Іхс: (Ішемічна хвороба серця). Діагностика та лікування в умовах поліклініки та амбулаторії лікаря загальної практики-сімейної медицини. Диспансеризація хворих на інфаркт міокарда. Лте. Профілактика атеросклерозу та ішемічної хвороби серця



Сторінка5/6
Дата конвертації12.09.2020
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6

Додаткові дослідження:
• ЧАТЧ (при лікуванні нефракціонованим гепарином);
• коагулограма;
• рентгенографія ОГК.

Лікувальна програма
Перелік та обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту:
• аспірин;
• тієнопіридинові похідні;
• нефракціонований гепарин (в/в крапельно протягом мінімум 1 доби з подальшим підшкірним введенням) і низькомолекулярні гепарини п/ш усім хворим (тривалість терапії – 2-5 діб, у разі збереження ознак ішемії – довше);
• β-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності;
• нітрати за наявності стенокардії та/або ознак ішемії міокарда (як альтернативу можна використовувати сидноніміни);
• блокатори кальцієвих каналів – дилтіазем і верапаміл – у хворих, які мають протипоказання до β-адреноблокаторів або варіантну стенокардію за відсутності систолічної СН. Дигідропіридини ретардної дії можна використовувати з метою антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів лише разом із β-блокаторами (дигідропіридинові похідні короткої дії протипоказані).
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:
• для знеболення, при недостатньому ефекті нітратів і β-адреноблокаторів – ненаркотичні й наркотичні анальгетики;
• статини при загальному холестерині крові >5 ммоль/л;
• при підвищенні АТ – антигіпертензивна терапія, передусім інгібітори АПФ;
• у разі рецидивуючої ішемії міокарда – хірургічна реваскуляризація міокарда. Показання та вибір методу реваскуляризації (ЧКВ, АКШ) визначаються характером ураження коронарних артерій за даними КВГ.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування
Зникнення чи стабілізація стенокардії та гемодинаміки.
Тривалість лікування
Обов'язкове стаціонарне лікування протягом 10-14 днів. Подовження термінів лікування можливе за наявності ускладнень, рефракторної НС, СН, важких аритмій і блокад.
Критерії якості лікування
Відсутність клінічних і ЕКГ-ознак ішемії міокарда, ознак високого ризику за даними навантажувальних тестів (ішемічна депресія сегмента ST≥2 мм, толерантність до фізичного навантаження менше 5 МЕТ чи 75 Вт, зниження систолічного АТ під час навантаження).

Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі побічні дії препаратів згідно з їх фармакологічними властивостями. Проведення адекватної антитромботичної терапії може спровокувати кровотечі.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Хворі повинні перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання протягом усього життя. Обов'язкове обстеження раз на рік, за необхідності – частіше.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Хворі повинні отримувати дієту з обмеженням солі (до 6 г на добу), тваринних жирів і продуктів, що містять холестерин. Рекомендується дієта, збагачена ω3-поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації
Рекомендовані тимчасові обмежені дозовані фізичні навантаження під контролем фахівців із лікувальної фізкультури (ЛФК). Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання. Показана реабілітація в амбулаторних умовах або приміських спеціалізованих санаторіях (за відсутності протипоказань).

Протокол надання медичної допомоги хворим із гострим коронарним синдромом із елевацією сегмента ST (інфарктом міокарда з зубцем Q)

Ознаки та критерії діагностики захворювання
ГКС зі стійкою елевацією сегмена ST у більшості випадків передує ГІМ із зубцем Q. ГІМ – це некроз будь-якої маси міокарда внаслідок гострої тривалої ішемії.
Клінічні діагностичні критерії:
• затяжний (понад 20 хв) ангінозний біль у спокої;
• наявність типових змін ЕКГ (елевація ST із характерною динамікою, поява патологічного зубця Q);
• поява біохімічних маркерів некрозу міокарда (критерії, що є верифікуючими в суперечливих випадках).

Умови, в яких має надаватися медична допомога
Хворі з ГКС повинні обов'язково терміново госпіталізуватись у спеціалізоване інфарктне (кардіологічне) відділення стаціонару, бажано у БРІТ. Після стабілізації стану хворі виписуються на амбулаторне лікування.

Діагностична програма
Обов'язкові дослідження:
• збір скарг та анамнезу;
• клінічний огляд;
• вимірювання АТ;
• ЕКГ у 12 відведеннях у динаміці;
• лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, КФК у динаміці 3 рази, бажано МВ-КФК чи тропонін Т або І в разі необхідності в динаміці 2 рази, АЛТ, АСТ, калій, натрій, білірубін, креатинін, загальний холестерин, тригліцериди, глюкоза крові);
• ЕхоКГ;
• навантажувальний тест (ВЕМ або тредміл) за умови стабілізації стану та відсутності протипоказань;
• коронаровентрикулографія за давності ГКС до 12 годин і можливості виконання процедури протягом 90 хв після першого контакту з лікарем.
Додаткові дослідження:
• ЧАТЧ (при лікуванні нефракціонованим гепарином);
• коагулограма;
• рентгенографія ОГК;
• вимірювання та моніторинг центрального венозного тиску (ЦВТ) у динаміці.

Лікувальна програма
Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту:
• тромболітична терапія з використанням стрептокінази, ретеплази, альтеплази або тенектеплази (TNK-tPA) проводиться за відсутності протипоказань і можливості проведення протягом 12 годин від початку ангінозного нападу;
• первинні коронарні втручання у разі давності клініки ГКС до 12 годин, а при збереженні або відновленні ішемії у пізніші терміни є методом вибору в лікуванні інфаркту міокарда, ускладненого кардіогенним шоком, у разі наявності протипоказань до тромболітичної терапії та за можливості виконання процедури протягом 90 хв від першого контакту з лікарем. Показання та вибір методу реваскуляризації (ЧКВ, АКШ) визначаються характером ураження коронарних артерій за даними КВГ та можливістю клініки;
• аспірин;
• нефракціонований гепарин (в/в крапельно протягом мінімум 1 доби з подальшим п/ш введенням) і низькомолекулярні гепарини п/ш усім хворим. Тривалість терапії – 2-5 діб, у разі збереження ознак ішемії – довше;
• β-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності. За наявності СН та/чи систолічної дисфункції ЛШ (ФВ<45%) – метопролол, карведилол;
• блокатори кальцієвих каналів – дилтіазем і верапаміл – у хворих, які мають протипоказання до β-адреноблокаторів або варіантну стенокардію за відсутності систолічної СН. Дигідропіридини ретардної дії можна використовувати з метою антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів лише разом із β-блокаторами (дигідропіридинові похідні короткої дії протипоказані);
• нітрати за наявності стенокардії та/або ознак ішемії міокарда (як альтернативу можна використовувати сидноніміни);
• інгібітори АПФ, у разі непереносимості – блокатори АТ1-рецепторів А ІІ;
• статини показані всім хворим із загальним холестерином крові >5 ммоль/л. Доза визначається індивідуально. Одночасно для оцінки переносимості контролюють уміст у крові АЛТ, АСТ і КФК.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:
• тієнопіридинові антитромбоцитарні препарати показані всім хворим, які не переносять аспірин, а також безпосередньо перед перкутанним коронарним втручанням (ПКВ) і після нього;
• для знеболення, при недостатньому ефекті нітратів і β-адреноблокаторів – ненаркотичні й наркотичні анальгетики;
• у разі підвищення АТ – антигіпертензивна терапія, передусім інгібітори АПФ.
Лікування основних ускладнень:
• гостра лівошлуночкова недостатність (класифікація за T. Killip-J. Kimball, 1969):
– початкова та помірно виражена (Killip ІІ): фуросемід, нітрати (внутрішньовенно або перорально);
– важка (Killip ІІІ): фуросемід (внутрішньовенно), нітрати (внутрішньовенно), допамін (при гіпоперфузії нирок), добутамін (при підвищеному тиску в малому колі кровообігу), ШВЛ;
– у разі розвитку альвеолярного набряку легень – піногасники, морфін, кровопускання;
• кардіогенний шок:
– рефлекторний – ненаркотичні та наркотичні анальгетики, симпатоміметики;
– аритмічний: ЕІТ або електрокардіостимуляція;
– істинний: допамін, добутамін, повна реваскуляризація міокарда (ЧКВ, АКШ), внутрішньоаортальна балонна контрпульсація (якщо можливо);
• важкі шлуночкові порушення ритму: лідокаїн, мекситил, β-адреноблокатори, аміодарон (за необхідності подальшої профілактики);
• АВ-блокади: профілактичне встановлення ендокардіального електрода в правий шлуночок (АВ-блокада 2 ступеня Мобітц І при задньому ІМ, АВ-блокада 2 ступеня Мобітц ІІ, АВ-блокада 3 ступеня), при порушенні гемодинаміки – електрокардіостимуляція.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування
Стабілізація стану. Відсутність ускладнень.
Тривалість лікування
Обов'язкове стаціонарне лікування протягом 14-17 днів. Подовження термінів лікування можливо за наявності ускладнень, насамперед СН, післяінфарктної стенокардії, важких порушень ритму й АВ-блокад.
Критерії якості лікування
Відсутність клінічних і ЕКГ-ознак ішемії міокарда; ознак високого ризику за даними навантажувальних тестів (ішемічна депресія сегмента ST≥2 мм, толерантність до фізичного навантаження менше 5 МЕТ чи 75 Вт, зниження систолічного АТ під час навантаження); уповільнення прогресування СН, рецидивування потенційно фатальних аритмій АВ-бл високого ступеня.
Можливі побічні дії та ускладнення
Можливі побічні дії препаратів згідно з їх фармакологічними властивостями. Проведення адекватної тромболітичної та антитромботичної терапії може спровокувати кровотечі.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Хворі повинні перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання протягом усього життя. Обов'язкове обстеження раз на рік, за необхідності – частіше.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Хворі повинні отримувати дієту із обмеженням солі (до 6 г на добу), тваринних жирів і продуктів, що містять холестерин. Рекомендується дієта, збагачена ω3-поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації І.Р. Мисула - МЕДИЧНА ТА СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ 2005 р., 402 с.
Рекомендовані тимчасові обмежені дозовані фізичні навантаження під контролем фахівців із ЛФК. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання. Показана реабілітація в амбулаторних умовах або приміських спеціалізованих санаторіях (за відсутності протипоказань).

    Затверджено     Наказ Міністерства охорони     здоров'я України      N 54 від  14.02.2002

2. Клінічна класифікація ішемічної хвороби серця

2.1 Раптова коронарна смерть

2.1.1 Раптова    клінічна   коронарна   смерть   з   успішноюреанімацією.

2.1.2 Раптова  коронарна  смерть (летальний випадок).  У разі розвитку на  тлі  гострої  коронарної  недостатності  (I24.8)  або гострого інфаркту міокарда шифрується як I21-I22

2.2 Стенокардія     (Відповідає за МКХ 10 - I20)

2.2.1 Стабільна    стенокардія    напруги   (із   зазначенням функціональних  класів,  для  III  і  IV  ФК  можливе   приєднання стенокардії малих напруг, яка клінічно проявляється як стенокардія спокою - I20.8).

2.2.2 Стабільна   стенокардія   напруги   при   ангіографічно інтактних судинах (коронарний синдром Х)-

2.2.3 Вазоспастична  стенокардія  (ангіоспатична,  спонтанна, варіантна, Принцметала) - I20.1

2.3 Нестабільна стенокардія     (Відповідає за МКХ 10 - I20.0)

2.3.1. Стенокардія,  яка виникла вперше (виникнення вперше  у житті приступів стенокардії з транзиторними змінами ЕКГ спокою).

2.3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою  або нічних  приступів  у  хворого  із  стенокардією напруги,  зміна ФК стенокардії,  прогресуюче  зниження  толерантності  до   фізичного навантаження, транзиторні зміни на ЕКГ спокою).

2.3.3. Рання післяінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).

2.4 Гострий інфаркт міокарда

     Діагноз виставляють  із  зазначенням  дати  виникнення (до 28 діб),   локалізації    (передня    стінка,    передньоверхівковий, передньобоковий,        передньосептальний,        діафрагмальний, нижньобоковий,  нижньозадній,  нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний,      верхньобоковий,     боковий,     задній, задньобазальний,  задньобоковий,   задньосептальний,   септальний, правого  шлуночку),  рецидивуючий  (від  3 до 28 діб),  первинний, повторний (вказувати розміри і локалізацію  не  обов'язково,  якщо виникають труднощі в ЕКГ діагностиці).      (Відповідає за МКХ 10 - I21)

2.4.1 Гострий  інфаркт  міокарда  з  наявністю  патологічного зубця Q (трансмуральний, великовогнищевий)

2.4.2 Гострий  інфаркт  міокарда  без  патологічного  зубця Q (дрібновогнищевий) - I21.4

     2.4.3 Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда - I21.4

     2.4.4 Гострий інфаркт міокарда (невизначений) - I21.9

     2.4.5 Рецидивуючий інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб) - I22

     2.4.6 Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб) - I22

     2.4.7 Гостра  коронарна  недостатність.  Діагноз  проміжний - елевація або депресія сегмента ST,  відображає ішемію до  розвитку чинників некрозу міокарда або раптової коронарної смерті - I24.8

      Деякі ускладнення  гострого  інфаркту  міокарда указуються за часом їх виникнення (Відповідає МКХ 10 - I23):

     - гостра серцева недостатність (класи по Killip I-IV) - I50.1

     - порушення серцевого ритму та провідності - I44,  I45,  I46,I47, I48, I49

     - розрив серця  зовнішній  (з  гемоперикардом  -  I23.0,  без гемоперикарду   -  I23.3)  і  внутрішній  (дефект  міжпередсердної перетинки - 123.1, дефект міжшлуночкової перетинки - I23.2, розрив сухожильної хорди - I23.4, розрив папілярного м'язу - I23.5)

     - тромбоемболії різної локалізації - I23.8

     - тромбоутворення в порожнинах серця - I23.6

     - гостра аневризма серця - I23.8

     - синдром Дресслера - I24.1

     - постінфарктна  стенокардія  (після  72  годин  до 28 діб) -I20.0

      2.5 Кардіосклероз

     2.5.1 Вогнищевий кардіосклероз

     2.5.1.1 Післяінфарктний кардіосклероз із зазначенням форми та стадії   серцевої   недостатності,  характеру  порушення  ритму  і провідності,  числа перенесених інфарктів,  їх локалізації та часу виникнення - I25.8

     2.5.1.2 Аневризма серця хронічна - I25.3

     2.5.1.3 Вогнищевий  кардіосклероз без вказівки на перенесений інфаркт міокарда

     2.5.2 Дифузний  кардіосклероз  з  вказівкою на форми і стадії серцевої недостатності,  порушення ритму і провідності кодується -I25.1

      2.5 Безбольова форма ІХС     (Відповідає за МКХ 10 - I25.6)

     Діагноз базується на підставі виявлення ознак ішемії міокарду за  допомогою  тесту  з  фізичним  навантаженням,   Холтерівського моніторування   ЕКГ   з  верифікацією  за  даними  коронарографії, сцинтиграфії міокарду з талієм, стрес ЕХОКГ

      Примітки:

     - Синдром   стенокардії    може    супроводжуватися    іншими захворюваннями, які дають відносну коронарну недостатність, і тоді термін "стенокардії" може фігурувати в діагнозі  після  зазначення основної  патології  (аортальний стеноз та інші вади серця,  ГКМП, пролапс мітрального клапану та  ін.).

     - Під терміном "ішемічної кардіоміопатії" слід розуміти ІХС з встановленими  методами  коронаро-  і  вентрікулографії:  дифузним ураженням   коронарних   артерій,   вираженою   дилатацією  лівого шлуночка,  тотальним   зниженням   скоротливості   міокарду,   які супроводжуються клінічними ознаками серцевої недостатності.

     Термін, по суті,  відповідає стану, який був описаний в нашій літературі як   "ішемічна  хвороба  серця  з  наявністю  дифузного кардіосклероза   і   серцевою   недостатністю",    які    звичайно спостерігаються  в  осіб  похилого  віку.  Проте діагноз "ішемічна кардіоміопатія  (Відповідає  за  МКХ  10   -   I25.5)"   не   слід використовувати    без    підтвердження    спеціальними   методами дослідження.

     - При наявності різних ускладнень - як при гострих формах так і  хронічних (розрив серця,  тромбоемболії,  аритмії та ін),  вони мають бути зазначені в діагнозі, але окремо не шифруються.

     - В  діагнозі  вказуються  лікарняні втручання із зазначенням строку проведення:  аортокоронарне шунтування із зазначенням числа шунтів, транслюмінальна ангіопластика і стентування із зазначенням судин,  балонна  контрапульсація,  електрофізіологічні   втручання (тимчасова   або   постійна   електрокардіостимуляція,   абляція), дефібриляція.

     - Розташування    діагнозів    слід    проводити    у   такій послідовності:  раптова коронарна  смерть  з  оживленням,  інфаркт міокарда,  ускладнення інфаркту міокарда, стенокардія, різні форми кардіосклерозу,  хронічна аневризма серця, порушення ритму серця і провідності, серцева недостатність.

 Артеріальна гіпертензія



Визначення. Під артеріальною гіпертензією (АГ) розумі-

ють "підвищення артеріального тиску (АТ) — систолічного

(САТ) і/або діастолічного (ДАТ). За рекомендаціями ВООЗ,

підвищеним вважається САТ, що дорівнює або перевищує 140

мм рт. ст., ДАТ — 90 мм рт. ст. і вище.

Класифікація АГ за рівнем артеріального тиску

Категорії САТ, мм рт. ст. ДАТ, мм рт. ст.

Нормотензія:

Оптимальний < 120 < 80

Нормальний < 130 < 85

Високий нормальний 130-139 85-89



Гіпертензія:

1 ступінь (м'яка АГ),

в т. ч. межова

140-159


140-149

90-99


90-94

II ступінь (помірна АГ) 160-179 100-109

111 ступінь (тяжка АГ) > 180 > 110

Ізольована систолічна,

В т. ч. межова

> 140


140-149

<90

<90

Артеріальна гіпертензія включає:

- первинну (ессенціальну або гіпертонічну хворобу (ГХ).

- вторинну (симптоматичну) артеріальну гіпертензію.



Класифікація АГ за ураженнями органів-мішеней

Стадія І Об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-

мішеней відсутні.



Стадія ІІ Об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мі-

шеней з наявністю з їх боку та порушенням функції.

Гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ, Ехо-КГ, рентгенгог-

рафії), або Генералізоване звуження артерій сітківки, або Мікроа-

льбумінемія чи протеїнурія, та/або помірне збільшення концентра-

ції креатиніну в плазмі (1,2-2,0 мг/дл або до 177 мкмоль/л).



Стадія III Є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней

з симптомами з їх боку та порушенням функції.



Серце Інфаркт міокарда

Серцева недостатність ІІА-ІІІ ст. Мозок Інсульт

Транзиторна ішемічна атака

Гостра гіпертензивна енцефалопатія

Хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії

Судинна деменція



Очне дно Крововиливи та ексудати в сітківці з набряком

диску зорового нерва або без нього (ці ознаки

патогномонічні також для злоякісної фази ар-

теріальної гіпертензії)



Нирки Концентрація креатиніну в плазмі > 2,0 мг/дл

(>177 мкмоль/л)



Судини Розшаровуюча аневризма аорти

Класифікація гіпертензивних кризів

Залежно від наявності чи відсутності ураження органів-

мішеней і необхідності термінового зниження АТ, виділя-

ють:


ускладнені кризи (з гострим або прогресуючим уражен-

ням органів-мішеней, становлять пряму загрозу життю хво-

рого, потребують негайного, протягом однієї години, зни-

ження АТ);

неускладнені кризи (без гострого або прогресуючого

ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу

життю хворого, потребують швидкого, протягом кількох го-

дин, зниження АТ).



Ускладнені гіпертензивні кризи

1. Інфаркт міокарда.

2. Інсульт.

3. Гостра розшаровуюча аневризма аорти.

4. Гостра недостатність лівого шлуночка.

5. Нестабільна стенокардія.

5. Нестабільна стенокардія.

6. Аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої тахіаритмії,

шлуночкова екстрасистолія високих градацій).

7. Транзиторна ішемічна атака.

8. Еклампсія.

9. Гостра гіпертензивна енцефалопатія.

10. Кровотеча.

Неускладнені гіпертензивні кризи

1. Церебральний неускладнений криз.

2. Кардіальний неускладнений криз.

3. Підвищення САТ до 240 мм рт.ст. або ДАТ до 140 мм

рт.ст.

4. Значне підвищення тиску в ранньому післяоперацій-



ному періоді.

Ускладнені гіпертензивні кризи. Перебіг характеризується

клінічними ознаками гострого або прогресуючого ураження

органів-мішеней. Останнє може бути органічним (інфаркт

міокарда, інсульт, розшаровуюча аневризма аорти) або фун-

кціональним (нестабільна стенокардія, гостра недостатність

лівого шлуночка та інш.). Такі кризи завжди супроводжу-

ються появою або посиленням симптомів з боку органів-

мішеней. Вони загрозливі для життя хворого і потребують

зниження тиску у проміжок часу з кількох хвилин до однієї

години. Лікування здійснюється в умовах палати інтенсивної

терапії застосуванням парентерального введення антигіпер-

тензивних препаратів. До цієї категорії зараховують також

випадки значного підвищення артеріального тиску, коли за-

гроза для життя виникає не через ураження органів-мішеней,

а через кровотечу, найчастіше - в післяопераційному періоді.

Неускладнені гіпертензивні кризи характеризуються від-

сутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ура-

ження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну

загрозу життю хворого, оскільки несвоєчасне надання допо-

моги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такі кри-

зи супроводжуються, як правило, появою чи посиленням

симптомів з боку органів-мішеней (інтенсивним головним

болем, болями у ділянці серця, екстрасистолією) або з боку

вегетативної нервової системи (вегетативно-судинні пору-

шення, тремтіння, часте сечовиділення).

Гіпоталамічні пароксизми (діенцефально-вегетативні кри-

зи) є проявом церебрального кризу.



Вторинні (симптоматичні) артеріальні гіпертензії

Нефрогенні:

1. Реноваскулярні (за стенозу ниркової артерії внаслідок

фібромускулярної дисплазії, атеросклерозу, аортоартеріїту

хвороби Такаясу, тромбозу, травми);

2. За сечокам'яної хвороби, хронічного пієлонефриту, ін-

терстиціального нефриту, гідронефрозу;__

3. За перенхіматозних уражень нирок, хронічного гло-

мерулонефриту, нефросклерозу;

4. Ураження нирок за туберкульозу, сепсису, дифузних

захворювань сполучної тканини вузликовому периартерії-

ті, системного червоного вовчака; пухлини;

5. За вроджених аномалій нирок — дистопії, полікістозу,

гіпоплазії;

6. За діабетичних нефропатій, гломерулосклерозу Ким-

мельстила-Уілсона, амілоїдозу, післярадіаційного нефро-

склерозу;

7. За гормональної рениноми (гемангіоперицитоми).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка