Клініко-діагностичні критерії ххн. Критерії визначення ххн: Пошкодження нирок



Скачати 21.74 Kb.
Дата конвертації02.12.2020
Розмір21.74 Kb.
Клініко-діагностичні критерії ХХН.
Критерії визначення ХХН:

1.Пошкодження нирок >3 місяців, що виявлено за структурними або функціональними порушеннями нирок , зі зниженням ШКФ або без нього, та проявляється 1 або більше з таких ознак :

-порушення в аналізі крові або сечі;

-порушення виявлені при візуалізаційних дослідженнях;

-порушення виявлені при біопсії.

2.ШКФ<60 мл/хв/1,73 м2 протягом >3 місяців, з іншими ознаками пошкодження нирок або без них.
Клінічні критерії:

І.Скарги:

– слабкість, втрата апетиту;

– диспетичні розлади;

– головні болі, стомлюваність;

– наявність набряків;

– дизурія, ніктурія.

Пацієнти з I–ІІІ стадією ХХН можуть не мати скарг, або пред'являти

скарги з приводу захворювання, що призвело до ХХН.



ІІ.Анамнестично можливе виявлення таких захворювань (в першу чергу

захворювань нирок; у деяких хворих анамнез захворювання нирок відсутній):

– есенціальна АГ, злоякісна АГ;

– стеноз ниркових артерій;

–ХГ;

-ХП;


– хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит;

– системні захворювання сполучної тканини (СЧВ, склеродермія,

вузликовий періартеріїт, гранулематоз Вегенера тощо);

– геморагічний васкуліт;

– діабетична нефропатія;

– амілоїдоз нирок;

– подагрична нефропатія;

– вроджені захворювання нирок, в тому числі полікістоз нирок,

гіпоплазія нирок, синдром Альпорта, синдром Фанконі;

мієломна хвороба;

– тривала обструкція сечовивідних шляхів;

– сечокам'яна хвороба;

– гідронефроз.

ІІІ.Клінічні прояви

У стадії ХХН I–III немає видимих ознак. При IV–V стадії виділяють ряд характерних синдромів:



1. Астенічний синдром: виникає у зв'язку з ураженням центральної та периферичної нервової системи;

2. Уремічне ураження периферичних нервів – симетрична сенсомоторна полінейропатія (пекучі болі в стопах і гомілках, м'язова слабкість, аж до парезів і паралічів).

3. Ураження ЦНС – уремічна енцефалопатія (апатія, сонливість, безсоння, емоційна лабільність, порушення слуху, смаку, зниження пам'яті і мислення, сопор, судомні напади, кома).

4. Порушення з боку органів травлення:

– шлункова і кишкова диспепсія призводять до загального виснаження і негативного азотистого балансу: зниження маси тіла за рахунок втрати м'язової і жирової тканини;

– ураження слизових оболонок (хейліт, глосит, стоматит, езофагіт, гастропатія, ентерит, коліт, виразки);

– органічні ураження залоз (паротит, панкреатит).



5.Анемічний і геморагічний синдроми: розвивається нормохромна, нормоцитарна анемія (гіпопластична) внаслідок зниження вироблення еритропоетину, а також безпосередньої дії уремічних токсинів на кістковий мозок.

6. Порушення гемостазу проявляються зниженням рівня тромбоцитів, порушенням їх агрегації і адгезії, зниженням рівня протромбіну і активності тромбоцитарного фактора III, збільшенням часу кровотечі.

7.Кістково-суглобовий синдром:

– уремічна остеодистрофія;

– вторинна подагра.

8.Серцево-судинні ускладнення:

– артеріальна гіпертензія (АГ) – найбільш часте ускладнення ХНН у пізній стадії, вона пов'язана з гіпергідратацією і гіперренінемією, часто має злоякісний характер;

– рідко спостерігають уремічний перикардит;

– затримка рідини при ХНН часто призводить до серцевої недостатності і набряку легень.



9.Порушення з боку органів дихання:

– набряк легень;

– плеврити;

– уремічний бронхіт.



10. Ендокринні порушення:

– порушується робота щитоподібної і прищитовидних залоз;

– знижується рівень естрогенів у жінок і тестостерону у чоловіків.

11.Шкірний синдром:

– блідість шкірних покривів може бути пов'язана з анемією, забарвлення в жовто-оранжеві тони – з відкладенням в шкірі пігменту урохрому;

– екхімози, гематоми з'являються внаслідок порушення гемостазу;

– сухість, в'ялість шкіри викликані загальним зневодненням;

– свербіж, сліди розчухів пов'язані зі вторинним гіперпаратиреозом і кальцинозом.

12.Метаболічні порушення:

– гіпотермія;

– біль і слабкість м'язів, судоми, проксимальна міопатія, осалгії, переломи, асептичні некрози кісток, ренальна остеодистрофія;

– аміачний запах з рота.



13. Імунні порушення:

– спленомегалія і гіперспленізм;

схильність до інфікування;

– зниження протипухлинного імунітету.


Лабораторно-інструментальні критерії:

ІV.Лабораторні дослідження

1.Загальний аналіз крові:

– нормохромна нормоцитарна анемія;

-токсичний лейкоцитотоз із зсувом вліво;

– лімфопенія;

– тромбоцитопенія;

– зниження гематокриту;

-підвищення ШОЕ;

– знижене згортання крові.



2.Загальний аналіз сечі:

– зміни діурезу виражаються полі-, оліго-, анурією;

– зниження концентраційної здатності нирок, а саме зниження відносної щільності сечі – ізостенурія (відносна густина сечі не перевищує 1010–1012) і гіпостенурія, коли відносна щільність сечі менше 1010;

– у більшості хворих порушується циркадний ритм у роботі нирок, випадає фізіологічна нічна олігурія, що супроводжується перевагою нічного діурезу (ніктурія);

-альбумінурія та гранулярні циліндри.

3.Біохімічний аналіз крові:

-підвищення в крові рівня креатиніну, сечовини, залишкового азоту, амінокислот, кетокислот, сечової кислоти, лужної фосфатази, гіперглікемія (при ЦД)

– при поліурії: гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (термінальна стадія);

-при оліг- або анурії : гіперкаліємія;

– гіпертригліцеридемія;

– зниження рівня холестерину ЛПВЩ;

-підвищений рівень ПТГ (очинаючи з ІІІ стадії)

-зростання сироваткового креатиніну та зниження ШКФ.



4. Альбумін/креатинінове співвідношення .

V.Спеціальні дослідження

Ультразвукове дослідження (УЗД): зменшені розміри нирок (зморщування), рідше розміри нирок

не змінені (полікістоз, амілоїдоз, пухлина); підвищена ехогенність паренхіми нирок; можливе виявлення конкрементів, обструкції сечовода з розширенням миски і чашок.

Комп'ютерна томографія (КТ): визначають доброякісний або злоякісний ґенез кістозних утворень.

Ретроградна пієлографія (при підозрі на оклюзію сечовивідних шляхів або аномалію їх будови).

Артеріографія (при підозрі на стеноз ниркової артерії).

Радіоізотопна ренографія: сплощення ренографічної кривої і затримка виділення ізотопу; при порушенні прохідності ниркових артерій стає менш вираженим перше підвищення кривої (судинна фаза), при стазі сечі відсутнє зниження кривої в фазі екскреції.

Біопсія нирок – для диференційної діагностики та морфологічної

верифікації.



На ЕКГ- депресія сегмента ST, сплощення зубця Т при рівні калію нижче 3,5 ммоль/л; високий некоронарний зубець Т при рівні калію вище 7,0 ммоль/л.
Дані додаткового обстеження, які є найважливішими для діагностики ХНН : зниження швидкості клубочкової фільтрації <90 мл/хв, зменшення максимальної відносної густини сечі менше 1018 за даними проби Зимницького, збільшення концентрації в крові креатиніну більше 0,123 ммоль/л, збільшення концентрації в крові сечовини більше 8,7 ммоль/л, зменшення вмісту в крові гемоглобіну менше 110 г/л, зменшення кількості еритроцитів менше 3,00 х1012 /л.
Симптоматичне лікування ХНН.

– зменшення утворення і затримання продуктів білкового обміну ( стіл № 7 а, б; дієта Джордано-Джіованетті);

– обмеження прийому рідини;

– контроль за рівнем електролітів крові (калій, натрій);

– лікування АГ;

– корекція анемії;

– корекція ацидозу;

– лікування уремічної остеодистрофії;

– лікування інфекційних ускладнень.

Лікування гіперкаліємії

-дієта з низьким вмістом калію;

-уникати препаратів які підвищують рівень калію;

У гострій ситуації використовують:

– діуретики (фуросемід 40-160 мг/добу, гідрохлортіазид 12,5 мг/добу щодня);

– введення солей кальцію як антагоністів калію (глюконат або карбонат кальцію);

– 10–20 % р-ну глюкози з 5–10 ОД інсуліну;

– полістиренсульфонат натрію 30 г 4 рази на добу, під контролем каліємії.



Лікування ацидозу:

-карбонат кальцію 2 г на добу перорально

-введенням розчину 4,2% гідрокарбонату натрію по 150-200 мл на одне введення (кількість залежить від дефіциту буферних основ).

Лікування артеріальної гіпертензії: інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II,блокатори кальцієвих каналів, β-адреноблокатори, петлеві діуретики.

Лікування анемії:

– препарати еритропоетину (дозу і схему прийому підбирають індивідуально);

– за показаннями (дефіцит заліза) призначають препарати заліза;

– переливання крові, еритроцитарної маси за життєвими показаннями;

-вітаміни.

Лікування порушень кальціє-фосфорного обміну та змін кісткової тканини:

-дієта передбачає обмеження продуктів з високим вмістом фосфору;

-фосфорзвязуючі препарати , кальцію карбонат або ацетат перорально 3 рази на добу з іжею в дозі 500-1000 мг;

-при остеодистрофії уремічної: аналог вітаміну D-кальцитріол у стартовій дозі 0,25–1 мкг/добу.



Лікування гіперурикемії: алопуринол 100 мг/добу або фебуксостат, дозу коригують залежно від величини ШКФ.

Антигіперліпідемічна терапія: статини (аторвастатин , розувастатин ), фібрати надають менш виражений ефект на концентрацію ЛПНЩ, однак більшою мірою знижують вміст тригліцеридів, у тому числі при проведенні хворому гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Лікувальні заходи при ХНН повинні бути скеровані на: 1) Лікування причини, 2)

Лікування набряків:

-дієта з обмеженням рідини та низьким вмістом натрію;



-діуретики: петлеві, тіазидні або тіазидоподібні (наприклад фуросемід 250-2000 мг/добу в поєднанні з індапамідом 1,5мг/добу або метолазоном 5-10мг/добу щоранку );ї

Лікування синдрому неспокійних ніг : клоназепам (0,5-2 мг/добу) або габапентин; при спазмах-сульфат хініну (300 мг).

Свербіж: заспокійливі креми, антигістамінні препарати.

Шлунково-кишкові-розлади: антациди та блокатори Н2-рецепторів.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка