Історичний роман генріха манна про войовничого гуманіста


Промова Генріха Четвертого, короля Франції й Наварри



Сторінка47/48
Дата конвертації05.05.2016
Розмір9.22 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48

Промова Генріха Четвертого, короля Франції й Наварри,

 

виголошена з хмари, що розступилась, відкривши його, а тоді знову зступилася перед ним  



Мене закликали, щоб надихнутися прикладом мого життя, коли вже неможливо повернути мене до нього. Я сам не зовсім певен, чи хочу до нього повернутися, а ще менше певен, чи справді розумію, чому мені судилась саме така доля. По суті, наш шлях на цій землі позначений стражданнями й радощами, незбагненними для нашого розуму, а часом і не гідними нас. Ми чинили б краще, якби могли бачити себе збоку. Що ж до інших, то вони напевне складали мені присуд, навіть не бачивши мене. Якось, іще змолоду, хтось підійшов до мене ззаду й затулив мені долонями очі, а я на те сказав: щоб зважитись на таке, треба бути або великим, або вкрай нахабним. Гляньте мені у вічі. Я така сама людина, як і ви; смерть нічого в цьому не змінила, як і всі сторіччя, що розділяють нас. Ви вважаєте себе дорослими людьми, бо ваше покоління на триста років старше за моїх сучасників. Але для мерців — байдуже, померли вони дуже давно чи тільки вчора, — ця різниця зовсім невелика. Не кажучи вже про те, що сьогоднішні живі — це завтрашні мерці. Так, справді, мій менший брате на одну мить, ти напрочуд схожий на мене. Хіба ж ти, скуштувавши воєнного талану, не зазнав потім і злигоднів війни? Ну, а кохання, його задихані бої, за якими йде квапливе щастя й нескінченна розпука? Я не загинув би від кинджала, якби жива була моя люба владарка. Так ми кажемо, але звідки знати? Я зважився на свій смертельний стрибок, вартий не одного удару кинджалом. Моя доля вирішилась у ту мить, коли я зрікся своєї віри. Але цим я на свій лад послужив Франції. Отак наше відступництво часом буває рівнозначне подвигові, а наші слабості можуть замінити твердість. Франція багато завдячує мені, бо я багато трудився для неї. В мене були й хвилини величі. Але що це означає — бути великим? Це означає мати досить скромності, щоб служити своїм ближнім, будучи вищим за них. Я був принцом крові й вихідцем з народу. Ventre saint gris! Треба бути і одним, і другим, коли не хочеш лишитись нікчемним грошоловом. Я, здається, заношусь надто високо, бо врешті-решт мій Великий план зродивсь уже в дні мого занепаду. Але ж занепад — це, можливо, і є найвища, найболісніша дозрілість. Король, якого називали «великим» — напевне, й не здогадуючись, наскільки влучно, — під кінець життя прозирає в майбутті Вічний мир і Союз християнських держав. І цим самим переступає межі своєї могутності й навіть свого життя. Велич? Але ж вона не від світу сього; для неї треба прожити життя й померти. Людина, що стоїть перед кінцем свого життя й передчуває той кінець, намагається вивести на шлях далеких нащадків і заповідає свій недокінчений твір ласці божій, неодмінній і незаперечній, і генієві сторіч — непевному й недосконалому. Адже такий був і мій геній. Я не маю чим докорити вам, рідні мої сучасники, що відстали від мене на три сторіччя. Одне з тих сторіч я побачив; воно було вже не моє. Я стояв вище за нього, хоч це й не перешкоджало мені вже й тоді бути уламком минулих часів. Може, й тепер я такий серед вас? Мабуть, ні; ви б визнали мене, я очолив би вас, і все б можна було почати спочатку. Можливо, цього разу я й не загинув би. Правда, я сказав, що не хочу воскресати. Але ж я й не вмирав. Я живу, так, живу, і то не в якомусь містичному розумінні. Моє життя триває в вашому. Не втрачайте ні крихти мужності серед жахливої колотнечі, в якій вам загрожує стільки могутніх ворогів. Гнобителі народу, ненависні мені, були і є; вони навіть не змінили свого обличчя, хіба що одіж. Я ненавидів короля Іспанії — ви його знаєте під іншим ім'ям… Він і не думав зрікатися свого наміру звести з пуття Європу, а насамперед — моє королівство. Але оця Франція, що колись була моєю, пам'ятає про те; вона й досі стоїть на варті людських свобод: свободи совісті і свободи їсти досита. Тільки цей народ має від природи хист і добре говорити, й добре битися. Одне слово, це країна, де найбільше доброти. Світ можна врятувати тільки любов'ю. В часи безсилля жорстокість вважають твердістю. Тільки сильні можуть дозволити собі любити вас, бо, правду кажучи, любити вас таки нелегко. Я багато любив. Я бився й знаходив слова, що хапають за душу. З усіх мов я найдужче люблю французьку; але й чужинцям я хочу нагадати: людству нема потреби зрікатися своїх мрій, бо мрії — це тільки ще не пізнана дійсність. Щастя існує. Вдоволеність і достаток — ось-ось, тільки рукою сягнути. А кинджалом цілого народу не вб'єш. Не бійтеся тих убивць, що їх підсилають до вас. Я марно жахався їх. А ви будьте розумніші. Я вичікував надто довго. Революції не приходять на замовлення, і тому їх треба доводити до кінця, хай навіть силою. А я вагався — як із людської слабості, так і через те, що бачив вас уже з височини, люди, друзі мої. Нічого мені не шкода, тільки перших моїх кроків, коли я бився, не відаючи, що чекає мене попереду: велич і розкіш, а потім пекуча зрада, — і коріння мого серця всохло раніш за мене, воно вже не пустить паростей. Якби я дав собі волю, то розповідав би вам тільки про брязкіт зброї, про оглушливе калатання дзвонів, про неугавний крик: «Бий! Бий! Ріж! Ріж!» Тридцять разів мене ледь не вбили в тому содомі. Але бог мене вберіг. Гляньте ж на старого чоловіка, що явився вам зразу, тільки-но ви мене покликали. Замість завіси золотава хмара зступається перед королем.  

notes

Примітки


1

Левина И. Искусство Испании XVI–XVII веков. — М., 1966, с. 73.



2

Очевидно, під впливом німецької мови у нас склалася традиція називати французьких королів Генріх I, Генріх II і т. д. Але французькою це ім'я звучить Анрі (Henri), і Г. Манн, порушуючи відповідну німецьку традицію, пише Henri, a не Heinrich. У перекладі збережено цю особливість оригіналу. (Прим. перекладача)..



3

він мав на увазі одного воєначальника, герцога Пармського… — Алессандро Фарнезе (1545–1592) був з 1578 року намісником іспанського короля Філіппа II в Нідерландах. Командував військами іспанської корони, які прорвали кільце армії Генріха IV, що обложила Париж.



4


Вільруа Ніколя де Невіль (1542–1617) — один а активних прихильників Ліги, після переходу Генріха IV в 1593 p. у католицтво став на його бік, отримав посаду статс-секретаря.

5


Веронезе Паоло (1528–1588) — один з найвідоміших живописців італійського Відродження.

6


Він брав участь у знаменитому морському бою при Лепанто… — бій між флотом Османської імперії та іспано-венеціанськими об'єднаними силами відбувся 7 жовтня 1571 p., турки зазнали поразки і втратили роль домінуючої морської держави в районі Середземного моря.

7


Барон Бірон Шарль де Гонто (1562–1602) — син маршала Бірона, брав участь у багатьох битвах на боці короля Генріха IV, отримав титул маршала Франції (1594), але зрадив свого покровителя і був страчений.

8


Омон Жан де, граф де Шатору (1522–1595) — з 1579 р. маршал Франції, бився на боці короля Генріха IV при Арку та Іврі.

9


Егмонт Філіпп (1558–1590) — син графа Егмонта, одного з ватажків Нідерландської революції, оспіваного Й.-В. Гете. Був генералом на службі в іспанського короля й загинув у битві при Іврі.

10



Герцог Брауншвейзький Юлій — протестант, загинув у битві при Іврі.

11



Графиня де ла Рош-Гюйон Антуанетта де Понс — після одруження Генріха IV з Марією Медічі стала статс-дамою королеви.

12

як міг спостерегти архієпископ… — Кірога Гаспар де, архієпископ Толедський, канцлер іспанського короля Філіппа II.



13



Немур Шарль-Емманюель Савойський (1555–1631) — прибічник Ліги, родич Гізів. У 1589 р. був губернатором обложеного Парижа. Після приходу Генріха IV до влади перебував у еміграції.

14



Д'Омаль Шарль Лотарінзький (1555–1631) — один з проводирів Ліги. Не визнав Генріха IV і доживав віку в еміграції у Нідерландах.

15



Бернар Паліссі (1510–1590) — вчений і художник, прихильник гугенотів, за що 1588 року був ув'язнений в Бастілії, де й помер.

16



Бріссон Барнабе (1531–1591) — французький державний діяч, автор багатьох праць з питань права.

17



Кардинал Паризький — П'єр де Гонді (1533–1616), колишній єпископ Лангрський, умів пристосуватися до кожного з королів, що зміняли один одного на троні Франції.

18



Архієпископ Ліонський — П'єр д'Епінак (1540–1599), запеклий ворог гугенотів, прихильник Ліги, підтримував домагання Генріха Гіза. Згодом вигнав Генріх» IV.

19

порівнював себе зі справжньою матір'ю на суді в царя Соломона… — Персонаж з біблійної легенди, до якої не раз вдавалися письменники (зокрема Б. Брехт — «Кавказьке крейдяне коло»). За цим переказом, дві жінки обстоювали материнське право на одне й те ж дитя. Мудрий цар Соломон розсудив їх так: нехай дитину розріжуть навпіл, і кожна візьме собі половину. Справжня мати з жахом зреклася своїх прав, аби дитя лишилося живе. Так з'ясувалася правда.



20

я ж сам п'ять років просидів у іспанській неволі…- Франсуа де ла Ну, сподвижник Генріха Наваррського, потрапив у полон до іспанців у 1580 p., написав у полоні свій твір «Політичні та воєнні промови».



21

Бувай здоров і люби мене (латин.).



22



Шіко — гасконський дворянин Антуан д'Англерей, був придворним блазнем на прізвисько Шіко, при королях Генріху IIІ та Генріху IV.

23



Герцог Бельгард Роже де Сен-Ларі (1562–1646) — при всіх королях, які панували за його життя, — Генріхові III, Генріхові IV і Людовіку XIII, — посідав високі двірські й державні посади, за що сучасники прозвали його «Потік милостей».

24

котрась з панн д'Естре… — Антуан д'Естре був губернатором різних французьких провінцій (Нуайону, Іль-де Франсу, Лa-Феру), займав також високі військові посади.



25



Де Шеверні, граф (1528–1599) — Його бурхлива політична кар'єра мала свої злети і падіння. Здобув прихильність Генріха IV завдяки своїй допомозі у переговорах 1590 року між королем та Лігою.

26



Де Лонгвіль Анрі (1568–1595) — губернатор Пікардії, супротивник Ліги.

27



Гефсіманський сад — за євангельською легендою, у цьому саду Христос перебував напередодні суду й розп'яття. Тут він молив бога, щоб той не дав йому випити чашу мук.

28



Як Абеляр і Елоїза… — Абеляр П'єр (1079–1142), видатний французький філософ, богослов і поет. В автобіографічному творі «Історія моїх поневірянь» описав своє трагічне кохання до дівчини Елоїзи, яке закінчилося тим, що обоє пішли в монастир.

29



Цамет Себастьян (1549–1614) — придворний швець Валуа, завдяки вдалим фінансовим операціям став одним з найбагатших людей свого часу, лихварем, давав під позички гроші Генріху IV та його коханкам, за що отримував від короля вигідні відкупи й посади.

30

Усі ми комедіанти (латин.).



31



Салічний закон — закон одного з давньогерманських племен, салічних франків, за яким лише чоловіки могли діставати у спадок землі й титули, з цими землями пов'язані.

32



Мадемуазель де Гіз — Луїза Гіз-Лотарінзька (1577–1631), дочка Генріха Гіза. Дружина принца де Конті.

33



Пастор ла Фей — ла Фей Антуан де (нар. в 1-й пол. XVI ст. — пом. у 1615 p.), протестантський священик, автор багатьох теологічних трактатів.

34



Молодий Жіврі…- барон де Жіврі Анн д'Англюр (1560–1594), один із шляхтичів-католиків, що підтримували Генріха IV у його боротьбі з Лігою, у 90-і роки потрапив до іспанського полону.

35



Де Варенн Гійом Фуке, маркіз де ла Варенн (1560–1616) — придворний Генріха IV, який, завдяки тому, що виконував найделікатніші доручення монарха й користувався його абсолютним довір'ям, зробив карколомну кар'єру від королівського кухаря до канцлера і маркіза.

36



Сілен — персонаж давньогрецької міфології, вихователь бога Діоніса. У скульптурі й живопису його зображували п'яненьким підстаркуватим товстуном.

37



Де Прален — Шарль де Шуазель, маркіз де Прален (1563–1626), відомий своїми воєнними подвигами під час владарювання Генріха III і Генріха IV. При Людовіку XIII став маршалом Франції і губернатором Сонтонжа.

38



Один з тих людей був лорд Барлі. — Барлі Вільям Сесіль (1520–1598), англійський державний діяч, перший статс-секретар королеви Єлизавети.

39



Тоді в королеви на думці був… — Ідеться про Роберта Деверу, графа Ессекса (1566–1601), з кінця 80-х років фаворита королеви Єлизавети, що мав великий вплив на державну політику. Його сваволя викликала гнів оточення королеви, нарешті і її самої. Звинувачений у заколоті й підбурюванні лондонців до повстання проти влади, був страчений.

40



Де Бовуар ла Нокль (нар. в серед. XVI ст. — пом. у 1601 р.) — французький полководець-гугенот. Виконував дипломатичні доручення Генріха IV, був послом Франції при дворі Єлизавети Англійської.

41

Впровадить розкол у Галлії (латин.).



42

Навіть як хисту нема, обурення вірші породить (латин.).



43



Від папи Климента я домігся… — Йдеться про папу римського Климента VIII (1536–1605). При ньому папська влада стала вивільнятися від впливу Іспанії, 1595 р. він зняв з Генріха IV церковне прокляття.

44



Дю Перрон Жак Даві (1556–1618) — кардинал. Добре володів пером, був видатним промовцем.

45

це не апокаліпсичний звір… — фантастична жахлива постать страшного суду з «Послання Іоанна Богослова» — розділу Біблії, який ще називають Апокаліпсисом.



46

що його звуть П'ер Бар'єр, а на прізвисько ла Бар. — Релігійний фанатик П'ер Бар'єр намагався вбити Генріха IV, був схоплений і страчений у 1593 р.



47

на поклик герольдів не озвався герцог Аквітанський… — Територія середньовічного князівства Аквітанії лежить на півдні Франції, у XII–XIV ст. підлягала владі англійських королів, які вважалися герцогами Аквітанії. Після завершення Столітньої війни, з 1543 р. ці землі належать Франції.



48



Матіньйон Жак Гуайон (1525–1597) — видатний полководець свого часу, маршал Франції, одержав ряд перемог над іспанськими військами. Зразу ж після проголошення Генріха IV королем став на його бік.

49



Феріа Лоренцо Суарес де Фігероа (1559–1607) — герцог, посол Філіпа II у Франції, активно підгримував Лігу.

50

Нема нічого властивішого народові, ніж добрість (латин.).



51



Самсон і Даліла — герої біблійної легенди: могутній богатир і його зрадлива коханка. Дізнавшися, що сила Самсона в його густому волоссі, Даліла, поки він спав, обстригла його й видала ворогам філістимлянам. Зв'язаному богатиреві вороги викололи очі. Однак, коли у Самсона відросло волосся, він знову відчув велику силу й голіруч зруйнував храм філістимлян. Сотні їх загинули під руїнами.

52



Геліогабал — римський імператор, що правив з 218-го по 222 рік. Установив у Римі фінікійський культ бога Сонця. Незважаючи на молодий вік, вирізнявся дикою жорстокістю і розбещеністю.

53



Пеллеве Ніколя де (1518–1594) — французький кардинал, прихильник Гізів і ворог Генріха III.

54



Жан Шатель (1575–1594) — учень єзуїтів, робив спробу 27 грудня 1594 р. вбити Генріха IV. Молодого злочинця четвертували. Король вважав орден єзуїтів винним у замаху і видав указ про заборону перебування його членів у Франції.

55

такий собі пан Монтіньї…- Монтіньї Франсуа де ла Гранж (1554–1617), маршал Франції, служив Генріху III і Генріху IV.



56



Меркер Філліпп-Емманюель Лотарінзький (1558–1602) — герцог, губернатор Бретані, воєначальник. Брав активну участь у боротьбі проти Генріха IV як одна з чільних постатей Ліги і союзник іспанського короля Філіппа II.

57



Він з радістю прийняв і молодого герцога Гіза… — Йдеться про Шарля Лотарінзького, герцога Гіза (1571–1640), сина глави Ліги Генріха Гіза.

58

Філіпп, колишній повелитель світу, зазнав поразки від короля Анрі. — Мова йде про розгром Генріхом IV переважаючих іспанських сил при Фонтен-Франсез у франко-іспанській війні 1595 р.



59



Діані д'Естре… не дуже пощастило. — Чоловік Діани, сестри Габрієлі д'Естре, маршал Жан Монлюк де Баланьї, під час несподіваного нападу іспанців на місто Камбре потрапив у полон.

60



Кардинал Австрійський, ерцгерцог Альберт (1559–1621) — намісник Філіппа II в Нідерландах, командував іспанським військом на півночі Франції, весною 1596 р. захопив місто Кале.

61

Відкриваєш муки душі (латин.).



62



Принцеса Оранська, Луїза де Коліньї (1555–1620) — дочка вождя гугенотів адмірала де Коліньї. Її перший чоловік Шарль де Теліньї, як і батько, загинув у Варфоломіївську ніч. Другий чоловік Луїзи — Вільгельм Нассауський, принц Оранський.

63

й пані де Сагон. — Діана де ла Марк, дочка маршала Франції, у третьому шлюбі стала графинею де Сагон. Придворна дама, фрейліна королеви Катерини Медічі.



64

його приятель пан де Тремоїль… — Герцог Клод де ла Тремоїль (1566–1604), французький воєначальник, що, як і багато інших аристократів, боровся проти протестантів, проте перейшов на бік Генріха IV.



65



Що вона його кохала, як Пенелопа Одіссея… — В давньогрецькому епосі розповідається про велику вірність Пенелопи — дружини героя й мандрівника Одіссея, що двадцять років чекала на свого чоловіка, хоча її кохання домагалося багато женихів.

66



Старий хоче укласти мир. — Мирна угода між Генріхом IV і Філіппом II була підписана у Вервені 2 травня 1598 р. За угодою Іспанія відмовилась від усіх своїх завоювань у Франції, крім Камбре.

67



Це трактат про євхаристію. — Йдеться про працю Філіппа дю Плессі-Морнея «Трактат про євхаристію». Євхаристія — причащання; згідно з християнським віровченням, віруючі прилучаються до Христа, споживаючи хліб та вино, які не просто символізують його тіло і кров, а нібито перетворюються в них.

68



Великий герцог Тосканський — Фердінанд Медічі (1549–1609).

69



Я стою за Барневелта. — Ян ван Олденбарневелт (1547–1619) з 1586 р. був пенсіонарієм провінції Голландії, по суті, її правителем від 1586-го до 1619 р. Лідер правлячої купецької верхівки, зазнав поразки у тривалій боротьбі з намісником Нідерландів Моріцом Оранським і був страчений (1619).

70



Бассомп'єр Франсуа де (1579–1648) — французький маршал, фаворит Генріха IV.

71



Сансі Ніколя д'Арле (1546–1629) — французький політичний і військовий діяч, відомий частими змінами віровизнання. Сучасники іронічно ставились до його конформізму, д'Обіньє висміяв його у памфлеті «Сповідь де Сансі».

72

Царице небесна, радуйся (латин.).



73

Автором стансів, які співає Сабле, деякі сучасники вважали Генріха IV.



74



Принц Нассауський, Моріц Оранський (1567–1625) — син Вільгельма Оранського і Луїзи де Коліньї. Був намісником Нідерландів з 1584-го по 1625 p., відомий своїми воєнними перемогами.

75



Мав на думці… великого герцога Тосканського та його небогу. — Йдеться про небогу Фердінанда Медічі, дочку його брата Франческо Медічі, Марію Медічі (1573–1642), майбутню дружину Генріха IV, королеву Франції, матір Людовіка XIII.

76



Маркюс Лескарбо (нар. бл. 1580 — пом. бл. 1630) — адвокат, мандрівник і літератор. Після подорожі (1604) до Нової Франції (сучасна Канада) написав книгу «Історія Нової Франції).

77



Де Френ П'єр Форже (1544–1610) — після оголошення Анрі Наваррського королем Франції був державним секретарем. Один з творців Нантського едикту (1598), за яким католицизм лишався панівною релігією Франції, однак і гугеноти одержували свободу віровизнання і богослужіння у більшості місцевостей країни, а також певні політичні права.

78



Святий Губертус — вважався покровителем мисливців.

79



Лa Рів'єр Рош Ле Байїф (?-1605) — лікар Габрієлі д'Естре.

80



Новий канцлер був її ставлеником. — Йдеться про Ніколя де Сіллері (1544–1624), маршала Франції, з 1589 р. радника паризького парламенту.

81



Будівництво нового мосту… — Йдеться про один з найкрасивіших мостів через Сену — Пон-Неф, який будувався з 1578-го по 1606 р. Зберігся до наших днів.

82



Брат Габрієлі…- Франсуа Аннібал, маркіз Кеврськвй, герцог д'Естре (1573–1670), французький маршал. За своє довге життя був військовим і дипломатом, займав високі посади при синові, а також при онукові Генріха IV — Людовіках XIII і XIV.

83



Герцог Савойський Карл-Еммануїл Великий (1562–1603) — в 1588 р. виступив претендентом на французький престол, конкуруючи зі своїм родичем Генріхом Наваррським.

84



Герцог де Монбазон Еркюль де Роган (?- 1654) — під час походів Генріха IV його намісник у Парижі.

85

З огляду на неминучу смерть (латин.).



86



Бельєвр Помпон де (1529–1607) — французьким державний діяч, що розпочав свою кар'єру ще при Карлові IX.

87



Крекі де Бланшфор де Канапль (1567–1638) — французький полководець і дипломат, став начальником французької гвардії у 1605 р.

Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка