Групи Назва "карти"



Скачати 282.45 Kb.
Сторінка4/4
Дата конвертації05.05.2016
Розмір282.45 Kb.
1   2   3   4

Завершуючи спробу прогнозу розвитку подій в XXI сторіччі слід зауважити, що все може розвиватись зовсім іншим і несподіваним шляхом. Та так побудована людина, що їй завжди хочеться хоч на крихітку заглянути в завтрашній день. Наскільки ж автор зміг помітити контури майбутнього - покаже час.

Післямова

Сучасні уявлення людства про оточуючий Всесвіт багато в чому є уявленнями «фізичного примітивізму», «прокрустовим ложем» людської свідомості. Та все частіше перед нашими очима замість «казеної, промислової будови» постає палац Природи незвичайної краси і доцільності, який, на жаль, бачимо лише окремими фрагментами і в якому наші уявлення про Всесвіт є лише початком тривалого і довгого шляху пізнання. Пізнання, в якому в одночассі задіяні учень і вчитель, і яке з одного боку є процесом інтелектуальної творчості людства, з іншого - «спалахами» в свідомості, коли несподівано для самого дослідника приходить більш глибоке розуміння дійсності, коли починаєш бачити уже «бачене» під іншим кутом і з іншого рівня усвідомлення. Коли відчуваєш, що є хтось Той, хто веде твою свідомість в необхідному напрямку, коли в «необхідний» момент з’являється і необхідна інформація, і потрібна людина, а події розвиваються в часі так, немов би Хтось уже потурбувався про їх устрій. Немов би Хтось там, в глибині серця, а може підсвідомості, підказує, що настають нові часи, що людство має перейти через межу старих уявлень і суспільних відносин, побудованих на основі матеріальних цінностей, до нових з пріоритетністю духу над плоттю. Бо казав Ісус Христос: «Де багатство ваше - там і серце ваше». Тож необхідно змінити цінності суспільної свідомості, а це можливо лише через розуміння буття Всесвіту і сутності людського буття в ньому.

Та щоб виконати поставлену задачу необхідно змінити стереотипи суспільної свідомості, розбудити думку, надати простір для пошуку і творчості. Завдання надзвичайної складності, особливо якщо зважати на те, що не маємо відповіді на дуже важливі з точки зору людського буття питання, а саме:

- Чому людина обмежена в можливостях отримувати і обробляти інформацію з оточуючого Всесвіту? Чому Бог Старого Заповіту заборонив Адаму зривати плоди з дерева пізнання, а Ісус Христос в Новому Заповіті говорить, що людина має все життя вчитись?

- Чому ще до народження в різних людей закладаються різні «архетипи» - різне «програмне забезпечення» на майбутнє, за межі якого людина практично не має шансів вийти, навіть якщо її ведуть в пекло?

- Як з пристосованої до біосфери мавпи (за твердженням дарвіністів) могла виникнути непристосована людина, в якої чомусь відсутні архетипи виживання, а замість них батьками і суспільством закладаються напрацьовані суспільством модулі попутно з ростом дитини ?

- Чому життя на Землі побудовано по принципу взаємного поїдання і так нагадує життя на ізольованому від біосфери космічному кораблі? Бо для того, щоб жила біосфера і продовжувалось життя необхідно звільнити «місце під Сонцем»...

- Чому людина випадає з кругообігу живого на Землі, де все є складовою ланкою єдиної стійкої і врівноваженої системи, яку називаємо біосферою, її елементами і авто регуляторами в той час як людина руйнує середовище свого помешкання?

А ще

Чому саме людство стало ареною боротьби полярних сил у Всесвіті? Може саме воно є постачальником «богів» обох полярностей? І чому кількість «складових тіл» у різних людей різна?

Чому згасає на планеті суперхристиянський етнос, а першим рядком в Нагорній проповіді Ісуса Христа ідуть слова: Блаженні убогі духом, бо їх є Царство небесне? Чому людям, які не мають духу (своєрідним біороботам) призначено Царство Небесне?

Чому не зважаючи на наближення біосферної катастрофи людство дивиться і не бачить, слухає і не чує? Чому не може зупинитись в своїй плотсько- фізіологічній діяльності і стрімко наближається до фінішу? Особливо якщо зважати на слова диявола, що читаємо в Євангелії від Луки: «І сказав Йому (Ісусу Христу) диявол: тобі дам владу над всіма царствами і славу їх, бо вона передана мені (ким?) і я кому хочу даю її...»

На ці і багато інших питань не маємо відповіді..., але не має нічого в житті людини, що не мало б значення і не було б уроком на шляху сходження до Вищого, і тому маємо знайти відповіді на всі питання... Хоч і не для всіх вони мають значення і не всі задають їх і шукають на них відповіді. Адже казала Анна Баркова: «Навіщо ситій скотині якісь глибина й височінь?»

Ця книга написана для тих хто бачить, чує, розуміє. Розуміє, що Всесвіт це творіння Бога. І хоч ми не розуміємо до кінця Божого задуму, та можемо стверджувати, що ніщо не виникає і не створюється просто так! Що спочатку виникає Задум, як мета творчості, і, відповідно до мети творення вибирається інструментарій її реалізації: принципи, закони, структури, боги і люди. Що для розвитку і еволюції Всесвіту останній має бути полярним, бо якщо не буде плюса і мінуса, добра і зла - не буде потенціалів і не буде розвитку. Всі принципи і константи природи не можуть змінюватись в часі, бо навіть незначна зміна бодай одної константи може змінити весь сценарій розвитку Всесвіту. А тому через Всесвіт має постійно текти «вічний» потік енергії, привід Всесвіту. І не тільки енергії, а й інформації, бо згідно з другим початком термодинаміки вся інформація без відновлення давно б перетворилась в білий шум. А ще другий початок термодинаміки говорить про те, що Всесвіт живий і «розумніший» за людство, тільки це розум «не людський» і людським розумом його «не зрозуміти»...

Непросто складається шлях Людства наприкінці другого тисячоліття від Різдва Хрістового. Та хто має очі, той бачить, хто має серце - той відчуває, хто має голову на плечах - розуміє, що людство в своєму розвитку підійшло до якоїсь критичної межі. Спалах людського розуму поставив біосферу Землі на межу руйнації і самознищення людства. Та незважаючи ні на які попередження, ні на які ознаки і прикмети невідворотної планетарної катастрофи людство все швидше, набираючи оберти, несеться до прірви. Можливо тому, що не маємо на цей випадок відповідних архетипів, і, як наслідок, дивимось - і не бачимо, слухаємо - і не чуємо, не розуміємо. Не розуміємо, що є Всесвіт, і свого, Богом обраного нам, шляху. У багатьох на початку третього тисячоліття складається враження, що чиясь впевнена і підступна рука руйнує всі етичні межі і моральні кодекси людства, ведучи його по шляху згуби всього святого, всього того, що робить людину Людиною. По шляху, де цінності добра, краси і гармонії, любові, жертовності підмінені антицінностями, де все поставлено служінню приземленому, де душа стає рабинею тіла, падаючи з ним в пекло розпусти, розтління, наркотичного забуття.

«Багато званих, та мало вибраних» - говорив Ісус Христос. Не всі здатні бачити, чути, усвідомлювати, бо «якщо хто не народжений від води і Духа, не зможе ввійти в Царство Боже; бо народження від плоті є плоть і народження від Духа є Дух!»

Ця книга - звернення до тих, хто ще чує, хто ще розуміє, хто хоче змінити ситуацію на краще. Звернення через розум і серце з надією зруйнувати мури архетипного мислення, з сподіванням на те, що якась частина тих, хто має іскру в серці, прокинеться і неупередженим поглядом гляне навколо себе. До тих, хто має допитливий розум і неспокійне серце, хто несе в собі непереборне тяжіння до Вищого, до Горнього, хто має Волю і Наснагу до служіння Людству, Планеті, Богу. Не чекаймо, що хтось на Землі, чи на небі вирішуватиме наші проблеми! Не буде бог латати порваний нами одяг, оплачувати борги і гріхи наші. І перше, що маємо зробити, то жити за заповідями божими! Хто має себе за Людину, не має права чекати, має починати з себе - бо це твій шлях, твоя воля, твоя правда, твій вибір! В світі дуальному не може Людина бути ніякою. Кожен повинен усвідомлювати, що ми лише клітинки величезного організму Всесвіту, що не можуть ці клітинки бути «раковими» і безпечними для організму водночас. А тому скільки беремо - стільки і повернути маємо, а брати - скільки необхідно і не більше того. Маємо пам’ятати, що сутнє не виникає з нічого і не закінчується нічим, що ми були, є і будемо, що все має свою історію і своє продовження у всесвіті. Маємо пройти призначене нам, тягнутись з останніх сил, через неможливість до своєї сутності! На шляху своєму не даймо себе опустити, а втративших віру і надію - підіймаючи і ведучи за собою. Маємо кожного дня звертатись до Бога, звітувати перед Ним і перед собою: чи прожив ти цей день як Людина, що доброго зробив і чого досягнув? Чи зробив хоч крихітку для миру, добра, краси і любові?

Завжди маємо шукати інших, вести їх і йти за ними - в єднанні сила і запорука сходження Людства. Маємо світити всім, вчити всіх і вчитись у всіх, пам’ятати, що не існує народів вибраних і другорядних, що є люди - добрі і недобрі, і є їх справи, і по справах їх пізнаєш їх! І в житті, і на межі світу білого пам’ятаймо слова Вчителя: ...Чи не душа більша за тіло? А варта божа надійніша від людської!...

Шануймо батька і неньку, старших і менших. Не поспішаймо судити інших, бо часто не їх вина в тому, що вони такі. Маємо піднестись над обставинами і над власним его, пам’ятаючи, що те, що маємо - доручене Богом не для того щоб накопичувати, ховати, знедолювати людей, а для справи Божої.

Маємо звикнути в думках і діях до всієї Землі як до власної домівки! Маємо жити завжди в пошуку і в прагненні до творчості, бо лише в творчості і в добрих справах, а не при владі і не біля корита людина відчуває себе Людиною!

Від народження і до смерті маймо в душі етичну межу, переступити через яку не може заставити навіть смерть. Бо казав Ісус Христос6 «І не бійтесь вбиваючих тіло, душі ж не в змозі погубити»!

Маємо поважати і цінувати все створене до нас, бо то фундамент, на якому стоїмо. Зруйнуємо його - і впаде вся будова Людства.

Кожного дня звертаймося з любов’ю і подякою до Бога за можливість жити, мислити, творити, бути; за неземну красу рідної планети! Дякуймо лісові і степу, саду і річці, всьому, що навколо живе і розумне! І хоч воно «не людське» але любов, добро і подяку зрозуміє і віддячить тобі!

Пам’ятаймо: що Богові потрібен не робот, що виконає, а Син, який любить Батька, розуміє Його і спів творить Йому!

Кожен має визначитись з метою в житті, бо без людської мети людина - хвора! Куди поспішає - сама не знає, і що робить - не розуміє, бо робить, як всі. Та досить озирнутись на справи свої і спитати: невже в купі сміття, що залишається за тобою весь сенс твого життя? Не будьмо жорстокими і не вживаймо лихого слова, бо то хвороба, прояв нижчої природи, самі низькі людські пороки.

Не забуваймо, що ніщо так не гасить внутрішній вогонь, як забезпеченість завтрашнього дня і закінченість мети. То ж маємо вибирати в житті мету, що була б на межі можливостей і самого життя!

Кожна людина має право жити, діяти, думати так, як вона рахує необхідним, але при умові: щоб ні приклад її життя, ні приклад дії, ні приклад мислення не принесли шкоди ні людям, ні Природі. Кожна Людина має жити за Заповідями Вчителя: «всією душею і всім серцем своїм люби Батька, який на Небесах!» і «стався до інших так, як ти бажав би, щоб ставились до тебе!».

В Євангелії від Іоанна сказано: «настане час і настав уже, коли істинні поклонники будуть поклонятись Батькові в душі і істині, бо таких поклонників батько шукає собі. Бог є Дух, і ті, хто поклоняються Йому, повинні поклонятись в дусі і істині...»

Були часи, коли людина боялась всього, чого не розуміла, чого не могла пояснити. Боялась і вірила в богів оточуючої її природи. Але поступово, набуваючи досвіду і розуму переставала боятись, продовжуючи вірити в те що є Вище, Надприродне, ім’я якого Бог, хоч і не могла пояснити як і чому. Та настають часи, коли людство не лише віритиме, а й розумітиме чому. Спочатку це будуть вибрані, за ними підуть інші. І той народ, який зрозуміє це першим, першим буде серед торуючих шлях в нове майбуття, і першим серед синів Божих!

Важко на те сподіватись, але хочеться вірити в те, що першим на цей нелегкий шлях пізнання і віри через пізнання, стане народ Русі-України, народ, доля якого і майбутнє знаходяться на зламі історії. Бути і світити всім, чи піти з арени майбутнього - третього не дано і іншого вибору не маємо! Тож до всіх, хто чує, хто бачить, хто усвідомлює, до всіх, хто вибраний звертаються Небо і Земля: якщо не Ви, то хто?!

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка