Казка укр дитячі книги з малюнками


Розбійники вішають Буратіно на дереві



Сторінка13/30
Дата конвертації10.08.2021
Розмір9.04 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   30

Розбійники вішають Буратіно на дереві


Від утоми Буратіно насилу пересував ноги, як муха восени на підвіконні.

Раптом крізь гілки ліщини він побачив гарну галявину і посеред неї маленький, освітлений місяцем будиночок з чотирма віконцями. На віконницях намальовані сонце, місяць і зірки. Навколо росли великі блакитні квіти.

Доріжки були посипані чистим пісочком. З фонтана била тоненька цівка води, в ній пританцьовував смугастий м'ячик.

Буратіно накарачках заліз на ґанок. Постукав у двері.

В будиночку було тихо. Він постукав дужче, – мабуть, там міцно спали.

Тим часом з лісу знову вихопилися розбійники. Вони перепливли озеро, вода текла з них потоками. Побачивши Буратіно, низенький розбійник огидно засичав по-котячому, високий задзявкав по-лисячому.

Буратіно гамселив у двері руками й ногами:

– Рятуйте, рятуйте, люди добрі!

Тоді у віконце висунулась кучерява гарненька дівчинка з гарненьким кирпатим носиком. Очі в неї були заплющені.

– Дівчинко, відчиніть двері, за мною женуться розбійники.



– Ой, яка дурниця, – мовила дівчинка, позіхаючи гарненьким ротиком. – Я хочу спати, я не можу розплющити очей.

Вона підвела руки, сонно потяглася й зникла у вікні. Буратіно в розпачі впав носом у пісок і прикинувся мертвим. Розбійники підбігли:

– Ага, тепер від нас не втечеш!

Важко уявити, чого тільки вони не виробляли, аби примусити Буратіно розкрити рота. Якби під час погоні вони не загубили ножа й пістолета, на цьому місці можна було б і закінчити розповідь про нещасного Буратіно. Нарешті розбійники вирішили повісити його догори ногами. Прив'язали до ніг мотузку, і Буратіно повиснув на дубовій гілці. А вони посідали під дубом, простягнувши мокрі хвости, і чекали, коли в нього з рота випадуть золоті монети.

На світанку здійнявся вітер, залопотіло листя на дубі. Буратіно гойдався, мов деревинка. Розбійникам набридло сидіти на мокрих хвостах.

– Повись, голубе, до вечора, – сказали вони зловісно й пішли шукати якусь придорожню харчівню.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   30


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка