Казка укр дитячі книги з малюнками


У харчівні «Трьох пічкурів»



Сторінка11/30
Дата конвертації10.08.2021
Розмір9.04 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30

У харчівні «Трьох пічкурів»


Буратіно, лисиця Аліса та кіт Базіліо спустилися з гори і йшли, йшли – через поля, виноградники, через сосновий гай, вийшли до моря і знову повернули від моря, через той же гай, виноградники. Містечко на горбу і сонце над ним було видно то праворуч, то ліворуч. Лисиця Аліса казала, зітхаючи:

– Ох, не дуже то й легко потрапити до Країни Дурнів, лапи геть намуляєш…

Надвечір вони побачили обіч дороги старий будиночок з пласкою покрівлею і вивіскою над входом:

ХАРЧІВНЯ ТРЬОХ ПІЧКУРІВ

Хазяїн вибіг назустріч гостям, зірвав з лисої голови шапчину й, низько вклоняючись, просив завітати до нього.

– Не завадило б нам хоч суху скоринку перехопити, – промуркотіла лисиця.

– Хоча б скоринкою хліба почастували, – пробуркотів і кіт.

Зайшли до харчівні, посідали біля печі, де на рожнах і сковородах смажилась усяка всячина. Лисиця раз у раз облизувалась, кіт Базіліо поклав лапи на стіл, вусатий писок на лапи, уп'ялив очі в їжу.

– Гей, хазяїне, – поважно сказав Буратіно, – дайте нам три скоринки хліба!

Хазяїн мало не впав від подиву, що такі шановні гості так мало замовляють.

– Веселенький, дотепненький Буратіно жартує з вами, хазяїне, – захихикала лисиця.

– Він жартує, – буркнув кіт.

– Дайте три скоринки хліба й до них – он того дивовижно засмаженого баранця, – сказала лисиця, – і ще оте гусенятко, та двійко голубів на рожні, та ще, мабуть, печіночки…

– Шість штук найжирніших карасів, – наказав кіт, – і дрібної сирої рибки на закуску.

Коротко кажучи, вони взяли все, що було в печі, для Буратіно зосталася одна скоринка хліба. Лисиця Аліса й кіт Базіліо з'їли все разом із кістками. Черева в них роздулися, морди залисніли.

– Відпочинемо часинку, – сказала лисиця, – а рівно опівночі вийдемо. Не забудьте нас розбудити, хазяїне…

Лисиця й кіт розляглися на двох м'яких ліжках, захропіли й засвистіли. Буратіно задрімав у кутку на собачій підстилці. Снилося йому деревце з кругленькими золотими листочками. Тільки він простягнув руку…

– Гей, синьйоре Буратіно, прокидайтеся, вже північ.

У двері стукали. Буратіно схопився, протер очі. На ліжках – ні кота, ні лисиці – порожньо.

Хазяїн пояснив йому:

– Ваші шановні друзі раніше встали, підкріпилися холодним пирогом і пішли.

– Мені нічого не веліли переказати?

– Дуже навіть веліли, – щоб ви, синьйоре Буратіно, не гаючи й хвилини, бігли дорогою до лісу.

Буратіно кинувся до дверей, але хазяїн став на порозі, примружився і вперся руками в боки.

– А за вечерю хто платитиме?

– Ой! – пискнув Буратіно. – Скільки?

– Рівно один золотий.

Буратіно зразу ж хотів прослизнути повз його ноги, але хазяїн ухопив рожен, – їжакуваті вуса й навіть волосся над вухами в нього стали сторч.



– Плати, негіднику, або проштрикну тебе, як жука!

Довелося віддати один золотий з п'яти. Пошморгуючи носом, прикро вражений Буратіно покинув кляту харчівню.

Ніч була темна, – цього мало, – чорна мов сажа. Все навколо спало. Тільки над головою Буратіно нечутно літала нічна птаха Сплюшка.

Доторкуючись м'яким крилом до носа Буратіно, Сплюшка повторювала:

– Не вір, не вір, не вір!

Буратіно досадливо зупинився.

– Чого тобі?

– Не вір котові й лисиці…

– Та ну тебе!

Він побіг далі й чув, як Сплюшка цвірінчала навздогін:

– Бійся розбійників на цій дорозі…



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка