтервал рН, в якому змінюється забарвлення індикатора, по можливості, повинен бути ближче до рН розчину в точці еквівалентності.

Вибір відповідного індикатора необхідно проводити на основі кривих титрування. Інтервал значень рН, в якому індикатор змінює своє забарвлення, називається областю переходу індикатора.



Йодометрія. Сутність методу, можливості, використання.

ЙОДОМЕТРІЯ — титриметричний метод визначення окисників і відновників, що базується на використанні окисних властивостей розчину I2 та відновних властивостей розчину
+2ē + [I3] 3I–                                        E0=+0,56 B

-2ē + 2S2O32– → S4O62–      E0=+0,09 B


Титранти — 0,05 М розчин I2 в розчині KI та 0,05 М розчин Na2S2O3, стабілізований HgI2. Розчини титрантів зберігають у темному місці. Для стандартизації використовують: для розчину I2 — речовини As2O3, N2H4·H2SO4 або стандартний розчин Na2S2O3; для розчину Na2S2O3 — речовини K2Cr2O7, KBrO3 або стандартні розчини I2, KMnO4, KBrO3. Умови титрування — слабкокисле, нейтральне або слабколужне середовище. При визначенні відновників титрують розчином І2. Кінцеву точку титрування визначають за появою світло-жовтого забарвлення розчину від однієї зайвої краплі титранту; для підвищення чутливості визначення кінцевої точки титрування до розчину, що титрують, додають невелику кількість органічного розчинника, який забарвлюється у рожевий колір (безіндикаторний метод). Як індикатор використовують розчин крохмалю, який від однієї зайвої краплі титранту забарвлюється у синій колір. При визначенні окисників титрують розчином Na2S2O3 і кінцеву точку титрування визначають за зникненням забарвлення розчину. Також для встановлення кінцевої точки титрування можна використовувати потенціометричний, амперометричний, кондуктометричний методи.

Визначення окисників виконують методом замісного титрування, визначення відновників — методом прямого чи зворотного титрування, якщо реакція між титрантом і речовиною, яку визначають, проходить дуже повільно.

Й. застосовують для визначення окисників — I2, Н2О2, KBrO3, K2Cr2O7, KMnO4, Br2, Cl2 та ін.; відновників — S2–, As2O3, NaAsO2, Sb(III), Sn(II), антипірину, аскорбінової кислоти та ін. За допомогою Й. визначають вологість ЛП, харчових продуктів, лаків, нафти тощо. Визначення базується на реакції SO2, I2 і H2O у суміші піридину та метанолу. Метод запропоновано К. Фішером 

Класифікація оксидиметричних методів аналізу. Варіанти титриметричних визначень (титрування окремих наважок, титрування аліквотних проб). Способи титрування (пряме титрування, зворотне титрування, метод заміщення).

Способи титрування

За способом титрування розрізняють: а



методи прямого титрування – визначуваний компонент А безпосередньо титрується робочим розчином реагенту

Але існує значна кількість речовин, які не можна визначити прямим титруванням, наприклад, коли відсутня можливість зафіксувати точку еквівалентності (т.е.) з титрантом, або коли реакція перебігає дуже повільно і потребує нагрівання. У таких випадках застосовуються



б) методи непрямого титрування: метод заміщення і метод залишків. Принцип методу заміщення полягає в тому, що визначувані іони заміщають еквівалентною кількістю інших іонів або елемента, які вже можна визначити прямим титруванням.









Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка