Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»



Скачати 424.92 Kb.
Сторінка2/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір424.92 Kb.
1   2   3   4   5

Модератор:

– Дякуємо за таку інформативну доповідь. На жаль, дуже погано чути, коли не використовується мікрофон. Ми розуміємо ці питання екологічної моралі... Ви нагадали мені про філософські положення щодо відповідальності.

На жаль, ми не можемо чути, коли людина не розмовляє в мікрофон. Хочемо подякувати нашим друзям з Японії за це дослідження.
Перекладач:

– Дуже прошу, чи можна використовувати мікрофон? Бо перекладачі не чують. Будь ласка, користуйтеся мікрофоном.


Лук‘янець С.Б.:

– Продовжуючи філософську бесіду, яку розпочали наші колеги, я хотів би на аналізі особливостей пост-чорнобильського часу. Два десятиріччя, що минули після трагедії Чорнобиля – є тільки початок цього явища. Чим воно стане для нас? Хто ми є в пост-чорнобильському часі? Чи достатньо ми досконалі морально для того, щоб використовувати безкарно ці страшенні енергії атомного ядра, молекул ДНК? З якими новими антропогенними катастрофами зіштовхне цей час нас? Ядерний Чорнобиль – це трагічний урок цивілізації, яка увійшла до ери над-технологій, він є попередженням потенційних техно-апокаліпсісів, до яких веде наївна довіра до науки, саме надія на відношення до індустрії супертехнологій.



Сенс цього уроку такий, що ніяка супертехнологія не здатна дати безпеки, що вона ніколи не вислизне з-під людського контролю. А коли вона вислизає з-під нього – вони привнесуть людству не блага, а все гірші й гірші «техно-Чорнобилі».

Переживши Чорнобильську трагедію, ми вже не віримо в те, що науково-технічний прогрес – це шлях до свободи, рівності та загального процвітання, про які мріяли герої доби Просвітництва. Ми розуміємо, що ця доба несе нас до інших берегів. Наразі ці береги все більше позначають словами “суспільства ризику, що глобалізуються”. Пройшла межа між до-чорнобильським часом, який почався десь 10 000 років тому, і сучасним часом. Тоді людство заради самозбереження у світі почало одомашнювати тварин, почало приватизувати ресурси макросвіту, володіти енергією. Це мистецтво закінчилося десь на середині 20-го сторіччя, запас ресурсів макросвіту був майже опанований і отже довелося опановувати ресурси тих світів, які є за межами макросвіту. Ідеться про високі енергії, гени, геноми, наночастки тощо. Для того, щоб опанувати ресурси цих світів, традиційні на той час технології були не ефективні. Ми почали потребувати надтехнологій, нанотехнологій, ... ДНК… комп‘ютерних технологій тощо. І саме тому, що пост-чорнобильський час вимагав над-технологій, то ця еволюція над-технологій до кінця 21 сторіччя буде визначати характер соціуму. Вже нема сумніву в тому, що практика застосування над-технологій охопить усі сфери діяльності планетарного соціуму. Через кілька десятиріч технології стануть базовими і саме з їх допомогою наш мегасоціум буде репродуктувати себе в світі. Науково-технологічна експансія, світ високих енергій, наносвіт, світ живих молекул – це не є забаганка соціуму, це –прагнення зберегти себе в світі. Зупинити цю експансію чи скасувати еволюцію над-технологій неможливо. Для постіндустріального соціуму таке скасування означало би знищення умов його самозбереження в світі. Пост-чорнобильський час, таким чином, це час опанування величезних багатств світу високих енергій, наносвіту, світу живих молекул. В ході цього опанування людина змінює традиційну практику маніпулювання найважливішими ресурсами цивілізації, речовиною, енергією, інформацією. Практика, використання над-технологій надала людині можливість одомашнювати не тільки тварин, або рослини, але молекули ДНК. Зараз геном дозволяє експлуатувати живі молекули як біофабрики, біореактори, біомашини, які виробляють найрізноманітніші білкові речовини. Завдяки над-технологіям світ живих організмів планети поступово перетворюється на своєрідну галузь промисловості соціуму. На жаль, науково-технічна експансія, світ високих енергій, світ живих молекул є джерелом не тільки високих благ, але також аналогічних катастроф. Ми поки що не змогли опанувати наслідки Чорнобилю, а експерти вже попереджають нас про генетичний Чорнобиль, який набагато небезпечніший. Генетичний Чорнобиль є не тільки пандемія H5N1, що насувається на нас. Навіть якщо штам вірусу H5N1 ніколи не трансформується такою мірою, щоб являти собою глобальну загрозу життю людини на планеті, це можуть зробити інші не менш небезпечні віруси. Найголовніша небезпека генетичного «чорнобилю» полягає в тому, що штам вірусу, який ініціює, здатен мутувати набагато швидше, аніж наша імунна система набуває здатності його розпізнавати. Генетичний «чорнобиль» надає вірусу можливість дуже швидко розповсюджуватися земною кулею. Подібно до ядерної радіації, це такий вірус, який не визнає ані державних, ані расових, ані соціальних кордонів; у короткий термін здатен охопити величезні райони світу і, таким чином, перетворитися на генетичний гео-Чорнобиль.

Нейро-Чорнобиль це особливий різновид генетичного «чорнобилю», причиною якого вже може стати не пандемічний вірус, а ретро-вірус, який здатний вражати людину таким чином, як це робить ретро-вірус СНІДу. Головною причиною ядерного, генетичного, нейронного «чорнобилів» не є сили природи. Сили природи тільки створюють можливість для появи техно-Чорнобилю. Причиною такої можливості в реальності є люди, тобто користувачі наукових знань, які захищають за допомогою таких сил свої корпоративні інтереси. У мегасоціумі .... технологічні “чорнобилі” є такими, яким не запобігти. Якщо протягом найближчих 50 років наш мегасоціум не зможе виробити енергію кормів тощо, більше, аніж їх було вироблено за всю попередню історію, ми не зможемо вижити. Звідси ця технологічна експансія до світу високих енергій, нанотехнологій тощо. У 21 сторіччі найнебезпечнішим джерелом генетичних та нейронних “чорнобилів” може стати практика використання наукових знань про природу людини, тобто знання про людський геном, людський генокод, людський генотип. Усвідомлення масштабів цієї антропогенної небезпеки спонукає філософів нашого часу по-новому підійти до суті людського буття у цьому світі. Суть її можна пояснити таким чином: після Чорнобилю, тобто в епоху панування у світі над-технологій, це стає океаном антропогенних процесів; сам цей океан – є гладка, спокійна вода. Людина тут не є капітаном, який керує надійним океанським лайнером. Океан антропогенних процесів дуже чутливо реагує на науково-технологічну активність мегасоціуму, що зростає. Ядерні, енергетичні та інші “чорнобилі” - це антропогенні хвилі, які викликаються планетарною практикою застосування над-технологій. Ведучі соціальні експерти 21 сторіччя дають різні оцінки цьому антропологічному океану. Це від позицій гуманістів епохи модерну до транс-гуманістів епохи постмодерну. Гуманісти вважають, що Чорнобиль, Хіросіма, Нагасакі – є не більше, аніж такі легкі хвилі, або, може, просто випадкове, невелике таке заворушення на тлі спокійного взагалі океану. І звичайно, що ці хвилі заспокоюються самі по собі з подальшим прискоренням науково-технічного прогресу і з подальшим набуттям досвіду обуздання сил природи. На їхню думку, цей прогрес у сфері нано-, біо- та інших інформаційних технологій є надійний гарант того, що людство є здатним забезпечити спокійний стан океану людського буття.

Захисники транс-гуманізму відкидають так оцінку антропогенних хвиль. Для них така оцінка є релікт наївної віри у спокій безмежного океану людського буття. Транс-гуманісти не сумніваються в тому, що ця навала антропогенних катастроф не є якість випадкові дрібні хвилі. Це – штормове попередження. Чи нам подобається це, чи ні, але ми повинні бути готовими до шторму, що насувається на нас. Сьогодні цей шторм звуть по-різному: технологічна синкулярність, глобальне суспільство ризиків, технологічний апокаліпсис тощо. Позиція транс-гуманістів дозволяє більш адекватно оцінити пост-чорнобильський час. Розкриваючи причини антропогенного шторму, що насувається, її прибічники концентрують нашу увагу на тому, революція над-технологій істотно прискорює процес перетворення знань про людську природу у соціально-гуманітарні над-технології, які дозволяють технологу все більше, швидше вторгатися до коду генотипів. Наприклад, ми всі розуміємо, що зараз те, що людство пересіло до потягу над-технологій, тільки збільшило загрозу технологічних катастроф та ризиків. Ніколи до цього людство не відчувало себе такою мірою заручником величезних сил природи, тому що людина оперує все більш потужними технологіями.

Пост-модерністи попереджають нас про те, що найбільшим ризиком для нас зараз є самозаспокоєння, самонадіянність, що спирається на міф про належність, відповідність наукового процесу. І чим краще ми будемо це усвідомлювати, тим краще зможемо протидіяти цьому шторму, що насувається на нас.

Дякую.
Модератор не оголосив прізвище спікера:

– Я коротко поділюсь з вами деякими міркуваннями з приводу події, яка відбулась 20 років назад. І як представник незаможної нації буду це робити в режимі “із сьогодні на завтра”. І трохи стосовно минулого.

В історії людства трапляються події, які дійсно заставляють нас по-новому дивитись на все абсолютно, на всіх рівнях. І згадуйте, як перші космонавти глянули із космосу на нашу землю і прийшли до висновку, що це не якась планета гігантська, це маленький космічний шарик, який треба берегти.

Чорнобиль переконав нас, що ми не так дивилися, і перекреслив наші сподівання на безпечну експлуатацію мирного атома, на яку ми так сподівалися і сподіваємося. І на безпрецедентну висоту підняв планку вимог щодо відповідальності нас за все, що ми робимо в цьому світі. Є в Росії цікава група академіка Казначеєва, там філософи, медики, психологи, які показують і, до речі, аргументовано, на конкретному матеріалі, що сучасне людство дебілізує. Швидкими темпами. І першою ознакою цього процесу є втрата відповідальності. Ми... людина, цивілізаційна людина, сучасна людина – це не моє заключення, це я найшов – це, так сказати, загальне місце у всіх глобалістичних і психологічних розвідках сучасної науки. Наслідки чорнобильської аварії, що небезпечно, ще недалеко осмислені, а поширений термін “ліквідація наслідків”... ліквідація – це є скоріше бажаним, ніж реальним...

Інформація про наслідки цієї страшної події до сьогодні є лукавою і не правдивою. В принципі, тут і спроба не турбувати маси, щоб не було паніки, і як на сьогодні не хватає зусиль, коштів для того, щоби вести моніторинг оцих подій.

Алла Ярошинська, відома вам, написала книжку “Преступление без наказания: Чернобыль 20 лет спустя”. Вона виходить або вже вийшла, або от-от вийде у московському видавництві “Время”, де звертає увагу ось на цей аспект.

Ми пам‘ятаємо репортажі з Чорнобиля у “Комсомольці”: “Солов‘ї над Прип‘яттю”, “Сувеніри із під реактора” і так далі, і так далі. В принципі, ми дивуємо... і це не лише йдеться про нас, про українців, про Білорусію... це якась тенденція всесвітня. Ми якраз дивуємо самі себе своєю безвідповідальністю. Згадаємо 10 головних... 7 головних вимог МАГАТЕ до ядерних реакторів: надійний енергоблок, вирішення проблем РАО (відходів радіоактивних), кваліфікована і безпечна експлуатація, грамотне географічне розміщення, ефективна система охорони здоров‘я, соціально-правова захищеність населення і громадянська довіра до ініціатив розвитку ядерних технологій. Якщо хто-небудь із вас покаже, що хоч одна з оцих вимог МАГАТЕ виконувалась або зараз може виконатись, то я буду дуже радий.

Тобто ми виходимо в режим дійсно такий, що ми вже звикаємо до цих небезпек, ми вже бачимо... тобто ми дійсно уже миримося, ми плануємо далі розгортання атомної енергетики: нам нікуди діватися, і входимо постійно у цей режим – дуже небезпечний, що наслідки будуть небажані, але неминучі, про що вже говорилося. До сих пір можна констатувати недооцінку масштабів аварії, недостатній дозиметричний контроль – оце спеціалісти говорять, які цим займаються, – відсутність вичерпної інформації, моніторингу, залучення до цих робіт, серйозних робіт, некваліфікованих людей і недосконалість нашого законодавства – це те, що є очевидним, те, що насторожує, і те, що, якщо говорити про уроки, наслідки і як нам долати дійсно оцю проблему, це повинно враховуватися, на мій погляд, в першу чергу.

Ну і в такому, трохи філософському плані, звичайно постає проблема перед всім людством: переосмислення стратегії розвитку. Тут ми ніде не дінемося і, в принципі, бажано б, щоб це почалося раніше. Зараз ми просто змушені і будемо спішити в цьому плані, і знову ж, ну... наробимо помилок.

Сергій Борисович правильно сказав, що, вже вийшовши на цей рівень технологій (от про які говорив професор Лук‘янець), ми не маємо права на помилки. Але подумайте, чи здатні ми далі, у попередньому розвитку, чи гарантовані ми від цих помилок? У цьому плані, скажімо, майбутнє людського роду... ось, це саме як раз ця проблема, яка актуалізує надзвичайно екологічну проблему. Екологічна проблема якось до Чорнобиля не так гостро відчувалася, це було як світогляд натуралістів, юннатів... І часто люди говорили, що треба охороняти природу, братів наших менших і вони лукавили. Вони займали позицію спостерігача: от ми такі благородні, що ми захищаємо тваринний світ, рослинний... Людина лукавить тому, що вона відчуває – свідомо або не свідомо, – що тим самим вона захищає себе і створює собі якесь майбутнє.

Багато дослідників звертають увагу на те, що період активного розвитку екології, громадянських екологічних рухів та пік екологічної занепокоєності в суспільній свідомості минув. Пам‘ятаєте Київ, коли люди не давали рубати парки, не давали будувати Дарницький вокзал і так далі? Ми вже звикли і притихли, і цьому не придаємо належного значення, і це теж ситуація небезпечна. Міжнародна спільнота взагалі неадекватно усвідомлює сутність та витоки екологічної кризи і уроки Чорнобиля. Поки що спостерігається домінування аргументів технократичніх і натуралістичних. До цього долучається вірно підмічена Ульріхом Беком психологема прийняття і навіть заперечення... неприйняття і заперечення очевидної загрози і страху перед нею. Просто ми боїмось цієї істини і боїмось дізнатись, робити моніторинг і слідкувати за ситуацією. Створюється парадоксальна ситуація, коли з ростом небезпеки зростає вірогідність її непризнання. Типовими стають випадки, коли вина покладається не на власне призвідника кризи, а на тих, хто про неї говорить і сіє в суспільстві тривогу. Інформацію про загрозу соціального або екологічного характеру нерідко тлумачать як видумку інтелектуалів для того, щоб вибити гроші на свої наукові програми. Непередбачуваність ризиків, їх некерованість призводить до того, що мова вже йде не про те, аби досягти чогось хорошого, а про те, аби уникнути гіршого. З‘являється маса питань, на які немає відповідей, а деякі інструкції та рекомендації, зокрема такі, як уберегтись від радіації, скажімо... до недавнього часу наші органи громадянської оборони говорили, що треба робити, коли, скажімо, біля вас розірветься атомна бомба. Це блюзнірство, це, так сказати, як насмішка. Відбувається тотальна косметична обробка ризиків. Як правило, борються з наслідками, а не з причинами. Так, наприклад, рекомендуються очисні фільтри при збереженні джерел забруднення. Тобто, принцип “не смітити”... про чисті технології дбають менше, ніж про фільтри, про те, як виокремити оцей промисловий об‘єкт від довкілля.

Ну, тут вже говорили, що в історії і в соціальній філософії існує думка і солідна традиція кризову ситуацію тлумачити як чинник, що сприяє розвитку. Прадавні китайці термін “криза” трактували не як “безнадійний стан”, а як “спонуку шукати виходу з нього”.

В соціально-політичному плані ми приходимо до висновку, що екологічні проблеми, екологічні чорнобильські проблеми повинні не роз‘єднати, а об‘єднати суспільство. Тому що питання екології надзвичайно демократичні. Багаті і бідні, представники державного істеблішменту і пересічні громадяни, суб‘єкти тіньової і легітимної економік мешкають на одній і тій же території і дихають одним і тим же повітрям.

Раціональне, екологічно обґрунтоване продукурсування можливе лише за умов масової екологічної грамотності. Ми говоримо про екологічну культуру, про культуру фізичну, у нас дуже багато спеціалістів з різного виду культур. Ми не розуміємо, що культура – одна. Колись академік Волькенштейн сказав, що людина сучасна може назватися культурною, коли вона розбирається, коли вона знає основні закони, за якими функціонує біосфера. Якщо раніше людина закінчила технікум, працює по спеціальності і ще не плутає Льва Миколайовича Толстого із Олексієм Миколайовичем, то вона виглядала як культурна людина. Зараз людина, яка не розбирається в азах біосферології і екології, на думку академіка Волькенштейна, не може рахуватися грамотною.

Ну, і екологічна освіта, добре поставлена екологічна освіта може привести до того, що державні та господарські інституції не зможуть орієнтувати нас на умовно їстівні продукти – цей канцелярит працював із 86 року, – на тимчасові норми на радіацію, встановлені не з медичних та санітарно-гігієнічних міркувань, а з відверто економічних. Лише за умов суспільної екологічної грамотності громадськість може реалізувати можливості демократичного суспільства і ефективно боротися з причинами, а не з наслідками екологічного неблагополуччя.

Екологічна свідомість, окрім всього іншого, формує активну громадянську позицію. І, нарешті, всі ми повинні як люди розумні – як ми самі себе назвали – знати, в яких умовах ми живемо, працюємо, існуємо. І, я вважаю, це те, до чого нас іще раз нагально підштовхнув Чорнобиль. Без замислення над цими проблемами у нас просто немає майбутнього.

Дякую.
Модератор не оголосив прізвище спікера:

– Шановні учасники форуму!

Дійсно, досить випадково до філософів потрапив професійний енергетик, який з 1969 року працював в атомній енергетиці та промисловості, був на Чорнобильській АЕС в день аварії тому, що був її штатним працівником.

Сьогодні багато країн заявляють про новий виток розвитку атомної енергетики, що вони її вважають успішною альтернативою тепловим електростанціям на тлі світових запасів нафти та газу, що постійно зменшуються. 18 лютого 2006 року президент США Джордж Буш анонсував програму будівництва АЕС нового покоління під назвою «Глобальне партнерство з ядерної енергії». США планують будувати ці атомні станції разом із Росією, Францією та Японією. Нові атомні станції вже зазначенні в бюджетному посланні Буша на 2007, а також в програмі розвитку атомної енергетики Росії на період до 2015 року. Схожі плани розробила й Україна. За підрахунками Міжнародної Агенції з атомної енергетики, країни світу витратять до 2030 року близько 200 мільярдів доларів на розвиток атомної енергетики, і частка електроенергії, що виробляється на атомних станціях відчутно зросте. Але чи достатньо обґрунтований цей прогноз МАГАТЕ? Чи вірить людство в безпеку сучасних ядерних реакторів та в чистоту атомної енергетики?

Сучасні енергетичні реактори мають внутрішній тиск до 200 атмосфер – це небезпечний тиск. Якщо пляшку шампанського нагріти та різко зняти кріплення пробки, то вона вилетить наче куля. Корпусні атомні реактори вразливі якраз за таким сценарієм. Відомий фізик, академік Російської Академії наук Феоктистов, в 1999 році докладно змалював цю ситуацію в книзі «Зброя, яка себе вичерпала». Він вважає, що якщо в кришці реактора будуть пошкоджені спеціальні ущільнення, через які до механізмів сервоприводів підходять штанги, на які підвішені стержні управління, то ці стержні можуть вилетіти з активної зони. Лише через цю причину сучасні корпусні реактори можна визнати потенційно небезпечними. Оскільки якщо регулюючі стержні миттєво витягти, реактор вибухне як бомба. Це не вигадка, це не припущення. Схожа аварія мало не трапилася на американській атомній станції «…» у 2002 році, коли через корозію на кришці реактору утворилася каверна довжиною 18см, глибиною 15см та шириною 13см. Від потенційного вибуху захищала лише нержавіюча накладка на корпусі реактора товщиною 9мм. Такі випадки дають всі підстави стверджувати, що світовій атомній промисловості поки не вдалося створити абсолютно безпечний реактор. Лише з 2002 року «ЕнЕрСі» - американська комісія з атомної енергетики – зобов‘язала атомні станції перевірити корпуси всіх своїх реакторів, та виявила ще 11 корпусів з мікро тріщинами. Недарма батько атомної енергетики Курчаток називав реактори «тліючими бомбами», а нобелівський лауреат, фізик Капиця визначив атомні станції як «бомби, що виробляють електрику».

Другим джерелом небезпеки є накопичення опроміненого палива та радіоактивних відходів. Ще жодна країна в світі не почала виконувати захоронення цих небезпечних речовин у «вічних» сховищах тому, що таких сховищ в світі все ще немає. Всюди використовуються тимчасові споруди, безпека яких далеко не є абсолютною.

До речі, контейнери для зберігання палива, що їх було запропоновано Україні, а «Енергоатом» підписав відповідний контракт з американською фірмою «Холтек», не є універсальними. Не далі, ніж вчора, зі спеціалістом з Америки у мене відбулася розмова: чи можна довіряти цим контейнерам? Чи є вони універсальними? Чи можна в них завантажити паливо, перевезти, а через деякий час і вивантажити, скажімо, в ситуації, коли цей контейнер втратив свою міцність або герметичність, або цілісність. Він сказав: «Завантажити можна, перевезти також можна. Вивантажити з них нічого не можна». Це до того, якими є тимчасові рішення, до яких все частіше та частіше вдається атомна енергетика.

Відсутність проектів дійсно безпечних реакторів та відкладені рішення безпечного захоронення опроміненого палива та радіоактивних відходів турбують суспільство та зменшують довіру до МАГАТЕ. Ця агенція вже не один раз помилялася в прогнозах. Ще в 1974 році воно стверджувало, що до кінця 20 сторіччя по всьому світу будуть працювати 4500 ядерних енергетичних установок. Але вийшло інакше: сьогодні в 31 країні побудовано всього 442 атомних енергоблоки, що складає 10% від заявленої агенцією кількості.

Чому так блискуче провалився прогноз МАГАТЕ? Невже це трапилося лише через вибух реактору на Чорнобильській АЕС в 1986 році? Напевне, причин все ж-таки декілька. Так, дійсно, ООН визнала Чорнобиль проблемою світового рівня. Експерти ООН оцінили збитки від неї майже в трильйон доларів. З них на Україну виходить не менше 300 мільярдів доларів США, а на Білорусь – 250 мільярдів. Але найголовніше полягає в тому, що Чорнобиль оприявнив давно відомі проблеми світової атомної енергетики. Просто вибух реактора виніс їх на загальний огляд. Їх не приховує мертва Чорнобильська зона. Всі побачили відсутність технологій розробки аварійних та виведених з роботи реакторів. Немає глибоких підземних сховищ для тепло випромінюючих касет та радіоактивних відходів. Їх немає не лише в Чорнобилі, але й у світі. Саме тому масштаб чорнобильських проблем настільки великий, що позбавитися них силами однієї України неможливо. І ми вдячні за допомогу, що її сьогодні надають багато закордонних країн. В чорнобильських роботах приймають участь фірми різних європейських держав та США. На чорнобильські проекти витрачено більш, ніж 470 мільйонів доларів, але мінімізувати небезпеку від Саркофагу та від 10 мільйонів тон радіоактивних відходів в зоні Чорнобильської станції так і не вдалося.

Але ще не безпечнішими сьогодні є 2000 тон опроміненого ядерного палива з активністю в 1 мільярд кюрі. Для нього французький «Фроматом» побудував в 2005 році сухе сховище. Але воно виявилося непридатним до експлуатації. Саме тому підсумок до 20-річчя Чорнобильської катастрофи виявився малоуспішним за застережним. Ще рік-два таких «успіхів» в міжнародних чорнобильських проектах, і світова енергетика остаточно втратить довіру людей. Про які плани розвитку атомної галузі після цього можна говорити?

Ще один неприємний штрих. До 20-річчя Чорнобилю МАГАТЕ видало оптимістичний доклад, в якому наслідки Чорнобильської катастрофи було визнано перебільшеними. В докладі також міститься порада Україні зменшити території радіоактивного контролю оскільки особливої небезпеки для населення там немає. Невже МАГАТЕ та Всесвітня організація з охорони здоров‘я не знають про те, що річний рівень смертності на цих територіях рівняється майже 19 смертей на 1000 людей на рік. Якщо дотримуватися шляху викривлення фактів, то ще через декілька років МАГАТЕ та ВОЗ скажуть, що Чорнобильської катастрофи взагалі не було і що радіація покращує якість людської популяції на планеті. Такі доклади підривають довіру людей не лише до атомної енергетики, але й до міжнародних інститутів, чиїм завдання є захист здоров‘я суспільства.

Не думаю, що хоч комусь вдасться представити Чорнобиль рядовою, пересічною подією. Його масштаб величезний. Він вміщує в себе усі невирішені атомні проблеми. Його не вдасться ані забути, ані заговорити. Радіоактивній викид Чорнобилю був настільки величезний, що відразу стало ясно, що планета Земля занадто мала для тих небезпек, що несуть в собі сучасні технології в енергетичній, хімічний та інших галузях промисловості. Сьогодні це вже багато хто розуміє і це зближує людей. Багато країн вже поєднали свої зусилля в подоланні наслідків Чорнобилю. Залишилося зробити ці зусилля максимально ефективними аби очистити не лише Чорнобильську зону, але й усю планету від опроміненого палива мирних АЕС та від радіоактивних відходів воєнного походження, що знаходяться на поверхні землі.

Людство варте того, щоб жити на чистій планеті.

Дякую.


Каталог: img -> forall
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
forall -> Резолюція міжнародної конференції «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи І стратегія їхнього подолання»
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»
img -> Угода між Урядом України та Урядом Республіки Гайана про торговельно-економічне співробітництво
img -> Угода про торговельно-економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів
img -> Угода між Урядом України та Урядом Його Величності Султана І Янг Ді-Пертуана Брунею Даруссаламу про сприяння та взаємний захист інвестицій
forall -> Робоча навчальна програма
forall -> Гуманітарний Форум «Відродження, оновлення і розвиток людини»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка