Історія наркотиків стара як людство! Наркотики були відомі і вживалися дуже давно! Америка страждала від хвилі наркотиків! Наркоманія захопила чорний ринок ще в 20-х роках минулого віку



Дата конвертації03.06.2020
Розмір28 Kb.
Історія наркотиків стара як людство! Наркотики були відомі і вживалися дуже давно! Америка страждала від хвилі наркотиків! Наркоманія захопила чорний ринок ще в 20-х роках минулого віку! У 80-ті роки, нова забава разом із усіма західними цінностями прийшла в ряди і нашої молоді, розповсюджуючись підвалами і темними вулицями міст, набула такого масштабу, що правоохоронці не змогли стримати потік завезення наркотиків, і смерть із величезним напором вилилася, перш за все, на підлітків і молодь! Адже основна частина наркоманів – підлітки і молоді люди, які набагато слабкіші психологічно аніж дорослі. Загальновідомо, що наркоманія та наркозлочинність є складною проблемою сучасного суспільства, що має соціальний, економічний, правовий, медичний та інші аспекти. Отже, зрозуміло, що ефективна протидія наркоманії та наркозлочинності може забезпечити лише комплексний підхід поєднаний вирішенням двох головних проблем: з одного боку — забезпечення належного рівня законодавчого регулювання обігу лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, який би захищав інтереси громадян України, надання якісної медичної допомоги особам, які страждають від наркотичної залежності, а з другого — створення ефективної системи щодо недопущення витоку у незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, лікарських засобів, що їх містять та їх вживання не за медичним призначенням, а також запобігання обігу речовин, заборонених для застосування, припинення діяльності міжнародного наркобізнесу. Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики, близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Сучасний стан проблеми визначається такими тенденціями: 1.Наркоманія „омолоджується‖, тобто вік першої спроби вживання наркотичних речовин серед підлітків від 13 до 15 років, хоча в деяких регіонах він ще молодший - від 9 до 12 років. 2. Зростання полінаркотизму серед споживачів наркотичних препаратів становить 4,9 %. 3. Переважно вживаються наркотичні засоби, виготовлені кустарним методом. Вони, зазвичай, погано очищені, частіше викликають хронічні отруєння речовинами, які використовуються в технології виробництва, а головне – прискорюють деградацію хворих (фізичну та соціальну) . 4. Збільшення надходження до країни наркотичних речовин іноземного виробництва, у т.ч. й „важких‖, внаслідок розвитку туризму, міжнародних зв’язків і т.ін. 5.Чоловіки складають основну масу споживачів наркотиків (майже 82 %), однак кількість жінок, які мають проблеми із наркотиками, залишається значною. Наркоманія (грец. narkе — заціпеніння, сон і manіа - божевілля, пристрасть, потяг) - загальна назва хвороб, що проявляються патологічним потягом до постійного вживання в зростаючих кількостях наркотичних препаратів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної й фізичної залежності від них з розвитком абстиненції при припиненні їх вживання. Іншими словами – це стан періодичної або хронічної інтоксикації натуральною або синтетичною наркотичною речовиною, що характеризується потягом до даної речовини, а також психічною і фізичною залежністю від ефекту дії цієї речовини. За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, у світі близько 5% дорослого населення, або приблизно 250 млн осіб у віці від 15 до 64 років, щонайменше один раз вживали наркотики. Кількість осіб, які класифікуються як наркозалежні, щорічно зростає у пропорції до загальної кількості населення планети. Вважається, що в міру прийому наркотиків розвиваються три головних клінічних феномени: 1. Психічна залежність. Її суть полягає в тім, що людина перестає почувати себе більш-менш пристосованою до життя без прийому наркотиків. Наркотик стає найважливішою умовою контакту людини з життям, собою, іншими людьми. 2. Фізична залежність. Вона полягає в тім, що поступово наркотик проникає в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотику, вона випробує різні по ступені виразності фізичні страждання: ломоту, тремтіння, розлади в діяльності травного тракту, сухість шкіри (або, навпаки, рясну пітливість) і ін. Це явище називається «абстинентний синдром». Для його зняття необхідне прийняття наркотику, дози якого постійно збільшуються. 3. Толерантність. Мається на увазі звикання до наркотику. У переважній більшості випадків лікування наркоманії зводиться до госпіталізації хворого, позбавленню його можливості приймати наркотики, проведенню дезінтоксикаційної і загально зміцнювальної терапії. Перераховані заходи копіюють абстинентний синдром, руйнують фізичну залежність. Однак психічна залежність, що грає в розвитку наркоманії найважливішу роль, залишається поза досяжністю для існуючих сьогодні психотерапевтичних заходів, побудованих відповідно до традиційного психіатричного підходу. Сформована в медицині (психіатрія і клінічна психологія) традиція зв'язувати вживання наркотиків і зловживання ними з якими-небудь психопатологічними процесами в індивідуумах лише консервує наркотичну проблему. Уселяння хворого відрази до прийнятого засобу, коли він знаходиться в стані гіпнозу і під час вироблення негативного рефлексу на речовину, якою зловживає, виявляється малопродуктивним методом руйнування психічної залежності. Психологічний аспект. Відомо, що наркоманів можна зустріти серед будь-яких типів особистості і що потреба в змінах стану свідомості є характерною для роду людського взагалі, але адже не все-таки приймають наркотики, а тим більше стають наркоманами. Дослідження дозволяють затверджувати, що існують психологічні фактори, що визначають характер індивідуальних реакцій молодої людини на дію і вибір наркотику. Деякі фахівці, намагаючись визначити «донаркотичну» особистість наркомана, на перше місце ставлять імпульсивний характер. Вони відносять наркоманію до імпульсивних неврозів, а стан, що передує наркоманії, вважають основним, вирішальним фактором, що ініціює її виникненні. У пошуках этиологічних факторів наркоманії значення потрібно додавати не тільки хімічним ефектам наркотику, а більше звертати увагу на символічне значення, що наркотик має для пацієнта. З цього погляду, наркоманія є своєрідним вираженням невпорядкованості особистості і непристосованості її до навколишнього світу. Деякі дослідники, говорячи про донаркотичний особистості наркомана, виділяють наступні риси особистості молодих людей, що можуть, хоча і не обов'язково, стати причиною наркоманії: емоційна незрілість, неповноцінна психосексуальна організація, садистські і мазохистскі прояву, агресивність і нетерпимість. Слабкі адаптаційні здібності, схильність до регресивного поводження, нездатність до міжособистісного спілкування з партнером і т.д. Причини поширення наркоманії Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, що сприяють розвитку поводження, що відхиляється, у цілому і наркотизації зокрема. 1. Моральна незрілість особистості: негативне відношення до навчання, відсутність соціальна схвалюваної активності і соціально значимих установок; вузьке коло і нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів; невизначеність у питаннях професійної орієнтації, відсутність установки на трудову діяльність, дефіцит мотивації досягнень, відхід від відповідальних ситуацій і рішень; утрата «перспективи життя», бачення шляхів розвитку своєї особистості; терпимість до пияцтва, наркотикам. 2. Порушене соціальне мікросередовище: неповна родина; сильна зайнятість батьків; відсутність братів і сестер; перекручені сімейні відносини, що приводять до неправильного освоєння соціальних ролей, неправильне виховання; раннє (12-13 років) початок самостійного життя і передчасне звільнення від опіки батьків; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються; алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких родичів або близьких людей; низький освітній рівень батьків. 3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкоємна обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання і нейроінфекції в раннім дитинстві; органічні поразки мозку, розумове недорозвинення і психологічний інфантилізм. 4. Індивідуально-психологічні особливості і нервово-психічні аномалії особистості: низька стійкість до емоційних навантажень, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованого поводження, недостатня соціальна адаптація, особливо в складних умовах, різній виразності акцентуації характеру, переважно комформного, гіпертимного, хитливого типів, неврози і психопатії. Вживання наркотиків впливає передусім на три складові мозку. Базальні ганглії відіграють важливу роль у формуванні мотивації, зокрема приємних ефектів від такої діяльності, як прийом їжі, спілкування і секс, а також беруть участь у формуванні звичок і щоденної поведінки. Ці ділянки утворюють ключовий вузол, що називається «ланцюгом винагороди» мозку. Наркотики надмірно активують цей ланцюг — зумовлюють ейфорію; але внаслідок багаторазової дії ПАР організм пристосовується до їхньої присутності, чутливість базальних ядер зменшується. Таким чином, людина втрачає здатність відчувати задоволення від іншої діяльності крім вживання наркотиків. Розширена мигдалина відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і неспокій, що є характерними для синдрому відміни (коли людина різко перестає вживати наркотичні речовини). За тривалого вживання наркотичних речовин людина продовжує це робити, щоб отримати тимчасове полегшення від почуття дискомфорту, а не заради задоволення. Тобто вживання ПАР відбувається не для отримання насолоди, а щоби «привести себе у нормальний стан». Префронтальна кора відповідає за здатність мислити, планувати, розв’язувати проблеми, приймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця частина мозку дозріває останньою, тому підлітки найбільш уразливі до наркотичних речовин. Деякі наркотичні речовини, наприклад опіоїди, також впливають на стовбур головного мозку, що контролює основні життєво важливі функції (частоту серцевих скорочень, дихання і сон). Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності. Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому ПАР, який більшою мірою асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (дисфорія, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом. Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології людини настають зміни. При цьому можливі характерні прояви залежності від ПАР, на які слід звернути увагу і якнайшвидше вжити необхідних заходів: безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час; різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність); поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки; втрата інтересу до колишніх захоплень, занять; поява в домі флаконів/паковань тощо з невідомими речовинами; наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин; поява у лексиконі нових жаргонних слів; наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі; розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон); розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги); зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата). Визначити, чи вживає людина ПАР, можна із використанням експрестестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на один або кілька ПАР, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа ПАР, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо. Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно. З точки зору психо-фармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи: 1) наркотики, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати); 2) наркотики, що збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш); 3) наркотики, що викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін) Одним із критерии поділу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є критерій небезпечності: цей критерій передбачений Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. – особливо небезпечні наркотичні засоби: героїн, дезоморфін, дигідроеторфін, еторфін, канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу, кетобемідон, кокаїновий кущ, кока лист, макова солома, концентрат з макової соломи, за винятком дозрілого насіння), опій, опій ацетильований, реміфентаніл, бензилморфін тощо; і психотропні речовини (мескалін, псилоцибін, листя шавлії віщунів, насіння гавайської троянди та ін. Дані речовини законно не використовуються у медичній практиці. – небезпечні наркотичні засоби (кодеїн, кокаїн, метадон, морфін, трамадол та ін.) та психотропні речовини (амфетамін, метамфетамін, сибутрамін тощо). У залежності від джерела надходження їх у незаконний обіг наркотики поділяють на групи: 1) наркотичні лікарські препарати, що застосовуються в медицині; 2) наркотичні речовини, що виготовляють кустарним способом (переважно з рослинної сировини, а також з деяких не наркотичних лікарських засобів) та 3) наркотичні препарати, що застосовуються в зарубіжних державах, потрапляють в нашу країну контрабандним шляхом. В залежності від вихідних матеріалів і способу виготовлення класифікувати всі наркотики можна на два типи: 1) кустарно виготовлені наркотичні засоби (з маку, коноплі та інші) і 2) наркотичні лікарські засоби промислового виготовлення. За походженням наркотичні засоби поділяються на: а) природні (рослині) – наркотичні засоби рослинного походження: марихуана, гашиш, макова солома, опій та ін.; б) напівсинтетичні – це наркотики що синтезуються з рослинної сировини: героїн, ЛСД тощо; в) синтетичні – це наркотики синтезовані з певних хімічних речовин у лабораторіях: метадон, амфетамін, барбітурати, фенциклидин, промедол, фенамін, МДА, МДМА, фентаніл, 3-метілфентаніл. За швидкістю виникнення залежності: 1) засоби – зловживання якими швидко викликає фізичну або психологічну залежність. Наприклад, при вживанні опіатів стійка психологічна залежність виникає за 2–4 рази; 2) засоби зловживання якими повільно викликає залежність. За психофармакологічною дією: а) седативні (опіати, барбітурати, транквілізатори, кодеїн); б) психостимулюючі препарати (ефедрин, амфетаміни (фенамін), кокаїн); в) психоделічні, тобто ті, які змінюють свідомість (галюциногени) (ЛСД, препарати коноплі, фенциклідин), псилоцибіни – гриби; г) ЛНДР – летючі наркотичнодіючі речовини (розчинники – бензин, ацетон, фарби...). З метою виготовлення наркотики поділяють на: 1) наркотичні засоби, виготовлення яких передбачено в рамках легального їх обігу: а) наркотичні засоби (зазвичай виготовляються в значній кількості); б) наркотичні засоби для використання в наукових, технологічних та інших цілях (виготовляються зазвичай в невеликій кількості); 2) наркотичні засоби, виготовлення яких не передбачено в рамках легального обігу наркотиків (марихуана, гашиш, ефедрон і т. п.). Всі операції по обігу таких речовин переслідуються за кримінальним законодавством. Марихуана. Це – найпоширеніший наркотик серед підлітків, які починають експериментувати з наркотичними речовинами. Фахівці, відзначають, що, незважаючи на те, що марихуана відома людству більш як 5 тисяч років, це найменш досліджений з усіх наявних у природі наркотиків. Вона впливає на настрій і процес мислення. Може призводити до виникнення незначних галюцинацій. Куріння марихуани підвищує ризик таких захворювань як бронхіт, емфізема та рак легенів. Куріння марихуани в 4 рази швидше призводить до раку легенів, ніж куріння тютюну (один ―косяк‖ маріхуани прирівнюється до 25 сигарет). Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується імунітет організму, ушкоджуються статеві органи. Продукти розпаду маріхуани відкладаються в печінці, легенях, мозку, селезінці, лімфатичних тканинах і статевих органах. Цей наркотик містить речовину, що гальмує мозкову діяльність і залишається в мозку протягом місяця після куріння лише однієї сигарети з марихуаною. Після вживання марихуани підлітки, як правило, переходять до більш ―важких‖ наркотиків. Гашиш. При вживанні гашишу абстинентний синдром дуже слабкий або навіть повністю відсутній, що стало причиною поширення думки, що це слабкий, а тому нібито безпечний наркотик. Однак тривале вживання цього наркотику призводить до формування таких психічних захворювань як шизофренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім того, куріння гашишу дуже часто стає передумовою вживання більш ―важких‖ наркотиків, оскільки, відчувши незвичайні відчуття одного разу, людина бажає відчути їх знов, а потім – підсилювати. Стероїди. Поширеним є міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність фізичної діяльності, тому їх потрібно вживати для досягнення значних спортивних результатів. Справді, стероїди збільшують вагу і масу м’язів, проте водночас спричиняють тяжкі наслідки для організму людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від ―качання м’язів‖, агресивної поведінки, запалень і прищів на шкірі, ушкодження кісток, зниження потенції. Кокаїн. Кокаїн – здавна відомий наркотик. Здебільшого він має вигляд порошку яскраво-білого або темнувато-сірого кольору. Внаслідок формування залежності від цього наркотику людина не може контролювати потребу збільшення дози. На перших етапах вживання кокаїн нібито активізує діяльність людини, але дієздатність швидко знижується, й людина, хвора на кокаїнову наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби або не вірить у неї, оскільки кокаїн одурманює розум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація дедалі погіршується після кожного чергового вживання наркотику. Під дією психостимуляторів (кокаїн, фанамін, ефедрин, фенциклідин) людина часто вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим не вмотивовану озлобленість, бажання завдати болю іншому, познущатись. Транквілізатори. Належать до групи ліків, які застосовуються для розслаблення або заспокоєння центральної нервової системи. Вживання препаратів цієї групи може викликати ціаноз – нестачу кисню в крові. Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з найпоширеніших причин передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найпоширеніших наслідків передозування при одночасному вживанні алкоголю та депресантів є незворотне ушкодження мозку. Хворі перебувають у каматозноиу стані протягом днів, місяців, років і навіть можуть взагалі ніколи не опритомніти. Уживання транквілізаторів і холінолітичних речовин з немедичною метою в дозах, яка в кілька разів перевищує терапевтичну, дає ефект ейфорії, що призводить до виникнення галюцинацій. Зловживаючи як транквілізаторами, так і снодійними препаратами, людина, в першу чергу, сприяє порушенню власної інтелектуальної діяльності. Це виявляється у виснаженні, розладах уваги, неможливості зосередитись, порушеннях пам’яті (послаблюються оперативна та короткочасна пам’ять, а потім пам’ять на давні події). Окрім того, спостерігаються розлади мови, в ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а постійним фоном настрою людини стає смуток. Барбітурати. Лікарські препарати, які використовуються медициною як снодійні засоби, є не менш шкідливими наркотиками, ніж опій. У багатьох країнах їхнє призначення перебуває під таким самим суровим контролем, як призначення препаратів опійної групи. При вживанні цих речовин короткочасний стан розслаблення тривалістю 1-2 хв. змінюється станом збудження, який характеризується суттєвим зниженням самоконтролю, гальмуванням рухів, різкими змінами настрою; з’являється страх переслідування. Внаслідок такої дії барбітуратів наркомани іноді називають їх ―скаженими таблетками‖. Зловживання барбітуратами супроводжується найтяжчими порівняно з дією інших лікувальних препаратів емоційними порушеннями – нападами злоби, агресії, тривалими депресіями з суїцидальними тенденціями. Швидкодіючи барбітурати можуть паралізувати частину мозку, яка контролює процес дихання, і тим самим спричинити смерть. Ознаками передозування є ціаноз, серцева недостатність, утруднення і затримка дихання. Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побутової хімії. Йдеться про ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї , бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють в організм унаслідок їхнього вдихання. Це призводить до винекнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, а часто викликає і смерть. Інгалянти проникають в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати також очі та дихальна система. Інгалянти потрапляють з легень до системи кровообігу та починають циркулювати в організмі, змінюючи перебіг хімічних реакцій у мозку та характер передачі інформації нейронами. Вони можуть викликати блювоту і головний біль. Вживання інгалянтів іноді настільки уповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати. Смерть може настати від зупинки серця. Підходи до лікування Важливо розуміти, що залежність від ПАР є хронічною недугою, а не гострим станом, а отже підходи до лікування мають враховувати особливості перебігу саме хронічних захворювань. Отож слід пам’ятати про особливості лікування хронічних хвороб: такі недуги часто мають рецидиви, що не свідчить про неефективність лікування, а є природним перебігом захворювання; основною метою лікування є мінімізація негативних наслідків захворювання та контроль за проявами недуги, оскільки повне одужання часто є неможливим (на відміну від гострого стану); лікування хронічних захворювань часто є пожиттєвим і не обмежене у часі, єдиним критерієм для зупинки терапії є стан хворого, а не її тривалість (лікування гострого стану завжди обмежене у часі); пацієнт є активним учасником і партнером лікування, і від ефективної взаємодії між лікарем і пацієнтом залежить успіх терапії. Національний інститут США з питань зловживання наркотиками (NIDA) сформулював ключові правила лікування наркотичної залежності: 1) залежність — це складне, хронічне захворювання, що порушує функціонування головного мозку і поведінку людини, але піддається лікуванню; 2) не існує єдиного методу лікування, що годився би для всіх; 3) лікування має бути легкодоступним (бажано отримання лікування одразу після звернення по нього); 4) ефективна терапія спрямована на безліч потреб пацієнта (лікування інших психічних захворювань, сприяння у залагодженні соціальних проблем), а не тільки на споживання наркотиків; 5) ефективність лікування дуже залежить від його адекватної тривалості; 6) поведінкова терапія, зокрема індивідуальне, сімейне або групове консультування, є найбільш поширеною формою лікування наркозалежності; 7) медикаменти є важливим елементом лікування для багатьох пацієнтів, особливо в поєднанні з консультуванням та іншими поведінковими терапіями; 8) план лікування і ведення пацієнта слід постійно оцінювати і змінювати за потреби для забезпечення його відповідності; 9) багато наркозалежних мають інші психічні розлади (коморбідні стани); 10) медична допомога у разі детоксикації є лише першою стадією лікування залежності й сама собою мало що змінює у випадку тривалого зловживання наркотиками; 11) лікування не обов’язково має бути добровільним, щоби бути ефективним; 12) під час лікування слід постійно контролювати споживання наркотиків, оскільки рецидиви справді можливі; 13) програми лікування мають передбачати тестування пацієнтів на наявність ВІЛ/СНІДу, гепатитів B і C, туберкульозу та інших інфекційних захворювань, а також забезпечувати цільове консультування щодо зниження ризикованої поведінки. Існує багато методів лікування людей, котрі мають психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів, проте лише незначна частина з них має доказову ефективність. Фармакотерапія за психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів поділяється на такі категорії: лікування станів інтоксикації або відміни; підтримувальна терапія агоністами опіоїдів; терапія антагоністами опіоїдів; лікування супутніх психічних захворювань. Разом із медикаментозним лікуванням пацієнтам надають психосоціальну підтримку. Серед заходів такої підтримки доведену ефективність мають: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ); профілактика рецидивів; мотиваційне інтерв’ю; короткочасні втручання (brief interventions). Участь у групах самодопомоги розглядають як додатковий метод, вона не має доказової ефективності, якщо застосовується самостійно. В Україні, як і в більшості європейських країнах, профілактика наркоманії проводиться за такими формами: універсальна — спрямована на запобігання наркоманії через інформування громадськості про шкоду і наслідки вживання не за медичним призначенням наркотиків та пропаганду здорового способу життя; селективна — спрямована на запобігання залученню дітей і молоді, які внаслідок біологічних, психологічних або соціальних причин перебувають в обставинах, що спричиняють вживання алкогольних напоїв чи наркотиків (сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах), до вживання психоактивних речовин; індикативна (профілактика за показаннями) — спрямована на запобігання виникненню рецидивів хвороби. Рекомендовано ознайомитися з Законами України 1. ―Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори‖ від 15.02.1995 р. № 60/95-ВР зі змінами 2. Про внесення змін до Закону України ―Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів‖ від 08.07.1999 р. № 863-ХІV, які є у вільному доступі в інтернет мережах. Полінаркоманією прийнято називати одночасне вживання декількох видів наркотичних препаратів. Перехід наркомана на вживання декількох наркотиків обумовлюється трьома основними причинами. По-перше, наркотичний препарат, який приймався раніше, не приносить очікуваного ейфоричного ефекту, оскільки у наркомана розвивається толерантність до наркотиків, і в цих випадках він починає шукати сильніший наркотик. Наприклад, дуже часто курці гашишу починають вживати опій і його похідні препарати, при цьому продовжують курити гашиш. По-друге, з часом у більшості наркоманів настає порушення сну. Багатоденне безсоння змушує наркоманів вживати снодійні препарати, які в свою чергу викликають залежність від них. Прийом снодійних препаратів стає постійним, а дози їх постійно збільшуються. По-третє, наркотичні препарати, які постійно вживалися, з часом стають недоступними, в більшості випадків через фінансових труднощів наркомана. Зазвичай наркомани починають шукати інші наркотичні препарати, які будуть викликати у них очікуваний ейфорійний ефект. Відбувається це на більш пізніх стадіях наркоманії, коли у хворих починають різко виявлятися особистісні зміни. У таких випадках наркомани починають вживати не тільки наркотичні препарати, а й різні речовини токсичної дії, а також алкоголь. Дуже часто наркомани повністю переходять на прийом доступних для них токсичних препаратів. Практика показала, що клінічна картина полінаркоманії більш важка, оскільки її наслідки визначаються не тільки сумою дії окремих наркотичних препаратів, а також результатом їх спільної взаємодії. Зміна особистості стають грубими, а поведінка наркомана стає асоціальною та приймає потворні форми. Дуже часто можна спостерігати затяжні психотичні розлади, які супроводжуються зниженням інтелектуальних функцій індивіда. Абстинентний синдром у хворих полінаркоманією формується на основі ускладнень мононаркоманій і визначається характером поєднання прийнятих наркотичних речовин, а також їх разовими дозами і способами введення. Клінічні спостереження показали, що у хворих полінаркоманія дуже швидко формується синдром фізичної залежності. Найшвидше формування ознак наркотичної залежності спостерігається в тих випадках, коли основними наркотичними препаратами є опіати. Перші ознаки абстинентного синдрому після початку систематичного прийому наркотичних препаратів починають спостерігатися в межах від трьох тижнів до чотирьох місяців. У найкоротші терміни абстинентний синдром формується у хворих опійно-барбітуратною та кодеїн-ноксіроновою полінаркоманією. У стані абстиненції у наркоманів проявляється патологічний потяг до наркотичних речовин, досягаючи при цьому в більшості випадків важкого або середнього ступеня вираженості. Спостереження показали, що хворі, які мають залежність від одного наркотику, явища абстинентного синдрому прагнуть блокувати прийомом звичного наркотичного препарату, а до прийому інших препаратів вдаються лише у випадках його відсутності. У хворих полінаркоманією спостерігається дещо інша картина. Вони стан абстинентного синдрому намагаються блокувати прийомами будь-якого доступного їм наркотичного препарату, досить часто вони вдаються до вживання алкоголю. Клінічна картина абстинентного синдрому при ускладнених наркоманіях відрізняється різноманітністю з включенням елементів, які характерні для різних видів наркоманії та токсикоманії. Слід звернути увагу на той факт, що якщо в структуру комбінації наркотиків входять опійні наркотики, то клінічна картина абстинентного синдрому визначатиметься дією препаратів опійної групи. Полінаркоманія є дуже важким захворюванням, яке важко піддається лікуванню, ремісії у випадках притягнення наркомана до лікування бувають короткими і в більшості випадків у хворих спостерігається рецидив. ТОКСИКОМАНІЯ (грец. toxikon — отрута + mania — божевілля, пристрасть) — хвороба, спричинена регулярним вживанням психоактивних речовин, які не входять до списку наркотичних, але мають негативне медичне і соціальне значення. Т. характеризується розвитком психічної, а в низці випадків фізичної залежності, зміною толерантності до вживаної речовини, психічними і соматичними розладами, зміною особистості. Психічна залежність (пристрасть) проявляється у хворобливому потягу безперервно чи періодично приймати психоактивну токсикоманічну речовину з метою викликати певні відчуття або усунути психічний дискомфорт; фізична залежність (стан адаптації до речовини) характеризується виникненням після відміни вживання токсикоманічної речовини абстинентного синдрому; толерантність (до токсикоманічних речовин) — необхідність поступового підвищення дози для досягнення бажаного ефекту, який раніше наставав при застосуванні нижчої дози. Між Т. й наркоманією (див. Наркоманія) медикобіологічних відмінностей немає. Т. викликаються багатьма препаратами і речовинами. Перш за все, це препарати снодійної та седативної дії — похідні барбітурової кислоти; транквілізатори бензодіазепінового ряду; протипаркінсонічні (тригексифенідил), антигістамінні (дифенгідрамін, прометазин) засоби; психостимулятори (ефедрин, кофеїн); засоби для інгаляційного наркозу (медичний етер, закис азоту). Велику групу становлять речовини, які не є ЛП, але використовуються для інгаляційної Т. До них належать леткі органічні розчинники (толуол, бензол, ацетон, бензин та ін.), а також різні засоби побутової хімії. Будь-яка токсикоманічна речовина в установленому порядку може бути визнана наркотичною.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка