І. Актуальність дослідження



Сторінка3/3
Дата конвертації05.05.2016
Розмір0.51 Mb.
1   2   3
Висновки
Проблема комунікативного аспекту у навчанні рідної мови не нова. Вона тісно пов’язана з практичною спрямованістю, на яку орієнтують концепції мовної освіти, чинні програми з рідної мови. Вважається, що учні можуть засвоювати рідну мову як систему на основі вивчення словникового складу, фонетичної і граматичної систем тощо. Однак автоматично використовувати набуті знання у спілкуванні учні здебільшого не вміють. Навчання рідної мови потребує комунікативного спрямування, при якому, займаючись навчально-мовленнєвою практикою, учні навчилися використовувати ці засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі із врахуванням обставин мовлення. Цьому підпорядковується і робота над розвитком зв’язного мовлення.

Проаналізувавши особливості формування комунікативності в молодшому шкільному віці можна зробити висновок, що розвиток спілкування відбувається не шляхом накопичення кількісних змін у цій діяльності, а здійснюється як зміна якісно - своєрідних цілісних форм комунікативної діяльності, що характеризується насамперед своїми потребами, а вже потім - переважанням тих чи інших операцій і дій спілкування. Аналіз праць також свідчить про те, що розвиток спілкування відбувається в тісному зв’язку із змінами загальної життєдіяльності, зі зміною у неї провідної діяльності та місця у взаємовідносинах з природним і соціальним оточенням. Спілкування є важливим фактором розвитку психіки дітей.

Комунікативний підхід до вивчення рідної мови з урахуванням міжпредметних зв’язків передбачає враховувати лінгвістичний, психологічний, педагогічний і методичний аспекти.

Вивчення, аналіз і узагальнення педагогічного досвіду засвідчує, що вчителі початкових класів переважно навчають молодших школярів правилам і визначенням з фонетики, лексики, граматики. Вони недостатньо приділяють увагу проблемі спілкування. Спостереження за уроками рідної мови, читання, природознавства та ін. показали, що учні молодшого шкільного віку не вміють застосовувати мовні засоби для спілкування.

З метою розвитку потреби та інтересу до навчання української мови та інших предметів слід особливу увагу звернути на формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів в умовах ситуативного навчання.

Мовленнєві вміння передбачають роботу над темою, метою висловлювання, головною думкою, заголовком, відбором мовних засобів, усуненням помилок у висловлюванні.

Комунікативні завдання включаюсь адресата і слухача, мету спілкування. Потреба у спілкуванні розкривається в причинах, які орієнтують співрозмовників на те, що повинен мовець передати: інформацію про будь- що, обмін думками, вплинути на будь-кого та спланувати висловлювання на відповідну тему.

У поліпшенні мовної культури і грамотності учнів велике значення має формування в них умінь і навичок усного і писемного зв’язного мовлення. Цьому сприяють підготовка до різних видів творчих робіт, написання і редагування їх, робота над допущеними помилками. Чималу роль у створенні власних висловлювань відіграє засвоєння учнями понять про текст, засоби його організації, функціональні стилі, типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Усі ці поняття покладені в основу єдиної системи зв’язного мовлення у сучасній школі.

Робота над текстом - це складова частина діяльності з розвитку зв’язного мовлення, її теоретична база, тому проводитися вона повинна не епізодично, а систематично, з урахуванням характеру засвоюваного матеріалу та доцільності й ефективності вправ на кожному етапі. Робота над текстом продовжується на уроках підготовки до написання переказів і творів.

Переказ дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості. Він розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне.

Важливим є вибір мовних засобів у залежності від обставин мовлення. Ми визначили критерії, яких слід дотримуватися, спілкуючись на будь-яку тему. Серед цих критеріїв ми виділяємо змістовність, точність, доречність, ясність, чистоту і виразність мовлення.

Запропоновані вправи мають комунікативну спрямованість: в них сформульовані такі завдання, що спонукають дітей висловлюватися, розмовляти з однокласниками, ровесниками в будь-якій ситуації.

Розв’язання мовленнєвих завдань наближено до реальних життєвих ситуацій. Для цього застосовуються різні методи навчання мови, що активізують пізнавально-мовленнєву діяльність учнів. Це і проблемно-пошукові завдання, дидактичні ігри, ігрові й навчальні ситуації.

Спостереження за запропонованими завданнями показали, що мовленнєва діяльність учнів у навчальному процесі сприяє:



  • активному одержанню інформації та змістовної основи пізнавальних процесів і форм мовленнєвого викладу думки;

  • засвоєнню мовних знань і формуванню мовленнєвих умінь і навичок з рідної мови, на тільки на уроках рідної мови, а й читання, природознавства, математики;

  • формуванню спілкування учнів з ровесниками, вчителями, для обміну думок, впливу на співрозмовника. *

Ситуація спілкування учнів з дорослими, з однокласниками спрямована на усвідомлення фонетики, лексики, граматики. Розв’язання завдань з мови стимулює мовленнєву творчість молодших школярів, дає можливість застосовувати мету для спілкування на будь-яку тему. Отже, пізнання мовних явищ на основі мовленнєвої діяльності дає можливість забезпечити комунікативну спрямованість вивчення не тільки української мови, а й інших предметів.

У роботі доведено, що вивчення рідної мови молодшими школярами є ефективним коли ґрунтується на комунікативному підході з урахуванням міжпредметних зв’язків. Учні молодших класів, займаючись навчально- мовленнєвою практикою, використовують мовні засоби для спілкування, для побудови зв’язних висловлювань різних жанрів і стилів, ураховуючи обставини мовлення.

Комунікативний підхід до вивчення не тільки української мови, а й інших дисциплін у початкових класах найбільш оптимально сприяє формуванню мовної особистості, а відтак і конструюванню змісту неперервної мовної освіти.

Текст, або зв’язне висловлювання в ієрархії мовних одиниць є вищим рангом, що допомагає сформулювати думку, застосувати отримані мовні знання в спілкуванні на будь-яку тему, дотримуючись відповідних обставин, ураховуючи адресата, мету й тему, а також відбір мовних засобів відповіді. Практична значущість засвідчується розробкою системи мовленнєвих умінь, підбором комунікативних завдань. Цей матеріал можна застосовувати в практичній діяльності вчителів початкових класів. Список використаної літератури



  • Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990. - С.11-15.

  • Бадер В. Розвиток зв’язного мовлення школярів // Рідна школа. - 1999. - № 11.-С.60-62.

  • Бадер В.І., Василина С.В. Редагування як засіб розвитку мовлення // Початкова школа. - 1991. - №8. - С.24-27.

  • Барити Л.С. Індивідуалізація пізнавальної самостійності молодших школярів // Початкова школа. - 1993. - №7. - С.17-19.

  • Віденко В. Творча робота школярів на уроках мови, читання, риторики // Початкова школа. - 1997. - №7. - С.48-50.

  • ілецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова. Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. - К.: Освіта, 1993. - 272 с.

  • Большакова І. Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови // Початкова школа. - 2002. - № 10. - С.9-11.

  • Варзацька Л.О. Взаємопов’язане навчання мови й мовлення // Початкова школа. - 1990. - №4. - С.23-28.

  • Варзацька Л.О. Навчання мови й мовлення на основі тексту. - К.: Рад. Школа. - 1986. - 103с.

  • Варзацька Л.О. та ін. Методика розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. Київ РНМК, 1992. - С.7-12.

  • Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови // Початкова школа. - 1990. - №9. - С.12-15.

  • Варзацька Л.О. Методика розвитку зв’язного мовлення. Методичні рекомендації. - К., 1991 - 164 с.

  • Вашуленко М.С. Державний освітній стандарт з української мови // Початкова школа. - 1997. - №2. - С.2-5.

  • Вашуленко М.С. До вивчення української мови в 3 класі // Початкова школа. -1988. - №6. - С.9-16.

  • Вашуленко М.С. Завершальний етап початкового курсу української мови // Початкова школа. - 1989. - №5. - С.56-61.

  • Вашуленко М.С. Комунікативний підхід до засвоєння мови в 2 класі // Початкова школа. - 1991. - № 8. - С. 20-24.

  • Вашуленко М.С., Дмитренко Л.І. Нетрадиційні уроки мовлення та мислення молодших школярів // Початкова школа. - 1993. - № 11.- С.6-8.

  • Вашуленко М.С. Особливості вивчення української мови в 2 класі // Початкова школа. - 1987. - № 4. - С.26-31.

  • Вашуленко М.С. Про перебудову початкового курсу української мови // Початкова школа. - 1986. - № 11. - С.40-43.

  • Вашуленко М.С. Про співвідноїйення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початкова школа. - 1995. - № 9. - С.4.

  • Вашуленко М.С., Мельничайко С.І. Рідна мова. Підручник для 3 класу чотирирічної початкової школи. - К.: Освіта, 1992. - 256 с.

  • Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4 - річного початкового навчання // Початкова школа. - 2001.-№ 1. - С.11-14.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка