Інна Ковалинська
старший викладач, м. Київ
Проблеми впровадження компетентнісного підходу
Основна мета перебудови освіти сьогодні – формування особистісних якостей людини, які визначають її духовність, стиль мислення, рівень культури. Тільки виходячи з найважливішого питання – ставлення людини до людини – можна правильно розуміти зміст вимог до професійних характеристик фахівця. У структурі цих вимог поряд з технологічними та іншими знаннями, уміннями та навичками зі сфери предметної діяльності важливого значення набуває система філософських, етичних, психолого-педагогічних поглядів і переконань та їх практичне використання. Ми вважаємо, що в цьому сенсі вивчення дисциплін гуманітарного циклу набуває нового, самостійного значення, сприяючи розвитку духовності, інтелекту, загальної культури, мовної здатності та нового, гуманістичного світобачення і впливає таким чином на формування нового типу людини, спеціаліста-інтелектуала, інженера-гуманітарія. Саме гуманітарна освіта має можливість забезпечити здобуття й поглиблення загальноосвітньої, загальнокультурної і наукової підготовки, саме вона звернена безпосередньо до людини, її інтелектуальної та емоційної сфери, до усвідомлення свого життєвого призначення і місця у суспільстві.
Навчання у сучасному вищому технічному закладі в умовах Болонського процесу зумовлює надбання студентами певних умов і навичок (компетенцій). Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей (компетенцій) особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сутністю ключових компетенцій, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання й містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкової моделі особистості.
Дослідники виділяють певний набір основних компетенцій, необхідних для формування загальної компетентності, а саме: багатокультурна, інформаційна, соціальна, політична, комунікативна, загальнокультурна, пізнавально – інтелектуальна, трудова (підприємницька), побутова.
Сам термін «компетентність» або «компетенція» є суперечливим. Деякі дослідники надають перевагу терміну «компетентність» у значенні «певний набір навичок та вмінь», визначаючи, що під терміном «компетенція» розуміють коло повноважень будь-якої організації, установи чи особи. У межах своєї компетенції особа може бути компетентною або некомпетентною у певних питаннях, тобто мати / набути компетентність (компетентності) у певній сфері діяльності. В той же час, у розділі Державного стандарту, що стосується навчання іноземної мови, використовується термін «компетенція», а не «компетентність». На нашу думку, компетенція стосовно структури освіти у інтегрованому вигляді представляє освітні результати, які досягаються не лише засобами змісту освіти, але й соціальної взаємодії, як у міжособистісному, так і в інституційному культурному контексті. Компетенція – це інше поняття , ніж компетентність, це – соціально закріплений освітній результат. Він вміщує реальні вимоги до засвоєння студентами сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлень, якостей особистості, що діє в соціумі. Таким чином, компетентність реалізує себе у набутті особистістю конкретних компетенцій.
Поділіться з Вашими друзьями: |