Казка укр дитячі книги з малюнками


Дівчинка з блакитним волоссям хоче виховувати Буратіно



Сторінка15/30
Дата конвертації10.08.2021
Розмір9.04 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30

Дівчинка з блакитним волоссям хоче виховувати Буратіно


Вранці Буратіно прокинувся веселий і здоровий, ніби нічого й не трапилося.

Дівчинка з блакитним волоссям чекала його в садку, сидячи за маленьким столиком, на якому стояв ляльковий посуд.

Її личко було свіже, вимите, на кирпатенькому носику й на щоках – квітковий пил.

Чекаючи на Буратіно, вона з прикрістю відмахувалась від набридливих метеликів.

– Та ну вас, справді…

Дівчинка оглянула дерев'яного хлопчака з голови до ніг, скривилася. Звеліла йому сісти до столу й налила в крихітну чашечку какао.

Буратіно сів до столу, підгорнувши під себе ногу.

Мигдалеві тістечка він запихав до рота повністю і ковтав, не розжовуючи. У вазу з варенням він заліз просто пальцями і з насолодою їх обсмоктував.



Коли дівчинка відвернулася, щоб кинути кілька крихт старенькій жужелиці, він схопив кавник і випив усе какао з носика. Захлинувся й розлив какао на скатерку. Тоді дівчинка сказала йому суворо:

– Витягніть з під себе ногу й опустіть її під стіл. Не їжте руками, для цього є ложки та виделки.

Від обурення вона кліпала довгими віями.

– Хто вас виховує, скажіть, будь ласка?

Коли тато Карло виховує, а коли й ніхто.

– Тепер я займусь вашим вихованням, будьте певні.

«Оце так ускочив!» – подумав Буратіно.

По траві навкруг будиночка ганявся пудель Артемон за маленькими пташками. Коли вони сідали на дерева, він задирав голову, підстрибував і гавкав підвиваючи.

«Добре птахів ганяє», – заздрісно подумав Буратіно.

Від пристойного сидіння за столом у нього по всьому тілу бігали мурашки.

Нарешті нестерпний сніданок закінчився. Дівчинка наказала йому витерти на носі какао. Обсмикнувши складочки й бантики на сукні, взяла Буратіно за руку і повела в дім – займатися його вихованням.

А веселий пудель Артемон гасав по траві й гавкав; пташки, ніскільки не боячись його, голосно щебетали; вітерець весело літав над деревами.

– Зніміть ваше лахміття, вам дадуть пристойну куртку і штанці, – сказала дівчинка.

Четверо кравців – майстер-одинак, похмурий рак Шепталло, сірий Дятел з чубчиком, великий жук Рогач і миша Лізетта – заходилися шити із старих суконь дівчинки гарний хлопчачий костюм.

Шепталло кроїв, Дятел дзьобом проштрикав дірки й шив, Рогач задніми ногами сукав нитки, Лізетта їх перегризала.

Буратіно було соромно надягати дівчачі обноски, але довелось усе ж таки перевдягтися. Сопучи носом, він сховав у кишеню нової куртки чотири золоті монети.

– Тепер сідайте, покладіть руки перед собою. Не горбтеся, – сказала дівчинка й узяла шматочок крейди. – Ми займемось арифметикою… У вас у кишені два яблука…

Буратіно хитро підморгнув:

– Брешете, нема жодного…

– Я кажу, – терпляче повторила дівчинка, – уявімо, що у вас у кишені два яблука. Хтось узяв у вас одне яблуко. Скільки у вас залишилось яблук?

– Два.


– Подумайте гарненько.

Буратіно скривився – так здорово подумав.

– Два…

– Чому?


– Я ж не віддам Хтосю яблуко, хоч би як він бився!

– У вас немає аніяких здібностей до математики, – засмучено сказала дівчинка. – Візьмемось до диктанту.

Вона підвела до стелі гарненькі очі.

– Пишіть: «А роза упала на лапу Азора». Написали? Тепер прочитайте це чарівне речення з кінця.

Нам уже відомо, що Буратіно ніколи навіть не бачив пера й каламаря.

Дівчинка сказала: «Пишіть», – і він одразу ж встромив у каламар свого носа й страшенно перелякався, коли з носа на папір упала чорнильна пляма.

Дівчинка сплеснула руками, в неї навіть бризнули сльози.

– Ви гидкий шибеник, вас треба покарати!

Вона висунулась у вікно.

– Артемоне, відведи Буратіно до темної хижки!



Шляхетний Артемон з'явився у дверях, показуючи білі зуби. Схопив Буратіно за курточку і, задкуючи, потяг до хижки, де по кутках у павутинні висіли великі павуки.

Зачинив його там, погарчав, щоб добре налякати, і знову помчав ганятися за пташками.

Дівчинка впала на лялькове мережчате ліжко й заридала: адже їй довелося так жорстоко повестися з дерев'яним хлопчиком. Та коли вже взялася виховувати, справу треба довести до кінця.

Буратіно буркотів у темній хижці:

– Ну й дурне дівчисько… Знайшлася вихователька, подумаєш… В самої порцелянова голова, тулуб, ватою напханий…

У хижці пролунав тоненький звук, ніби хтось скреготів дрібними зубами:

– Послухай, послухай…

Буратіно підвів забруднений чорнилом ніс і в темряві розгледів кажана, що висів під стелею головою донизу.

– Чого тобі?

– Дочекайся ночі, Буратіно.

– Тихше, тихше, – шурхотіли павуки по кутках, – не гойдайте наші тенета, не відлякуйте наших мушок…

Буратіно сів на розбитий горщик, підпер щоку. Він бував і не в такій біді, але його обурювала несправедливість.

– Хіба ж так виховують дітей? Це ж мука, а не виховання. Так не сиди та отак не їж. Дитина, може, ще й букваря не опанувала, а вона зразу за каламар хапається. А пес, либонь, ганяє за пташками, – йому байдуже!

Кажан ізнову пискнув:



– Дочекайся ночі, Буратіно, я поведу тебе до Країни Дурнів, там на тебе чекають друзі – кіт і лисиця, щастя й розваги. Жди ночі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка