Гр. 64. Відповіді на до лекій №1



Скачати 42.41 Kb.
Дата конвертації09.05.2020
Розмір42.41 Kb.
«Медсестринство в онкології».

Давиденко Вікторія

Гр.64.

Відповіді на до лекій №1

1.Що передбачає своєчасна діагностика злоякісних пухлин?

Діагностика в стадії процесу T1-T2.



2.Які терміни використовуються при об`єктивній оцінці ефективності хіміотерапії?

Для оцінки лікувальної дії хіміотерапії використовуються два терміни: об'єктивний ефект і суб'єктивний ефект. Критерієм об'єктивного ефекту (ефективності) при лікуванні солідних пухлин є зменшення розмірів пухлини і метастазів. Протягом тривалого часу для оцінки об'єктивного ефекту хіміотерапії використовувалися критерії комітету експертів ВОЗ. При цьому застосовувалася оцінка розмірів пухлини і метастазів як похідне двох найбільших перпендикулярних діаметрів.

Критерії ефекту по шкалі ВОЗ при солідних пухлинах:

1. Повний ефект - зникнення всіх утворень на термін не менше 4 тижнів.

2. Частковий ефект - більше чи рівне 50 % зменшення всіх чи окремих пухлин при відсутності прогресування інших вогнищ.

3. Стабілізація (без змін) - зменшення менш, чим на 50 % чи збільшення менш, чим на 25% при відсутності нових вогнищ.

4. Прогресування - збільшення розмірів однієї чи більшої пухлин більше 25 % або поява нових вогнищ поразки.

З 2000 р. у міжнародних клінічних дослідженнях стала використовуватися нова методика оцінки ефективності терапії солідних пухлин по шкалі RECІST (Response Evaluatіon Crіterіa Іn Solіd Tumors). Пухлини оцінюються як вимірювані (20 мм чи більш при стандартному обстеженні, 10 мм при використанні спіральної комп'ютерної томографії - КТ) або невимірювані (менше розмірів, зазначених вище). Визначається найбільший діаметр усіх вогнищ поразки (до 5 в одному органі чи до 10 у різних органах). Сума діаметрів до лікування розглядається як базовий розмір і порівнюється з таким після лікування.

Критерії ефекту по шкалі RECІST:

1. Повна відповідь - зникнення усіх вогнищ утворення на термін не менш 4 тижнів.

2. Часткова відповідь - зменшення вимірюваних вогнищ на 30 % чи більше.

3. Прогресування - збільшення на 20 % найменшої суми вогнищ утворення, зареєстрованої за час спостереження, чи поява нових.

4. Стабілізація - немає зменшення, достатнього для оцінки як часткового ефекту, чи збільшення, яке можна оцінити як прогресування.

Існують окремі критерії ефективності при лікуванні метастазів у кістки. Повний ефект - повне зникнення всіх утворень на рентгенограмах сканограммах; частковий ефект - часткове зменшення остеолитичних метастазів, їх рекальцифікація чи зменшення щільності остеобластних вогнищ; стабілізація - відсутність змін протягом 8 тижнів. від початку лікування; прогресування - збільшення існуючих чи поява нових вогнищ.

Тривалість повної і часткової регресії (ремісії) відраховують від дати, коли вона вперше зареєстрована, до дати, коли відзначено прогресування хвороби. Тривалість стабілізації вважається від першого дня лікування до дати перших ознак прогресування хвороби.

При оцінці об'єктивного ефекту враховується також динаміка біохімічних і інших лабораторних показників. Об'єктивна оцінка протипухлинної дії дозволяє вчасно змінити чи припинити хіміотерапію при її неефективності.



3.Як називається діагностична комп`ютеризована система по діагностиці пігментних утворень шкіри?

Дерматоскопія використовується для відстеження розвитку пігментних утворень, діагностики злоякісних утворень шкіри, змін форми і структури невусів, що недоступно при звичайному огляді у дерматолога.


Відповіді на питання до лекцій №2

1.Який метод обстеження використовується для скринінгу раку легень?

Комп'ютерна томографія (КТ) грудної клітки є загальноприйнятим стандартом для визначення стадії раку легені.



2.Назвіть форми росту раку нижньої губи?

Патологія є різновидом плоскоклітинного раку. Залежно від будови виділяють дві основні форми рака губи:

- Зроговілий,

- Незроговілий.

Зроговілий рак нижньої губи трапляється найчастіше. Цьому виду захворювання притаманний повільний розвиток та помірне проростання у близько розташовані тканини. Метастазування зустрічається рідко.

Незроговілий рак губи характеризується ендофітним ростом, швидко розвивається в організмі пацієнта. Кров’яна виразка може виникати на ранніх стадіях захворювання. Особливістю незроговілого раку верхньої губи є висока схильність до метастазування. Лімфогенні метастази є у 7% пацієнтів, ще 3% сформувалися гематогенним шляхом. Якщо ракові клітини поширюються організмом разом із кров’ю, то першими уражаються легені.

Типи рака губи:

- папілярний,

- бородавчастий,

- виразковий,

- виразково-інфільтративний.

3.Які методи обстеження використовуються для діагностики пухлинних утворів молочної залози?

Діагностика починається з того моменту, коли сама жінка у процесі самообстеження, чи лікар при клінічному обстеженні молочних залоз виявляють вогнищеве ущільнення. Клінічне обстеження молочних залоз – дуже важлива частина оцінки стану молочних залоз.

Мамографія є одним із провідних методів первинної діагностики, який дозволяє діагностувати пухлини розмірами від 5-10 мм. Вірогідність методу складає 75-95%, його застосування при клінічній діагностиці РМЗ дозволяє виявити пухлини 1-ої стадії в 50-70% випадків.

Ультразвуковий метод дослідження показаний для виявлення доброякісних утворень діаметром понад 1 см. При цьому УЗД належить вирішальна роль в діагностиці кіст, де точність методу досягає 98-100%.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – це метод отримання пошарового зображення тіла (частини тіла) за допомогою фізичного явища ядерно-магнітного резонансу. При МРТ не застосовується рентгенівське опромінення. Цей метод діагностики показаний жінкам молодого віку з високою щільністю грудей, що ускладнює обстеження на мамографі.

Термографія молочних залоз широко застосовується в клінічній практиці для диференціальної діагностики в складних випадках, однак її діагностична цінність невелика.

Пункційна (аспіраційна) біопсія відіграє вирішальну роль у діагностиці утворень молочної залози. При непідвладних пальпації утвореннях пункція виконується під контролем УЗД або мамографа, з подальшим цитологічним дослідженням одержаного матеріалу.

Трепан-біопсія дозволяє одержати стовпчик тканини, доступний гістологічному дослідженню, визначити рецепторний статус пухлини і вивчити тканинні маркери.

Цитологічне дослідження виділень з сосків виконується при наявності патологічних виділень. При відсутності верифікації діагнозу прийнято дослідження повторювати тричі. Цитологічне дослідження виділень з сосків у ряді випадків дозволяє встановити діагноз при ранніх формах протокових карцином, коли іншими доступними методами візуалізувати пухлину не видається за можливе.

Відповіді на питання до лекцій №3

1. Що таке стравохід Баррета?

Стравохід Барретта – це ускладнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що проявляється метаплазією епітелія стравоходу у відповідь на дію хімічно агресивного шлункового або дуоденального рефлюктату.



2. Назвіть облігатні передраки товстої кишки?

- Колоректальні поліпи.

- Коліти, проктосигмоїдити.

3. Правила призначення наркотичних середників?

Усі призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів пацієнту, який проходить курс лікування в амбулаторних умовах, лікар фіксує в листку призначень та обов’язково зазначає це в медичній карті амбулаторного хворого. Листок призначень необхідно видати пацієнту чи особі, яка за ним доглядає, на руки і тоді, коли лікар виписує рецепт на наркотичні засоби, і тоді, коли пацієнт отримує їх безпосередньо в медичному закладі. Щоб безперешкодно отримувати наркотичні лікарські препарати для лікування в умовах стаціонару вдома, пацієнт або особа, яка за ним доглядає повинна написати заяву на ім’я керівника медичного закладу відповідно до форми, наведеної в Додатку 3 до Порядку № 333. Керівник закладу охорони здоров’я робить на заяві примітку про погодження. Надалі таку заяву підшивають до медичної карти амбулаторного хворого, де вона й зберігається надалі. Заяву про отримання наркотичних лікарських засобів чи психотропних речовин та виконання призначень лікаря варто оформляти лише у тому випадку, коли пацієнт чи особа, що його доглядає отримує такі препарати безпосередньо в медичній установі, а не в аптечній мережі.

Пацієнта (особу, що його доглядає) необхідно поінформувати про правила поводження з наркотичними (психотропними) препаратами. Таку інформацію можна надати при безпосередній бесіді, а можна викласти усе в інформаційному листі та передати його пацієнту чи особі, котра здійснює догляд за ним (члену сім’ї, опікуну, піклувальнику). Особливо слід акцентувати увагу на тому, що наркотичні препарати не можна використовувати не за призначенням. Запис про те, що пацієнту пояснили правила використання наркотичних засобів, роблять в медичній карті хворого. Докладна інформація, з якою необхідно ознайомити пацієнта, викладена в наказі МОЗ № 494 від 07.08.2015 року «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я» (надалі в тексті – Наказ № 494). Коли лікар зробив призначення про необхідність застосування наркотичних препаратів в умовах створеного стаціонару вдома, відповідальна особа отримує наркотичні (психотропні) засоби в лікувальному закладі та робить відповідну відмітку в журналі обліку за формою № 129-9/о. Надалі та ж особа доставляє препарати до місця створеного стаціонару вдома та передає їх пацієнту чи особі, яка його доглядає. Кожна дія відповідальної особи фіксується у відповідному обліковому журналі. Пацієнт (особа, яка його доглядає) може отримати наркотичні засоби за рецептом лікаря безпосередньо в медичному закладі. Записи про виконання призначень наркотичних засобів в листку призначень робить пацієнт особисто чи особа, яка за ним доглядає. Надалі заповнені листки призначень підшивають до амбулаторної карти хворого.

Відповіді на практичні запитання №1

1. Що таке рекурарізація? Її значення для післяопераційного догляду.

Рекурарізація - небезпечне ускладнення в ранньому післяопераційному періоді. Найчастіше рекурарізація виникає у хворих, особливо чутливих навіть до невеликих доз м'язових релаксантів однофазного дії. Терапія рекурарізаціі полягає в:

1)проведенні ШВЛ киснем для купірування гіпоксемії та респіраторного ацидозу,

2)стимуляції діурезу;

3)корекції гіпотермії, метаболічного ацидозу, гіпокаліємії, гіпонатріємії та гіповолемії.

Під час транспортування в палату, а також до повного пробудження від наркотичного сну поряд з хворим повинна бути сестра анестезист або лікар-анестезіолог, оскільки в стадії пробудження після застосування міорелаксантів може наступити рекурарізація з зупинкою дихання або серця. У цих випадках проводять повторну інтубацію трахеї і штучну вентиляцію легень, а при зупинці серця - закритий масаж.



2. Перелічіть місцеві променеві реакції шкіри.

Зміни в шкірі поділяють на:

- Зміни, що виникли при рівномірному загальному опроміненні при гострій та хронічній променевій хворобі.

- Зміни, що виникли при місцевому опроміненні: гостра місцева променева травма.

Ці явища зумовлені подразненням нервових елементів, що розміщенні в епідермісі, сосочковому шарі, волосяних фолікулах, потових та сальних залозах, судинах та м’язах. Такі зміни оборотні і вказують на збудженні нервових елементів клітин шкіри.

В процесі, коли доза мала, відбувається повне відновлення шкіри. Коли ж дози значні в зв’язку з неповною регенерацією нервових рецепторів (нервові волокна тонкі, звивисті, їх менше) спостерігається сухість шкіри, пігментація, витонченість, втрата чутливості, потоншення волосся та епіляція, поява толеангектазій.

Глибина ураження шкіри і інших тканин залежить від проникаючої здатності випромінювання. Під дією β та м’якого рентгенівського випромінювання розвиваються поверхневі зміни, що локалізуються в епідермісі та власне шкірі.

Під дією нейтронів і жорсткого γ-випромінювання пошкодження поширюються на мускули, кістки, підшкірно-жирову клітковину. За ступенем важкості променеві опіки поділяють на IV групи.



Ступінь

Глибина

Клінічний синдром

Доза γ гр.

Доза β гр.

I

епідерміс

еритема рання та пізня

3-10

6-12

II

до сосочкового шару

сухий епідерміт

10-16

12-30

III

вся товща шкіри

вологий епідерміт

16-25

30-100

IV

шкіра та підлеглі тканини

виразково-некротичний дерматит

25 і >

> 100

Рані променеві ушкодження шкіри мають свої особливості і відмінності від термічних ушкоджень.

- Переважають симптоми, зумовлені альтерацією – загибеллю клітин.

- Частим припиненням регенеративних процесів, що розпочалися.

- Відсутністю відмежування і регенерації при важкому уражені і тому перебіг виразок торпідний.



Променеві реакції та пошкодження шкіри в залежності від періодів та дози опромінення:

Доза

Період

I ст.

II ст.

III ст.

IV ст.

8-10 гр.

10-16 гр.

16-25 гр.

25 гр. і >

I

Первинна реакція

Блідість та почервоніння помітні лише на блідій шкірі, минає через 12 годин.

Блідість, почервоніння видно на будь-якій шкірі при втраті нею чутливості, триває до 20 годин.

Різка блідість шкіри, потім різка еритема, минає через добу.

Зразу ж різка блідість, почервоніння, біль. набряк не проходить.

II

Латентний період

Шкіра в нормі 12-14 діб.

Шкіра в нормі 10 діб.

Шкіра в нормі 7 діб.

Підсилення блідості, почервоніння, болі.

III

Розпал

На 15 день з’являються набряки, почервоніння шкіри. На 17-18 день синюшність, печія, біль протягом тижня; погіршення самопочуття.

На 10-12 день набряк шкіри, почервоніння. На 13-14 день міхурі з солом’яного кольору вмістом. після розкриття – ерозії. Епітелізація протягом декількох тижнів.

На 7-8 день різко виражена еритема, міхури з каламутним вмістом, інколи геморагічним. Після розкриття – виразка з сірим нальотом. Гоїться протягом декількох місяців.

На 2-3 день міхури з геморагічним вмістом. після розкриття – некротична поверхня, покрита червоною плівкою. Некроз розподіляється на підлеглі тканини.

IV

Наслідки

Загар.

Атрофія, депігментація і гіперпігметація, епіляція, телеангіоектазія, атрофія мускулів, остеопетроз кісток.

Рубці навкруг них атрофія гіпо- та гіперпігментація, епіляція, толеангіоектазія, атрофія мускулів, різко виражений остеопетроз.

Виразки не проходять, вони вкриті некротичним нальотом, некроз кісток, перел

Зміни пізнього періоду:

- Атрофічний дерматит: шкіра потоншена, суха, без волосся, плямиста через чергування гіпер- та де пігментованих ділянок з тріщинами, телеангіоектазії в сполучені з болем та втратою чутливості.

- Гіпертрофічний дерматит: на вище описаній формі з’являються зміни, притаманні гіперкератозу.

- Індуративний набряк шкіри і підшкірної жирової клітковини. що виникає внаслідок фіброзу шкіри і підшкірно-жирового шару: звужуються лімфатичні судини, розвивається лімфостаз, внаслідок чого шкіра потовщена, дерев’янистої щільності, набрякла, гіпер- і де пігментована з телеангіоектазіями. Якщо ці зміни виникли в ділянці лімфоколлекторів, то це супроводжується набряком кінцівок, болем.

- Пізня променева виразка утворюється, як правило, після перегрівання, переохолодження або травми області, де було опромінення. Її появі передують явища сверблячки болісності, гіперемії, синюшності. Потім утворюються тріщини, скриті кірками сірувато-грязного кольору, що не виділяються місяцями і роками. Після їх відділення утворюється виразка, що збільшується по площі, поглиблюється і має краї дерев’янистої щільності, валикоподібні і бугристі. Дно виразки вкрито фіброзно-гнійним некротичним нальотом жовтувато-сірого кольору. Загоюється виразка вкрай повільно. Після неї утворюються рубці.

- Променевий рак виникає на будь-якому фоні, частіше у молодих. Характеризується значною блідістю і більш частим, ніж при звичайному раку шкіри, метастазами.



3. Які препарати використовують для усунення лейкопенії?

При низьких лейкоцитах використовують 2 групи препаратів:

1. Стимулятори імунних і обмінних процесів в клітині.

- Метилурацил – 4 рази на день по 500 мг в таблетованій формі, 2-3 рази на день для супозиторіїв. З побічних ефектів – тільки печія, головний біль, приватні позиви в туалет.

- Лейкоген – призначають при легкій формі захворювання в складі комплексної терапії. Приймають по 1 таблетці 4 рази на день, діти – 3 рази на день. Курс становить не менше 1 місяця. З побічних ефектів – тільки алергічні реакції.

2.Стимулятори продукції білих тілець в кістковому мозку:

- Нейпоген – препарат для лікування важкої форми захворювання. Застосовується на тлі і після закінчення хіміотерапії, при ВІЛ-інфекції, вроджених формах, при неефективності інших методів лікування. Випускається у вигляді розчину для внутрішньовенних інфузій. Тривалість терапії визначає лікар, спираючись на результати аналізів крові. Протягом 2 діб після останньої інфузії рівень білих тілець не повинен знижуватися.

- Лейкомакс – препарат стимулює продукцію білих тілець в кістковому мозку. Показаний при важких імунних розладах, ВІЛ, герпес на тлі СНІДу. При лейкопенії призначають при неефективності іншого лікування. Розчин вводиться підшкірно. Тривалість курсу терапії залежить від кількості лейкоцитів в аналізі крові.



Відповіді на практичні запитання №2

1. Назвіть ознаки переродження невуса.

Ознаками злоякісної трансформації меланоцитарних невусів є:

- стрімке їх збільшення у розмірах;

- поява неприємних відчуттів: біль, свербіж, поколювання тощо;

- швидка зміна кольору родимки, набуття чорного або синього забарвлення;

- зміна поверхні: підвищення над рівнем шкіри, поява бугристості, інтенсивного росту волосся;

- зміна форми плями, коли його контури стають менш чіткими;

- пляма або родимка починають постійно мокнути, або відзначаються періодичні кровотечі;

- поява на поверхні родимки лущення шкіри тощо.

Нині існуючі критерії злоякісної трансформації меланоцитарних невусів узагальнено у відомій у зарубіжних країнах шкалі “ABCDE” та вітчизняній шкалі “АКОРД” (розробленій співробітниками Інституту дерматокосметології доктора Ольги Богомолець):

Шкала “ABCDE”

A (Asymmetry) – асиметрія невуса, коли одна її частина більше іншої;

B (Border) – край нерівний або нечіткий;

C (Colour) – колір однієї родимки різний;

D (Diameter) – діаметер перевищує 5 мм;

E (Enlargement) – ріст (збільшення) родимки за короткий проміжок часу.

Шкала “АКОРД”

А – асиметрія, якщо умовною лінією розділити здорову родимку навпіл, половинки повинні бути рівними; поява асиметрії може бути однією із перших ознак переродження.

К – край, у здорової родимки він повинен бути рівним. Поява нерівностей чи рваного краю може свідчити про її переродження.

О – окрас повинен бути рівномірним. Інтенсивність кольору в різних родимках може відрізнятися. Про небезпечність буде свідчити поява вкраплень іншого кольору: сірого, білого, чорного, червоного, темно-коричневого.

Р – розмір, чим більша родимка, тим вищий ризик переродження, проте розмір може бути і сумарним, тобто багато маленьких родимок збільшують ризик переродження однієї із них.

Д – динаміка. Про переродження можуть свідчити будь-які зміни в динаміці: збільшення розміру, кровоточивість, поява кірочок.



2. Назвіть властивості базаліоми.

Базаліома є пухлиною з повільним місцево-деструктивним ростом, а також з дуже низькою властивістю до метастазування.3. Класифікація раку щитоподібної залози, особливості?

Найістотніша різниця полягає в біології процесу, особливостях метастазування (переважно лімфогенне, тобто локально-інвазивне чи гематогенне) та прогнозі. Згадані відмінності слугують базисом для формування концепції хірургічного лікування (первинної чи відстроченої тиреоїдектомії, а також локорегіонарної лімфатичної дисекції). Наявність метастазів у лімфатичних вузлах (залежно від типу раку та стадії процесу) за відсутності віддалених метастазів дозволяє виділити лімфаденектомію як самостійне оперативне втручання.

В епітелій залози вбудовані А-клітини, що продукують гормони трийодтиронін та тироксин, а також С-клітини, що виробляють кальцитонін. Рак може утворюватися з кожного виду клітин. За будовою пухлин та за видом мутованих тканин утворення поділяють на:

- Папілярні (70%). У розрізі схожі на листки пальми на ніжці. Від основи йдуть розгалуження, які називаються папілі. Ростуть повільно. Рідко дають віддалені метастази.

- Мозкові (5%). З’являються з перероджених С-клітин, що продукують кальцитонін. Вважаються агресивними утвореннями, тому що зачіпають лімфовузли на ранній стадії. Пухлини ростуть повільно, але майже безперервно. На лікування реагують слабо.

- Анапластичні (3%). Не схожі на інші різновиди, складаються з недиференційованих клітин. Дуже швидко ростуть та поширюються. Проростають у трахею та судини, тому часто на мить постановки діагнозу вже є неоперабельними. Найгірше відповідають на лікування. У середньому дають хворому не більше року.

- Фолікулярні (20%). Пухлина нагадує фолікул, розташована всередині оболонки. Вважається найбільш сприятливим різновидом. Рідко виходить за межі органу. Утворюється з А-клітин.

Гістогенетично розрізняють диференційовані форми раку (папілярна і фолікулярна аденокарцинома) і недиференційовані (анапластичні) форми. Проміжне становище між цими групами займає медулярний рак.

Tnm клінічна класифікація:

Т – первинна пухлина

Тх – недостатньо даних для оцінки первинної пухлини

Т0 – первинна пухлина не визначається

Т1 – пухлина до 1см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною ЩЗ

Т2 – пухлина розміром до 4см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною ЩЗ

Т3 – пухлина понад 4см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною ЩЗ

Т4 – пухлина будь-яких розмірів з поширенням за межі капсули ЩЗ

Примітка: кожнаТ – категорія може бути розділена:

а) солітарна пухлина

b) множинні пухлини (класифікується найбільша)

N – регіонарні лімфатичні лімфовузли:

Nх – не досить даних для оцінки стану регіонарних лімфовузлів

N0 – немає ознак ураження регіонарних лімфовузлів

N1 – метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

N1а – метастази в одному або кількох гомолатеральних шийних лімфовузлах

N1в – метастаз(и) у білатеральних шийних лімфовузлах, по середній лінії, або в контралатеральних лімфовузлах , або в середостінних лімфовузлах

М –віддалені метастази

Мх – не досить даних для визначення віддалених метастазів

М0 – не має ознак віддалених метастазів

М1 – наявні віддалені метастази


Відповіді на практичні запитання №3

1. Опишіть синдром верхньої порожнистої вени, при чому він

зустрічається.

Синдром верхньої порожнистої вени – розлад, який представляє собою порушення відтоку венозної крові від верхньої частини тулуба (порушення кровообігу). В основі хвороби лежить здавлення вени або виникнення тромбу, що власне і порушує її відтік від голови, плечей і верхньої половини тіла. Це може спричинити за собою виникнення важких ускладнень, які можуть загрожувати життю людини. Подібний розлад часто діагностується у віці від тридцяти до шістдесяти років (у представників чоловічої статі у декілька разів частіше, ніж у жінок).

Основними клінічними проявами захворювання є виникнення на шкірному покриві синюватого відтінку, формування задишки, зміна тембру голосу, набряклість обличчя і шиї, важке дихання, болі в області грудної клітини, а також непритомний або судорожне стан. До вторинних симптомів відносять зниження гостроти слуху та зору.

Діагностичні заходи включають в себе виконання рентгенографії, УЗДГ, МРТ, КТ та інші інструментальні обстеження грудної клітки. Лікування недуги спрямоване на усунення патології за допомогою проведення хірургічних операцій.

Існує безліч причин формування такої патології, головними з яких є:

- зовнішнє здавлення вени;

- формування тромбу;

- утворення злоякісної пухлини правої легені – основний фактор виникнення такої патології.

Іншими сприятливими факторами можуть бути:

- пухлини органів травної системи різного характеру, які знаходяться в області діафрагми;

- онкологія молочної залози;

- лімфоми і саркоми;

- меланома.

Крім цього, подібне розлад може спостерігатися при протіканні деяких захворювань. Серед яких:

- зоб загрудинної області;

- туберкульоз;

- серцево-судинна недостатність;

- патологічний вплив хвороботворних мікроорганізмів;

- широке різноманітність тромбозів;

- розростання фіброзної тканини.

Існує ймовірність виникнення недуги в якості відповіді організму на хірургічне втручання, а також від тривалого використання венозного катетера.

2. Клінічні форми раку молочної залози.

Існують три основні клінічні форми РМЗ:

- вузлова форма,

- дифузна форма,

- хвороба Педжета.

3. Що таке хвороба Мінца?

Хворобою Мінца називають утворення папілом в протоках молочних залоз.

Морфологічно являє собою папіллярні розростання, поверхово розташовані в протоках, може бути одиночною або множинною. Одиночні розташовуються найчастіше субареолярно, множинні - у периферичних відділах молочної залози, вони частіше малігнізуються. Клінічно проявляються кров'янистими виділеннями із соска, що виникають при відриві папілярних розростань всередині протоки через травматизацію. Дана клініка характерна, як для периферично розташованих утворень, так і при локалізації внутріпротокових папілом у субареолярній зоні.

Відповіді на практичні запитання №4

1. Що таке стравохід Барретта?

Стравохід Барретта визначається як ускладнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що проявляється метаплазією епітелія стравоходу у відповідь на дію хімічно агресивного шлункового або дуоденального рефлюктату.



2. Назвіть віддалені метастази раку шлунка.

Найчастіше пухлина поширюється в проксимальному напрямі рідше в дистальному при блокаді шляхів лімфовідтоку.

При дистальних раках пухлина поширюється на 12-плу кишку в 13,6% випадків.

Метастазування буває:

- лімфогенне,

- гематогенне,

- імплантаційне,

-змішане.

Поширення по лімфатичних шляхах найбільш часте і зустрічається в 45-55% оперованих хворих.

Гематогенні метастази: печінка, кістки, наднирники, яєчники, легені.

Імплантацій метастази: карциноматоз очеревини (міліарний або просоподібний карциноз).

Метастаз в дугласів простір (Шніцлера).

Метастаз в пупок (шлях Герота) сестри Джозеф.

В яєчник (Крукенберга).

Метастаз Вірхова (у надключичні лімфовузли зліва).

3. Які операційні втручання виконують з приводу раку прямої

кишки залежно від висоти розміщення пухлини?

Питання про вибір виду операції при РПК дуже складаний і залежить від багатьох чинників: локалізації пухлини, макро- і мікроскопічної будови, ступеню поширеності пухлинного процесу та загального стану хворого. Одним з основних чинників, що впливають на вибір засобу операції при РПК, є рівень розташування нижнього полюсу пухлини. До останнього часу в хворих на нижньоампулярний рак, незалежно від ступеню поширення пухлини, найбільше широко застосовуваним видом оперативного втручання є екстирпація, що включає видалення прямої кишки, заднього проходу анальних сфінктерів із формуванням колостоми на передній черевній стінці.

Види операцій при злоякісних новоутвореннях нижньоампулярного відділу прямої кишки:

1. Черевно-промежинна екстирпація прямої кишки (Кеню-Майлса).

2. Типова черсвно-анальна резеція прямої кишки з низведенням ободової кишки (сигмовидна, нисхідна, поперечна) до анального каналу.

3. Передня (внутрішньоочеревинна) резекція прямої кишки.

4. Обструктивна резекція прямої кишки(Гартман).

5. Евісцерація таза.

6. Промежинна ампутація прямої кишки (за Локкарт-Муммері) Істотно простіше вирішити питання про вибір засобу оперативного втручання при локалізації пухлини в середньоампулярному відділі прямої кишки. При розташуванні пухлини на відстані 7-9 см від краю заднього проходу операцією вибору є черевно-анальна резекція з низведенням ободової в анальний канал (операція Вальдоні, Тернбола). Поширена точка зору про те, що найбільше радикальною операцією при даній локалізації раку є черевно-промежинна екстирпація навряд чи в даний час доречна як з онкологічних позицій, так і з погляду можливої наступної соціальної і трудової реабілітації. Вважається, що більш ніж у 68% хворих пухлина розташовується поза зоною замикального апарату прямої кишки і існують передумови його зберігання при дотриманні принципів радикальності в переважній більшості спостережень. Протипоказанням до виконання черевно-анальної резекції прямої кишки з низведенням ободової кишки в анальний канал може бути ускладнення раку сердньоампулярного відділу перифокальним запаленням з утворенням абсцесів і поринь в області пухлини, незадовільне кровопостачання ободової кишки, кишкова непрохідність,ожиріння, цукровий діабет. Передню резекцію прямої кишки виконують при розташуванні нижнього полюсу пухлини на відстані 10см та вище від краю заднього проходу. При цьому втручанні від нижнього краю пухлини необхідно відступити не менше ніж на 5 см, а від верхнього полюсу — на 12-15 см. Після видалення ураженого сегменту прямої і частини сигмоподібної кишки формується колоректальний анастомоз по типу кінець в кінець. При "високих" передніх резекціях звичайно формується дворядний або однорядний анастомоз нитками на а травматичній голці. При "низьких" передніх резекціях анастомоз зручніше накладати за допомогою апаратів, що зшивають. При використанні техніки подвійного прошивання (double-stapling anastamosis), що полягає в ушиванні кукси прямої кишки лінійним апаратом, а потім накладення колоректального анастомозу по типу кінець в кінець циркулярним апаратом, що зшиває- можливо достатньо легко виконати низьку передню резекцію з розташуванням анастомозу на 1-2 см вище зубцюватої лінії. Важливо підкреслити, що завжди необхідно перевірити його цілісність шляхом роздування кишки повітрям. Передня резекція протипоказана в хворих із явищами кишкової непрохідності.

У цьому випадку виконують операцію Гартмана, що полягає в ушиванні кукси прямої кишки наглухо і формуванні одностовбурової колостоми на передній черевній стінці.



Також можливо виконання черевно-анальної резекції прямої кишки, при якій ободова кишка замість низведення в анальний канал виводиться на переднюю черевну стінку у вигляді колостоми. Два останніх види операцій застосовуються винятково рідко, оскільки в даний час, поряд із питаннями радикальності, придаєтся велике значення функціональним результатам виконаних оперативних втручань у хворих. Остаточний об'єм і вид оперативного втручання визначають після лапаратомії і ретельної ревізії органів черевної порожнини. Достатньо часто останнім часом для уточнення поширеності пухлинного процесу застосовують інтраопераційне ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, що по якості діагностики перевершує трансабдомінальні засоби ультрасонографії.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка