Інформація щодо історії закладу та сервісу Привіт, Тебе вітає ресторан Кавальєр Ресторан відкрили у 2014році 1 березня в нашому готелі на даний момент є 30 номерів: Наш готель відноситься до категорії Бутік готелів



Сторінка1/10
Дата конвертації20.04.2020
Розмір1.19 Mb.
ТипІнформація
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Частина 1. Ввідна інформація щодо історії закладу та сервісу
Привіт, Тебе вітає ресторан Кавальєр)

Ресторан відкрили у 2014році 1 березня

В нашому готелі на даний момент є 30 номерів:

Наш готель відноситься до категорії Бутік готелів

Зал ресторану – трансформер, який можна перетворити на конференц зал.
Умовно ресторан розділений на кілька зон:


  • Світлий зал(Конференц зал, який можна об’єднати з темним залом , прибравши рухому стіну(дорм), зазвичай тут проходять сніданки)

  • Темний зал(Зал в якому знаходиться чіфтейбл та бар)

  • «Акваріуми»(три кабінки з диванами відділені скляною перегородкою,тут можна використовувати системи IQOS)

  • Ротонда( Зал сферичної форми з панорамними вікнами)

Людям, яким доводиться багато подорожувати і жити в готелях, рано чи пізно набридає одноманітний інтер'єр типових готельних номерів. Створюється враження, що їх штампують під копірку, з-за чого шарм і затишок стираються. Набагато приємніше розташовуватися в комфортабельних апартаментах готелів-бутиків. Подібні заклади є втіленням креативу, розкоші і ексклюзивності. Вони мають власний стиль і завжди унікальні.


Перший бутік-готель був відкритий ще в першій декаді 80-х років в Лондоні. Власником культового місця стала дизайнер, яка вирішила перетворити застарілу будівлю і зробити з нього готель для поціновувачів мистецтва. Заклад знайшло таку популярність, що його аналоги почали відкриватися по всьому світу.

Індивідуальний стиль, ексклюзивність і відмінний сервіс - ключові переваги бутик-готелів. Нерідко їх відкривають в будівлях колишніх фабрик, музеїв, цехів, в авіаційних ангарах, на суднах. Це дозволяє створити креативний образ. Постояльцям пропонується пожити в добре обладнаних номерах, оформлених у відповідності зі стилістикою всього готелю.


Серед монархів, які відвідували Львів протягом його історії однією з найяскравіших є постать Франца-Йосифа І. Для мешканців монархії Габсбургів, особистість цього правителя стала більш ніж культовою і ще за його життя виявилась оповитою ледь не фанатичним захопленням та повагою. Саме тому, його третій візит до Львова, у вересні 1880-го, став для міста непересічною подією.

Вперше місто вітало імператора 16 жовтня 1851 року на площі Фердінанда (тепер Міцкевича), де спорудили Тріумфальну арку. Кілька років після того, у червні 1855-го, цісар знову відвідав Львів. Монарх піднявся нижньою терасою Високого Замку, звідки оглянув панораму міста. Ще 1851 року замкову гору перейменували на гору Франца-Фосифа.



Кайзервальд — це переважно горбиста місцевість, всіяна багатьма ярами, видолинками, а також густим лісом. Разом із Лисою горою та Високим Замком, від якого він відділений лише Опришківською дорогою, Кайзервальд створює досить довгий заліснений хребет (у межах Львівського плато), висота якого місцями перевищує 400 м над рівнем моря.

Нині Кайзервальд поділений між парком «Знесіння» та музеєм народної культури та побуту імені Климентія Шептицького.

У давні часи ця місцевість, яка тоді включала в себе маєток і ліс Алембеківська Пасіка, мала назву (з XVIII століття) Лоншанівка. Обидві назви походять від прізвищ власників: Алембеків та Лонгшамп де Бер'є.

Назва «Кайзервальд» (нім. Kaiserwald) дослівно з німецької перекладається як «кайзерівський (цісарський) ліс». Причина її виникнення проста — цісар Австрійської імперії Франц Йозеф І оглядав лісисту місцину, і вона йому дуже сподобалась. Під час свого наступного візиту до Львова цісар знову відвідав Кайзервальд, який з того часу і отримав свою назву. На честь цього візиту у лісі навіть було встановлено скульптуру.

До XVIII Кайзервальд був власністю заможної львівської родини Алембеків. Потім його викупила багата львівська родина Лонгшамп де Бер'є (Longchamps de Bérier). Будучи у Львові, цісар Австрійської імперії Франц Йозеф І гостював у Лонгшампів і відвідував Кайзервальд.



З 1908 по 1914 роки на Кайзервальді діяв перший в Україні лунапарк з багатьма атракціонами та літніми ресторанами.

На початку 1960-х років у львівської влади виникла ідея перетворити Кайзервальд у ландшафтний парк. Тут запланували створити відпочинкові зони, співоче поле, музей народної архітектури, лижний трамплін і трасу для бобслею. Також хотіли встановити величний і монументальний пам'ятник Тарасові Шевченку. У 1966 році в рамках цього проекту був відкритий Музей народної архітектури і побуту, який 2016 року отримав ім'я блаженного Климентія Шептицького. На цьому реалізація проекту зупинилася.


Дерев'яна церква
Вірогідно на місці давнього святилища на Знесінні за Високим замком була закладена церква, від якої отримало назву поселення. Найстарішу відому будівлю храму звели 1602 року і вона згоріла в час облог Львова. Із найдавніших документів, що стосуються церкви, наразі відомі лише два документи з 1687 і 1758 років,, вірніше підтвердження її привілеїв і призначення нових священиків. Відбудована дерев'яна церква простояла до 1901 року, коли на її місці звели сьогоднішній мурований храм.

Інтер'єр церкви був розписаний сюжетами зі Старого та Нового Заповіту. За іконостасом знаходилась ікона «Розп'яття з ктиторами» від 1701 року. Біля вівтаря розміщувались також ікони історичного змісту. До нашого часу збереглись фрагменти високомистецької ікони «Вознесіння Господнє» від 1652 року, що знаходилась перед іконостасом. Церква посідала дзвін, датований 1557 роком, що походив з іншого, давнішого храму. Тут зберігалось рукописне Євангеліє 1603 року писане священиком Захарією зі Знесіння.




Сучасний храм

Відомо про плани 1888 року про будівництво нового храму за проектом Василя Нагірного. З невідомих причин цього не відбулось. Новий проект виконано Владиславом Галицьким і реалізовано протягом 18971901 років. Стару церкву було зруйновано не відразу. Її поступово оббудовували новими стінами і розібрали після завершення будівництва. 1922 року над входом до церковного двора збудовано стрільчасту неоготичну арку, а пізніше у 1924 році — стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів.



Спеціалізація нашого ресторану – приготування стейків з мармурового мяса на аргентинському грилі.

На території також розміщено:

Басейн (9х20х1,4м) з підігрівом

Джакузі


Літній майданчик з відкритою кухнею та кальянами

Головна резиденція Святого Миколая

Міні-зоопарк

Гриль-зони для відпочинку з особливою атмосферою(де гості самі можуть посмажити м’ясо)

Тенісний корт з покриттям Hard

Спортивний майданчик

Винний кювет Винаріум

Вінчальна тераса

Паркінг

Дитячий майданчик



Масштабні реконструкції замків

Оглядовий майданчик

Ближче до сервісу….
Найпоширенішими є такі види сервісу:

- французький;

- англійський;

- американський;

- російський.

В усіх видах сервісу обслуговування здійснюють офіціанти й усі види сервісу вимагають від офіціантів певних якостей: фізичної витривалості, організованості, чіткості в роботі, доброї пам'яті та швидкої реакції. Це досягається доброю професійною підготовкою та наполегливою працею над собою.


Французький сервіс
Цей вид сервісу звичний для ресторанів високої кухні, де він підкреслює елегантність обслуговування. Французький сервіс вважається найбільш вражаючим і найдорожчим у світі. При цьому способі подавання страви на стіл не ставлять. Великий таріль з розкладеною на ньому їжею демонструють гостям, враховуючи, що візуальне сприйняття людиною красиво сервірованої їжі збуджує апетит. Підходячи з лівого боку, офіціант порціонує страву, перекладаючи її з тареля в тарілки гостей роздатковим приладдям (столові ложка та виделка). Розкладаючи страви, офіціант не повинен торкатися тарелем тарілки гостя. Якщо м'ясо або риба на одному тарелі, гарнір подається на іншому та окремо до них соус, кожну страву може подавати окремий офіціант. Залучення двох або трьох офіціантів значно прискорює подавання страв і забезпечує високу культуру обслуговування. Особливо це важливо під час обслуговування прийомів, де на обслуговування відведено обмежений час. Існує й такий варіант французького сервісу, за якого офіціант пропонує перекласти страву з тареля роздатковим приладдям гостеві. При подаванні страв цим способом кухня відпускає страви тільки в багатопорційному посуді (тарелях, салатницях тощо).
Французький сервіс забезпечує ціла бригада обслуговуючого персоналу, до складу якої повинні входити:

1) менеджер ресторану - метрдотель (фр. maitre d'hotel);

2) старший офіціант (фр. chef de rang), відповідальний приблизно за чотири столики. Він зустрічає гостей, пояснює меню і приймає замовлення, слідкує за оперативністю обслуговування й особисто розкладає їжу по тарілках гостей, нарізає м'ясо тощо;

3) помічник старшого офіціанта (demi chef de rang ) - приймає замовлення на напої, подає страви;

4) офіціант, який подає воду (de rang). Він також передає замовлення на кухню, привозить з кухні візок з їжею, прибирає зі столу;

5) офіціант по винах - сомелье (sommelier).

Французький вид сервісу може бути застосований при обслуговуванні як окремих столиків, так і бенкетних столів.

Перевагами французького сервісу є постійний контакт із гостями та надання гостеві можливості визначити бажаний обсяг їжі самостійно.

Недоліком французького сервісу є висока трудомісткість.

Англійський сервіс (обслуговування з приставного столика)

При цьому методі офіціант накладає їжу на тарілку гостя на приставному столику, потім подає її з правого боку. Якщо потрібна добавка, офіціант використовує чисту тарілку. При цьому міняється також столове приладдя. Закусочні тарілки за цього способу обслуговування при сервіруванні попередньо не ставляться. Цей вид сервісу є трудомістким, тому рекомендується тільки для обслуговування окремих столиків.

Продукти накладаються на сервіровочний таріль, який ставиться на столик з коліщатами. Столик підвозиться до столу, за яким сидить гість. Гість сам вибирає порцію й офіціант починає оформляти страву в нього на очах. Цей спосіб подавання передбачає порціонування, доготування та приготування страв і коктейлів на очах гостя. Холодні закуски офіціант порціонує в закусочні тарілки гостей, перші страви розливає з супниці в глибокі тарілки, другі страви порціонує та гарнірує в столові плиткі тарілки, торти розрізає на порції і подає кожному гостеві на десертній тарілці. Всі страви кухня відпускає в багатопорційному посуді, прикрасивши їх. Офіціант, перш ніж приступити до порціонування, повинен показати приготовану страву гостям.

Отже, офіціанти, які подають страви таким способом, повинні володіти навичками кухаря. При поданні складних страв для порціонування та доготування страви в зал виходить кухар у парадному костюмі, а в особливих випадках при поданні дорогих і вишуканих страв у зал виходить шеф-кухар.

Часом на приставні столики виставляють марміти, спиртівки та інші нагрівальні прилади, на яких готують або доготовляють страви на очах у гостя. Це створює атмосферу затишку та домашньої гостинності, збуджує апетит та надає застіллю урочистості та святковості. Промисловість виготовляє спеціальне обладнання, яке дає змогу удосконалити та покращити подавання страв англійським способом у ресторанах. Це візок-марміт з електропідігрівом для зберігання перших, других страв, гарнірів і соусів;

вітрина-холодильник для подавання солодких страв, кондитерських виробів і холодних закусок; пересувний візок-електроплитка для смаження тощо. Використання цього обладнання прискорює обслуговування, прикрашає подання страв, підвищує культуру обслуговування.

Перевагами англійського сервісу є ідеальний контакт із гостями та свобода рухів поведінки обслуговуючого персоналу.

Недоліком англійського обслуговування є великі витрати часу.



Американський сервіс

Їжа готується і розкладається по тарілках безпосередньо на кухні. Офіціанти розносять і розставляють тарілки гостям. Цей вид набув популярності завдяки простоті й оперативності.

Перевагами американського сервісу є низька трудомісткість і невелика кількість персоналу.

Недоліками американського обслуговування є слабкий контакт із гостем та наперед визначений обсяг порцій.



Німецький сервіс
Їжа розкладається на великий таріль і ставиться на стіл на доступній від гостя відстані, щоб він міг обслужити себе сам.

Перевагами німецького сервісу є те, що гість сам визначає бажаний обсяг їжі, бере добавку, а також низька трудомісткість.

Недоліком німецького сервісу є використання великої кількості посуду, оскільки всі страви повинні сервіруватися окремо.
Російський сервіс. 
Їжа приноситься на сервіровочному тарелі. Офіціант на очах у гостей розділяє її на порції, потім гості самі перекладають ці порції в тарілки. За повсякденного обслуговування страви подають у тарілці кожному гостеві. Для бенкетних столів страви гарнірують у багатопорційних тарелях та іншому посуді. До кожного тареля кладеться роздаткове приладдя (столові ложка та виделка) або столова ложка до салатів і гості за столом самі собі накладають страви у свої тарілки.

Перевагою російського сервісу є те, що гість сам визначає бажаний обсяг їжі. Недоліками російського сервісу є висока трудомісткість і те, що при перекладанні їжі недосвідченими гостями псується зовнішній вигляд страви.



Як подавати страви

Добре підготовлений і у деталях продуманий прийом може бути затьмарений некваліфікованим обслуговуванням. Ви без підказок повинні знати, коли, що і як подати, що й коли забрати, з кого починати подання страв і ким закінчувати, як поводитися, коли проголошують тости.


Підчас оголошення тосту призупиняємо розлив напоїв і подачу страв.


Напої

Під час урочистого прийому (обід, вечеря тощо) за столом подають 3—4 види різних вин, до кожної страви — своє. При влаштуванні прийомів потрібно знати і дотримуватися таких правил:

— келихи не наповнюють доверху, а лише до половини або не доливають на два сантиметра до верхнього краю;

— вино ніколи не пропонують до апельсинів та інших цитрусових, до солоного або копченого м’яса чи риби, суто овочевих страв, яєць і шоколаду;

—вино повинно бути потрібної температури:

— шампанське і шипуче вино — 5—6 °С;

—біле вино — 9-12 °С, червоне — 16—18 °С;

Щоб смак червоного вина був кращим, воно повинно постояти при кімнатній температурі та не менше години без корка, нагрівають його поступово, щоб не зашкодити смаку й аромату.

До темного м’яса і м’яса дичини підходить червоне вино, до білого м’яса, риби і птиці — біле. Біле вино можна подавати також до закусок, легкої їжі з м’яса і риби, сиру, раків.

Курятину чи варену телятину подають з білим або рожевим вином, інші м’ясні страви, а також сир і приготовані з нього блюда, — з червоним, гострі сорти сиру — з червоним портвейном.

Напівсухі червоні вина подають до страв із дичини, баранини, телятини. До біфштексу і свинини смакує кріплене червоне, а до закусок (рибних, м’ясних, салатів) — сухе біле і рожеве вино.

До супу алкогольні напої переважно не подають — тільки мінеральну воду, хоча в деяких країнах до рибного бульйону пропонують сухе вино, а до грибного супу — суху мадеру.

Десертне вино (напівсухе, солодке, лікер і шампанське) подають до десерту. До вершкового підходить солодка мадера або портвейн. З десертом із ягід добре поєднується солодке біле вино, портвейн, ягідний або фруктовий лікер, кріплене плодово-ягідне вино.

Горілку й віскі подають до жирних, солоних, пряних страв, пиво — до солоної риби, гострого сиру й різних м’ясних страв. У разі шведського столу пиво і мінеральну воду пропонують до холодних закусок. Коньяк подають до кави.

Усі алкогольні напої прийнято подавати в фабричному посуді, крім домашніх вин, які подають у графинах. Горілку теж можна подавати в скляному або кришталевому графині. Вино подають на стіл у пляшці з етикеткою, в графині або закритому жбані для вина, шампанське — у спеціальному відерці з льодом(кулері). Відкривають його, не виймаючи з відерця. Кінцем серветки накривають корок і притримують його великим пальцем лівої руки. Правою рукою звільняють корок від дротяного кріплення, а лівою, захищеною серветкою, повільно його вивертають. Перед останнім поворотом корок потрібно трохи відхилити вбік. Пляшку при цьому тримають нахиленою, щоб із неї міг вийти вуглекислий газ.

Наливаючи в чарку, пляшку тримають рукою на рівні етикетки так, щоб вказівний палець був на шийці. Наливають вино повільно, щоб не здійнявся можливий осад, а шийка пляшки не спиралася на край келиха. Наповнивши чарку, пляшку піднімають, трохи повертаючи, щоб вино не капнуло на стіл або скатертину.

Напої наливають через праве плече людини, що сидить. Якщо до наступного гостя неможливо підійти з правого боку, йому наливають лівою рукою, а його сусіду — правою. Із повної пляшки господар спочатку наливає трохи вина в свою чарку. Цей звичай бере початок з тих часів, коли замість пробки використовували рослинну олію. Той, хто пригощав, після видалення шару олії наповнював спершу свою чарку, потім — гостей. Це було яскравим підтвердженням того, що продукт якісний і господар не має наміру комусь нашкодити. У наш час таким чином підтверджується запобігання потраплянню шматочків корка в чарки гостей.

Порядок наливання напоїв:

Діти обслуговуються позачергово

Відкривши пляшку наливаєте +-25 мл напою гостеві який замовляв напій, коли він скуштував напій і підтвердив що все гаразд починаєте розлив- спершу старші жінки, жінки, старші чоловіки, чоловіки, гостеві який замовляв напій наливаємо в останню чергу


Вином і горілкою наповнюють чарки тоді, коли вони стоять на столі. Лише вузький високий келих для шампанського беруть у руки. Келих тримають за ніжку великим, вказівним і середнім пальцями, а безіменний і мізинець торкаються основи келиха.

Чарку гостя, який вийшов на деякий час із-за столу, не наповнюють.



Вино́ (від лат. vinum) — напій отриманий шляхом повного або часткового алкогольного бродіння попередньо роздавленого чи ні, свіжого винограду або виноградного сусла. Кількість алкоголю внаслідок бродіння має складати не менше 8,5 % об. Беручи до уваги клімат, тип ґрунту, сорт винограду, особливості виробництва вина, мінімальна кількість алкоголю внаслідок бродіння може бути 7 % об., згідно до законодавства відповідного регіону, де воно виготовляється [1].

Фермента́ція (також зброджування) — це анаеробний метаболічний розпад молекул (наприклад, цукрози або глюкози) за допомогою мікроорганізмів з отриманням таких продуктів як етанолвуглекислий газмолочна кислотаоцтова кислотаетилен тощо. Бродіння часто використовується для приготування або збереження продуктів харчування. Частіше, кажучи про бродіння, мають на увазі перетворення цукру на спирт за допомогою дріжджів, але, наприклад, при виробництві йогуртів використовується бродіння за допомогою бактерій.

У країнах виноробної культури вина мають загальну класифікацію, що, як правило, зазначається на етикетці пляшки:

виробник, або фірма-розливач

винарня, виноробне господарство, хутір: напр.: Château d’Yquem, Castello del Poggio

або фірма-виробник: напр.: Sandeman, Shabo, Масандра



сорт основного винограду

(Сепаж) наприклад: мерлокаберне совіньйоншардоне тощо. Для отримання назви за основним сортом у складі вина повинно бути не менше 85% цього сорту винограду.


Або купаж, кюв'є (cuvée) — суміш різних сортів.

колір


біле винорожеве виночервоне вино[12].

рік збору врожаю винограду

(або мілезім)

смак або вміст залишкового цукру

(у відсотках), а також додаткова назва: сухе винонапівсухенапівсолодке, солодке (десертне вино)

вміст алкоголю

(у відсотках), а також додаткова назва: наприклад — кріплене вино (лікер, портвейн, тощо).

рівень якості


наприклад, AOC, DOС, DOCG

топографічні дані

(теруар — в залежності від рівня якості вина(Контроль за походженням)

країна: Франція («французьке вино»), Італія («італійське вино»), ..

виноробний район, регіон: БордоРіохаМадейра, …

конкретна місцевість (теруар), напр.: Червоний каміньКайзерштульКіндзмараулі тощо.

сорт вина

індивідуальний сорт вина певної технології, що має власну назву. Напр.: Золотий берег, Бича кров (угор. Egri Bikavér)

технологія виготовлення

ігристі винашампанське — вина з додатком діоксиду вуглецю

вина, що витримані в дубових бочках. Напр. Barrique Vin.



ароматизовані вина — вина з великою часткою (15-18%) ароматичних додатків

предікати

предікати збору винограду (винтаж): молоде вино, лозове вино, пізній збір, льодове вино

предікати класу (в різних країнах відрізняються): вибране, марочне, селективне, кабінетт

міжнародний реєстраційний номер



шкідливі речовини
наявність або відсутність додаткових або шкідливих речовин: біологічне вино, екологічне вино (вино, що не містить додатків, в першу чергу, сульфітівфунгіцидів, консервантів).
Найкраща температура споживання (на зворотній стороні пляшки)

рекомендовані харчові страви, які найкраще пасують до цього сорту вина (на зворотній стороні пляшки),медалі та інші призи вина


У Європі вина завжди мають контроль за походженням. Вина вищої категорії мають відповідати цілій низці конкретних параметрів, таким як, наприклад, певна місцевість виробництва, набір сортів винограду, мінімальна міцність, спосіб обробки й підрізання лози, час збору винограду. Всі вина, які претендують на цю кваліфікацію, піддаються аналітичним дослідженням і дегустації. Якщо експертна дегустація дає позитивний висновок, вина отримують спеціальний сертифікат і лише потім право називатися контрольованими за походженням. Основна вимога до вин цієї категорії — зазначення географічного місця зростання винограду для їхнього виробництва. Такі країни-виробники, як ІспаніяГреція та Італія, використовуються класифікацію одночасно за регіоном походження та якістю вина

Сертифікат AOC на продуктах сільського господарства

Апелласьон (фр. Appellation d'origine contrôlée (AOC)) - сертифікат, що видається підрозділом Міністерства сільського господарства Франції (а також Швейцарії) і гарантує, що даний продукт виготовлений на строго певній території з дотриманням строго певних правил. Національний інститут за походженням і якістю товарів дає наступне визначення: АОС позначає край, регіон або місцевість, який вказує на походження товару і визначає його якість або характеристики, що склалися під впливом цієї місцевості, що включає природний і людський чинники [1].

Значною мірою у гармонії з системами інших членів ЄС, Італійська класифікація вин складається з чотирьох щабелів (у порядку зниження якості і ціни):

Denominazione di Origine Controllata e Garantita (DOCG) – найвища категорія якості італійського вина. Окрім вимог наступної за якістю категорії DOC, DOCG також вимагає аби вино було розлито у пляшки в регіоні його виготовлення і аби воно пройшло процедуру дегустації у Міністерстві Сільського Господарства, про що свідчить номерна марка на кожній пляшці.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка