Казка укр дитячі книги з малюнками


Буратіно вирішує будь-що вивідати у Карабаса-Барабаса таємницю золотого ключика



Сторінка24/30
Дата конвертації10.08.2021
Розмір9.04 Mb.
#17372
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   30
buratino

Буратіно вирішує будь-що вивідати у Карабаса-Барабаса таємницю золотого ключика


Карабас-Барабас і Дуремар поволі пройшли повз печеру. Під час бою на рівнині продавець лікувальних п'явок нишком сидів за кущем. Коли все скінчилося, він почекав, поки Артемон і Буратіно зникнуть у густій траві, і тільки тоді з великими труднощами відірвав від стовбура італійської сосни бороду Карабаса-Барабаса.

– Ну й розмалював же вас той хлопчисько! – мовив Дуремар. – Доведеться прикласти вам до потилиці дві дюжини найкращих п'явок.

Карабас-Барабас заревів:

– Сто тисяч чортів! Швидше в погоню за тими негідниками!

Карабас-Барабас і Дуремар пішли по слідах утікачів. Вони розхиляли руками траву, оглядали кожен кущ, обнишпорювали кожну купину.

Вони бачили димок від багаття біля коріння старої сосни, але їм і на думку не спало, що в цій печері переховуються дерев'яні чоловічки, та ще й розклали багаття.

– Цього негідника Буратіно я поріжу ножиком на шматочки! – буркотів Карабас-Барабас.

Утікачі причаїлися в печері.

Що тепер робити? Тікати? Але Артемон, увесь забинтований, міцно спав. Пес повинен був спати двадцять чотири години, аби загоїлися рани. Хіба ж можна покинути шляхетного собаку в печері напризволяще? Ні, ні, якщо рятуватися – то всім разом, гинути – теж усім разом…

Буратіно, П'єро і Мальвіна в глибині печери, носом до носа, довго радились. Вирішили: пересидіти тут до ранку, вхід до печери замаскувати гіллям і, щоб скоріше одужав Артемон, зробити йому поживну клізму. Буратіно сказав:

– Я все таки хочу будь-що вивідати у Карабаса-Барабаса, де ті дверцята, що їх відмикає золотий ключик. Дверцята охороняють щось надзвичайне, дивовижне… І воно повинно принести нам щастя.

– Я боюся залишатися без вас, боюся, – простогнала Мальвіна.

– А П'єро вам нащо?

– Ох, він тільки віршики читає…

– Я захищатиму Мальвіну, як лев, – промовив П'єро хрипким голосом, яким розмовляють великі хижаки, – ви мене ще не знаєте.

– Молодець П'єро, давно б так!



І Буратіно кинувся наздоганяти Карабаса-Барабаса й Дуремара. Невдовзі він їх побачив. Директор лялькового театру сидів на березі струмка, Дуремар прикладав йому до ґулі компрес із листя кінського щавлю. Здалека було чути люте бурчання в порожньому шлунку Карабаса-Барабаса і нудне попискування в порожньому шлунку продавця лікувальних п'явок.

– Синьйоре, нам конче треба підкріпитися, – сказав Дуремар, – пошуки негідників можуть тривати до глибокої ночі.

– Я з'їв би зараз ціле поросятко та двійко качечок, – похмуро відповів Карабас-Барабас.

Приятелі попленталися до харчівні «Трьох пічкурів» – її вивіска видніла на пагорбку.



Але швидше, ніж Карабас-Барабас і Дуремар, туди помчав Буратіно, пригинаючись у траві, щоб його не помітили. Біля дверей харчівні Буратіно підкрався до великого півня, який, знайшовши зернятко чи шматочок курчачої кишки, гордовито стріпував червоним гребінцем, гріб пазурами землю й турботливо кликав курей на учту:

– Ко-ко-ко!..

Буратіно простяг йому на долоні крихти мигдалевого тістечка:

– Пригощайтеся, синьйоре головнокомандувачу.

Півень суворо глипнув на дерев'яного хлопчиська, але не втримався й дзьобнув його в долоню.

– Ко-ко-ко!..

– Синьйоре головнокомандувачу, мені треба пройти до харчівні, але так, щоб господар мене не помітив. Я сховаюся за ваш чудовий барвистий хвіст, і ви доведете мене до самої печі. Гаразд?



– Ко-ко! – ще гордовитіше промовив півень.

Він нічого не зрозумів, але, щоб не показати цього, поважно пішов до відчинених дверей харчівні.

Буратіно схопив півня попід крила, за боки, прикрився його хвостом і навпочіпки прокрався на кухню аж до печі, де порався лисий хазяїн харчівні, обертаючи на вогні рожни та сковорідки.

– Іди геть, старе бульйонне м'ясо! – гримнув хазяїн і так турнув півня ногою, що той з несамовитим криком – куд-ку-да, куд-ку-да! – вилетів на вулицю до переляканих курей. Буратіно непомітно прошмигнув повз ноги хазяїна і присів за великим череп'яним глеком.

У цю мить, голосно розмовляючи, до харчівні наблизилися Карабас-Барабас і Дуремар.

Хазяїн, низько вклоняючись, вийшов їм назустріч.

Буратіно швидко заліз усередину череп'яного глека і причаївся там.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   30




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка