Класичний приватний університет апаров андрій миколайович



Сторінка1/2
Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.64 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2




КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АПАРОВ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 347.73:351.713.0783



ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Запоріжжя – 2009

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України, м. Київ.



Науковий керівник

доктор наук з державного управління, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,



Шамрай Василь Олександрович

Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України,

перший заступник начальника.



Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент,



Ковальчук Андрій Трохимович

Київський університет ринкових відносин,

професор кафедри господарського та цивільного права;





кандидат юридичних наук, доцент

Артеменко Олена Вікторівна,

Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України,

старший науковий співробітник.

Захист відбудеться 3 листопада 2009 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.
Автореферат розісланий «2» жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В Україні сьогодні тривають трансформаційні процеси в суспільному житті, які відзначаються розвитком механізмів фінансово-економічного регулювання товарно-грошових потоків, приватної власності, лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності тощо. Разом з позитивними посилюються негативні процеси в соціально-економічній сфері, у відносинах центру та регіонів. Продовжується падіння виробництва, знижується життєвий рівень населення, зростає безробіття.

Існують різні думки щодо шляхів виходу країни з кризи. Проте необхідним уявляється, перш за все, посилення ролі держави в процесі розвитку ринкових відносин, їх соціальної орієнтації, що включає посилення державного фінансового контролю за законністю управління державною власністю та її використанням, адмініструванням податків, формуванням і виконанням реального бюджету для забезпечення стійкого функціонування економіки, її фінансово-кредитної сфери. Разом з тим слід підкреслити, що посилення державного регулювання у сфері економічних, зокрема фінансових, відносин вимагає наявності адекватної вимогам сьогодення нормативно-правової бази, ефективних механізмів правового регулювання, а також системи дієвого контролю.

Створення стабільного економічного потенціалу дасть змогу забезпечити належний рівень обороноздатності країни, її територіальну цілісність, захист інтересів України за кордоном, соціально-економічну базу суспільного розвитку.

Однією із загроз піднесенню України як правової держави є криміналізація економічних відносин. Наслідком таких процесів є тенденція до підпорядкування економічної політики держави специфічним інтересам кримінальних структур, чим створюється фінансова база для розвитку організованої злочинності та корупції. У зв’язку з цим подолання криміналізації в економіці стає одним із ключових завдань, тому протидія їй має здійснюватися за різними напрямами, зокрема шляхом використання інструментарію фінансового права з метою ліквідації причин і умов, що сприяють вчиненню економічних злочинів.

Криміналізація фінансової сфери є досить складним комплексом різних причин, чинників, що формуються під впливом загальноекономічних умов, правових колізій, політичної та фінансової нестабільності. Отже, усунення деформацій, що склалися, повинно стати метою державної політики в цій сфері.

Одним із таких напрямів, як наголошувалося, є посилення фінансового контролю і, в першу чергу, державного фінансового контролю діяльності органів влади.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці таких вітчизняних та зарубіжних учених: Н. Армаш, І. Белобжецького, М. Білухи, Ф. Бутинця, Л. Воронової, О. Горбунової, В. Горшеньова, О. Грачової, М. Карасьової, Б. Кормича, Л. Крамаровського, А. Ковальчука, М. Кучерявенка, Є. Курінного, О. Лук’янової, В. Лучина, А. Монаєнка, П. Недбайла, П. Пацурківського, С. Пєткова, В. Протасова, М. Ровинського, О. Рябченко, Л. Савченко, О. Синявської, В. Сорокіна, В. Тертишнікова, Б. Усача, О. Фатхутдінової, Н. Хімічевої, Л. Царьової, М. Шакаряна, В. Шамрая, І. Шахова, С. Шохіна та інших.

Проте науково-практичні розробки у цій сфері здійснювалися за іншими напрямками і стосувалися питань фінансового контролю лише побіжно. Так, потребує подальшого дослідження процесуальна характеристика фінансово-контрольних норм, визначення особливостей фінансового контролю як правової форми діяльності органів влади, обґрунтування систематизації правових норм у сфері забезпечення фінансового контролю. Потребує вдосконалення правозастосовча діяльність у цій сфері.

Невирішеність зазначених питань зумовили вибір теми, її актуальність та цільову спрямованість дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану Комплексного наукового проекту «Актуальні проблеми організації і функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (номер державної реєстрації 0105U002565) Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Тема дисертації відповідає та узгоджена з науково-дослідною роботою кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади» (затверджена Міністерством освіти і науки України, номер державної реєстрації 0108U008955).



Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади на основі аналізу нормативно-правової бази України та узагальнення правозастосовчої практики у фінансовій сфері соціального управління.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено такі завдання:

-  узагальнити теоретитко-правові підходи до дослідження сутності фінансового контролю;

-  надати процесуальну характеристику фінансово-контрольних норм;

-  проаналізувати принципи правового забезпечення фінансового контролю;

-  визначити місце фінансового контролю в системі соціального управління;

-  виявити особливості фінансового контролю як правової форми діяльності органів влади;

-  провести аналіз стану правового забезпечення процесу розвитку фінансової системи України;

-  обґрунтувати напрями вдосконалення правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації фінансової діяльності органів влади.

Предмет дослідження – правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади.

Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та вирішення поставлених завдань при проведенні дослідження дисертант використовував діалектичний метод, який дав змогу комплексно дослідити проблеми правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади. У процесі дослідження були використані сучасні загальнонаукові методи пізнання (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, які застосовуються в юридичній науці. Зокрема, історико-правовий застосовувався в дослідженні становлення та розвитку фінансового контролю (підрозділи 1.1, 2.3). Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі українського законодавства та порівнянні його з міжнародними правовими актами (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний – при аналізі фінансового контролю в системі соціального управління (підрозділи 1.2, 2.2). При розробці пропозицій стосовно шляхів та методів вдосконалення правового забезпечення фінансового контролю використовувалися методи моделювання та прогнозування (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Зазначені методи використовувались автором у взаємозв’язку для забезпечення всебічності проведеного дослідження.

Емпіричну основу дослідження становить національне законодавство України щодо державного фінансового контролю: Конституція і закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України та відомчі нормативні акти щодо правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших вітчизняних досліджень правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади і виконана з урахуванням змін соціально-економічного та правового характеру, що відбуваються в державі, а також зарубіжного досвіду. Внаслідок цього було сформульовано ряд положень, висновків та пропозицій, що характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

вперше

- запропоновано науковий підхід до розгляду правової основи фінансового контролю діяльності органів влади в системі категорії «мета - засіб - результат», що дало змогу конкретизувати систему фінансового контролю у вигляді сукупності таких елементів: суб’єкти фінансового контролю, об’єкт контролю та предмет контролю;

- виділено особливості контрольних правовідносин у фінансовій сфері діяльності органів влади, що зумовлені наявністю юридичних складів, які охоплюють: матеріальне правовідношення, юридично значущі контрольно-процесуальні дії, юридичні події, юридичні ситуації, процесуальні акти;

удосконалено:

- класифікацію правових норм у процесі реалізації фінансового контролю за трьома групами, які спрямовані на створення передумов ефективного здійснення контрольної діяльності, стабілізацію порядку проведення контролю; забезпечення безпосереднього предмета контрольної діяльності;

- напрями правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади, які спрямовані на зміцнення фінансового стану держави, підвищення ефективності державної влади, покращення ділового клімату країни, вирішення соціальних проблем;

дістало подальшого розвитку:

- поділ на групи та специфічні особливості процесуальних норм у правовій сфері фінансового контролю, а саме: такі, що визначають загальні положення порядку проведення контрольних заходів, які закріплюють права й обов’язки учасників контрольного процесу, відносини між ними; що регламентують порядок здійснення контрольних дій, які регулюють правоохоронну діяльність; такі, як імперативність, чіткість, законність, адресність, результативність, триєдиність структури;

- науково-правовий підхід до визначення специфіки фінансового контролю як правової форми діяльності за похідним характером діяльності, цілями, обсягом і змістом контрольних проваджень, спонукальними обставинами, змістом матеріально-правових результатів, методом правового регулювання;

- обґрунтування методико-правових підходів щодо підвищення ефективності фінансового контролю та посилення протидії зростанню правопорушень у фінансово-економічній сфері суспільних відносин в Україні на основі впорядкування відносин власності.



Практичне значення одержаних результатів закріплено в пропозиціях щодо вдосконалення чинного законодавства, правового забезпечення фінансового контролю в України. Відповідні авторські пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України були використані Верховною Радою України (довідка від 17.03.2009 р. № 07-14/93).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету біоресурсів та природокористування України при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Фінансове право», «Податкове право» (акт впровадження від 11.02.2009 р.).



Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто. Наукові розробки, що належать співавторам, у дисертаційній роботі не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Наукове значення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008 р.); «АВІА-2003» (м. Київ, 2003 р.); «Управління сьогодні та завтра» (м. Хмельницький, 2008 р.); «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008 р.); «Політ – 2003» (м Київ, 2003 р.); Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи висвітлено в дев’яти наукових працях, чотири з яких, опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, тезах доповідей на п’яти конференціях.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них – 194 сторінки основного змісту; 16 сторінок – список використаних джерел (184 найменування).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкрито сутність і стан досліджуваної проблеми; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

Розділ 1 – «Теоретичні основи правового забезпечення діяльності органів влади» – складається з трьох підрозділів, у яких здійснено аналіз теоретико-методологічних засад правового забезпечення фінансового контролю органів влади як складового елемента фінансової системи соціального управління.

У підрозділі 1.1. «Теоретико-правові підходи до дослідження сутності фінансового контролю» визначено, що в умовах кризи, спаду виробництва, зростання безробіття стан фінансів значно погіршується. Це виявляється в зростанні бюджетного дефіциту, який фінансується за рахунок внутрішніх та зовнішніх державних позик, в емісії грошей, а також у збільшенні державного боргу та витрат на його обслуговування. Усе це спричинює за собою розвиток інфляційних процесів, порушення господарських зв’язків, збільшення обсягу взаємних неплатежів, труднощі з мобілізацією податків, неможливість своєчасного фінансування бюджетних витрат, зниження життєвого рівня широких верств населення. Тому в сучасних умовах першорядним є комплексний розгляд проблем правового забезпечення фінансового контролю.

Досліджено характеристику наукового доробку щодо сутності фінансової системи. Визначено, що зв’язок теорії фінансів і фінансового контролю досліджений у багатьох наукових працях. Разом з тим виявлено, що вони не розкривають сутності цього виду контролю в загальній системі контролю та управління в цілому. Отже, у роботі запропоновано спочатку розглянути сутність фінансів, а потім – фінансового контролю. Розкриття сутності фінансів в органічному взаємозв’язку їх функцій дає змогу визначити суть і значення фінансового контролю.

Роль фінансового контролю виявляється в результатах практичного використання функцій фінансів, які класифіковано таким чином: розподільна, регулююча й контрольна, які нерозривні між собою й мають бути спрямовані на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. Запропоновано доповнити цю класифікацію стабілізаційною функцією. Її зміст полягає в забезпеченні для всіх суб’єктів суспільних відносин стабільних соціально-економічних умов. Особливе значення при цьому має питання стабільності фінансового законодавства, без якого неможлива ефективна реалізація інвестиційної політики в реальному секторі економіки.

Зазначено, що фінансовий контроль є практичним втіленням об’єктивно властивої фінансам функції контролю. Дисертант наголошує, що фінансовий контроль необхідно розглядати у двох аспектах: суворо регламентовану діяльність спеціально створених контрольних органів за дотриманням фінансового законодавства і фінансової дисципліни всіх суб’єктів економічних відносин; невід’ємний елемент управління фінансами і грошовими потоками на макро- й мікрорівні з метою забезпечення доцільності та ефективності фінансових операцій.

Підсумовуючи результати дослідження правової сутності фінансового контролю, автор доходить висновку, що він є комплексною і цілеспрямованою системою економіко-правових дій відповідних органів державної влади, які базуються на положеннях законодавчих актів держави.

У підрозділі 1.2. «Теоретико-процесуальна характеристика фінансово-контрольних норм» у процесі дослідження визначено, що основним призначенням держави у сфері фінансів є встановлення основ їх функціонування:  прийняття нормативних актів, що визначають поведінку суб’єктів економічної, господарської діяльності і поширюються на всіх учасників економічних відносин; контроль за дотриманням встановлених правил і захист учасників економічних відносин від протиправних дій; ефективна реалізація права власності (державної) нарівні з іншими учасниками економічних відносин; регулювання, підтримка та стимулювання суб’єктів ринкових відносин. Доведено, що в межах названих напрямів основну й визначаючу роль виконує правове регулювання і здійснення контролю, зокрема фінансового.

Зазначено, що ефективне правове регулювання фінансово-економічних відносин і здійснення контролю можливі за умов сильної з економічного погляду держави, великого державного сектора економіки, прямого державного регулювання банківської, податкової сфер, що забезпечують доходну частину бюджету для реалізації соціальних програм. Важливою гарантією збереження соціальної спрямованості фінансово-економічної політики держави є законодавче закріплення не лише принципів її реалізації, але й посилення фінансового контролю.

Проблеми неузгодженості прийнятих органами фінансового контролю нормативно-правових актів призводить до можливості скоєння правопорушень з боку контрольних суб’єктів, оскільки підконтрольні об’єкти не можуть реально охопити чинну нормативно-правову базу, щоб ознайомитися з нею. З метою посилення правового врегулювання фактично сформованих контрольно-процесуальних відносин виникла необхідність в прийнятті нормативно-правових актів, які б чітко визначали процедуру здійснення фінансового контролю.

Доведено, що дослідження процесуальних фінансово-контрольних норм сприятиме покращенню самої процедури, порядку здійснення фінансово-контрольної діяльності. Процесуальні норми забезпечують оптимальні умови правового регулювання та є гарантією зміцнення режиму законності.

Визначено, що процесуальні фінансово-контрольні норми спрямовані не тільки на регламентацію як контрольних дій під час проведення фінансового контролю, але й містять заходи примусу, що застосовуються до порушників, а також систему гарантій контрольного процесу. Досліджуючи контрольно-процесуальні норми, які містяться в нормативно-правових актах, автор зазначає про можливість їх поділу на основні групи. До першої групи зараховано норми, що визначають загальні положення порядку проведення контрольних заходів; до другої – ті, що закріплюють права й обов’язки учасників контрольного процесу, відносини між ними; до третьої – норми, що регламентують порядок здійснення контрольних дій; до четвертої – норми, які регулюють правоохоронну діяльність, тобто спрямовані на боротьбу з правопорушеннями у сфері фінансової діяльності та притягнення винних осіб до адміністративної, фінансово-правової відповідальності.

Одночасно з групуванням виділено специфічні особливості процесуальних норм у сфері фінансового контролю, зокрема такі:

– імперативність, яка надає контрольно-процесуальним нормам обов’язковості. Ці норми чітко визначають поведінку учасників фінансово-контрольного процесу, яка не може змінюватися за домовленістю та бажанням сторін;

– у них чітко визначений порядок проведення фінансового контролю, чим саме й забезпечується послідовність, чіткість та узгодженість дій контролюючих суб’єктів;

– правила, що містяться в процесуальних фінансово-контрольних нормах спрямовані на забезпечення законності в процесі проведення контрольних заходів;

– фінансові контрольно-процесуальні норми адресуються посадовим особам органів фінансового контролю. Вони містять одночасно права та обов’язки посадових осіб і спрямовані на ефективне досягнення результату, що передбачений фінансово-контрольними нормами;

– структура процесуальних фінансово-контрольних норм є триєдиною, як і матеріальних. У диспозиції процесуальної фінансово-контрольної норми закріплені приписи, у яких містяться вимоги до дій суб’єктів фінансового контролю відносно підконтрольних об’єктів. Гіпотезою процесуальної фінансово-контрольної норми виступають умови та обставини, що пов’язані з реалізацією диспозиції матеріальної фінансово-контрольної норми або реалізацією санкцій за порушення матеріальних або процесуальних фінансово-контрольних норм. Санкції ж норм містять у собі дані щодо настання невигідних наслідків у разі порушення диспозицій таких норм.

Виходячи з цього, слід зауважити, що узгодженість, чіткість та послідовність дій посадових осіб органів фінансового контролю забезпечується шляхом правового регулювання їх діяльності за допомогою контрольно-процесуальних норм. Отже, чітке закріплення в єдиному нормативно-правовому акті фінансово-контрольних норм матиме важливе значення по-перше, для впорядкування діяльності органів фінансового контролю, які застосовують відповідні норми; по-друге, для реалізації гарантій прав підконтрольних об’єктів.



У підрозділі 1.3. «Принципи правового забезпечення фінансового контролю» показано, що здійснення державного фінансового контролю в ринкових умовах має бути спрямоване на збереження державою свого соціального призначення при реалізації фінансової політики. Невиконання цих вимог призводить до зловживань, корупції в процесі перерозподілу власності, управління фінансовими потоками.

Важливою гарантією збереження соціальної спрямованості фінансової політики держави у процесі здійснення фінансової діяльності, є законодавче закріплення принципів її реалізації, у тому числі посилення фінансового контролю. Аналізуючи правові принципи побудови державного фінансового контролю в зарубіжних країнах, визначено, що принципи, викладені в Лімській декларації ІНТОСАІ, поки що не знайшли повною мірою відбиття в українському законодавстві. Принципи незалежності, об’єктивності, компетентності й гласності державного фінансового контролю повинні бути закріплені в законі про державний фінансовий контроль, і водночас мають бути передбачені відповідні гарантії їх захисту, що включають відповідальність з боку об’єктів, що перевіряються, а також з боку самих контрольних органів за свої дії.



Розділ 2 – «Організаційно-правові засади забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади» – присвячений аналізу організаційно-правових засад забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади.

У підрозділі 2.1. «Місце фінансового контролю в системі фінансової діяльності органів влади» фінансовий контроль розглянуто в системі фінансової діяльності органів влади, яка, у свою чергу, є складовою механізму соціального управління. Під соціальним управлінням пропонується розуміти механізм практичної реалізації цілеспрямованого впорядковувального впливу на суспільні відносини, що полягає у прийнятті, виконанні та перевірці виконання управлінського рішення на основі правового забезпечення.

Встановлено, що ефективне правове забезпечення фінансових відносин потребує застосування системного підходу,джерелом розвитку якого є внутрішня взаємодія фінансових інститутів, та виділення фінансової системи, яка являє собою сукупність взаємопов’язаних фінансових інститутів, які взаємодіють та функціонують на основі спільних цілей та завдань.

Показано, що при формуванні, розподілі фондів грошових коштів органи влади впливають на виконання фінансових планів. При цьому фінанси дають можливість стимулювати і забезпечувати всю ієрархію інтересів у державі. Збільшення або зменшення фондів грошових коштів впливає на розвиток економічних процесів. Таким чином, органи влади, регулюючи фінансові відносини за допомогою норм права, забезпечують такі завдання. По-перше, безпосередньо здійснюється соціальне управління. По-друге, фінанси дають змогу забезпечити ефективну систему прямого і зворотного зв’язку в системі соціального управління, при цьому вона діятиме тим ефективніше, чим краще її основи будуть врегульовані правом. По-третє, наявність в організацій, підприємств децентралізованих фондів грошових коштів дає можливість за допомогою фінансів, врегульованих нормами фінансового права, здійснювати саморегулювання на рівні всіх керованих систем. По-четверте, економічне управління за допомогою фінансів передбачає досягнення ефективних результатів у діяльності суб’єктів господарювання та здійснює стимуляційний вплив.

Визначено, що процес соціального управління має як організаційну, так і функціональну структуру. До загальних функцій соціального управління належать: планування, організація, регулювання, координація і контроль. У свою чергу, спеціальні функції управління забезпечують розвиток загальних функцій та виступають основою для функціонального розподілу праці в органах влади, для визначення функціональних обов’язків окремих структурних підрозділів.



У підрозділі 2.2. «Особливість фінансового контролю як правової форми діяльності органів влади» встановлено, що фінансовий контроль має подвійний характер, який необхідно розглядати, з одного боку, як специфічну правову форму управлінської діяльності органів влади, а з іншого – як організаційно-юридичний засіб забезпечення законності в управлінській діяльності. В організаційно-юридичному аспекті фінансовий контроль спрямований на зміцнення управлінської дисципліни і законності у сфері фінансів при формуванні органів влади, плануванні, реалізації правотворчих, правозастосовчих і правоохоронних повноважень та виступає одним з основних засобів запобігання та виявлення протиправних дій або помилок при застосуванні норм права. Разом з тим контроль має своє самостійне місце в системі форм здійснення управлінської діяльності органів влади, і в цьому плані його необхідно розглядати як специфічну правову форму, яка має власне соціальне призначення і відповідні функції, через які реалізується його активна організаційна роль.

Встановлено, що фінансовий контроль, як чинник забезпечення нормального функціонування соціальної системи, виконує функції: корегування (через спостереження і перевірку відповідності процесу функціонування об’єкта вимогам нормативно-правових актів з метою виявлення відхилень, їх причини з наступним визначенням шляхів усунення перешкод оптимального функціонування системи управління), соціальної превенції (визначення умов, що сприяють здійсненню правопорушень та заходів їх усунення), правоохорони (через спрямованість на припинення неправомірних діянь, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності та застосування заходів державного примусу).

Досліджено юридичну природу фінансового контролю як правової форми діяльності, яка відзначається тим, що контрольний суб’єкт, склад і обсяг компетенції якого закріплений у відповідному законодавчому акті, ставиться в умови необхідності безпосереднього використання норм права (матеріального і процесуального) для вирішення конкретних юридичних завдань. За результатами проведеного аналізу здійснено групування правових норм реалізації фінансового контролю. До першої групи належать норми, які закріплюють систему контрольних органів, принципи і порядок їх організації, діяльності, компетенцію, основні завдання і напрями діяльності, форми та методи проведення контролю, систему заходів відповідальності. Ця група норм створює передумови ефективного здійснення контрольної діяльності. Другу групу становлять норми, що забезпечують потреби самої контрольної діяльності і за своїм характером є процесуальними. Вони закріплюють: організацію діяльності контрольних органів, порядок застосування заходів відповідальності, систему організаційно-правових гарантій здійснення контрольної діяльності, порядок виконання розпоряджень контрольних органів, а також стабілізують порядок проведення контролю. До третьої групи належать норми, що є предметом самої контрольної діяльності та передбачають безпосередню перевірку діяльності підконтрольного об’єкта відповідно до вимог нормативно-правових актів, відновлення порушених норм права організаційними засобами.

Показано, що фінансовий контроль, як правова форма, є складовою управлінського блоку механізму правореалізації та впроваджується у правореалізаційні процеси з метою забезпечення їх точності, відповідності вимогам законності, виступає організаційно-юридичним способом управління процесами застосування права.

За результатами аналізу правових форм діяльності виявлено специфіку фінансового контролю порівняно з правотворчістю та правозостосуванням: за похідним характером діяльності; за цілями (забезпечення фактичного виконання управлінського рішення в організаційній виконавчо-розпорядницькій діяльності підконтрольного об’єкта; надання об’єктивної суспільно-політичної й спеціально-юридичної оцінки; прийняття ефективного рішення з удосконалення діяльності підконтрольного об’єкта, реалізація правоохоронних засобів у разі виявлення неправомірної поведінки та профілактичних заходів щодо запобігання порушенням у майбутньому; забезпечення оперативного, повного і якісного виконання ухваленого рішення); за обсягом і змістом контрольних проваджень (ординарні провадження у сфері виконавчо-розпорядницької діяльності, правоохоронної діяльності; спеціальні провадження щодо створення органів влади і призначення їх посадовців, здійснення правотворчої діяльності; особливі провадження, що характерні для прокурорського нагляду, судового контролю тощо); за спонукальними обставинами (створення сприятливих умов для реалізації нормативно-правових актів, забезпечення ефективності правового регулювання, відновлення стану законності і правопорядку у разі їх порушення); за змістом матеріально-правових результатів (ухвалення індивідуально-правового акта обов’язкового значення з оцінюванням діяльності підконтрольного об’єкта, конкретизацією його повноваження щодо усунення відхилень в управлінській діяльності, внесення організаційних засад у процес управління, припинення неправомірної діяльності, визначення превентивних заходів); за методом правового регулювання (поєднання ознак дозвільно-розпорядницького та юрисдикційного способів, реалізація у формі регулятивних й охоронних правовідносин).

Аналізуючи зазначені положення, автором визначено місце контролю в субординаційній системі правових форм діяльності, що перебуває за межами правотворчості і правозастосування та пронизує їх організаційною дією. Тому вдосконалення контрольної діяльності прямо веде до вдосконалення самої правотворчості і правозастосування.



У підрозділі 2.3. «Аналіз правового забезпечення процесу розвитку фінансової системи України» проведено аналіз процесу формування нової фінансової системи в бюджетній та кредитно-грошовій сферах та його правового забезпечення показав низьку ефективність функціонування системи соціального управління. Показано, що процес формування нової фінансової системи відзначався фактичним самоусуненням держави від необхідного контролю за формуванням і функціонуванням недержавного сектора економіки.

Серед основних чинників, що сприяли поширенню правопорушень у фінансовій сфері, виділено: вивільнення значної частки інтелектуального ресурсу країни з сектора легальної діяльності через скорочення державного фінансування; лібералізація економічної діяльності; приватизація державної власності за необґрунтовано заниженими цінами; допуск в економіку тіньового капіталу; відсутність ефективного механізму захисту від протиправних посягань; систематичне відставання нормативно-правового забезпечення процесів у цій сфері, що призводить до слабкості державного контролю і регулювання. Проте надмірно жорстка фінансова політика «монетаризму», що здійснюється державою, значною мірою підсилила дію багатьох негативних чинників. З одного боку, привівши до гострого дефіциту грошей, вона забезпечила тим самим пріоритетне значення і вплив тих видів економічної діяльності, які пов’язані з готівковими коштами і тому потенційно є найбільш криміналізованими.

У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність реалізації комплексу заходів, спрямованих на посилення протидії подальшому поширенню правопорушень у фінансовій сфері. Особливу увагу необхідно приділити системі заходів з упорядковування відносин власності, у якій на основі фінансового контролю необхідно передбачити: інвентаризацію результатів приватизації з метою виявлення фактів порушення законодавства та умов приватизації для вирішення у судовому порядку питання про визнання недійсними інвестиційних угод; введення державного контролю за обігом землі; запровадження юридичної відповідальності за неефективне управління і розпорядження державною власністю (часткою держави в господарських товариствах); декриміналізацію господарської діяльності шляхом посилення державного захисту прав власників; підвищення ефективності судового вирішення господарських спорів; посилення відповідальності за недотримання договірних та кредитних зобов’язань тощо.

Здійснення фінансового контролю є неодмінною, найважливішою умовою для забезпечення правопорядку в цій сфері, що забезпечує ефективну реалізацію органами влади своїх функцій і завдань для реалізації та захисту прав і свобод громадян.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка