«Домедична допомога при найпоширеніших невідкладних станах»



Дата конвертації01.06.2020
Розмір38.3 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПРОПЕДЕВТИКИ ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ

Дисципліна «Підготовка офіцерів запасу. Домедична допомога в екстремальних ситуаціях»



ПОЗААУДИТОРНА САМОСТІЙНА РОБОТА НА ТЕМУ:

«Домедична допомога при найпоширеніших невідкладних станах»

Виконала студентка 2 курсу

Стоматологічного факультету 1-А групи

Мицянка С.О.

УЖГОРОД – 2019

Зміст:


  1. Загальне поняття про невідкладні стани, види невідкладних станів при захворюваннях внутрішніх органів.

Невідкладними станами прийнято називати такі патологічні зміни в організмі людини, які призводять до різкого погіршення здоров'я, можуть загрожувати життю і, отже, вимагають екстрених лікувальних заходів.

Невідкладні стани при захворюваннях внутрішніх органів :

1.Невідкладні стани як прояв хвороби, що виникають у практично здорових людей

2.Невідкладні стани, що виникають як ускладнення наявної соматичної патології

3. Невідкладні стани у хворих іншою патологією, що мають зміни або захворювання внутрішніх органів

Перша медична допомога здійснюється на місці події людьми, які не мають медичної освіти, а також в порядку само-і взаємодопомоги. Перша допомога повинна бути надана в максимально ранні терміни після події, щоб уникнути ускладнень та загибелі потерпілого, до прибуття кваліфікованих фахівців. Основне її завдання - порятунок життя ураженого і попередження можливих ускладнень. Перша медична допомога включає три основні групи заходів:

1. Негайне припинення впливу на потерпілого зовнішніх ушкоджуючих факторів і видалення його з несприятливих умов, в які він потрапив .

2. Негайний початок надання медичної допомоги в залежності від характеру і виду травм, нещасного випадку або раптового захворювання.

3. Виклик медичних фахівців або організація якнайшвидшого транспортування постраждалого в найближчу лікувальну установу.

Засоби першої медичної допомоги включають в себе: огляд місця події, евакуацію з небезпечної зони, тимчасова зупинка кровотечі, профілактика шоку і боротьба з ним, відновлення працездатності серця і легень (реанімація), накладання стерильної пов'язки на рану, транспортна іммобілізація і т.д. При багатьох нещасних випадках рятувальник сам може виявитися потерпілим, тому при наданні першої допомоги слід подбати про власну безпеку (наприклад, ураження електричним струмом, завали тощо).

Порядок першої медичної допомоги може бути різним в залежності від конкретної ситуації. Спочатку виконують ті прийоми, від яких залежить збереження життя потерпілого, або ті, без яких неможливо виконати наступні прийоми першої допомоги. Іноді для порятунку життя досить укласти його в певній позі, в інших випадках необхідно негайно приступити до реанімації або до зупинки кровотечі. Всі прийоми першої допомоги повинні бути щадними, оскільки грубі втручання можуть погіршити стан хворого.



  1. Надання першої медичної допомоги при нападі бронхіальної астми.

  Бронхіальна астма – захворювання, яке характеризується приступами раптової задишки внаслідок спазму (звуження дрібних бронхів).    

Перша допомога. Для невідкладного лікування астми використо­вують бронхоспазмолітики та глюкокортикоїдні гормони.

Порядок дій:

-Заспокоїти хворого і оточуючих.

-З’ясувати у хворого, страждає він бронхіальною астмою.

Можливо, у хворого є при собі один з лікарських препаратів для припинення нападу бронхіальної астми. Необхідно допомогти хворому скористатися його препаратом: дістати його, вийняти з упаковки, надіти насадку, перевернути аерозоль і зробити 1-2 натискання таким чином, щоб препарат під час розпилення потрапив на область задньої стінки глотки. У цей час хворий зробить кілька вдихів, і діюча речовина потрапить у дихальні шляхи.

-Допомогти надати хворому зручне сидяче положення. Руки хворого повинні спиратися на стіл або поручні крісла, лікті розведені в сторони.

-Звільнити хворого від одягу, що стискує, розстебнути воріт сорочки, зняти шарф, хустку.

-Забезпечити доступ свіжого повітря (відчинити вікно).

-Якщо є така можливість, зробити хворому теплі ручні та ножні ванночки – руки (до ліктів) і ноги (до середини гомілок) опустити в тазики з теплою водою.

-Після завершення звичайного для хворого одиничного нападу бронхіальної астми, а також при хорошому самопочутті хворий може не потребувати госпіталізації.

-При повторних, частих протягом 15 хвилин (незважаючи на прийняті ліки) приступах бронхіальної астми, при важкому стані необхідно терміново викликати «Швидку допомогу» і організувати доставку хворого в стаціонар. Критичним вважається 30-40-хвилинний напад, але ж треба врахувати хоча б мінімальний час, за який «Швидка допомога» може приїхати до хворого. 


  1.  Гіпертонічна криза як ускладнення гіпертонічної хвороби, ознаки, можливі ускладнення. 

Гіпертонічна хвороба - це окреме самостійне захворювання, го­ловним симптомом якого є підвищення артеріального тиску, зумовлене нервово-функціональними розладами регуляції судинного тонусу. Для гіпертонічної хвороби характерні періодичні загострення - гіпертоніч­ні кризи, під час яких усі основні симптоми набувають різко вираже­ного характеру.

Гіпертонічна криза характеризується раптовим підвищенням АТ, що супроводжується сильним головним болем, запамороченням, відчуттям жару або, частіше, ознобом, пітливістю, серцебиттям, не­рідко виникають біль у ділянці серця, нудота, блювання, розлади зору та інші симптоми. Під час кризи хворі збуджені, перелякані або в'ялі, сонливі, загальмовані. У тяжких випадках хворі можуть непритомніти. Відбувається прискорення частоти пульсу, артеріальний тиск різко під­вищується. У пізніх стадіях гіпертонічної хвороби, коли вже наявні ор­ганічні зміни в судинах, під час кризи можуть виникнути розлади моз­кового кровообігу, інфаркт міокарда, набряк легень, крововилив у мозок - інсульт. Під час кризу іноді виникає вогнищева неврологічна симптоматика.

При підозрі на гіпертонічний криз слід терміново викликати «швидку допомогу» .

До її приїзду надати першу допомогу:

• Укласти хворого в ліжко з піднятим узголів'ям.

• Забезпечити повний фізичний і психічний спокій і доступ свіжого повітря. Поставити гірчичники на потилицю і литкові м'язи.

• Можна зробити гарячі ванни для рук і ніг.

• Медикаментозні засоби застосовувати при обов'язковому контролі артеріального тиску.

АЛГОРИТМ
надання домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі

У цьому Порядку термін «серцевий напад» вживається у такому значенні - це інфаркт міокарда, крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.


Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
Ознаки (симптоми) прояву серцевого нападу: дискомфорт в центрі грудної клітки; стискаючий, тягнучий біль за грудиною; біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу; відчуття страху; часте дихання (більше ніж 30 дихальних рухів за хвилину); холодний піт, нудота, запаморочення.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками:

  1. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;

  2. перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;

  3. розстібнути одяг у постраждалого;

  4. забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

  5. запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності - допомогти прийняти постраждалому ліки;

  6. при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції;

  7. забезпечити постійний нагляд за постраждалим;

  8. при втраті свідомості здійснювати послідовність дій, передбачених Порядком надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 червня 2014 року № 398.

АЛГОРИТМ
надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт

У цьому Порядку термін «інсульт» вживаться у такому значенні - це гостре порушення мозкового кровообігу, що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій.


Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров”я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

  1. Ознаки інсульту: раптова асиметрія або оніміння обличчя; раптова слабкість та(або) оніміння в руці чи нозі з одного боку; раптове порушення мовлення (розуміння) простих команд (запитань); погіршення зору в одному або в обох очах; порушення ходи; запаморочення, втрата рівноваги або координації; головний біль без наявної причини; втрата свідомості.

  2. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками:

  3. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;

  4. надати постраждалому горизонтального положення, підвести голову та плечі;

  5. якщо постраждалий перебуває без свідомості, але дихає нормально, перевести постраждалого в безпечне положення;

  6. не давати постраждалому їсти та пити;

  7. забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  8. при відсутності у постраждалого дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

  9. при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

АЛГОРИТМ
надання домедичної допомоги постраждалим при судомах (епілепсії)

У цьому Порядку термін «судома» вживається у такому значенні - це довільне скорочення м’яза або групи м’язів, яке, зазвичай, супроводжується різким болем.


Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при судомах (епілепсії) не медичними працівниками:

  1. переконатися у відсутності небезпеки;

  2. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  3. надавати домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним;

  4. не намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого;

  5. вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м’які речі з метою попередження травм голови;

  6. розстебнути одяг постраждалого;

  7. повернути постраждалого на бік для попередження потрапляння до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо;

  8. не слід розкривати роту постраждалого за допомогою підручних засобів;

  9. не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого підчас судом;

  10. після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. За відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

  11. забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  12. при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

АЛГОРИТМ
надання домедичної допомоги постраждалим без свідомості

У цьому Порядку термін «втрата свідомості» вживається у такому значенні - це невідкладний стан, що виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку.


Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим без свідомості не медичними працівниками:

  1. Переконатися у відсутності небезпеки;

  2. Раптова втрата свідомості у присутності свідків:
    а)   визначити наявність дихання;
    б)   викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
    в)   за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
    г)   за наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне положення;

  3. Постраждалий без свідомості, свідків немає:
    а)   визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;
    б)   викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
    в)   за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
    г)   за наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм;

  4. залучати до надання домедичної допомоги свідків;

  5. при можливості з’ясувати причину виникнення невідкладного стану;

  6. забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

  7. при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Інсульт: як розпізнати і чим допомогти хворому

Ігнорування рекомендацій кардіолога – найчастіша причина стрибків артеріального тиску. Достатньо лише декілька раз порушити прийом прописаних таблеток і тиск може піднятися до дуже високих цифр. У цей момент, зазвичай, і відбувається гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК), більш відоме під назвою інсульт.



Чому виникає інсульт

Існує дві основні форми ГПМК — ішемічна та геморагічна. Перша виникає на фоні надвисокого підйому артеріального тиску. При цьому крізь звужені артерії до різних ділянок мозку надходить занадто мало крові, внаслідок чого нервові клітини починають поступово відмирати. Ще гірше, коли крім звуження артерії закупорює тромб або атеросклеротична бляшка. У цьому випадку інсульт настає миттєво і розвивається набагато швидше. Не всі клітини в зоні ішемії відмирають відразу. Через особливості кровопостачання головного мозку до деяких його ділянок підходить не одна, а дві артерії або їх гілки — колатералі. Завдяки цьому досягається часткове заміщення кровотоку і захист частини клітин від голодування. Це дозволяє організму зменшити об'єм уражених тканин і знизити ступінь ушкодження мозку. Набагато гірша ситуація з геморагічним інсультом. Він розвивається тоді, коли в головному мозку на фоні підйому артеріального тиску одна з кровоносних судин розривається. Кров з неї надходить в тканину мозку, причому цей процес може бути досить тривалим. Виникає здавлення мозкових структур на великій ділянці (іноді крові стільки, що вона здавлює весь мозок). Великий обсяг пошкоджень обумовлює високу тяжкість захворювання і найгірший прогноз.



Причини інсульту

До розвитку порушення мозкового кровообігу можуть приводити багато факторів. Наявність будь-якого з них окремо зовсім не означає, що інсульт неодмінно буде, але ризик його підвищується. Основні чинники:



  • гіпертонія;

  • хвороби серця;

  • миготлива аритмія;

  • перенесений у минулому інфаркт міокарда;

  • порушення жирового обміну — дисліпідемія;

  • цукровий діабет і т.д.

Велику роль відіграє вік пацієнта, його стать і вага. Відмова від здорового способу життя також збільшує ризик ГПМК — куріння, зловживання алкоголем, недостатні фізичні навантаження ведуть до погіршення стану судин.

Як розпізнати інсульт

Симптоматика інсульту досить різноманітна і залежить від того, які структури вражені. Найчастіші ознаки - порушення чутливості і руховий дефіцит. Зазвичай, найяскравіше помітна асиметрія обличчя з опущенням одного куточка рота і повік, нездатність рухати рукою і/або ногою на одній стороні тіла. Мова стає незрозумілою, звучить, ніби у хворого набитий їжею рот. Крайня ступінь неврологічних порушень при інсульті — це кома. При ішемічному вона може взагалі не розвинутися, а ось при геморагічному порушенні зустрічається досить часто. Кома — ознака крайньої тяжкості інсульту і поганого прогнозу. Іноді інсульт проявляється не яскраво, і це призводить до того, що людина не звертається до фахівця, втрачаючи дорогоцінний час. Наприклад, можлива поява косоокості, причому лише на одному оці, випадання частини поля зору або оніміння шкіри однієї з кінцівок без рухових порушень.



Перша допомога при інсульті

Існує поняття «терапевтичне вікно». Суть його полягає в наданні спеціалізованої допомоги в перші три години після появи перших ознак. У цьому випадку у пацієнта є високі шанси якщо не повністю одужати, то, принаймні, звести наслідки хвороби до мінімуму. «Швидка допомога» — ось до кого треба звертатися при інсульті. Що потрібно робити при найменшій підозрі на ГПМК:



  • якщо пацієнт у свідомості, покласти його на спину, якщо без свідомості — набік;

  • забезпечити доступ свіжого повітря;

  • викликати бригаду «швидкої допомоги».

Шлунково-кишкова кровотеча як ускладнення виразкової хвороби

Шлунково-кишкова кровотеча служить найбільш частим ускладнення широкого кола гострих або хронічних захворювань органів травлення, що становлять потенційну небезпеку для життя пацієнта. Джерелом кровотечі може бути будь-який відділ шлунково-кишкового тракту – стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник. За частоті в гастроентерології шлунково-кишкова кровотеча стоїть на п'ятому місці після гострого апендициту, холециститу, панкреатиту та защемленої грижі. На сьогоднішній день описано понад сто захворювань, Які можуть супроводжуватися шлунково-кишковою кровотечею. Всі геморагії умовно можна розділити на 4 групи: кровотечі при ураженні ШКТ, портальної гіпертензії, пошкодженнях судин і захворюваннях крові.

Кровотечі, що виникають при ураженнях ШКТ, можуть бути обумовлені виразковою хворобою шлунку або 12-палої кишки, езофагітом, новоутворення, дивертикулами, грижею стравохідного отвору діафрагми, хворобою Крона, неспецифічний виразковий коліт, гемороєм, анальної тріщиною, гельмінтозами, травмами, інородними тілами і т.д. Факторами, безпосередньо провокуючими шлунково-кишкову кровотечу, можуть бути прийом аспірину, нестероїдних протизапальних засобів, кортикостероїдів, алкогольна інтоксикація, блювота, контакт з хімікатами, фізична напруга, стрес.При кровотечах з верхніх відділів ШКТ з'являється кривава блювота (гематомезіс), що має вигляд «кавової гущі», що пояснюється контактом крові з соляною кислотою. При профузній шлунково-кишковій кровотечі блювотні маси мають яскраво-червоний або темно-червоний колір. Другою характерною ознакою гострих геморагій з ШКТ служить мелена.

 Надання першої медичної допомоги при шлунково-кишкових кровотечах:



  • Терміново викликати «Швидку допомогу».

  • Створити хворому спокій.

  • Укласти хворого в положення з піднятими на 10-15 º ногами.

  • Покласти на живіт міхур з льодом.

  • Для підтвердження правильності своїх дій уточнити, чи страждає хворий на виразкову хворобу, чи було напередодні блювання або одне з перерахованих захворювань, при яких можуть зустрічатися шлунково-кишкові кровотечі.

  • Якщо хворий знепритомнів, але в нього зберігаються пульс і дихання, спостерігати за основними функціями – контролювати пульс і дихання.

  • При зупинці кровообігу та (або) серцевої діяльності, починати реанімаційні заходи – штучне дихання і непрямий масаж серця (см).

Що не можна робити при шлунково-кишковій кровотечі.

  • Залишати хворого одного.

  • Давати їсти або пити.

  • Сподіваючись на мимовільну зупинку кровотечі, відмовлятися від виклику «Швидкої допомоги» і від транспортування в стаціонар.

Ознаки гострих отруєнь речовинами побутової хімії.

В побуті ми широко використовуємо різноманітні засоби побутової хімії, які значно полегшують домашню роботу, разом з тим вони можуть становити потенційну небезпеку для нашого здоров'я і навіть життя. Так, засоби для виведення плям, іржі, зняття накипу переважно містять мурашину, соляну, щавлеву кислоти, які можуть викликати опіки та ураження печінки, нирок, легень при потраплянні в організм. До складу багатьох засобів для прання та відбілювання входять розчини лугів. Засоби для миття віконного скла, кахлі, умивальників, унітазів містять розчин аміаку, який уражає слизові оболонки очей і дихальних шляхів. До складу багатьох лаків та фарб входять нітросполуки, які шкідливо впливають, насамперед, на печінку. Засоби для чищення та полірування, як правило, мають органічну основу, яка випаровується в повітря приміщення. Найголовніше - це визначити, що відбулося отруєння. Зверніть увагу, чи немає чогось незвичного; неприємного запаху, полум'я, диму, відкритих чи перекинутих ємкостей, відкритої аптечки, перевернутих чи пошкоджених рослин. До основних ознак і симптомів отруєння належать:



  • загальний хворобливий стан або вигляд постраждалого; ознаки і симптоми раптового захворювання;

  • нудота, блювота;

  • пронос;

  • біль у грудях чи животі;

  • порушення дихання;

  • пітливість;

  • слиновиділення;

  • непритомність;

  • м'язові посмикування;

  • судоми;

  • опіки навколо губ, язика чи на шкірі;

  • неприродний колір шкіри, роздратування, ранки;

  • дивна манера поведінки постраждалого.

Принципи падання першої медичної допомоги при гострих отруєннях

Ви маєте викликати у постраждалого блювоту. Рвоту не можна викликати, якщо постраждалий:



  • непритомний;

  • має судом;

  • це вагітна жінка;

  • проковтнув їдку речовину (кислоту чи луг) чи продукт, у якому є нафта (гас чи бензин);

  • має серцеве захворювання.

При блювоті виводяться лише деякі з проковтнутих отруйних речовин, тому:

  • після блювоти дайте постраждалому 5-6 склянок води, аби знизити концентрацію отрутної речовини в шлунку;

  • за необхідності викличте блювоту повторно;

  • викличте швидку допомогу.

Перша допомогу при отруєнні газоподібними токсинами:

  • Переконайтеся, що місце події безпечне;

  • Ізолюйте місце від впливу газу чи парів.

  • Виведіть постраждалого на свіже повітря й викличте «Швидку допомогу».

  • Стежте за дихальними шляхами, диханням і пульсом й за необхідності надайте першу допомогу.

  • Допоможіть постраждалому прийняти зручну ситуацію до прибуття надання швидкої допомоги.

Перша допомогу при отруєнні через шкірний покрив:

  • Ретельне промивання ушкодженого місця водою протягом 20 хв.

  • зніміть забруднений отрутним речовиною одяг і намагайтеся не чіпати її

  • За наявності рани, наприклад опіку, накладіть чисту чи стерильну вологу пов'язку.

Перша допомогу при потраплянні сухих чи рідких хімікатів на шкіру:

  • Видаліть сухі хімікати. Постарайтеся не зашкодити шкірний покрив. Уникайте потрапляння хімікатів у очі й на власну шкіру.

  • Промийте пошкоджене місце під струменем води. Хоча сухі хімікати при зіткненні з водою можуть викликати реакцію. При наданні допомоги використовуйте захисні рукавички.

  • Зупинка дихання внаслідок контакту з високотоксичною речовиною настає, коли високотоксична речовина потрапляє до організму людини через їжу чи повітря. І тут ми рекомендуємо людині, яка надає першу допомогу, виробляти штучну вентиляцію легких методом "з рота до рота". Тому рятувальник може зробити тільки таке:

  • Провести штучну вентиляцію легень "з рота у носа".

  • Дочекатись прибуття бригади "швидкої допомоги, яка застосує спеціальний вентилюючий пристрій.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах не медичними працівниками:

1) при укусах домашніх тварин:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) при можливості ізолювати тварину;

в) провести огляд постраждалого;

г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;

д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

2) при укусах диких тварин:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати;

в) провести огляд постраждалого;

г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;

д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

3) при укусах отруйних змій:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) при можливості запам’ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо);

в) забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи;

г) при укусах в область кінцівки знерухомити її;

ґ) дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо);

д) накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку;

е) не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;

є) якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, вище місця укусу;

ж) при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу;

з) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні;

и) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

4) при укусах отруйних павуків необхідно здійснювати послідовність дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку.

Утоплення, принципи долікарської допомоги

Аналіз загибелі людей у воді виявив, що найбільше трагічних випадків трапляється у необладнаних для купання місцях (близько 90%). На організованих пляжах біля річок, озер, морів випадків утоплення людей значно менше (приблизно 1%).

Утоплення - це один з видів механічної асфіксії, при якому механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), яка потрапляє в дихальні шляхи. Для того, щоб людина загинула від утоплення, необов'язковим є занурення тіла у велике водоймище. Людина може втопитися навіть у калюжі, тазу, діжці тощо. Це можливо у випадках, коли людина в стані сильного алкогольного сп'яніння або, наприклад, під час епілептичного нападу потрапляє обличчям у калюжу води.

Людина, перебуваючи під водою, спочатку затримує дихання зазвичай протягом 1 хв., іноді трохи більше, що залежить від витривалості і тренованості. Коли затримувати дихання більше неможливо, рот розкривається, і вода стрімко надходить у дихальні шляхи, одночасно частково потрапляючи і в шлунок. Людина починає дихати у воді - настає період задишки. Під час першого вдиху вода надходить у горло, внаслідок чого подразнюється слизова оболонка і виникає кашель. Після цього настає нетривале припинення дихання, потім з'являється кінцеве дихання, яке через 5-6 хв. припиняється, а через 10-15 хв. наступає смерть.

Надання першої допомоги при утопленні

У разі нещасного випадку треба якнайшвидше допомогти потопельнику. Якщо на місці події немає рятувальних засобів (човна, рятувального круга), потопельника потрібно рятувати вплав. При цьому рятувальник повинен знати послідовність і швидко виконувати необхідні в тій чи іншій ситуації дії. Спочатку необхідно добігти берегом якнайближче до того місця, навпроти якого гине людина, на ходу знімаючи з себе одяг та взуття. Потім увійти у воду і пливти з урахуванням швидкості течії, зберігаючи при цьому силу для рятувальних дій. Якщо потерпілий занурився у воду, то необхідно пірнути й знайти його. Коли потерпілий лежить на дні, то, наблизившись до нього, слід охопити його попід руки, відштовхнутися від дна і випливти на поверхню води. Якщо потопельник борсається на поверхні, треба спробувати його заспокоїти і краще підпливати ззаду, бо спереляку він може вхопити рятувальника.

Рятувальникові необхідно пам'ятати, що коли потопельник вхопив його і не відпускає, занурення під воду сприяє звільненню від нього, оскільки потопельник буде прагнути залишатись над водою. Якщо ж цей прийом не дозволить звільнитися, то слід застосувати больовий прийом або больовий прийом у поєднанні із зануренням.

Характер надання допомоги після винесення потерпілого з води залежить від тяжкості його стану. При утопленні може виникнути так звані "синя" та "біла" асфіксії. Синя асфіксія виникає, якщо вода потрапляє у дихальні шляхи і шлунок. Біла асфіксія виникає при раптовій зупинці дихання під водою, внаслідок чого вода майже не потрапляє у дихальні шляхи. В такому стані заходи, спрямовані на реанімацію потопельника, здійснюються негайно після витягнення його з води. Якщо потерпілий не втратив свідомості, пульс та дихання задовільні, його слід покласти на тверду суху поверхню так, щоб голова була низько опущена, роздягнути, розтерти сухим рушником, переодягнути в сухий одяг, обгорнути теплою ковдрою та дати гарячий чай чи каву. Якщо свідомість відсутня, але є пульс та дихання необхідно піднести до носа потерпілого вату, змочену нашатирним спиртом, покласти потерпілого вниз головою та звільнити дихальні шляхи від слизу і сторонніх тіл.

При зупинці серця та дихання застосовувати найпростіші методи оживлення організму (штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця). Але перш за все, потрібно якнайшвидше звільнити дихальні шляхи і шлунок потерпілого від води. Після надання першої допомоги, незалежно від ступеню тяжкості стану, потерпілого необхідно відправити до найближчого медичного закладу, оскільки навіть у легких випадках утоплення можливі тяжкі ускладнення, що можуть призвести до смерті.

Не слід забувати, що тепловіддача у воді у кілька разів більша. Тому чим менше ваше тіло буде у воді, тим краще. Не слід скидати одяг, якщо він не тягне до дна. Роздягнена людини набагато швидше втрачає тепло, тому навіть у теплій воді потрібно рухатись тільки для того, щоб утримуватися на плаву.



Щоб не виникли судоми, треба робити статичну гімнастику, по черзі напружуючи м'язи всіх частин тіла. Якщо починає "хапати корч", слід зробити глибокий вдих, зануритися у воду з головою, випрямити ногу і сильно потягнути себе за великий палець ступні. Повторювати це доти, доки судома не мине (рис. 7.6).

Якщо ви в рятувальному жилеті, використайте для збереження тепла спеціальну позу: лежачи на спині, тримайте голову над водою, руками охопіть з обох боків грудну клітку, зігніть коліна і підтягніть їх до підборіддя. Так можна уникнути охолодження кінцівок та органів малого тазу.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка