Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»



Скачати 425.21 Kb.
Сторінка2/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір425.21 Kb.
1   2   3   4   5

Олександр Кузьма:

– Ось, безперечно, ми почули болісні слова, але не можна викинути слово з пісні. Я гадаю, що майбутнім докладом може стати доповідь Андрія Сердюка, що продовжить думки шановного Едуарда Михайловича стосовно до правди, і маємо почути думку директора Інституту Гігієни та Медичної Екології АН України, академіка, професора. Він тоді також виносив ухвали, він був міністром охорони здоров’я. Він ухвалював, постановляв певні речі, і ми хотіли б почути його сьогоднішній погляд на ті колишні події.


Андрій Сердюк:

– Я хотів би зараз зосередитись, я вважаю, на найбільш болючому, найбільш вагомому питання кожної катастрофи, якою би вона не була, чи то землетрус, чи то повінь, чи то теракт (це також катастрофа для людей), чи то Чорнобильська аварія. І аварія на Чорнобильській станції начисто вимила з нашої пам’яті всі думки і всі сподівання на мирний атом. Аварія на ЧАЕС, ви прекрасно знаєте, мала багатофакторний вплив на здоров’я людей, ці фактори наведені на слайді. Тут наведені ті дані, останні дані по Україні, скільки постраждало, скільки серед них дітей. 3,3 мільйони людей, 618 тисяч, і зараз 2,2 мільйони людей проживає на забруднених територіях. Учасники ліквідації – 308 тисяч. І проблеми, які створені Чорнобилем надзвичайно складні і багатогранні. Я повністю підтримую слова Ангеліни Іванівни стосовно відгуку і на Форум Віденський, і на інших людей, які кажуть про комунальну катастрофу, я хотів би, щоб вони мені змалювали цю катастрофу чи цю комунальну квартиру, де вхід знаходиться в Чорнобилі, кухня знаходиться в Швеції або Фінляндії , гостинна – в Німеччині, а спальні кімнати – в Англії. Скільки мільйонів людей на собі відчули весь страх від цієї катастрофи. Саме страшне в радіаційних катастрофах, що ми не маємо сенсорного чи якого хочете відчуття, як на нас впливає ця радіаційна небезпека. Відсутність інформації збільшує в людини відчуття тривоги. Зверніть увагу, що коли дозволили відкрити лише деякі матеріали (багато матеріалів ще не відкриті, які йшли під грифами «секретно»), то медична газета в 1991 році писала, скільки б наші вчені не говорили про кількість бер, якісь пороги, а люди продовжують захворювати і захворювати. І для них найголовніше – вся правда про Чорнобиль. А ось чому. Бо цей ефект знаходиться в сфері суб’єктивного сприйняття радіації, хоча сама радіація суто об’єктивне явище, це явище для фізиків. А для нас, медиків, ми його не бачимо, його не відчуваємо, але ми бачимо наслідки його впливу на людину. Зверніть увагу на інформаційні проблеми цієї аварії. Перший, який породжений з періодом холодної війни, бомбардуванням Хіросіми та Нагасакі, коли атом був для нас завжди смерть, завжди горе. Наступний, це 1986-89 роки, відсутність інформації щодо аварії, повна її засекреченість, зростання відчуття тривоги, незахищеність і багато чуток. А ось моя доповідна 2 травня 1986 року. Перша графа – радіаційна ситуація. В цей час в Києві було 1500 мікрорентген на годину. В день першого травня було 3000. А далі кількість тих, хто захворів, хто отримав променеву хворобу, а в самому кінці - питна вода й молоко мали гама-фон на порядок-два вище від норми. Ось наша доповідна від 4 травня 1986 року. Довести до відома жителів міста Києва, адже мова йшла тоді про те, евакуювати чи не евакуювати Київ, рекомендації по радіаційній гігієні. Особливо, слід потурбуватись про дітей, скоротити навчання в школах і намагатись відправити дітей на відпочинок. Тоді Україна відправила на відпочинок понад 600 тисяч дітей і тримала їх на тому відпочинку до чотирьох місяців. Жодна з постраждалих республік Радянського Союзу, ні Білорусь, ні Росія цього не зробила. За це ми маємо тільки відповідний наганяй з Москви – навіщо ми тривожили людей. Я думаю, що прості люди думали про це зовсім інакше. А ось доповідна КДБ УРСР від 5 травні 1986 року. Все йде під грифом «Секретно». Я вам показую лише те, що раніше було секретно або зовсім секретно. Станом на 6 годин 5 травня рівень радіації в зоні аварії досяг 1000 рентген. І от тут чітко говорив професор Пазукін, а цьому хлопцю молодому у 18 років кажуть, що ти маєш за 15 хвилин вискочити на верх реактору і скинути просто одну частину твела. Третій етап інформаційної вседозволеності. 1990-96 роки – розпад СРСР, інформаційна вседозволеність. Диктат непрофесійної більшості, коли про Чорнобиль писав хто хотів і хто просто хотів дорватися до преси, до телебачення, до радіо і т. ін. Інформаційна вседозволеність не дала відповіді конкретній людині, як же себе вести. Просто йшли страшилки і таке інше. І нинішній етап – інформаційна дезорієнтація. Недовіра людей, які проживають на радіаційно-забруднених територіях до любого виду інформації, ні до медиків, ні до урядовців, ні до інших людей... Життєве кредо – «Скільки того життя нам лишилося?» Я хочу звернути увагу на те, що не всі уроки Чорнобиля з’ясовані, але більшість з них уже забуті. Чому? Тому що до цього часу немає механізму переходу від захисту населення в ситуації радіаційної аварії до життя населення в умовах пролонгованого опромінення, так як живуть мільйони людей під час радіаційного забруднення. Напрацьовані критерії кінця аварії, і нам треба переключити мислення населення, яке проживає на забруднених територіях, від пасивної жертви Чорнобиля до активного господаря ситуації. Але цьому заважають закони, які ми приймали в перші роки, так би мовити, великої активної боротьби начебто за Чорнобиль, а вийшло навпаки. Ну, і в минулому році провели анкетне опитування населення України з кількох питань. Ми вибрали 16 найбільш відомих факторів ризику для людини. Це пожежа, зброя, пестициди. Взяли три фактори, які пов’язані з радіацією – Чорнобильська аварія, природна радіоактивність і вплив медичних радіаційних факторів (рентген-опромінення, тощо). Ми провели це обстеження в Житомирській, Київській областях, там, де найбільш забруднення є великим, і в тих місцях Дніпропетровської та Запорізької, де начебто забруднення значно менше. 93-98% населення, незалежно від віку, незалежно від освіти, незалежно від статі, незалежно від місця проживання відповіли, що найбільш вагомим фактором ризику для їх здоров’я є на сьогодні Чорнобильська аварія. Я звертаюся до медиків, українців, які постійно живуть з тією аварією, які постійно працюють. Це й наше недопрацювання, тому що людина пересічна не може знати все, що вже знаємо ми, і чого не знали на час аварії. Я хотів би нагадати вам, на момент аварії в Радянському Союзі було лише 10 спеціалістів, які б могли чітко, принаймні, відповісти на деякі питання. І, знову ж таки посилаючись на мого попередника, які питання радіаційної аварії в умовах військового часу? Що говорити про аварію в такий комунальній аварії? Ніхто навіть не знав, як себе поводити. І тут ми говоримо: «Які ж уроки Чорнобиля?» Недооцінка масштабів, відсутність вичерпної інформації, поетапна евакуація, а потім реевакуація населення, залучення до ліквідації величезної кількості непрофесіоналів. Тут я знову підтримаю професора. Дійсно ми залучили масу людей, які не повинні були там бути. Що стосується академіка Сахарова, я дуже поважаю його, але першу згадку про підземні атомні станції зробив американський відомий вчений Едвард Тейлор, лауреат Нобелівської премії. До речі в нашому журналі опублікована його стаття дванадцять років тому з цього приводу, бо я будучи в Європі на одному з симпозіумів, я попросив, і він надав нам дві статті. Одна так і називається «Підземні атомні станції». Так що я можу подарувати цей журнал, шановний професоре. І далі, недосконалість нормативних документів, використання в якості основного критерію не дози, а щільності забруднення ґрунту, інформаційний безкрай після 1989 року і неприйняття населенням безпечного рівня радіаційного впливу. Я хочу сказати, Чорнобиль лишається з нами назавжди. Нам з ним жити, нам і далі вирішувати проблеми його безпеки, і я впевнений, що роботи вистачить всім, але спасибі тим, хто дав нам можливість ще раз привернути до цього увагу. Дякую.
Олександр Кузьма:

– Зараз ми повертаємось до звичайного порядку, який був позначений в нашій програмі. І я попрошу професора Ольгу Тимченко з Інституту Гігієни, яка працює із професором, колишнім міністром Сердюком.


Ольга Тимченко:

– Я дуже вдячна організаторам, але приношу свої вибачення, мій файл не розкрився, і це значно знизить враження на аудиторію, але я буду намагатися донести те, що хотіла сказати. Попередній доповідач визначив, що таке катастрофа. Але я би хотіла ще уточнити, що катастрофа може бути одномоментною, різкою і вона може бути повзучою, перманентною. І я би хотіла привернути вашу увагу до того, що з кінця 19 століття український народ знаходиться в стані перманентної демографічної кризи. І ця криза була викликана була низкою соціальних проблем, а передумовами були, по-перше, в кінці 19, на початку 20 століття еміграція населення Західної України в країни Американського континенту. Також в ті ж часи міграція населення з Лівобережної України в Азіатську частину Росії, потім Перша світова війна, Громадянська війна, жахи голодомору, Друга світова війна, післявоєнний голод, і, нарешті, в 1979-89 роках також було переселення в Російську Федерацію. Ці роки вказують, що кількість українців в Росії збільшилася на 700 тисяч чоловік. Яким чином це позначилося на розвитку нашого суспільства, скільки людей (як сказав вчора Президент, але я написала раніше в себе), і мертвих, і живих, і ненароджених пішли в небуття. Навряд чи це вже хтось буде рахувати і в змозі порахувати. Але криза продовжується. Якби був файл, я б вам показала статево-віковий розподіл населення України, і там на тій піраміді діти до року займають зовсім маленьку частку. То яку державу можна будувати на такій основі? Низька народжуваність и висока смертність щорічно скорочують кількість населення на сотні тисяч. І за даними Держкомстату під час останнього перепису населення у нас було більше 50 мільйонів, а зараз вже близько 46. Різниця в 5 мільйонів за ці роки достатньо суттєва, а темп змін є швидким. Шановні колеги, перераховані демографічні кризи були викликані соціальними причинами. Але наш народ знаходив сили відновлюватися, і не в останню чергу це відбувалося завдяки глибинній генетичній основі, яка залишалася неушкодженою. Але нині пріоритет економічних та ідеологічних цілей над екологічними і соціальними проблемами веде нас до загальної біологічної катастрофи, викликаної в тому числі змінами в генофонді населення. Я хочу нагадати, що генофонд населення, можна сказати погіршується у всіх розвинутих країнах у зв’язку з майже повною рукотворною ліквідацією дії природного добору. Але в цілому генетичні процеси популяції можуть протікати, і в багатьох країнах відбуваються нормально. В той же час при несприятливому типі генетичного процесу, пристосованість популяції до існуючих умов середовища падає. І це відбивається на розподілі полігенних антропометричних показників росту і маси тіла новонароджених. Таким чином ріст і вагу малюків, які народжуються, вважають за індикатори якості генетичних процесів і пристосованості існування популяції в певному середовищі. Так от, коли ми з різницею в 25 років в 2003 році і 25 років назад звернули увагу на вагу і ріст новонароджених, то побачили, що вага і ріст хлопчиків, народжених у двох поколіннях населення Черкаської області значно зменшилися. А до речі, 103 населені пункти мають радіоактивне забруднення внаслідок аварії. Поряд з несприятливою ситуацією, яка є в них з мертвонародженістю, малюковою смертністю, це можна характеризувати, як несприятливий тип генетичного процесу і прояв дезадаптації населення до умов середовища. Ймовірно, що в подальшому, саме у цьому поколінні хлопчиків ми будемо спостерігати надлишкову смертність. Тут вже говорилося, що спектр різноманітних загроз українському суспільству найкраще висвітлила Чорнобильська катастрофа. Одна з найсуттєвіших її впливів, це є вплив на рівень генетично-обумовлених репродуктивних втрат. А від того невідтворення поколінь. У дослідженнях, проведених в Інституті Гігієни та Медичної Екології виявлено, що при проживанні в умовах радіонуклідного забруднення здатність жінок народжувати дітей зменшується, підвищується ймовірність виникнення самовільних викиднів перших дванадцяти тижнів вагітності. Між тим, переважна більшість тих викиднів настає внаслідок генетичних порушень в статевих клітинах батьків, або клітинах самого зародку. Ця ймовірність підвищується в 1,4 рази. На перший погляд, ризики вже не такі й вагомі. Але це розрахована ймовірність. А якщо припустити, що моя сім'я не може мати дитину? То ж бажані, але ненароджені діти – це також катастрофа. Може хтось би з них став би гордістю своєї родини, склав би славу нашій Вітчизні, а може цілого світу. Але Чорнобильська трагедія лишила і нас, і ненароджених дітей мати таку можливість. Звертаю також вашу увагу на те, що виявлений ефект в поєднанні з рівнем непліддя та низьким коефіцієнтом фертильності жінок, свідчать про загрозу національній безпеці. А від цього необхідні системні міжгалузеві дії з державною підтримкою. Необхідна цільова державна програма «Захист генофонду населення України». А в першу чергу, виконання закону України. «Основи законодавства України про охорону здоров’я» з 1992 року, тобто вже більше десятиліття, вимагають спостереження за генетичним процесом, і створенням, і функціонуванням державної служби генетичного моніторингу. Вельмишановні колеги, що стосується уроків всіх можливих і неможливих катастроф, а від них ми не застраховані, то я би хотіла сказати, що в усіх наших діях здоров’я населення, попередження його ушкодження повинні бути основним пріоритетом, чого не було не в нашій колишній державі, і не дуже спостерігається в сьогоднішній. Дяку за увагу.
Ангеліна Нягу:

– Ми запрошуємо професора Порохняк-Гановську Людмилу Андріївну, спеціаліста з радіології. Ми дякуємо їй за це.


Людмила Порохняк-Гановська:

– Менталітет української жінки такий, що вона відчуває на собі весь тягар зобов’язаності, щоб її родина була здоровою і була щасливою. Тому будь-яка нестабільність зовнішнього середовища має надзвичайно сильний вплив, психологічний вплив на жінку, позбавляючи її цього відчуття рівноваги. Чорнобильська катастрофа мала великий вплив на українських жінок із зовсім різних боків. Перш за все, жінки дуже переживали за свою родину, за здоров’я родини, не маючи достатньої інформації, часто вони перебільшували навіть ту небезпеку, яка могла бути. По-друге, внаслідок переселення часто дбали проте, щоб працевлаштувати, в основному, чоловіків. Тому дуже багато жінок, які були переселені в результаті Чорнобильської катастрофи, вони втратили свою спеціальність, і це також було дуже сильним додатковим стресовим фактором. Крім того, вагітні жінки повинні були вирішувати питання, чи їм позбавитися вагітності. Мільйони молодих жінок ставили перед собою питання, чи можуть вони народжувати дітей і коли. Тобто ця надзвичайно сильна стресова ситуація здійснила на жінку дуже великий вплив, який до сьогодні ще продовжується такими факторами, як, перш за все, ось щойно ми чули доповідь про генетичний вплив, ми знаємо, співпрацюючи з Інститутом Педіатрії, Акушерства і Гінекології, що дуже багато тих, хто був дівчатками під час Чорнобильської катастрофи, вони мають надзвичайно серйозний перебіг, паталогічний перебіг вагітності, вони мають паталогічні роди і, крім того, дуже багато зараз з’явилося тих, хто був дітьми під час Чорнобильської катастрофи, які навіть мають пошкодження, наприклад, щитовидної залози. У нас є така передача, щотижнева передача в прямому ефірі на Національному радіо, і остання передача як раз була присвячена жінкам, які перенесли операцію з приводу раку щитовидної залози, а сьогодні вони народжують дітей. Тобто кожна така жінка, звичайно, під увагою громадськості, під увагою лікарів, але потрібно сказати, що це нова категорія людей, і, звичайно, і для жінки, і для всіх це є великим випробуванням. Але в нашій доповіді ми говоримо про те, що це все повинно мати надзвичайно вирішення ефективне. Я хочу сказати, що тут дуже велика... в тому, що тут був журналістський розгул, в тому, що була неправдива інформація, в тому дуже велика наша вина. Ми, фахівці, ті, які знали, ми не йшли до журналістів, ми не давали інтерв’ю, і люди, які не мали правдивої інформації, вони жили домислами, вони самі вигадували. І мені здається, що якщо жінкам дати велику доцільну правдиву інформацію, то вони можуть і харчування, і спосіб життя в родині налагодити таким чином, що він буде здоровим, і що родина може бути здоровою. І на одній з цих передач наших щотижневих нам подзвонила жінка. Як раз ми були з Миколою Івановичем Омельянцем в цій передачі. Подзвонила жінка, Скрута Анастасія, зараз я її пам’ятаю, вона каже: «Я була медичною сестрою, я була ліквідатором. Мене не визнали, не дали мені того посвідчення, але я прочитала літературу, я почала шукати свій спосіб, як бути здоровою і я його знайшла. Я є здорова і я можу іншим передати цю свою можливість і пояснити, як самому стати здоровим і як зробити здоровою свою родину». ЮНЕСКО зараз вважає, щоб для того, щоб був сталий розвиток, необхідно, щоб було дві складових. Це, перш за все, щоб була освіта і була наука. Я хочу сказати, що до цього ще потрібно, щоб була організація. Тобто оцю освіту, оцю науку потрібно донести. І у нас є велика група людей, жінок, які можуть це зробити. Це медичні сестри. В Україні 450 тисяч медичних сестер, фельдшерів та акушерок. По цьому фаху працюють в основному жінки – 97,7% медичних сестер, фельдшерів та акушерів є жінками. І ось ці люди, медичні сестри, фельдшери та акушери, вони постійно спілкуються з населенням. А найголовніше те, що в їхній професії .... Це професія про те, як здорову людину залишити здоровою, і як людині, у якої є якісь відповідні проблеми, як цю людину зробити здоровою, як їй допомогти позбутися цих проблем. Ми працюємо з медичними сестрами, ми вже третій рік видаємо для них газету, видаємо для них журнал. Зараз у нас присутні медичні сестри. Зокрема Голова Асоціації Медичних Сестер міста Києва у нас присутня в залі. І я хочу сказати, що якби ми організаційно змогли медичним сестрам надавати достатньо інформації, щоб вони могли працювати з населенням по здоровому способу життя, по здоровому харчуванню, по зменшенню оцих всіх шкідливих наслідків, ми могли б дуже швидко, за дуже невеликі гроші досягти прекрасного, фантастичного ефекту. І ще я хочу сказати, що медичні сестри надзвичайно акуратні. В цю професію не йдуть просто так, а навіть випадкові люди не залишаються в цій професії. І тому, якщо здійснити оцей третій компонент освіта, компонент наука і компонент організація, залучити медичних сестер дитячих закладів, школи, тих, хто працює в селі в фельдшерсько-акушерських пунктах, я хочу, щоб ми на нашому Гуманітарному Форумі бачили перед собою перспективу, що ми можемо змінити ситуацію на краще, якщо ми зробимо цей крок. Дякую вам за увагу.
Олександр Кузьма:

– Дуже дякую. Ми дуже вдячні, що ви притримувалися регламенту. Слово шановному генетику, потрясаючому науковцю з Університету Південної Алабами доктору Володимиру Вертовецькому, який виголосить промову в справі генетичних вад і хромосомних аномалій. Просимо, докторе Вертелецький. Дякую.


Володимир Вертелецький:

– Отже, ми хочемо поговорити про те, як вплив Чорнобиля позначився на генетичному здоров’ї. Це не моя тема, працювала ціла група. Працювало багацько людей. Отже, я хотів би сказати, що слід скласти дяку усім тим особам, що уможливили цю працю. Я хотів би підкреслити те, що вродженні дефекти – дуже складна тема. І ця тема не розглядалася принаймні, на скільки мені відомо, значною мірою. Отже, це моя царина – педіатрія, я працюю у генетиці лише принагідно. Україна мене вшанувала званням академіка Академії Наук і доктора наук. І я цікавлюся міжнародними питаннями, а Чорнобиль – це міжнародне питання, не має сумніву, що воно виходить за межі національної тематики. Якщо ви хочете дізнатися про те, що я роблю для забави, то є медична етимологія, бачте, наголос на медицині, але також на Україні. Українська мова – мова стародавня, яка ще не достатньо вивчена лінгвістами. Я думаю. що коли вони заходять до якогось туалету, то пізнають багато цікавого. Тут ми бачимо наші позиції. Я про це говоритиму, щодо Чорнобиля, це лікується на успішному веб-сайті, ми незабаром привітаємо півторамільйонного гостя на цьому сайті. Це сайт першого класу. Отже, я хотів би все ж таки сказати, що спостереження за вилученими відхиленнями, це річ, якій треба приділяти увагу. Кожен канцероген викликає такі вроджені вади, і це спричинюється до них. Коли ми говоримо про радіацію, ми говоримо про чутливість, і немає нічого чутливішого від немовляти, ембріону і зародку. Хіросіма і Нагасакі мало дають нам матеріалу. Кількість вивчених ненароджених дітей – малесенька. Крім того в Україні ми маємо абсолютно інший розділ радіології. Це не та сама дисципліна. І не лише йдеться про лодос, йдеться про комунікативний хронічний перебіг, тому лодос з роками перетворився на гайдос. Отже, вроджені вади визначаються дуже широко. Це не науковий термін, це політично-соціальний термін, йдеться про будь-яку аномалію, функціональну або структурну. В цьому контексті треба розуміти, що радіація спричиняється до розумового відставання, латентний період її дуже короткий, ми чули про кардіопатію. В зв’язку з опроміненням, серцеві хвороби з’являються пізніше. Це може бути посереднім і безпосереднім. Радіація може спалити клітини або надати перспективний наслідок. Безперечно ми визначаємо поліомієліт. Президент Рузвельт зробив фундацію поліомієліту. Тоді вони його подолали, і перекинули свою увагу на вроджені вади. Я хотів би розглянути радіацію в контексті вроджених вад. Радіація призводить до всіх форм раку, може бути спотворення будь-якої тканини, створюються функціональні проблеми. Але здебільшого розумові субвідхилення і латентний період може тривати ціле життя, може відбитися на ваших дітях або онуках. Це може мати прямі наслідки, залежно від дозування або посередньо через ДНК, і тоді маємо імовірну розкладку. Це спричинюється до стурбованості людей, але головне – це довіра. Як впевнено говорити і викликати довіру, коли йдеться про Чорнобиль? Це бере багато часу, багато роботи. Далі – спостереження. Спостереження означає те, що ви витлумачуєте, інтерпретуєте, запобігаєте. І в цьому плані Україна ще не здобула широкої системи спостереження або моніторингу за вродженими вадами. В п’яти областях це вже сталося за допомогою багатьох донорів, включаючи USAID – Агенцію з Міжнародного розвитку США, їхню допомогу. Але всі ці дані мають викликати довіру, мусять її викликати. Далі, ми хочемо сказати. що спостереження перебігало в двох областях, їх позначено синім, і десь половина цієї території зазнала забруднення іонізуючим опроміненням. Ми маємо три додаткові системи спостереження, їх показано зеленим кольором. Продовж двох років ми побачили, що в Україні маємо епідемію вроджених відхилень, коли немає мозку, немає закриття хребтового каналу, а також маємо недоформування яєчників. Отже, ми маємо епідемію вроджених вад, і дехто згадував про те, що ми маємо втратити 500 дітей щорічно. Один рік, другий рік... Отже, ми втратили вже дві тисячі з половиною за п’ять років. І це ті смерті, які ми могли розгледіти і зарадити цьому. Я не кажу про те, чому не можна було зарадити. Це збільшує наш рахунок, але нам треба, щоб українські люди діставали поліпшене харчування. Це не той факт, який можна науково обґрунтувати досить чи докладно. Зараз дуже багато даних. Система контролю в США вам покаже, що моніторинг вже не потрібний, це уже не обговорюється. Обговорюється Міністерствами Охорони Здоров’я. Дехто вважає, що вони не вживаючи такої профілактики, шкодять громадському здоров’ю. Тут ми показуємо Алабаму, Каліфорнію, Техас. Ми порівнюємо українські рівні проти стовпчиків інших країн – Канади, Китаю, Англії. Далі ми показуємо Україну, і ми показуємо рівні захворювань. Тут немає деяких переконливих даних в плані профілактичних програм для України. У вересні буде, десь я читав, звіт МАГАТЕ. Я розумію, що в Україні щось діється, і ми поклали собі розглянути те, що можна сказати щодо Чорнобиля конкретніше. Отже, ми знаємо що в Україні існує велика розбіжність між громадською думкою та фактами. Я хочу запропонувати вам факти. Ми знаємо також, що немає доброго спілкування між агенціями та широким загалом. Цей останній відкидає дані досліджень. Ми розуміємо, що найліпше лікування – це профілактика, і Україна зараз має в чотири рази більше випадків спайна біфіда, ніж фініл катанурія. І зараз все таки PKU турбує Міністерство Охорони Здоров’я більше ніж спайна біфіда, не зважаючи на факти. Ось це ми маємо звіт МАГАТЕ, який викладає факти щодо репродуктивного здоров’я людей. Відтворення, як то кажуть людності... Якщо взяти цей матеріал почитати уважніше, то ми побачимо, що спадкові відхилення, аномалії розглядаються інститутом, який зараз вже фактично розформовано. Отже, одного дослідження недостатньо для того, щоб мати репрезентативні дані. Ось забруднення... тут ми бачимо зонування, районування... Ми бачимо західну і північну частини, бачимо, що відсутня кореляція між цими зонами або областями із загальною мапою. Це українські публікації... Далі бачимо, що супутник показує верхню частину Рівного, Рівненську область. Вона відрізняється від нижчої частини. Тут інакші ґрунти довкілля, тут маємо полісся. То вони живуть, говорять, харчуються інакше. То вони історично вважаються ізольованими, тобто між ними частіші були близько споріднені шлюби. Це цезій у молоці. Як кальцій цезій йде до кісток, і якщо ви занадто чутливі, немає голови, немає хребта в новонароджених. Ми ще цього не довели однак. Якщо ми розкладаємо дані за забрудненими і незабрудненими, це означає, що в забруднених районах ми знаходимо вищу чистоту, ніж в незабруднених. В незабруднених районах ми маємо відмінність від центральної частини, близької географічно. Фактично ми маємо нижчу чистоту в Криму. Це не означає, що це з чимось пов’язується. Це просто встановлений факт, але факт, на який можна покладатися. Далі ми маємо з’ясувати причину такої справи. Я не кажу, що це через Чорнобиль або через харчувальні особливості, але кримський рівень вдвічі-втричі вище, ніж має бути. Отже, я не знаю... я би скоротив наполовину рівні Крима. Можливо для забруднених на три четвертих. Отже, тут немає причин у науки зволікати із профілактикою спайна біфіда. Розгляньмо екзотичні вроджені вади. Ті, що так полюбляють журналісти і часто дають публікації. Екзотичні аномалії дістають великий розголос. На наступному слайді ми бачимо причину, через яку не треба фолієву кислоту відкладати, зволікати з нею. Ось ми бачимо те, чому ми можемо запобігти, воно стрибає. Тут ми бачимо сіамських близнюків, з’єднаних тілами. Це дуже рідкісна аномалія. Десять досліджень. Кожне мало мільйон вагітностей, і в кожній ми маємо один випадок. Але в Рівному самому ми маємо кластер, один у 2000 року, один 2002, 2003, 2004..... Ми визначаємо, що це головний партнер міжнародного дослідження сіамських близнюків. Ми маємо тут вищий порядок, ніж 10 на 10 мільйонів. Це не можна прив’язати до Чорнобиля, але можна прив’язати і треба прив’язати до чогось. І це сталося в Рівному, і тепер ми знайшли десь 5 днів тому випадок у Криму. Далі... Отже, я хочу скласти дяку усім колегам, і я пропоную вам зі мною зв’язатися. Це – професор Бореляк, наш науковий консультант, він висловить певні рекомендації на ґрунті цих попередніх досліджень і спостережень. Щиро дякую за увагу.
Каталог: img -> forall
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
forall -> Резолюція міжнародної конференції «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи І стратегія їхнього подолання»
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
img -> Угода між Урядом України та Урядом Республіки Гайана про торговельно-економічне співробітництво
img -> Угода про торговельно-економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів
img -> Угода між Урядом України та Урядом Його Величності Султана І Янг Ді-Пертуана Брунею Даруссаламу про сприяння та взаємний захист інвестицій
forall -> Робоча навчальна програма
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка