І. Актуальність дослідження


Школу я ніколи не забуду. * К



Сторінка2/3
Дата конвертації05.05.2016
Розмір0.51 Mb.
1   2   3

Школу я ніколи не забуду. *

Коли я дорослим навіть буду,

Однаково згадаю, і не раз в житті,

Літа свої чудові, золоті.

Адже широкий світ довкола відкрила дітям рідна.. .(школа)

Ластівка

Лиха зима сховається,

А сонечко прогляне,

Сніжок води злякається,

Тихенько тануть стане.

І здалеку швиденько Вона до нас прибуде,

Кому-кому любенько,

А дітям більше буде. Гра « Мама й діти»

Хід гри


Діти добирають зменшувально - пестливі слова.

Всі на світі діти знають,

Як ніжно матусі їх називають.

Кожна ненька любить своє золоте малятко.

Каже зайчиха - мама: «Любе моє.. ..(зайченятко)»

Каже лисиця - мама: « Любе моє.. .(лисенятко)»

Каже вовчиця - мама :» Любе моє.. ..(вовченятко)»

Каже кицюня: «.... Любе» (Кошенятко)

Кожна матуся дитиночку любить!

Гра «Із слів - розповідь»



Обладнання: кожен гравець одержує конверт. У ньому картки з окремими словами.

Хід гри і завдання

Учасники гри одночасно відкривають конверти і з слів - карток (вони змішані) складають речення так, щоб вийшла зв’язна розповідь.

Хто першим правильно складе розповідь, дістає 10 очок, другий - 9, третій - 8 і т.д. За кожну помилку знімається 2 очки.

Матеріал для гри.

Здрастуй, весно!

Розтанув сніг. Побігли дзвінкі струмочки.

Весело цвірінькають горобці. Зазеленіли дерева й луки. На полях загули трактори.

Ефективним є метод спостереження під час засвоєння елементарних відомостей про інтонаційні засоби усного мовлення: паузи, логічний наголос, темп, сила голосу, різні відтінки емоційного забарвлення. Так, спостерігаючи за мовленням учителя, молодші школярі доходять висновку про залежність сили голосу від умов спілкування чи змісту висловлювання. Наприклад, повідомивши другокласникам, що кожне висловлювання оформлюється певною силою голосу (голосно, напівголосно, тихо), учитель демонструє всі три варіанти на прикладі такого вірша:

Завдання І.

З якою силою голосу, на вашу думку, треба читати цей вірш? Чому?



(Тихо, бо у вірші говориться про тишу на морі).

Тиша в морі, ледве-ледве колихає море хвиліне колишуться од вітру на човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег рине хвилечка перлиста; править хтось малим човенцем, - в’ється стежечка злотиста (Леся Українка).

Завдання 2.

Прочитайте обидва тексти. Визначте тему першого. Яка тема другого тексту? Який з них може помандрувати у читанку, а який у підручник з природознавства!


  • Дуб - це могутнє дерево заввишки 20-40 метрів. Гілки його дуже міцні. Стовбур товстий, з темно-сірою потрісканою корою. Живе це дерево 500- 1000 років. В Україні дуби ростуть скрізь. Подекуди вони утворюють діброви. На відміну від інших порід, вони розвиваються дуже повільно. За рік молодий дубок підростає лише на півметра, а його стовбур стає товщим на 1 - 2 сантиметри. (За А. Охріменко).

  • На сонячній галявині поряд із кремезним дубом-татом притулився невеличкий молодий дубочок.

Кожного ранку, простягаючи зелені, ще тонесенькі гілочки до сонця, радісно зустрічає він перші ласкаві промені. А коли налетить вітрюган, нахиляється безпорадно дубочок до тата, простягає віти, шукаючи захисту, благаючи про порятунок. І зашумить старий, грізно захитає кроною: „Іди геть, злий вітриську! Не чіпай моє малятко! ”

Так і підростає дубочок-у теплі, затишку і любові.



  1. Знайдіть у художньому тексті слова, які допомагають авторові передати ніжне ставлення до молодого дубка й обурення до вітру.

  2. З якою інтонацією їх треба промовляти?

  3. З якою інтонацією треба читати науковий текст?

Одним із досить ефективних прийомів протиставлення є також стилістичний експеримент - вибір із ряду пропонованих найдоцільнішої стилістичної одиниці в наявній мовленнєвій ситуації. На жаль, у практиці початкового навчання він не набув достатнього поширення. А користь від нього очевидна: підставляючи по черзі в текст кожну із пропонованих одиниць, дитина розвиває своє мовне чуття, усвідомлює відмінність у відтінках значення слова, привчається вдумливо, мотивовано використовувати мовні засоби, удосконалює свої аналітико-синтетичні здібності.

Завдання 3.

Прочитайте текст. Визначте його тему і мету. Скажіть, які слова з поданих у дужках краще відповідають меті тексту. Чому? Прочитайте ще раз, дотримуючись потрібної інтонації і добираючи необхідні для вираження думки слова.

На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик (швидко, похапливо) (поклав, тицьнув) цукерку до рота. Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і (побіг, дременув) у під’їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала. (В. Нестайко).

Як відомо мовленнєва діяльність передбачає не тільки оперування тими моделями, які зберігаються в довготривалій пам’яті в результаті набутого мовленнєвого досвіду (схеми побудови слів, словосполучень, речень, окремих уривків текстів), а й активну творчість: уміння конструювати нові необхідні в конкретній мовленнєвій ситуації одиниці. Тому вправи як методичний засіб навчання продукувати словосполучення, речення, твори- мініатюри є одним з ефективних шляхів удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів.

Завдання 4.

До поданих доберіть слова та утворіть з ними словосполучення. Скажіть, які з них можуть негативно характеризувати людину.

Корисливий, ласкавий, щедрий, щирий, веселий.

Завдання 5.

Прочитайте текст. Який це текст /опис, розповідь/? Їжачок

Їжачок із себе невеличкий. Рильце у нього - ніби в поросятка. Живіт і ніжки вкриті шерстинками, а спина й боки - гострими голочками. Як зустрінеться їжачкові чи то вовк, чи лисиця, він швиденько згорнеться клубочком, настовбурчить голки - і вже ніхто його не зачепить. Простягне звір лапу, щоб штовхнути клубочок. А їжачок як пирхне, клубочок як підстрибне - звір лапу голками й поколе. Так і піде собі. (Л. Вавін)

Завдання 6.

Прочитай текст. Визнач тему тексту.

Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу, а якщо впав, то слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, то будуть великі збитки. (Л. Артюх).


  • Як ти шануєш хліб?

  • Які ти знаєш прислів’я про хліб?

  • Знайди речення, в якому формулюється тема.

  • Підкресли слова, в яких є склади, що закінчуються на дзвінкий приголосний.

Збагачення словника - це процес засвоєння нових, незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення. Наприклад: уточнення значення слів. Це завдання словникової роботи спрямоване на розкриття і пояснення учням широкого значення слова, на вироблення в учнів умінь вживати у мовленні найбільш точні і влучні за змістом слова

Завдання 7.

Прочитайте слова, в кожному стовпчику знайдіть близькі за значенням і визначте «зайве» слово.

Ходити, ступати, стукати Хата, хвіртка, будинок Хуртовина,хмара, заметіль

Активізація словника - це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.

Завдання 8.

Доберіть слова-ознаки до поданих слів:

Сонце - ясне (тепле, привітне, лагідне).

Стежка - вузька (довга, звивиста, польова).

Струмок - дзвінкий (веселий, холодний, чистий).

Завдання 9.

Розташуй речення в певній послідовності. Запиши. Усно опиши пташку, яка тобі подобається. До виділених слів добери слова протилежні за значенням.



Соловейко

Він стрункий, в нього високі лапки, тонкий дзьоб і великі очі. Соловей гарний і граціозний птах. Пір’я м’яке, щільно прилягає до тіла. Соловей дуже моторний, спритний, пересувається по землі стрибками. Хвіст досить довгий, рудий. Спинка рудувато-бура, горло й грудка світло-сірі з ледь помітними зеленими цяточками, черевце біле. (Г. Романишин).

Вживання слів у граматично правильній формі - це правильне поєднання слів у словосполученнях і реченнях, дотримання чергування звуків в основах, утворення порівняльного ступеня прикметників, ознайомлення зі способами сполучення іменників і дієслів.

З метою удосконалення граматичного ладу мовлення можна запропонувати учням наступні вправи.

Завдання 10.

Уважно послухайте вірш. Коли я читатиму вдруге, ви самостійно закінчуватимете рядок останнім словом.

Котигорошко

Був собі хлопчик Котигорошко,

І був у нього тато (Котигорох),

І була у нього мама (Котигорошиха),

І був у нього братик (Котигорошатик),

І була у нього сестричка (Котигорошичка),

І був у нього дідусик (Котигорогусик),

І була у нього бабуся (Котигорошуся),

І був у нього котик (Котигороготик),

І був у нього песик (Котигорошесик),

І жив він у місті (Котигорошисті),

І ходив він у садочок (Котигоросточок).

Наступні вправи приятимуть розвитку зв’язного мовлення.

Завдання 11.

Закінчіть речення за запитаннями.

Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі).

Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де?) (у лісі).

Завдання 12.

Пригадайте казку „Колобок". Передайте розмову між Колобком та Лисичкою. Опишіть Колобка за запитаннями:

Якої форми Колобок?

Які в нього очі?

Який рот?

А який характер у Колобка?

Завдання 13.

Послухайте загадку, відгадайте і запишіть слово-відгадку.

Ось дивись, цей хитрунець Сплів химерний ятірець.

Ятірець легкий, як пух,

Не для рибок, а для мух.

(Павук).

Має зуби залізні,

Гризе дерева різні,

Гризе, ріже з усіх сил,

Аж з-під неї сипле пил.

(Пилка).


Що за птах стоїть в лозі На оранжевій нозі?

В голубім безхмарнім небі Майорить червоний гребінь.

Відчайдух і забіяка,

Як же звуть такого птаха?

(Півник).

Завдання 14.

Назвіть явища природи, які описують такі слова.

Іде, мрячить, ллє, накрапає - (дощ).

Дме, свище, завиває - (вітер).

Пливуть, вкривають небо, закривають сонце - (хмари).



Види творчих робіт на уроках розвитку зв’язного мовлення

1. Переказ як ефективний засіб розвитку мислення і мовлення

Переказ як вид письмової роботи є ефективним засобом розвитку логічного та образного мислення, уяви, спостережливості учнів. Він дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості.

Переказ розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, вчу дітей правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне. Дуже важливо вдало дібрати текст переказу, а також методично правильно побудувати урок.

Привчаю школярів додержуватись логічної послідовності у викладі думок, забезпечувати зв’язність, доказовість, зрозумілість переказаного.

Цінність переказу полягає в різноманітності його видів і форм. Дбаю, щоб тексти для переказів були змістовними, різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими для дітей, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім’ю, пам’ятні події, трудові звершення, про тварин. Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти із художньої літератури, газет, журналів, кінофільм, діафільм чи телефільм, радіопередача.

Виконанню переказу, як правило, передує складання його плану. І хоч робота над планом переказу для школяра не новина, бо він вчиться складати його, починаючи з першого класу, пускати її на самоплив аж ніяк не можна.

Робота над планом сприяє розвиткові зв’язного мовлення учнів, удосконалює їх мислення. План переказу привчає школярів викладати зміст послідовно, виділяти головне і суттєве, з’ясовувати логічні зв’язки між частинами тексту.

Моє завдання - привчати дітей у процесі зв’язного викладу думок дотримуватися логіко-композиційної послідовності відповідно до плану. Без плану, хоч і найпростішого, робота з розвитку зв’язного мовлення буде малоефективною.

Зв’язне мовлення у своїх розвинених формах потребує підготовки, яка полягає у попередньому продумуванні його змісту, чіткому його плануванні та відповідному словесному оформленні.

Детальні перекази ставлять за мету передавати зміст оповідання, уривку чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Цей вид переказів привчає учнів уважно слухати текст, запам’ятовувати деталі, назви. Виконуючи таку роботу учні набувають навичок аналізувати композицію твору, засвоюють нові й закріплюють вивчені слова, фразеологічні звороти, вчаться викладати свої думки чітко, зрозуміло. Для детальних переказів добираю невеличкі оповідання або окремі епізоди з творів, що мають закінчений характер.

Завдання стислого переказу - навчити учнів висловлювати свої думки та почуття стисло й водночас чітко. Відомо, що передати основу твору, його сюжетний стрижень значно складніше, ніж докладно переказати текст. Стислі перекази вимагають від учнів уміння не тільки послідовно викласти прочитане, а й виокремити із змісту найголовніше, найістотніше. Для школярів це досить складно, тому вони потребують допомоги вчителя.

Перед початком роботи я попереджаю учнів, що уривок треба переказувати стисло, тобто спинитися лише на основному, деякі деталі узагальнити, діалоги передати у формі розповіді від третьої особи.

Працюючи над таким переказом, учні аналізують, обмірковують, з’ясовують, що головне в тексті, а що другорядне. Така робота сприяє розвиткові логічного мислення, прищеплює навички стислого виразного мовлення, формує вміння узагальнювати матеріал.

Учні повинні знати, що вчитися стисло викладати зміст - не марна трата часу, а гостра життєва потреба. У народі здавна завжди високо ціниться той, хто вміє сказати коротко і ясно («Стисло та ясно - тому й прекрасно») і засуджується зайва, пуста балаканина, багатослів’я («Хто багато говорить, той нічого не доводить», «У багатослів’ї не без пустослів’я», «Він набалакає, що на вербі груші ростуть», «Меле язиком, неначе з гарячки», «Намолов сім мішків гречаної вовни», «Переливає з пустого в порожнє» і т. ін.)

Основна мета вибіркового переказу навчити школярів виокремлювати з тексту найістотніше з тієї чи іншої проблеми. Це складніший вид роботи порівняно з попереднім. Учні мають передати зміст твору не цілісно, а вибірково лише те, що стосується певної особи, події тощо. Працюючи над таким видом переказу, учні спочатку колективно вибирають потрібні фрагменти, а потім вирішують, що слід вносити до переказу, а що залишити поза увагою. Коли школярі навчаться виконувати таку роботу в класі, то подібні завдання можна давати додому.

Для вибіркових переказів підбираю тексти, в яких порівняно легко виділяються сюжетні лінії, тексти, добре знайомі з уроків літератури, позакласного читання.

Серед різних видів переказів, що найближче стоять до творів і розвивають розумову активність учнів, виховують самостійність у виконанні завдань, свідомий підхід до розв’язання їх, чільне місце належить творчим переказам, під час яких у тексті, що переказується, вносяться певні зміни щодо вживання окремих граматичних форм, конструкцій чи викладу змісту. Найчастіше в творчих переказах даю такі завдання:


  • Переказати текст, змінивши особу. Якщо в тексті розповідь ведеться від першої особи, то пропоную передати її від третьої, беручи за розповідача одну з дійових осіб.

  • Написати переказ тексту, змінюючи послідовність передачі окремих епізодів (наприклад, поставити на початок найцікавіший епізод).

  • Поширити текст оповідання, доповнюючи початок його, вводячи новий епізод і додаючи своє закінчення.

  • Замінити певні слова і словосполучення на синонімічні.

Ввести в текст запропоновані порівняння, епітети, прислів’я

предметів, зокрема на уроках мови і літератури. Тематика творів-міркувань дуже різноманітна. У житті не раз виникає потреба щось довести, встановити істину, переконати когось у своїй правоті. Я вчу школярів умінню аргументувати свої думки, погляди, відстоювати особисту позицію. Учні повинні вміти знаходити у творі-роздумі тезу - основну думку, а відтак - докази, висновок. Теза, як правило, міститься на початку висловлювання. Але іноді перед нею ще буває невеликий вступ, і треба поміркувати, де ж все- таки основна думка Завдання.

Складіть твір-роздум на тему „Телебачення у моєму житті" із прикладами з вашого життя.

Телебачення у моєму житті

Часто ввечері я сідаю біля телевізора подивитися щось цікаве, але запитання: „Яку роль відіграє телебачення в моєму житті? ” - не виникало у мене ніколи.

Треба трішки поміркувати: „Звідки ми одержуємо найбільше інформації?” Звичайно, слухаємо радіо чи дивимося телепередачі. А який концерт у нас викликає більше вражень: той, що слухаємо по радіоприймачу, чи той, що дивимося по телевізору? Всі скажуть, що більше захоплює телевізійний концерт.

Та виникає запитання: „Чи не заважає нам телевізор? ” Мені інколи дуже заважають телепередачі. Ось, наприклад, потрібно зробити уроки, а по телевізору має початися такий фільм, що не можна його не подивитись. І я замість того, щоб робити домашні завдання, сідаю біля телевізора і захоплено стежу за подіями, що відбуваються на телеекрані. Фільм закінчився, та як на зло диктор оголошує: „Дорогі друзі! Через кілька хвилин ви зможете подивитись 1, 2, 3-й і 4-й випуски мультиплікаційного фільму „Ну, постривай! ”. Я починаю вагатися: „Що робити?. Та... подивлюсь і тоді сяду за уроки". Ось, нарешті, закінчилися і мультфільми. Іду вчити уроки та думаю; „Все, досить! Більше так не буду робити. Прийду зі школи і за уроки". Є учні, які цілими днями просиджують біля телевізорів, а ввечері ледве піднімаються з дивана. Тоді вже їм не до уроків. А наступного дня - двійки...

На мою думку, щоб телевізор не заважав нам у навчанні, треба переглядати найпотрібніші телепередачі, гартувати силу волі, щоб не робити те, що заманеться, а те, що потрібно.



Завдання.

Уявіть себе кореспондентом шкільної газети. Учень вашого класу надіслав листа. Дайте йому відповідь, склавши власну замітку-роздум на запропоновану тему.

У нашому класі дуже важко навчатися, тому що немає взаємоповаги, діти грубо звертаються один до одного, часто сваряться. Тільки заходиш у клас, а вже чуєш крик, хлопці б’ються, зачіпають дівчат. Через такий шум ніколи не можна повторити домашнє завдання. Чергові кричать, але їх ніхто не слухає. Навіть учителька наша, Віра Степанівна, нас називає стадом телят. Якось зчинили такий галас, що приходив завуч утихомирювати дітей.

А коли відповідаєш на уроці, ніхто не підкаже. Минулого разу Валько не виконав домашнього завдання з математики, а його викликали до дошки. На першій парті сиділи учні, які правильно розв’язали задачі, але вони замість того, щоб підказати, почали піднімати руки й казати правильну відповідь. А ще друзями називаються! Справжній друг завжди допоможе в біді. Не те, що в нас. Тому наш клас і займає останнє місце по школі з успішності та поведінки.

Твір-роздум удосконалює логічне мислення, вчить обстоювати істину, спростовувати хибні твердження, сприяє формуванню твердих переконань і активної життєвої позиції, розширює кругозір. У процесі роздуму школяр вчиться зв’язно викладати власні думки, ділитися своїми переживаннями.

Разом з тим не слід забувати, що серед усіх творчих робіт твори-роздуми вдаються учням найважче. Щоб діти могли успішно впоратись із цим завданням, вони повинні по-справжньому збагнути суть твору-роздуму, якому властиві свої правила, закони, відповідні композиційно-мовні особливості. Все це вимагає від учителя чіткої і продуманої роботи, побудованої за принципом поступового ускладнення матеріалу.

Твори-описи трудових процесів учні пишуть на основі уявлень про певні операції, які вони виконують, виготовляючи окремі предмети на уроках трудового навчання, спостережень за роботою фахівців на підприємствах, народних умільців, праці в учнівських виробничих бригадах. Школярі вчаться вичленовувати складові частини виду праці, робити деякі узагальнення. У творах значну увагу діти приділяють естетиці трудових процесів.

Пишуть учні і твори на теми праці в побуті, вмотивовуючи життєву потребу кожного у прибиранні кімнати, в якій він живе, у допомозі матері по господарству. Діти виявляють своє ставлення до праці вдома, замислюються над необхідністю людини трудитися взагалі. Основна думка таких творчих робіт: будь-яку роботу - цікаву чи важку або навіть нудну - треба виконувати старанно, на совість. Не всім подобається домашня праця: миття посуду, підлоги, вікон, чищення картоплі і т. ін. Але радість матері, що прийшла з роботи, затишок і чистота у хаті, естетичне задоволення від гарно випрасуваної сукні чи сорочки - все це допомагає долати небажання виконувати одноманітну щоденну домашню роботу. У ній виховується особистість людини, здатної переборювати будь-які труднощі, акуратної, дисциплінованої.



Завдання. »

Мабуть, вам доводилося допомагати працювати на городі чи в саду зі своїми батьками, бабусями, дідусями. Розкажіть про це, докладно описуючи процес праці. В якому стилі мовлення слід будувати розповідь?

Нижче подаю зразок фрагмент уроку із цієї теми.
У вступній бесіді варто розкрити значення квітів у житті людини. Слід підкреслити, що з давніх-давен люди відзначали урочисті події у своєму житті квітами. На їх честь організовували свята.

У Стародавній Греції на святах квітів найбільше шанували гіацинти і лілії, в Англії - незабудки, віоли, у Франції, Болгарії, Ірані - троянди, в Нідерландах - тюльпани, в Японії - сакуру і хризантеми.

Квіти як подарунок є виявом добрих почуттів і побажань, гарного ставлення до того, кому їх дарують. Радісним стає день народження, коли друзі, рідні приносять улюблені квіти. Зі смаком скомпонований букет надає кімнаті святковості і затишку. Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Недаремно народ звеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва.

У бесіді слід наголосити на тому, що учні мають оберігати красу квітчаного багатства рідного краю, не зривати рослин, занесених до Червоної книги України, обходитися невеликою кількістю квітів при компонуванні букетів.

Спостерігаються випадки варварського ставлення до квітів лісів, лук, полів, їх зривають, безжалісно нищать корисливі люди, спекулянти. Уже в приміській зоні Києва рідко можна побачити навесні квітування сон-трави. А ще два-три десятки років тому ці квіти милували око в лісі на кожному кроці. Підготовку до творчої роботи можна провести за планом:


  • Яке значення мають квіти в житті людини?

  • Чи треба для квіткових композицій брати багато квітів, живі гілки, найбільші і найяскравіші квітки?

  • Що слід урахувати при складанні букета, композиції?

  • Коли найкраще зрізувати квіти для букета?

  • У яку воду ставити квіти?

  • Як врятувати зів'ялі квіти?

  • Як розміщувати квіти у вазі?

  • Що ви знаєте про складання букетів у стилі ікебани?

Твір „Складання букета,, найкраще написати після екскурсії на свято квітів, підготовки і проведення його в школі. Як наочність доцільно використовувати поштові листівки із зображенням майстерно складених композицій, слайди, живі квіти. Такий матеріал охоче добирають самі учні.

Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, шляхетності, доброти, милосердя закладені в роботі над творами на морально-етичні теми. На розвиток словесної творчості дітей має вплив казка. „Дитяча творчість починається з казки", твердить В.О. Сухомлинський. Він вважає, що казки мають складати не тільки учні молодших класів, а й підлітки. „Казка є тим різцем (її можна зрівняти хіба що тільки з музикою), - пише учитель, - який відточує найтонші риси індивідуального мислення кожної дитини і в той же час розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу".

Перед тим, як загадати учням скласти казку, потрібно повторити вивчене про цей жанр на уроках літератури. Вони вже знають, що в казках точно не повідомляється, де і коли трапилися пригоди з дійовими особами. Як правило, у них розповідається про таємничі, фантастичні, несподівані події, вчинки злих і добрих людей. У кінці казки добро перемагає зло.

Дійовими особами казок, крім людей, тварин, можуть бути предмети, явища природи, навіть частини мови, які персоніфікуються. У такому разі дійові особи - загальні назви - пишуться з великої літери. Казка, як і оповідання, має зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Велику роль у казках відіграє діалог: він пожвавлює розповідь, увиразнює характери дійових осіб.

При підготовці до творчої роботи доцільно прочитати кілька казок. Дітям перед написанням твору пропоную скласти усно власну казку вдома. Дехто на уроці розповість її, а однокласники оцінять. Казку учні можуть писати і за поданим початком, їм доцільно підказати ідею майбутнього твору, скажімо, - „дерева ламати не можна". Тоді запропонувати початок:

Одного разу Дубок прокинувся вночі і почув, як недалеко від нього голосила Берізка. Вона крізь плач скаржилася, що хлопчики зламали їй верхівку.

Для складання казки можна пропонувати учням не тільки її початок або сюжетну схему, а й плани, в яких особливо наголошується на зачині і кінцівці казкового твору.

Знання багатьох школярів з морфеміки та морфології досить часто не знаходять належного застосування в їх мовленнєвій діяльності: знаючи про існування тих чи інших граматичних категорій, учні не мають уявлення про те, як ці частини слова і мови поводять себе у мовленні, яку допомогу можуть надати у виконанні конкретного мовленнєвого завдання. Це призводить до того, що школярі бувають не в змозі аналізувати, оцінювати та зіставляти відтінки значень, які виражаються за допомогою даних граматичних норм чи конструкцій, не знають про можливості і умови заміни одних форм і конструкцій іншими, синонімічними, про особливості їх використання у мовленні.

Таким чином, йдеться про те, щоб робота з розвитку зв’язного мовлення учнів на уроках рідної мови була не просто елементом, який допомагає принагідному вивченню тих чи інших граматичних явищ, але органічно поєднувалась із характером форм і категорій, які вивчаються, тобто була організована із врахуванням особливостей і можливостей матеріалу.

Школярам можна запропонувати скласти оповідання за опорними словами і словосполученнями про певні природні явища, свідками яких вони були. Наприклад, охоче складають учні оповідання з елементами опису про грозу на весні, влітку, восени. Діти часто спостерігали грозу в природі, мають досить яскраві враження від цього грізного явища. Використовуючи дібрані колективно робочі матеріали, спираючись на власний життєвий досвід, учні, як звичайно, змістовно напишуть твір.

Перед написанням твору учнів попереджаю, щоб вони були дуже уважні до використання окремих деталей в описах лісу, поля, степу, луки в різні пори року. Наприклад, деякі учні можуть писати про голосне щебетання пташок, зокрема кування зозулі, спів соловейка, не тільки навесні, а й восени, що не відповідає життєвій правді

Для того, щоб діти правильно передавали, скажімо, своєрідний характер звуків поля влітку, доцільно записати на дошці та у зошитах вислови: дзвінка пісня жайворонка (ллється згори), сюрчання (цвірчання) трав’яних коників (польових цвіркунів), гул (гудіння) бджіл, дзижчання мух, підпадьомкання перепела, шепіт колосків, дзюрчання струмочка тощо, а потім дібрати до них відповідні звуконаслідувальні слова.

Для економії часу найкраще окремі слова та словосполучення записую заздалегідь на дошці або на великому аркуші паперу, а на уроці учні хай ще доповняють їх своїми епітетами і метафорами.

Твір за картиною. Художнє полотно - це вид образотворчого мистецтва. Споглядання його викликає в школяра певні почуття, враження, хвилює. Моє завдання - збудити творчу уяву дитини, заохотити її розповісти про побачене на картині яскраво, небуденними словами, збагнути духовну суть живописного твору. Картина протягом усього уроку має бути твором мистецтва, а не предметом прикладного значення для написання творчої роботи. Потрібно якнайповніше використати естетичний і моральний потенціал художнього полотна для духовного розвитку школярів.

Під час споглядання художнього полотна формую у школярів уміння осягати його зміст, виражальні засоби, помічати всі важливі та другорядні деталі, розкривати майстерність художника. Аналіз картини сприяє розвитку образного художнього мислення дітей. Учні повинні набути елементарних умінь аналізу художнього полотна. У творчих роботах вони мають використовувати терміни і поняття, засвоєні на уроках образотворчого мистецтва. Бесіду про картину веду за наперед складеними запитаннями, що стосуються в основному її автора, змісту, композиції, головних і другорядних деталей, колориту, кольорів, фону, першого (попереднього, близького) і другого (дальнього, заднього) планів тощо.

На уроках зв’язного мовлення потрібно частіше використовувати картини відомих і призабутих українських художників, що сприятиме розширенню знань дітей про наше національне малярство.

На превеликий жаль, учні мало пишуть творчих робіт навіть за картинами та малюнками Т.Г. Шевченка. А це прилучало би дітей до глибшого пізнання у майбутньому його спадщини з образотворчого мистецтва, до духовних надбань нашого талановитого народу, сприяло їх естетичному вихованню.

Можна запропонувати описати зовнішність людини, і цей опис вже розглядається як засіб її характеристики. Навчальна програма радить для твору-опису портрета людини використовувати художню картину.

Найчастіше учні описують людей, з якими вони постійно спілкуються, - батьків, дідусів і бабусь, сестер і братів, друзів, сусідів та ін.

Щоб якнайдетальніше описати зовнішність близької людини, виявити вміння помічати її індивідуальні риси, школярі старанно добирають портретну лексику. Це здебільшого означення до слів: постать, постава (статура), зріст, обличчя, очі, вії, брови, погляд, усмішка, ніс, чоло, підборіддя, вуха, щоки,, волосся, руки. Характер людини допомагає розкрити опис жестів, пози, манер, ходи, одягу, взуття тощо. Для опису конкретної людини добирається портретна лексика, яка характеризує її індивідуальність, вдачу.

Можна запропонувати написати твір на тему „Мій однокласник". Не називаючи ні прізвища, ні імені учні описують однокласника.

В описі зовнішності однокласника необхідно відмітити найбільш яскраві, особливі, індивідуальні риси. Це може виявитися в тому, як він ходить, спілкується з іншими, працює, у виразі його обличчя, в посмішці, описати свого однокласника в хвилини радості, смутку або за якою-небудь роботою.

У розвитку творчих здібностей учнів велику роль відіграють творчі вправи, які допомагають школярам усвідомити норми літературної вимови, зрозуміти різноманість наявних у ній засобів висловлення думок і почуттів, влучність, силу та багатство української мови, розвивають логічне мислення, тренують мозок.

Для розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови часто використовую вправи на побудову речень. Такі вправи мають на меті навчити учнів правильно вживати інші частини мови, їхні різні форми, граматичні конструкції, які вивчаються. Види цих вправ можуть бути такі:



  • поширення речень другорядними членами;

  • складання словосполучень;

  • вживання у мові прикметників для точного опису ознак предмета й чіткого його зображення;

  • передача словами цифрових значень;

  • заміна минулого часу теперішнім і навпаки;

  • самостійне складання речень різного типу;

  • різні види вправ із синонімами, омонімами, антонімами;

  • формулювання відповіді на запитання, що потребують творчої думки й уміння конструювати речення тощо.

Розвитку творчих здібностей учнів сприяють також різні види диктантів з елементами творчості.

Творчі вправи наближають учнів до природних умов спілкування, вдосконалюють вміння орієнтуватися в мовленнєвій ситуації (щоб учні могли чітко уявити співрозмовника, умови і завдання спілкування); ознайомлюють з тими мовними засобами, які дають змогу висловитися ввічливо, делікатно, пам’ятаючи про те, що потому, як говорить людина, можна судити про неї, її риси характеру та рівень культури.

Культура мовлення виступає невід’ємною рисою освіченої людини, конче потрібною умовою її всебічного розвитку. Той, хто серцем відчуває красу слова, вміє ним передати найтонші відтінки людських думок і переживань, той досягає вершин людської культури. І навпаки, низька культура мовлення збіднює духовний світ людини. „Убогість слова це убогість думки, - писав В.О. Сухомлинський, - а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної „товстошкірості".

Завдання школи на новому етапі нашої історії - запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності. І неабияку роль у цьому повинні відігравати вчителі. На уроках рідної мови, заняттях з розвитку зв’язного мовлення, народознавства вони мають змогу прищеплювати школярам високі моральні якості: чуйність, доброту, повагу до ближнього, почуття людської гідності, обов’язку, справедливості, сумління і чесність, громадянську активність та мужність, працьовитість і жертовність, милосердя і доброчинність, готовність поспішити на допомогу тому, хто її потребує.

Способом формування мовленнєвих умінь можуть бути не лише тренувальні вправи, перекази, твори, диктанти, а й існуючі в реальній мовленнєвій шкільній практиці різноманітні жанри висловлювання. Тому шкільною програмою передбачено такі висловлювання:


  • розповідь про себе, рідних, друзів;

  • відповідь на уроці;

  • доповідь на занятті гуртка;

  • звіт про виконану роботу;

  • виступ на зборах;

  • щоденник життя і спостережень;

  • привітання.

У процесі роботи над переказами і творами обов’язковим компонентом загальної системи розвитку зв’язного мовлення є попередження мовних помилок та недоліків учнів. Кожна помилка - це порушення певної мовної норми. В усних відповідях учнів та їх творчих роботах часто зустрічаються мовленнєві (лексичні, фразеологічні, стилістичні), граматичні (зумовлені порушенням граматичних норм), морфологічні (неправильно утворені частини мови, невдалі форми слів і т.ін.), синтаксичні (неправильна побудова речень з однорідними, відокремленими членами) помилки. Знання типів помилок дозволяє вчителеві виявити найбільш ефективні шляхи їх попередження. Практикують облік типових мовленнєвих і граматичних огріхів, що допускаються у висловлюваннях (текстах) і на уроках аналізу контрольних диктантів, переказів і творів проводять роботу над ними. Крім того, розробляють систему вправ для попередження помилок, готують картки з індивідуальними завданнями. За таких умов робота над помилками не обмежується їх виправленням, а здійснюється комплексно.

Висока мовленнєва культура школярів визначається не лише писемною грамотністю, а й навичками правильного усного мовлення, виразного читання, багатим запасом слів. Тому в навчанні мови має органічно поєднуватись робота над усним і писемним її різновидами. Реалізуючи принцип випереджаючого розвитку усного мовлення, вчитель повинен сформувати в школярів вміння уважно слухати, помічати ті чи інші помилки в чужому мовленні і правильно пояснювати їх. Необхідно домагатися того, щоб учні уважно слідкували за кожною відповіддю однокласників і могли проаналізувати її не лише за змістом, а й з боку мовленнєвого оформлення: оцінити позитивні якості, вказати на неточності у вживанні слів, форм слів у побудові речень, їх інтонуванні. При цьому важливо звертати увагу дітей на те, як можна усунути той чи той недолік і розглядати допустимі літературні варіанти.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка