Інститут біології та медицини



Дата конвертації10.01.2021
Розмір0.64 Mb.

Київський національний Університет імені Тараса Шевченка

ННЦ “Інститут біології та медицини”



Роботу виконав студент III курсу

Спеціальності Медицина

Хандріка Данило

Київ 2019



Графічні методи аналізу даних. Види діаграм, правила їх побудови.

Графічним відображенням називають наочне зображення статистичних показників за допомогою геометричних ліній і фігур або географічних картосхем.

Кожен графік повинен мати такі елементи:

графічний образ;

– поле;


– просторові та масштабні орієнтири;

– масштабну шкалу;

– експлікацію.

Графічний образ – це геометричні знаки, лінії, фігури, за допомогою яких зображують статистичні дані. Він повинен відповідати меті та бути чітким.

Поле графіка – це місце розташування графічних образів.

Просторові орієнтири – це системи координатних мереж. Часто використовують систему прямокутних координат.

Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал. При рівномірних масштабних шкалах відрізки пропорційні числам.

Масштабом графіка називається певна міра переведення кількісної величини в графічну.

Експлікація – це назва з коротким викладом змісту, часу та місця даних. На діаграмі також повинні бути підписи вздовж масштабних шкал, пояснення до певних елементів графіків.

 

Види графічних зображень

У статистиці виділяють наступні види графічних зображень:

1. Діаграми:

– лінійні;

– просторові (стовпчикові та внутрішньостовпчикові, секторні);

– об'ємні (куб, піраміда);

– фігурні (ліжко, чоловік, дерево і т.д.).

2. Картограми

3. Картодіаграми

Картограми та картодіаграми дають уявлення про територіальну поширеность явища в абсолютних або відносних величинах, які розташовані на географічних картах.

Лінійні діаграми використовують для наочного зображення частоти явища, що змінюється в часі та його динаміки, яка представлена у вигляді суцільної лінії, що символізує безперервність спостереження. Лінійна діаграма ілюструє значення ряду величин, нанесених у вигляді точок на систему координат і з'єднаних лініями, які можуть бути прямими, ламаними, кривими.

На осі абсцис Х відкладаються рівні за масштабом проміжки часу. На осі ординат Y наносять позначки відносних величин (статистичних даних). При побудові лінійної діаграми необхідно враховувати пропорцію між величиною осі абсцис Х та ординат Y.

Коли на одній діаграмі зображують кілька явищ, лінії наносяться різного кольору або з різним штрихом.

Окремим видом лінійної діаграми є радіальна діаграма. Вона будується в системі полярних координат і зображує графічну динаміку явища за замкнутий цикл часу (добу, тиждень, рік).

При побудові радіальної діаграми в якості осі абсцис Х використовується коло розділене на однакову кількість частин відповідно відрізкам часу того чи іншого циклу. Віссю ординат Y служить радіус кола або його продовження. Зазвичай за радіус кола прийнято брати середню величину явища аналізованого циклу часу. Кількість радіусів відповідає інтервалам часу досліджуваного циклу: 12 радіусів – при вивченні явища за рік, 7 радіусів – при вивченні явища за тиждень. На кожному радіусі робиться позначка, відповідно інтервалу часу.

Серед просторових діаграм найбільш поширеними є стовпчикові, внутрішньостовпчикові і секторні.



 

Стовпчикові діаграми застосовуються для ілюстрації однорідних, але не пов'язаних між собою інтенсивних показників.

При побудові стовпчикової діаграми необхідно накреслити систему прямокутних координат, визначити розмір кожного стовпця. Основи стовпців, які повинні бути однакового розміру, розміщені на осі абсцис, а верхня його частина буде відповідати величині показника, який нанесений у відповідному масштабі відповідно до осі ординат. Відстань між стовпчиками повинна бути однаковою, хоча іноді вони розташовуються один біля одного.

Структуру досліджуваного явища (захворюваності, смертності та інших) можна подати також у вигляді секторної діаграми.

Для побудови секторної діаграми радіусом довільної величини описують коло. На ньому відкладають в градусах частини кола, пропорційні відсотковому розподілу зображення даних, які визначаються за формулою:

Х = 360°: 100. а = 3,6°. а,

де Х – кількість градусів, а – число відсотків. Розташування відрізків кола з'єднуються лініями з центром, утворюючи сектори, розмір яких наочно демонструє структуру явищ.



Дякую за увагу!

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка