I. книга братства


Маршрут слідування та перебування



Сторінка9/11
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.65 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Маршрут слідування та перебування:


Новоград-Волинський – Івано-Франківськ – с.Лазещина - Карпатський біосферний заповідник - турбаза Козьмещик – гора Говерла – гора Петрос - с.Лазещина – Івано-Франківськ – Новоград-Волинський.
Навчання, навчання, навчання. Для підлітків це слово складає все життя. Завжди, будь-де, будь-коли – навчання. І на фоні навчання канікули здаються зовсім мізерними. Але ж і вони бувають в перервах між уроками. І тут деякі насолоджуються наданим відпочинком, сплять, гуляють, дивляться телевізор, доки погано не стане. А інші використовують кожний дорогоцінний день канікул з превеликою користю. Відпочивати – теж мистецтво, та не кожний про це знає.

У нас був особливий відпочинок: відпочинок + навчання. Ми – це учні однієї школи (колишні 9-10 класи, а нині 10-11), шкільні вчителі і спогади про уроки та кумедні шкільні ситуації. І як назвати те, що з нами відбулося? Відпочинок? Навчання? Вирішуйте самі по наших наступних розповідях. Та все ж ми думаємо, що це було у більшій мірі відпочинком. І щоб вас не заплутувати, так і будемо його називати й надалі.

Ці сім незабутніх днів стали ніби окремою сторінкою в житті кожного із нас, але їх не можна виключити з нього. Все, що з нами було, ми перенесли в життя, ми вчилися на дрібничках і тим самим автоматично запам’ятовували, непомітні на перший погляд, але дуже необхідні у майбутньому житті речі. Так, наприклад, ми навчилися самостійно купувати квитки на потяг, готувати зі снігу морозиво, вміло розпалювати вогнище, професіонально рубати дрова (це стосується хлопців), використовувати все існуюче для створення свята. Ми стали терпимішими, загартованішими, сильнішими, навіть здоровішими, на що вплинуло цілюще гірське повітря. Ми вперше побачили неторкану руками людини природу і зрозуміли її красу. Ми побачили Україну зверху, її рівнини, її простори і закохалися в неї ще більше. Ми стали трішечки іншими після цієї незвичайної подорожі. Можливо, ми не помітили цього відразу, але в подальших наших вчинках, в висловах ми все частіше спостерігали зміни.

Що на це вплинуло? Можливо, незвична атмосфера, може, зближення з друзями і вчителями. А, може, якийсь невидимий гірський дух зі стародавніх легенд наших предків, що робить людей добрішими, дружнішими, врешті-решт, людянішими.

Слово Карпати з того часу стало для нас рідним. Так, це банально звучить, але кожного разу, коли ми чуємо це слово, думки линуть далеко за обрій, в мальовничий куточок Землі, де ми відчули щастя й спокій. І часом виникає сум, що все це минуло…

“Краще гір можуть бути лише гори!”. Як багато говорить про себе цей вислів! Робота над проектом і втіленням його у життя стала великим задоволенням. А найкращим і незабутнім було пережити, відчути те, що з нами відбувалося. Можна сказати, що ми з’єднали приємне з корисним. Приємно було як нам, так і тим, хто нас оточував, а корисним стало те, що з’явився цей проект, який допоможе тим, хто вирішить провести відпочинок в умовах гір. І обов’язково ми хотіли подякувати всім, хто брав участь у реалізації цієї подорожі, а особливо нашим керівникам – це Е.І. Зіннурову та Н.С. Ковальчук. Саме вони у далеких горах замінили нам батьків, з якими завжди можна було порадитися і отримати підтримку. Також ми хочемо сказати велике спасибі учням 11 класу та своїм однокласникам, завдяки яким ми навчилися довго перебувати в групі. Так, зрозуміло, часто були негаразди та непорозуміння, але саме це зробило нас сильнішими та дружнішими. Велике спасибі тим, хто допоміг нам у створенні цього проекту. Ваші відгуки і коментарі дійсно допомогли нам.

Хочемо сказати одне: поїздка в гори розплющила нам очі на все. Ми зрозуміли, де друзі, а де просто знайомі, ми зрозуміли, які ми насправді і до чого нам потрібно прагнути в житті. Ми зрозуміли непередбачуваність і цікавість життя. Отож, якщо Ви дійсно наважились на цей вчинок, при поверненні із гір приказка “сходи з людиною в гори і ти зрозумієш, хто вона насправді” здійсниться і для Вас!!!

Дякуємо за той досвід, який ми отримали в цій подорожі!



А. Колосюк, К. Мєдвєдєва

***


Початок роботи над проектом був багатообіцяючим: колегіанти із захопленням сприйняли ідею подорожі, адже для більшості з них це була перша такого роду поїздка. Непорозуміння виникли з самого початку: учасникам було важко сформувати групи. Річ зрозуміла, адже кожен хотів бачити поруч лише близьких людей. Далися взнаки несформованість колективу класу, невміння сприймати думки та поведінку інших. З розподілом доручень проблем майже не було, всі учасники проекту сумлінно виконали свої доручення щодо закупівлі продуктів харчування, допомоги один одному при знаходженні необхідного туристичного спорядження та слідування до місця відпочинку. З розумінням десятикласники сприйняли участь у проекті учнів дев’ятого класу. Перебуваючи в Карпатах всі колегіанти виконували покладені на них обов’язки – чергування, прибирання, готування їжі. Не викликало нарікань дотримання правил чистоти та особистої гігієни, що є досить важливим у екстремальних умовах. Нажаль, не всі витримали до кінця. Спочатку частина учасників І групи відмовилася від ведення щоденних нотаток. Лише завдяки наполегливій праці Катрусі М. та Наталки С. вдалося вести записи хроніки подій перебування учасників І та ІІ груп. Щодо ІІІ групи жодних нотаток зроблено не було. Це можна пояснити певним послабленням дисципліни та нещирістю попередніх намірів більшості колегіантів. Мали місце дрібні суперечки, недотримання розпорядку дня, вживання алкоголю, відмова здійснювати піші переходи. Не всі зуміли протистояти тиску більш впливових особистостей. Частина відповідальності за неподобства, зокрема вживання алкоголю, лежить на мені, як керівнику проекту та вчителях. Занепокоєння мало викликати вживання слабоалкогольних напоїв ще у пробному поході, але думалося, що здоровий глузд переможе. За короткий проміжок часу, поки тривало моє знайомство з колегіантами 10Б класу, дійсно важко було пізнати та зрозуміти кожну особистість, передбачити непередбачуване. В стінах школи це одні люди, в екстремальних умовах – частково або повністю інші. Підтвердилася істина: якщо хочеш пізнати людину, треба “з’їсти з нею пуд солі”. Для великої частини сучасного молодого покоління проблемою є вміння співіснувати, усвідомлювати, що решта оточення теж має власну думку і має право на її вираження та втілення. Отже, вчителям варто звернути увагу на формування у молодих людей таких рис, як толерантність, повага до однолітків, відповідальність за спільну справу, вміння співіснувати в колективі. Частина учасників проекту не вміла мислити на перспективу, жила лише сьогоденням. Як результат – невміння розподілити продукти харчування до останнього дня, так само, як і фінанси, оскільки мала місце невиправдана витрата батьківських грошей. Частина учасників так і не навчилася ставити громадські інтереси вище за свої власні. В екстремальних умовах це є неприпустимим.

Вцілому, участь у виконанні проекту дала підґрунтя для аналізу явищ як позитивних, так і негативних. Набутий досвід стане у пригоді всім без винятку. Перебування в горах показало, хто є хто, з ким можна мати справу, а з ким ні. “Вік живи, вік учись!”, - каже народна мудрість. Це стосується і мене особисто. Принаймні знатиму, чого очікувати, як запобігати негативу, кого включати до складу групи і на яких засадах. Школа намагається підготувати до життя гідних громадян країни, але не все в її силах. Порядність, чесність, шляхетність, відповідальність, - ці та інші риси закладаються вдома з самого народження. Батьки віддають всі свої сили для того, щоб їхня дитина була найкращою. Цілком зрозуміло, що батьки з нетерпінням чекали на повернення своїх дочок та синів, але не зовсім зрозуміло той факт, що з багатьох зустрічаючих ІІІ групу батьків з вчителями привіталися лише дві мами.

Всім учасникам проекту дякую за сумлінну підготовку та участь, за приємність спілкування, щирі та відверті розмови, терпіння, допомогу та підтримку. Дякую за науку! Бажаю, аби набутий досвід знадобився їм у житті, яке обіцяє бути не завжди легким.

Е.Зіннуров,

викладач громадянської освіти, керівник проекту
II. THE CITY OF LION
THE PROJECT PARTICIPANTS:
Nazar Vlasiuk, Svitlana Honcharenko, Iryna Honcharuk, Serhiy Daniuk, Artioma Kolosiuk, Serhiy Kravchuk, Vadym Lytvyn, Olena Lozovytska, Andriy Malaniak, Katrusia Medvedeva, Artemka Radzimiński, Natalka Serbina, Piotr Bentkowski, Natalia S. Kovalchuk, Beata Bentkowska, Edward I. Zinnurov.
Visiting Lviv. It was our dream. We heard about this idea at the beginning of September, but didn’t pay attention to this. So, 3 weeks later we began our work. We thought, that it would be easy, but it wasn’t so. In the beginning we were divided into groups. We have such groups to prepare the information about:


  • transport

  • history

  • excursions

  • quartermaster group

  • financier

  • manager.

Also, we had manager-coordinator of our group. It was Kateryna Medvedeva. Her tasks were:

  • to cooperate with the students

  • to cooperate with the teacher

  • to collect all the information for the trip

  • to help the students with their presentations

  • to make the plan

  • to make the introduction

  • to make the conclusion.

So, we think we collected a lot of information for going to Lviv. Frankly speaking, it was our first trip to Lviv and we are sure it was successful.

Andriy Malaniak. MY IMPRESSIONS

At the beginning, while preparing to our trip to Lviv we had problems wits the tickets, there weren’t so many of them as we need. But our teacher of manual working helped us to solve those problems. So, we knew the date we are going to Lviv. It was Friday, October 8. So, we started working at the trip. Students from our group were divided into sub-groups to work at it. On Friday, the 8th of October at the lesson of English we had presentations of those groups. In general the presentation was OK. But some students weren’t prepared well for it. At the lesson we got all the information we need. And at about, 11p.m. all the students and teachers were at the railway station. At about 23.35 our train was at the station. And we got our carriage (it was #4), spoke to each other and the most of the students lied down into theirs berths. Some of the students were chatting the whole night. At 5.10 we were in Lviv. Time from 5.15 till 7.00 we spent at the station and had our breakfast. Mostly there were sandwiches and coffee. At about 7a.m. we went out the station and were going to the Opera House. The weather was bad, for the excursion, it was rainy. We took some pictures and had our second breakfast, when came to the Opera. Then we decided to go to the High Castle. It’s a hill in Lviv and from the top of it you can see almost all the city. We weren’t lucky, ’cos the weather was bad and weren’t able to see the city ’cos of rain and clouds. So we had to come down ’cos it was wet and cold. We decided to visit McDonalds to lunch. We spent there about half an hour. Then we went to the art gallery. There were pictures of Sofia Karraffa-Korbyt and J. Malczewski. After the art gallery we came back to the Opera House. There my father came to us. I decided to go with him to the village to my grandparents who live not far from there. I was very happy ’cos in the evening I had my favorite dishes for supper, spoke to my relatives and slept in a warm and comfortable bad. The first half of Sunday I spend with my relatives and in the evening I came to Lviv to get the train. Monday morning I was at our station. My trip to Lviv has over. In a week at the lesson of English we spoke about advantages and disadvantages of the trip.

As for me the trip was OK, but the number of students must be less.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка