Формирование у учеников ответственного отношения к учебе во время самостоятельной работы



Скачати 330.42 Kb.
Сторінка2/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір330.42 Kb.
1   2   3   4   5
Напишіть рівняння їх дисоціації; назвіть іони.
2. Відомо, що іон MnO4- забарвлений. Як на досліді можна довести, що цей
іон має негативний заряд? Опишіть дослід.
Варіант 2б.(середньої складності)
1. Складіть формули солей, утворених фосфорною кислотою і Na, H3PO4 і Zn.
Напишіть рівняння їх дисоціації і назвіть іони.
2. Як виявити в розчинах іони Cl2+, Fe3+, H3O+, OH-? Опишіть досліди і
спостереження.
Варіант 3. (ускладнений)
1. Складіть формулу вищої кисневмісної кислоти елементу №24 і напишіть
формулу її солі, утвореної літієм. Напишіть рівняння дисоціації цих сполук.
2. Сірчана кислота реагує з розчином хлориду барію, в результаті чого
утворюється білий осад. Поясніть, чому так само реагують з розчином
хлориду барію розчини сульфату калію і сульфату натрію.
Отже, самостійну роботу учнів як певний спосіб навчання можна
охарактеризувати за таким істотними ознаками, як дидактична спрямованість,
тип пізнавальної діяльності учнів, форма організації роботи, вид джерела
знань.
ІІ. Методи самостійної роботи учнів.
Методи навчання природничо-наукових дисциплін диференціюється на
дві взаємозв'язані групи. Перша проявляється в засвоєнні змісту навчальних
предметів за допомогою слова (бесіда, розповідь, пояснення). Друга група
методів – це самостійна робота учнів при сприйнятті, засвоєнні, удосконаленні
і використанні знань.
Необхідно відмітити, що саме взаємодія словесних методів навчання з
самостійною роботою учнів веде до підвищення результативності навчального
процесу в цілому. Специфіка змісту природничо-наукових дисциплін
обумовлює необхідність використання різних методів самостійної роботи
учнів при будь-якій організаційній формі навчальних занять і при здійсненні
будь-якої ланки педагогічного процесу, в якій би послідовності ці ланки не
здійснювалися. Причому раціональна організація самостійної роботи учнів
значно посилює всі пізнавальні процеси школярів – відчуття, сприйняття,
пам'ять, увагу, уявлення, мислення, мову. Кожний з методів в більшій або
меншій мірі посилює осмислення запам'ятовування, розвиває увагу.
До методів самостійної роботи природничо-наукових дисциплін можна
віднести спостереження одиничних об'єктів, порівняльно-аналітичних
спостережень, навчальний експеримент, конструювання і моделювання,
розв'язування задач, робота з навчальними книгами. Ознайомимося з кожним
методом окремо [15].
2.1. Спостереження
Для правильної організації спостереження в самостійній діяльності учнів
необхідно знати психологічні і фізіологічні основи цього виду діяльності.
Психологія розглядає спостереження як планомірне і більш або менш
тривале сприйняття, здійснюване з метою з'ясувати відмінні ознаки об'єктів,
які сприймаються, або прослідкувати протікання будь-якого явища, виявити ті
зміни, які відбуваються в об'єктах спостереження.
Навчальне спостереження – не просте розглядання об'єктів, що
вивчаються, процесів, явищ. Спостереження потребує від школярів
дослідницького підходу і самостійного знаходження правильних відповідей на
поставлені питання.
При відсутності елементу дослідження творча роль спостереження
неефективна. Успіх кожного спостереження залежить від чіткого визначення
його пізнавальної цілі і від послідовності дій учнів.
Плануючи спостереження як самостійну роботу учнів на уроці, вчитель
повинен продумати розчленування спостереження на взаємозв'язані частини, а
також передбачити ефективні способи самоконтролю для вияснення
результатів виконання учнями цих частин і отримання зворотної
інформації [2].
Немале значення для ефективності навчальних спостережень має синтез
отриманих результатів, який відображає ознаки предмету чи явищ, які
вивчаються, для пізнання яких і виконується спостереження.
Здійснювати спостереження в рівній ступені можна на уроках,
практичних і лабораторних заняттях, екскурсіях.
При всій різноманітності навчальних спостережень успіх їх виконання
обумовлений визначеними дидактичними умовами. Перша умова – наявність в
учнів запасу знань, які дозволяють зрозуміти ціль спостереження, його зміст і
послідовність виконання. Друга умова – присутність в змісті спостереження
нового для школярів навчального матеріалу, який надає спостереженню
дослідницького напрямку, який викликає пізнавальний інтерес учнів і
потребує самостійного вирішення. Третя умова – необхідність фіксації
проміжних і підсумкових результатів спостереження в малюнках, записах,
кресленнях, схемах. Дотримуючись цих умов можна організувати
спостереження як самостійну роботу учнів при засвоєнні навчального
матеріалу. Наприклад: вивчення реакції нейтралізації в VII класі. Вчитель
повідомив, що протікання реакції між кислотою і лугом легко виявити за
зміною кольору індикатору. А як бути, якщо основа не розчиняється у воді і
тому на індикатор не діє? Питання зацікавило учнів. Потім вчитель
запропонував одержати гідроксид міді і попередив, що спостереження ознак
цієї реакції допоможе знайти відповідь на поставлене запитання. Учні згадали,
що нерозчинні основи отримують реакцією обміну між лугом і сіллю, і
описали властивості чистих речовин і розчинів (гідроксид натрію, хлорид
міді). При проведенні досліду учні відмітили ознаки цієї реакції.
Щоб забезпечити хорошу видимість школярам експериментальної
установки, чіткість спостережуючих явищ і ясність результатів досліду,
необхідно заздалегідь так планувати кожний дослід, щоб він безумовно
гарантував досягнення мети кожного спостереження як джерела чутливого
пізнання, але веде до понятійного мислення, узагальнення і абстракцій.
Досвід і експерименти показують, що цей метод дозволяє учням
вияснити зовнішні особливості будови приладів, механізмів, точніше,
з'ясувати специфіку різноманітних процесів і явищ.
2.2. Навчальний експеримент.
Порівняно з іншими методами самостійної роботи, які використовуються
при вивченні природничих дисциплін, експеримент найбільш ефективний в
навчально-виховному відношенні.
Навчальний експеримент з хімії – це не тільки метод пізнання, а й
одночасно метод навчання, розвитку і виховання учнів, який застосовується
для досягнення різної мети: повторення пройденого матеріалу, формування
нових понять з хімії, прищеплення і закріплення знань і вмінь, перевірки їх
засвоєння учнями. Крім того, навчальний експеримент організовують для
розвитку логічного і діалектичного мислення учнів, їх інтересу, виховання
ініціативи, творчої самостійності, акуратності, навичок роботи в колективі
тощо.
Навчальний експеримент значно складніший порівняно з іншими
методами самостійної роботи, тому при його використанні учні витрачають
більше часу і сил. Він завжди зв'язаний з спостереженням, але має свої якісні
відмінності.
Навчальний експеримент протікає в певній послідовності. По-перше,
здійснюється спостереження за об'єктами, які підлягають дослідженню,
виясненню їх зовнішніх характерних ознак і властивостей. По-друге,
формується гіпотеза або наукове припущення, яке визначає мету
експерименту, яку потрібно здійснити і довести. По-третє, проводиться
планування експерименту, який забезпечує умови, які дозволяють слідкувати
за проходженням експерименту, які намічають практичні дії досягнення мети
(прийоми дослідження, фіксації отриманих результатів тощо). Після цього
експеримент виконується у відповідності з планом. Отримані результати
підтверджують або заперечують гіпотезу.
Остаточна перевірка гіпотези відбувається за допомогою широкої
практики.
Навчальний експеримент проводиться під керівництвом вчителя,
найчастіше на лабораторних заняттях. У процесі уроку вчитель може
запропонувати учням виконати той чи інший короткочасний дослід, не
вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними вказівками
вчителя. Залежно від того, скільки часу відводиться на навчальний
експеримент на уроці, розрізняють три групи дослідів. Досліди кожної з цих
груп призначені для розв'язування одного чи кількох дидактичних завдань
(див. схему 2)
Схема 2. Самостійна робота учнів при виконанні хімічних дослідів
Обов'язкова присутність в навчальному експерименті елементів
дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, загострює процеси
чутливого пізнання і посилює цілеспрямованість понятійного мислення. В
результаті цього учні отримують конкретні дані і роблять об'єктивні висновки
про суть об'єкта, процесу, явища, що досліджується [2].
2.3. Розв'язування задач
Різноманітні навчальні задачі, які використовуються у навчанні, мають
дуже велике значення як метод, який сприяє поглибленню, запам'ятовуванню і
перевірці засвоєних знань учнями.
За навчальними цілями і змістом задачі природничо-наукового характеру
не однорідні. Одні стимулюють більш глибоке засвоєння теоретичних питань,
зокрема законів, тому їх слід віднести до групи теоретичних задач; другі
допомагають школярам глибше осмислити практичні питання і отже можуть
бути віднесені до групи практичних задач; треті об'єднують в собі і теоретичні
і практичні запитання і забезпечують одночасне вдосконалення і теоретичних і
практичних знань учнів [53].
Спільною ознакою всіх трьох навчальних задач є те, що кожна з них
може мати кількісний або якісний характер, в залежності від тих питань, які
обов'язково входять в зміст любої задачі і які повинні бути обчислені. Нерідко
ці ознаки об'єднуються.
Зміст і навчальні цілі обумовлюють також різноманітність прийомів
розв'язування задач. Вчителі широко використовують письмові, графічні та
інші прийоми, причому число їх поєднується. Є також і усний прийом, але
задачі такого роду мають переважно тренувальний характер і стимулюють в
основному процесі пам'яті.
Приведене угрупування відображає лише зовнішні відмінності задач,
внутрішня ж сторона процесу вирішення задач як методу самостійної роботи
єдина. Подібно до інших самостійної роботи учбові задачі заключають у собі
логічний шлях засвоєння знань, що вивчаються і стимулюють пізнавальні
процеси школярів. Особливо вони посилюють процеси відволікаючого
мислення, уваги і пам'яті.
Для виконання задач як ефективного методу навчання, які розвивають
мисленеві здібності школярів, необхідні певні умови. По-перше, наявність
запасу опорних знань4 по-друге, осмислення кожним школярем мети задачі;
по-третє, ясність прийомів розв'язування задач. Виконання вказаних умов
забезпечує вчителю підпорядкувати всі процеси психічної діяльності кожного
школяра наміченому мети у задачі, дозволяє простежити ці процеси і керувати
ними, вести школярів до здійснення поставленої мети і тим висновкам, які
випливають з цілеспрямованого вирішення задачі.
Задачі повинні сприяти значному розширенню і поглибленню
пізнавальної діяльності учнів, формуванню відволікаючого мислення, а воно в
свою чергу забезпечує осмислення і міцне засвоєння основ наук, які
вивчаються.
При навчанні розв'язування задач на уроках хімії вчитель використовує
збірник задач. З його змістом, структурою, методичним апаратом, засобами
орієнтації і ілюстраціями учнів треба ознайомити подібно до того, як це
здійснювалось в роботі з підручником хімії. В старших класах учням часто
доведеться користуватися збірником задач самостійно. Для організації цих
робіт на початковому етапі навчання їм можуть бути запропоновані інструкції
такого змісту:
1. Прочитайте умову задачі, повторіть її своїми словами, уясніть, що дано і що
треба знайти.
2. Коротко запишіть умову задачі, користуючись знаннями хімічної мови.
Запишіть необхідні формули і рівняння реакцій. Зверніть увагу на
правильність вибору фізичних величин і їх одиниць.
3. Продумайте рішення задачі. Використовуйте найбільш простий і короткий
спосіб розв'язання. Якщо можна, розв'яжіть задачу кількома способами.
4. Напишіть розв'язання задачі, зробіть пояснювальні записи до рівнянь
задачі. Випишіть відповідь.
5. Зробіть прикидку, перевіряючи правильність отриманої відповіді. При
розв'язуванні різними способами відповідь завжди повинна бути
однаковою.
Важливе значення має озброєння учнів загальним підходом до
розв'язування задач, роз'яснення принципової подібності багатьох з них за
структурою і методом розв'язування. Цю роботу потрібно провести на перших
же уроках.
Розв'язування задач на уроках не повинно відбуватись у відриві від
основної мети уроку. Необхідно добирати такі задачі, щоб вивчений матеріал
набув певного висвітлення, розкриття, поглиблення, щоб розв'язування задач
сприяло досягненню мети уроку. Вибір задач для самостійної роботи,
звичайно визначається змістом матеріалу, який вивчається. Наприклад, якщо
на уроці вивчається теоретичне питання, то краще добирати такі вправи, які
вимагають застосування абстрактних понять під час пояснення конкретних
явищ, наприклад: пояснити новий факт, аналогічний вивченим; передбачити
властивості певної речовини, знаючи загальну закономірність, та ін. Коли ж на
уроці вивчаються властивості речовин, доцільніше для закріплення
запропонувати якісні задачі, наприклад: на розпізнавання вивчених речовин,
на встановлення генетичного зв'язку речовин з іншими сполуками, на
передбачення можливих реакцій певної речовини з іншими речовинами тощо.
Якщо темою уроку є застосування і добування речовин, то для закріплення
добре організувати самостійну роботу з розв'язання розрахункових задач
виробничого змісту, які містять відомості про місцеві виробничі об'єкти.
Важливо звернути увагу на те, щоб обчислення не були громіздкими і не
відвертали учнів від хімічної суті задач.
2.4. Робота з підручником.
На протязі багатьох років вивчалися різні аспекти самостійної роботи
учнів з підручником з використанням технічних засобів навчання, хімічного
експерименту, вправ і т.д.
Необхідність використання в навчальному процесі самостійної роботи
учнів з підручником не викликає сумніву. Вона виробляє навики самостійної
роботи з книгою, розвиває вміння складати план, вибираючи головне з
прочитаного, дозволяє краще зрозуміти і запам'ятати зміст навчального
матеріалу.
При самостійній роботі з підручником на уроці з'являється можливість
тут же вияснити в учителя все незрозуміле, в класі створюється піднесений
робочий настрій, який згуртовує всіх учнів на чітке виконання конкретного
завдання.
При організації самостійної роботи з підручником найважчим
запитанням є відбір навчального матеріалу. Тоді, коли матеріал добре і
доступно викладений в підручнику, нескладний і не потребує наочного
доведення, зв'язаний з вивченням промислових процесів у вивченні матеріалу
відсутні нові теоретичні поняття, він заснований на раніше здобутих знаннях.
Важливим є запитання про те, коли матеріал підручника потрібно вивчити
вдома, а коли – в класі. Дослідження показують, що для роботи на уроці слід
рекомендувати такий матеріал підручника, для зрозуміння якого необхідно
використання наочності (хімічного експерименту, демонстрації фільму,
слайдів, ін.), а також матеріал, який потребує часткового пояснення
вчителя [9].
Але незалежно від того, де вивчається матеріал, - на уроці чи вдома –
важливо, щоб учні отримали конкретне завдання. Підручник для учнів –
найбільш важливий посібник серед всіх інших навчальних посібників,
енциклопедій та словників хімічних термінів, він являється основним
джерелом знань з предмету, а також засобом формування навчальних умінь і
засобом оволодіння прийомами пізнавальної діяльності. Навчання учнів роботі
з книгою потрібно починати саме з організації роботи з підручником. В
підручнику розкривається зміст предмету в відповідності з метою навчання,
встановлення програми для середньої школи і вимогам дидактики.
Завдання вчителя – якнайширше використовувати дидактичні
можливості підручника в спільній роботі з учнями, так як за допомогою
підручника можна виконувати інформативну, навчальну, розвиваючу і
виховну функцію процесу навчання. Структура і методичний апарат
підручника повинні бути добре відомі і учням, і вчителеві і використовуватися
ними в навчальній роботі. Нерідко учні просять пояснити ті питання, які чітко
викладені в підручнику і при використанні ілюстрацій можуть бути вияснені
самостійно, без додаткового пояснення вчителя. Деяким учням важко
повторити формулювання законів, правил; не завжди продумують приклади
для ілюстрування переказу за підручником.
При складанні плану чи конспекту змісту параграфа вони, як правило,
переписують фрагменти тексту без виділення в ньому головного.
Багато учнів вважають, що читати підручник і зрозуміти його можна
лише після пояснення вчителя, тому після пропуску уроків вони нерідко
відмовляються відповідати, посилаючись на те, що не чули пояснень вчителя.
Як правило, у таких учнів не сформована звичка розмірковувати над
текстом підручника, самостійно знаходити відповідь на поставлені запитання,
вивчаючи зміст параграфу, використовуючи ілюстрації або дані довідкових
таблиць.
Учням, яким важко в роботі з текстом чи методичним апаратом
підручника, на різних уроках потрібно мати пам'ятки-інструкції такого змісту;
Як працювати з текстом підручника
1. Прочитайте назву теми, заголовок параграфу і продумайте його зміст,
зв'язок з раніше вивченим матеріалом.
2. Прочитайте весь параграф. Упевніться, що нові терміни вам
зрозумілі. Роздивіться запропоновані до тексту ілюстрації і
постарайтесь зрозуміти в них головне.
3. Вивчіть визначення понять, формулювання законів і правил, які є в
тексті. Підберіть в підручнику чи приведіть свої приклади для їх
ілюстрації.
4. Складіть план прочитаного. Обдумайте, в якій послідовності краще
переказувати текст і як ілюструвати свою відповідь. Важкий текст
прочитайте знову, розбираючи по абзацах.
5. Перекажіть текст у відповідності до наміченої послідовності
викладання.
6. Перевірте, чи всі завдання в кінці параграфа чи теми ви можете
виконати. Незрозуміле виясніть у товаришів чи вчителя.
Навчання учнів вмінню працювати з підручником хімії на конкретному
навчальному матеріалі предмету і розвиток цього вміння шляхом
використання завдань в роботі з методичним посібником, підручником
необхідно передбачити не лише в молодших, а і в старших класах. Тільки тоді
в учнів буде сформоване вміння працювати з навчальними посібниками і вони
самостійно зможуть ним користуватись надалі.
ІІІ. Формування в учнів відповідального ставлення до навчання в
процесі самостійної роботи.
3.1. Самостійна робота в технології проблемного навчання.
Проблема самостійної роботи учнів у процесі навчання є нині однією з
найбільш актуальних. Вирішення її в практиці шкіл вимагає особливої уваги,
оскільки в повсякденній діяльності учителя найбільше недоліків зустрічається
саме в організації і проведенні самостійної роботи учнів. У дослідження Б.П.
Єсипова, М.О. Данилова, В.О. Онишука, П.І. Підкасистого [11, 33] та інших
науковців відзначається, що причини цього такі: а) формування умінь і
навичок самостійної роботи є одним з найскладніших видів діяльності
педагога, що вимагає ретельної підготовки учителя і учнів; б) відсутність
певної системи в діяльності учителя по прищепленню учням умінь і навичок
самостійної роботи; в) у шкільному навчально-виховному процесі
спостерігається неправильне співвідношення репродуктивних і творчих
самостійних робіт. І нарешті, розумовий розвиток школярів у процесі
навчання, їх активність і самостійність багато залежить від навчання їх
прийомам роботи і розумової діяльності.
Відомо, що в засвоєнні учнями знань і вмінь в процесі навчання провідна
роль належить такому виду діяльності як мислення. Сприйняття нового
матеріалу, закріплення і відтворення його, оволодіння різними навичками і
вміннями вдосконалюється при безпосередній участі мислення.
Особливість процесу мислення полягає в тому, що він спрямований на
вирішення будь-якого завдання. В кожному з них закріплена мета, на
досягнення якої спрямований пізнавальний процес учня. Рух до мети
обумовлений і вдосконалюється в певних умовах без урахування умов, у яких
відбувається мисленевий процес в своєму рухові до мети, важко досягти
вирішення поставленого завдання. Ось чому початковим моментом в процесі
мислення є проблемна ситуація, яка виникає внаслідок утруднення, потреби
щось зрозуміти.
Процес мислення виникає із спроб знайти вихід з трудного становища.
Внаслідок цього визначаються шляхи виходу з суперечливої ситуації.
Відбувається певна система дій: аналіз, синтез, порівняння, аналогія,
узагальнення тощо. Якщо дії відповідають розкриттю об'єктивних причинно-
наслідкових дій об'єкта, що вивчається, значить, процес мислення
завершується формуванням нових уявлень і понять.
Слід відмітити, що утруднення виникає в тому випадку, коли той, хто
пізнає, побачив суперечність, яка є основою утруднення і стимулом до
пошуку.
Першим етапом пошуку є відтворення наявних знань, фактів, які лежать
поруч з новим явищем і при співставленні з'ясовується їх схожість і
відмінність. Причому, неминуче відбувається удосконалення досвіду під кутом
зору вирішення нових завдань. Проте завдання проблемного характеру
будується не тільки на основі наявних знань. Лише поліпшення старого
досвіду не може привести до успіху. Необхідно шукати нові зв'язки, уявлення,
які дозволяли б добитися правильного вирішення.
Пошук вступає в другий етап – накопичення фактів доказу, встановлення
нових зв'язків і закономірностей, які дозволяють дати вичерпне пояснення
об'єкта, що вивчається, і вирішити суперечність. Важливо, щоб учень
самостійно переконався, що для вирішення даного завдання в нього не досить
знань і загорівся бажанням здобути їх.
Отже, в процесі проблемного навчання перша спроба вирішити труднощі
з допомогою наявного досвіду, хоча сама по собі не приводить до успіху, але
важлива як необхідна умова для усвідомлення, що не досить не тільки знань, а
й появи бажання поповнити їх. Психічний стан учня до пошуку створено. Він
прагне здобути знання, потрібні для вирішення труднощів, що виникли.
Яка ж при цьому дидактична роль учителя? Завдання його на цьому
етапі пошуку полягає в тому, щоб учні мали під руками все необхідне для
розширення своїх знань у кожний проміжок навчального часу, добивалися
кращих результатів у самостійній пізнавальній діяльності. На початковій стадії
проблемного навчання учні повинні одержати від вчителя точні вказівки, де
вони можуть знайти додаткові відомості, що з чим слід співставити і з якими
різними варіантами вони можуть зустрітися при ознайомленні з новим
матеріалом. Ні в якій мірі не повинна знижуватись активність пошуку учнів,
якщо їм заздалегідь буде відомо від учителя, що існують різні, часто
діаметрально протилежні властивості явищ і процесів. Суть пошуку полягає не
тільки в тому, щоб назвати ці властивості, а навчати учнів умінню розкривати,

Каталог: referats
referats -> "звірі восени"
referats -> Библиотека 5баллов ru Соглашение об использовании
referats -> Розділ 3 планування логістичних витрат машинобудівних підприємств
referats -> Библиотека 5баллов ru Соглашение об использовании
referats -> Розробка стратегії і системи заходів подолання іллегального складника економіки нашої країни потребує розгляду низки принципово важливих методологічних аспектів
referats -> Елементарний склад вищих рослин такий: вуглецю 45%, кисню 42, водню 6,5, азоту-1,5 та золи 5%
referats -> 2 Фактори, які вказують на необхідність реалізації інноваційних рішень в управлінні технологічними процесами виготовлення машин Опрацювання праць науковців, які є фахівцями в теорії економічного аналізу, зокрема [5; 6


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка