Етапи статистичного дослідження



Скачати 35.65 Kb.
Дата конвертації26.12.2020
Розмір35.65 Kb.

Група №77
Заняття №1.

  1. Етапи статистичного дослідження.

  • складання плану статистичного дослідження, розробка його програми;

  • реєстрація та збирання статистичного матеріалу;

  • розробка та зведення даних;

  • статистичний аналіз;

  • впровадження результатів дослідження в практику.




  1. Підрозділи програми та плану статистичного дослідження.

1.Завдання статистичного дослідження ( може бути вивчення рівня та структури явища (захворюваності, смертності) в певних групах населення, частоти явища в групах, на які впливають різні чинники (довкілля, біологічні, соціальні), обсяг та якість медичної допомоги окремим групам населення.)

2.Мета статистичного дослідження (передбачає визначення притаманних явищу закономірностей та зв’язків цього явища з іншими, розробку заходів щодо зниження впливу несприятливих чинників на здоров’я, впровадження результатів роботи в практику охорони здоров’я та заходів, спрямованих на підвищення якості медичної допомоги.)

3. об’єкт статистичного дослідження ( статистична сукупність осіб чи явищ, що складається з одиниць, фактів, які підлягають вивченню. Так, наприклад, це може бути сукупність фізичних осіб (хворі, померлі), функціональних одиниць (ліжка в лікарні, стаціонари), контингентів, яким притаманні певні явища (непрацездатні робітники ) та ін.

4. Межі об’єкта статистичного спостереження визначеної для вивчення сукупності. Так, наприклад, до проведення статистичного дослідження діяльності лікувально-профілактичних закладів потрібно визначити, діяльність яких закладів буде вивчатися. Вони регламентуються завданнями дослідження.

5. Одиниця спостереження (одиниця обліку) – це складова частина статистичної сукупності (окрема особа, окреме явище), складовий елемент об’єкта, якому притаманні ознаки, що підлягають реєстрації та вивченню (стать, вік, маса тіла при народженні, стаж, результат лікування, термін перебування у стаціонарі та інше). Вона повинна бути чітко визначена: так, при вивченні захворюваності одиницею спостереження може бути як хвора людина, так і окреме захворювання залежно від визначених завдання та мети дослідження.

6. Методи (види) дослідження (залежно від характеру проведення спостереження за часом розрізняють спостереження поточні, періодичні та одночасні. Якщо збір матеріалу проводиться систематично, з постійною реєстрацією фактів при їх виникненні, то це буде поточне спостереження. Якщо воно проводиться регулярно, але не постійно, тоді це буде періодичне спостереження.




  1. Поняття про статистичну сукупність.

Статистична сукупність – група, яка складається із великої кількості відносно однорідних елементів (об'єктів), узятих разом у відомих межах часу або простору. Наприклад, статистичною сукупністю можна назвати:

1) контингент хворих, які перебувають у даний момент на лікуванні в стаціонарі;

2) групу призовників, які пройшли медичне обстеження у військоматі за рік;

3) сукупність мікрофотографій якої-небудь тканини, яка була узята в певної кількості хворих.

Елементи, з яких складається сукупність, мають різні за величиною значення ознаки, що вивчається. Кожне із цих значень зустрічається в групі з неоднаковою частотою. Для вивчення розподілу явища, що вивчається, необхідно провести велику кількість спостережень.


  1. Організація вибіркового дослідження.

Вибірковим називається дослідження, при якому характеристика всієї сукупності фактів дається за деякою їх частиною, яка відібрана випадковим шляхом. Вибірковий метод, як один з видів несуцільного дослідження, можливий при умові, якщо вибіркова сукупність буде репрезентативна відносно генеральної в кількісному та якісному плані, тобто, якщо визначена достатність числа випадків, що підлягають обліку, та відтворено у вибірковій сукупності всю різноманітність явища, що вивчається. У такому разі результати можуть бути поширені на генеральну сукупність.


  1. Які статистичні величини застосовують для побудови графічних зображень?

Статистичний графік являє собою систему подання інформації про соціально-економічні явища за допомогою наочного зображення статистичних числовий величин та їх співвідношень з використанням знакових систем: крапок; знаків ліній; геометричних фігур, малюнків з метою їх узагальнення й подальшого аналізу. Графіки мають ту перевагу перед текстовим викладом і статистичними таблицями, що дають наочні результати статистичного зведення і обробки основного матеріалу. За допомогою графіків легко виявити і наочно подати закономірності, які важко вловити в складних статистичних таблицях.


  1. Як поділяються графічні зображення?

Види графіків, класифікують за такими ознаками:

1.За загальним призначенням:



  • аналітичні графіки ;

  • ілюстративні графіки ;

- інформаційні графіки порівнянь

2. За способом побудови:

- діаграми:

1. лінійні

2. стовпчикові

3. секторні

4. знак Верзара

5. стрічкові

6. кільцеві

7. радіальні

8. фігурні

- картодіаграми;

- картогами або статистичні карти:

1. фондова:

-хроматичні карти;

- карта хороплет.

2. точечні.

За графічним образом


Які існують загальні правила побудови графічних зображень?

При складанні графіків враховують характер даних, що підлягають графічному зображенню, призначення графіків (демонстрація на конференції, лекції, репродукція в науковій роботі ), мета графіка (наглядно показати отримані результати: або лише підкреслити, виділити якусь закономірність або факт), рівень аудиторії, перед якою демонструється графік. Від усього цього буде залежати вибір типу графічного зображення, фарби, його розміри, пропорція шрифту, величина літер тощо. В усіх випадках графіки повинні бути зрозумілими, зручними і легкими для читання.

Заняття №2.

1. Методичні підходи до вивчення чинників, які визначають рівні

здоров’я населення та його окремих контингентів.

Чинники, що впливають на здоров'я, можна розділити на 4 великі групи:



  • спосіб життя;

  • стан навколишнього середовища;

  • біологічні;

  • обсяг і якість медичної допомоги.

Для характеристики здоров’я використовують таки основні групи показників здоров’я:

Перша група –демографічні показники.



  • демографічні (народжуваність; смертність (загальна та немовлят) ;

  • захворюваність (загальна, інфекційна, госпітальна);

  • інвалідність (первинна та загальна);

  • фізичний розвиток (морфо-функціонального та біологічного розвитку, гармонійності);

  • донозологічний стан (імунітет, опірність систем, активність ферментів).

Друга група – показники соціального благополуччя.

Третя група – показники психічного благополуччя.

Для оцінки здоров'я використовується група показників, що характеризують захворюваність населення. Показники захворюваності є критеріями оцінки якості роботи медичних установ і системи охорони здоров'я в цілому. Для оцінки захворюваності використовують показник загальної захворюваності (поширеності, хворобливості), тобто сукупність первинних в даному році випадків звернень населення за медичною допомогою з приводу захворювань, виявлених як в даному році, так і в попередні роки.

Більш точно відображають картину захворюваності показники захворюваності за статтю, віком, окремим нозологічними формами захворювань.

Особливе місце в статистиці захворюваності серед працюючого населення займають захворюваність професійними хворобами і захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. Це обумовлено їх великий соціально-економічної значимістю.

Показники інвалідності характеризують рівень соціально-економічного розвитку суспільства, стан довкілля, якість лікувальних і профілактичних заходів.

Основні (хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини, травми усіх локалізацій, психічні розлади,) групи показників захворюваності та інвалідності населення досить наочно відображають картину громадського здоров'я, дають уявлення про найбільш поширеної патології, причинах захворюваності, смертності та інвалідності населення.

Група показників, використовуваних для оцінки суспільного здоров'я, складають так звані показники фізичного розвитку - комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, що визначають масу, щільність, форму тіла, структурно-механічні якості і виражаються запасом його фізичних сил.


2. Особливості вивчення впливу факторів соціально-економічних,

соціально-біологічних, екологічних і природно-кліматичних, медико-

організаційних. Проблеми збирання відповідної інформації.

Фактори ризику - це потенційно небезпечні для здоров'я фактори поведінкового, біологічного, генетичного, екологічного, соціального характеру, навколишнього та виробничого середовищ, що підвищують вірогідність розвитку захворювань, їх прогресування та несприятливого результату.

При вивченні громадського здоров'я фактори, що його визначають, зазвичай об'єднують в такі групи:

- Соціально-економічні - умови праці, житлові умови, матеріальний добробут, рівень і якість харчування, відпочинок ;

- Соціально-біологічні - вік, стать, схильність до спадкових захворювань і;

- Екологічні та природно-кліматичні - забруднення середовища проживання, середньорічна температура, екстремальні природно-кліматичні явища ;

- Організаційні або медичні - забезпеченість населення медико-соціальною допомогою, її якість і доступність.

3. Демографія як наука. Складові частини. Джерела інформації про

чисельність, склад і рух населення.
Демографія – наука про населення, або інакше статистика населення - найстаріша галузь статистичної науки.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними напрямками:

1. характеристика населення на певний час (його чисельність, склад, особливості розселення тощо) – так звана статика населення;

2. характеристика процесів зміни чисельності населення – динаміка чи рух населення.

Рух населення у свою чергу поділяється на механічний рух населення (зміни, що відбуваються під впливом переселень – міграційних процесів) і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Основним джерелом інформації про чисельність і склад населення є перепис населення. Це великомасштабне статистичне дослідження, мета якого встановити точні дані про чисельність і склад населення тієї чи іншої країни.

Інформація про чисельність і склад населення використовується для розрахунку показників здоров’я, при плануванні мережі лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів, а також при плануванні підготовки та використання медичних кадрів.
4. Показники природного руху населення, їхні сучасні рівні, фактори, що

на них впливають.


 Зміни, що відбуваються в чисельності населення, називають рухом населення. Він буває природним і механічним. Природний рух визначається як різниця між народжуваністю і смертністю. Показники народжуваності та смертності є найвищими в країнах, що розвиваються. Їх зниження відбувається з ростом економічного розвитку країни: народжуваність падає з підвищенням соціального статусу жінки, а смертність - завдяки покращанню медичного обслуговування та підвищенню рівня життя. Розрізняють два типи відтворення населення, як показники його природного руху:

 1 тип відтворення: низька народжуваність і низька смертність. Природний приріст до 10 чол. на 1000 жителів (менше 1%). Це призводить до скорочення трудових ресурсів, старіння нації.

 2 тип відтворення: висока народжуваність і низька смертність. Природний приріст перевищує 1,2% (понад 12 чол. на 1000 жителів).

Природний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують існуючі рівні народжуваності та смертності приріст населення. Різниця між показниками народжуваності та смертності одержала назву природний приріст. Для того, щоб чисельність населення не зменшувалась, народжуваність має бути вищою за смертність, тобто має бути позитивний природний приріст.


5. Характеристика методів вивчення захворюваності, можливості

застосування окремих методів, їх переваги та недоліки.

Захворюваність населення – це поняття, що включає в себе показники, які характеризують рівень різних захворювань та їх структуру серед усього населення або окремих його груп на даній території. Медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров’я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення. Показники захворюваності є одним із найбільш інформативних критеріїв діяльності органів і закладів охорони здоров’я та ефективності проведення лікувальних, профілактичних, соціальних та інших заходів. Їх вивчення визначає шляхи профілактики тих або інших захворювань.

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбачають використання таких даних:

- звертань за лікарською допомогою в медичні заклади;

- медичних оглядів окремих груп населення;

- про причини смерті;

- опитування населення;

- спеціальних вибіркових досліджень.

Кожний метод має позитивні сторони та недоліки, які необхідно знати та враховувати в практичній діяльності. Жоден з них не дає вичерпаного уявлення про захворюваність населення. Тільки використання їх у поєднанні дозволяє одержати досить повну інформацію.

Найбільш прийнятним є метод вивчення захворюваності за звертаннями за медичною допомогою. Це пов’язано з обов’язковою реєстрацією захворювань, що здійснюється в державних лікувально-профілактичних закладах.

Вивчення захворюваності за даними звертань дозволяє найбільш повно враховувати так звані “гострі” захворювання. При використанні цього методу забезпечується найбільш повний облік раніше невідомих хронічних захворювань, або тих, з приводу яких населення активно не звертається до медичних закладів. Перевагою цього методу є також виявлення початкових форм і стадій захворювань, уточнення діагнозу деяких хронічних захворювань.


Заняття №3.

1. Вплив основних чинників, які визначають рівень громадського здоров’я.

Класифікацію факторів ризику.

Чинники, що впливають на здоров'я:



  • спосіб життя ;

  • стан навколишнього середовища;

  • біологічні;

  • обсяг і якість медичної допомоги.

Здоров’я населення визначають, такі фактори: відтворення здоров’я, його формування витрата і відновлення. Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства, визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан рододопоміжної служби та сітки медико-генетичних консультацій. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Добра порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім’ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, важкохворих.

У сучасних умовах життєдіяльності людини визначальне місце за впливом на здоров’я населення посідають фактори способу життя. Від того способу життя (шкідливі звички, неправильне харчування, зловживання алкоголем, наркотики, поганий побут, неповна чи багатодітна сім’я), який ведуть батьки, багато в чому залежить і рівень здоров’я дитини. Адже сім’я є важливою ланкою соціалізації дитини, а процес формування здоров’я залежить не лише від матеріального добробуту сім’ї, соціального статусу та освіти батьків, а й від їх ціннісних орієнтацій, глибини батьківських і материнських почуттів, розуміння батьківського обов’язку, бажання й прагнення займатися з дітьми, виховувати та навчати їх.


2. Визначення демографії, її складові частини. Значення демографічних

показників для охорони здоров’я.

Демографія (гр. demos – народ і grapho – пишу) – наука про народонаселення. Охоплює процеси та явища, що характеризують кількісні й якісні зміни в людському середовищі. Під народонаселенням розуміють сукупність людей, які проживають у межах певної території, держави чи и частини, кількох держав чи всього світу.

Демографія як наука вивчає кількість, склад, розміщення та рух (міграцію) населення, охоплює широке коло питань (стан і динаміка населення, соціально-економічні закономірності його змін, відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних, географічних чинників і умов). Відтворення населення в широкому розумінні – це постійне його відновлення внаслідок природного руху (народжуваність і смертність), механічного руху або міграції (переміщення між територіями), і перехід з одного стану в інший (початок трудової діяльності, здобуття освіти, вихід на пенсію тощо), без чого неможливе відтворення структурного складу населення.

Демографічні дані широко використовують у практиці охорони здоров’я:


  • для планування мережі закладів охорони здоров’я (їхньої кількості, профілю та розміщення);

  • забезпечення населення медичними кадрами, лікарняними ліжками;

  • оцінки діяльності лікувально-профілактичних закладів (беруть до уваги дані про чисельність та віковий склад населення, рівень і структуру захворюваності, смертності, інвалідності населення тощо).

3. Показники природного руху, їхні сучасні рівні, фактори, що на них

впливають.

 Зміни, що відбуваються в чисельності населення, називають рухом населення. Він буває природним і механічним. Природний рух характеризується показниками народжуваності, смертності, а також природного приросту. Ці показники визначають у відносному та абсолютному вираженні. Абсолютні показники — це загальна кількість народжених або померлих; відносні показники поділяються на темпи (відношення абсолютної величини приросту до чисельності населення на початок досліджуваного періоду, %) і коефіцієнти народжуваності, смертності та природного руху, які розраховуються на 1000 жителів у проміле, ‰. Вони використовуються для порівняльного аналізу природного руху населення на територіях, населених пунктах у часі та для характеристики інтенсивності.

На величину загального коефіцієнт народжуваності суттєво впливає статево-віко­вий склад населення.

Фактором природного руху населення є також смертність. Для її характеристики використовують коефіцієнт смертності. Величина цього коефіцієнта здебільшого залежить від вікового складу населення.

Природний приріст населення є похідним від масштабів народжуваності і смертності та визначається як різниця між числом народжених і померлих за спеціально розробленими формулами.
4. Поняття про смертність немовлят, її види, основні причини виникнення,

сучасний рівень, структуру.

Смертність немовлят – один із вікових показників смертності. Він характеризує частоту смерті дітей на 1-му році життя. Смертність немовлят виділяють із проблеми смертності внаслідок її соціального значення.

Коефіцієнт смертності немовлят є не тільки важливим показником здоров’я цієї групи населення, але й критерієм соціально-економічного стану суспільства і діяльності системи охорони здоров’я, характеризує можливості та реальні заходи щодо забезпечення життя і здоров’я майбутнього покоління нації.

Окремо виділяють смертність у неонатальний, ранній неонатальний та постнеонатальний періоди життя дитини. Ранній неонатальний період охоплює перші сім днів або 168 годин життя.

Рівні та тенденції смертності немовлят у значній мірі визначаються перинатальною смертністю – це смертність дітей в перинатальному періоді.

Розрізняють три типи смертності немовлят:

тип А – на першому місяці життя помирає 50 % і більше від загального числа дітей, померлих на 1-му році;

тип В – на 1 місяці помирає від 30 до 49 % загального числа померлих на 1-му році;

тип С – менше 30 % дітей помирає на першому місяці життя, решта – в постнеонатальному періоді.

Перше місце посідають стани, що виникли в перинатальному періоді; на другому – вроджені вади розвитку, на третьому – хвороби органів дихання, на четвертому – інфекційні та паразитарні хвороби.

Смертність дітей віком до одного року є одним із найчутливіших індикаторів рівня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти та культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві.


5. Поняття про пересічну майбутню тривалість життя, її сучасний рівень та

фактори, які впливають на цей рівень.

Тривалість життя - це віковий інтервал між народженням і смертю.

Серед демографічних показників є, який

для інтегральної оцінки стану здоров’я населення використовується ще один демографічний показник – середня очікувана тривалість життя – це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки. На показник середньої очікуваної тривалості життя особливо впливає збільшення смертності серед дітей, молоді та осіб працездатного віку. Тому він має більше практичне значення, ніж загальний рівень смертності, на який значно впливає висока частота та питома вага смертності населення непрацездатного віку.
Як відомо, найбільший вплив на показники середньої очікуваної тривалості життя спричиняє смертність від хворіб системи кровообігу, новоутворень і зовнішніх причин (нещасні випадки, отруєння, травми).

Комплекс демографічних показників - рівень і структура загальної смертності та смертності немовлят, середня очікувана тривалість життя, питома вага осіб старше 60 років, тип вікової структури населення, переважання в структурі смертності тих або інших класів захворювань, поширеність хронічних неепідемічних хворіб - дозволяє визначити в тій чи іншій країні тип патології населення.


Заняття №4.

Види лікувально-профілактичної допомоги населенню.

На даний час розрізняють три види лікувально-профілактичної допомоги:

1. первинна лікувально-профілактична допомога;

2. вторинна лікувально-профілактична допомога;

3. третинна лікувально-профілактична допомога.


2. Визначення первинної, вторинної та третинної лікувально-профілактичної допомоги.

Первинна медична допомога – це основна частина медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту допомогу і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм, отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для надання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги, на проведення основних санітарно-освітніх заходів.

Первинна медична допомога, як і амбулаторно-поліклінічна допомога надається закладами до яких входять дорослі та дитячі поліклініки – основні ланки, жіночі консультації, поліклінічні відділення медико-санітарних частин і диспансерів.

В Україні первинна медична допомога надається переважно сімейними лікарями, дільничними терапевтами, педіатрами, акушерами-гінекологами, та вузькими спеціалістами поліклінік.

Вторинна (спеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

Третинна (високоспеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються.


3. Основні принципи лікувально-профілактичної

(амбулаторно-поліклінічної) допомоги населенню України.

Основне навантаження у наданні первинної медичної допомоги лежить на амбулаторно-поліклінічних закладах. Амбулаторно-поліклінічні заклади є головною ланкою в диспансеризації населення, всіх профілактичних закладів, направлених на зниження захворюваності та полегшення здоров´я громадян. Амбулаторно-поліклінічна допомога – надається особам, які потребують періодичного медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі та проведенні профілактичних заходів. Вона надається в амбулаторіях, поліклініках, консультаціях, медико-санітарних частинах, диспансерах, фельдшерсько-акушерських пунктах.
4. Засади організації поліклінічної допомоги.

Сучасна поліклініка багатопрофільна, спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання медичної допомоги та здійснення комплексу профілактичних заходів щодо оздоровлення населення та попередження захворювань

Принципи роботи поліклініки

В основу діяльності поліклініки покладено територіально-дільничний принцип, а саме: надання медичної допомоги населенню, що проживає на визначеній території. Цей принцип зберігається і в роботі окремих лікарів: дільничний принцип для терапевтів і бригадний метод для інших спеціалістів, котрі як і дільничні лікарі закріплені за конкретним населенням.

Головними функціями поліклініки є:

1) надання першої медичної допомоги в разі гострих та раптових захворювань травм;

2) лікування хворих в разі звертання в поліклініку та вдома;

3) організація та проведення диспансеризації;

4) експертиза тимчасової непрацездатності;

5) звільнення хворих від роботи, направлення на медико-соціальну експертизу осіб з ознаками стійкої втрати працездатності;

6) направлення хворих на стаціонарне лікування;

7) своєчасна госпіталізація хворих, що потребують стаціонарного лікування.

Основними завданнями поліклініки є:

- надання первинної та спеціалізованої кваліфікованої медичної допомоги амбулаторно та вдома;

- проведення диспансерного спостереження за різними контингентами;

- проведення лікарської експертизи працездатності;

- організація та проведення профілактичних заходів;

- гігієнічне виховання населення;

- вивчення показників здоров’я населення.

Поліклініка проводить також:

1) профілактичну роботу серед населення;

2) протиепідемічні заходи;

3) санітарно-просвітницьку роботу;

4) вивчає здоров´я закріпленого контингенту населення;

5) виявляє ранню захворюваність;

6) організує статистичний облік та аналіз показників стану здоров´я населення;

7) вивчає захворюваність з тимчасовою втратою працездатності на закріплених промислових підприємствах.

5. Основні принципи сімейної медицини (загальної практики) в

Україні.

Основну частку відповідальності за можливе зменшення захворюваності та зміцнення здоров'я населення несе первинна медична допомога побудована на засадах загальної практики-сімейної медицини.

Основні принципи сімейної медицини :

- довготривалість і безперервність спостереження;

- багатопрофільність первинно-медичної допомоги;

- відношення до сім'ї, як до одиниці медичного обслуговування;

- превентивність, як основа діяльності сімейного лікаря;

- економічна ефективність і доцільність допомоги;



- координація медичної допомоги;

- відповідальність пацієнта, членів його сім'ї і суспільства за збереження і покращення його здоров'я.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка