Добридень, сусіде! Сміховинки від видавництва на Закарпатті народний гумор має своє неповторне забарвлення. Двічі видані у нас «Закарпатські сміховинки»



Скачати 487.31 Kb.
Сторінка2/16
Дата конвертації05.05.2016
Розмір487.31 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

ЗАСТРАХУВАВ

71. — Сусідо! Що ви скажете? Я застрахував своє обійстя від вогню і граду.


— Вогонь — се розумію,— каже той,— але як ви зробите град?..

ДІСТАВ

72. — Що з вами, сусіде? Все лице в синцях...


— Най му фрас (чорт) буде, сусідко! Вмерла жонина стара, так ми з швагром (шуряком) її майно ділили, і я дістав свою частку.

УСІ СВИНІ...

73. — Куме, чи багато вас було на возі, коли їздили на ярмарок?


— Та багато я був, один нотар, один біров (староста) і ще дві свині.

ГУСАР

74. Питають одного новобранця в цісарську армію, ким він хоче бути піхотинцем чи гусаром?


— Гусаром, красне панство.
— А чому, герою?
— Бо як буде війна, то на коні можна швидше втекти.

У ТЕАТРІ

75. — Ви граєте без темпераменту. В сценах кохання ви дуже мертві, а в сценах смерті дуже живі.


— За ту платню, що я дістав від вас, не мож ані жити, ані вмерти, пане директор.

ВСЕ ОДНО

76. Нотаря звали Баран. Був він дуже злий, і за це люди ненавиділи його. Раз іде він, а назустріч — селянин. Зняв селянин шапку і низько вклонився


— Добрий день, пане Цапе!
— Ти обізнався, глупаку! Я не Цап, а Баран!
— Яка різниця?.. Однаково — худоба!

ОСТАННЯ ВОЛЯ

77. Про одного чоловіка говорили, що він знайшов золотий скарб, лише не показує нікому своє багатство. І ось той чоловік захворів і попросив викликати двох адвокатів. Адвокати зраділи нагоді й, не гаючи часу, прибули. Але помираючий почав утрачати останні сили, а від них нічого не просить. Адвокати занепокоїлись. Далі один не втерпів


— Ви нам даруйте, але ми вже понад годину тут сидимо, а ви...
— Може, тестамент (Заповіт) написати на ваш скарб? — вставив другий.
— Не треба, панове... нічого не треба,— простогнав хворий.
— Так нащо ж ви нас тоді викликали? — обурились адвокати.
— Щоб померти, як Христос, межи двома розбійниками! — І помер.

НА СМЕРТНІЙ ПОСТЕЛІ

78. Корчмар захворів і на смертній постелі кличе до себе жінку


— Ти моя дорога жоно!
— А що хочеш, мій любий?
— Ти вберися у найдорожче і найкраще шовкове вбрання, навішай на себе намиста, золоті перстені, заушниці, зап'ясники та всякі перла і сідай біля мене на ліжко.
— Мій дорогий! Де мені тепер у голові до модерних уборів, коли ти дуже хворий.
— Ти, моє золото, зроби мені передсмертну волю,— просив її чоловік.
Жона вбралася й сіла біля хворого на край ліжка.
— Ну і що хочеш?
— Видиш, моя жоно, як ти прегарно виглядаєш і як я нужденно, а тепер має прийти ангел смерті, то, може, йому ти ліпше сподобаєшся...

БІДА БУДЕ...

79. — Біда буде тобі, корчмарю, бо вже село відбирає корчму від тебе. Саме буде її вести!


— Це як?! Коли все село буде корчмарем, то хто тоді питиме паленку, добрі люди?

ФРИЧ

80. — Дайте нам, будь ласка, фрич!..


— А що воно таке? — питає корчмар.
— Фрич? То вино, розведене водою.
— О! — дивується корчмар.— Все життя торгую розведеним вином, а досі не знав, що то — фрич!

ХОРОБРИЙ КОРЧМАР

81. Якийсь офіцер викликав корчмаря на дуель за образу честі. Коли прийшли на місце дуелі, офіцер сказав


— Один із нас тут обов'язково лишиться.
— То ви лишайтеся тут, пане, а я собі піду геть,— відповів корчмар і пішов.

НІХТО НЕ ВЧУЄ...

82. Вулицею йшов багатий пан. До нього привітався перехожий, це був Микола Шугай (Закарпатський опришок, народний месник).


— Пане, не скажете, на вулиці нікого нема?
Пан оглянувся й відповів
— Нема.
— І якщо крикнути, ніхто не вчує?
— Напевно.
— Тоді давайте сюди гроші, що награбували від бідних!

ФАЙНИЙ СОН

83. Хлопець — Няньку, мені приснилося, що ви мені купили файні чоботи!


Батько — Файний сон! Але най тобі присниться й те, за що я їх маю купити!

ЩИРИЙ СЛУГА

84. Пан — Но, чуєш, Петре, мені вночі так боліли зуби, що аж на стіну дерся. Не знаю, що чинити, якщо й цієї ночі будуть так боліти.


Петро — Пане, то, може, вам до стіни драбину підставити?

НА КУПЕЛІ...

85. — Де ваша пані?


— Поїхала на купелі на цілий місяць.
— Йой, то ваша пані така бридка, що мусить цілий місяць купатися?

НА ВОЗІ

86. Слуга, не спитавши дозволу, підсів на воза, на якому сиділи піп і нотар. Їздовий його побачив і закричав


— Не йдеш з воза ти, осле?! Не бачиш, що вже два сидять на нім?
— Перепрошую, я одразу й не впізнав...— посміхнувся слуга і зліз.

ОДНАКОВО

87. — Прошу, що накажете сьогодні робити? — питається слуга пана.— Чи панію до міста везти, чи гній на поле вивозити? Мені однаково...



ЗАМАЛІ ДЛЯ ВІСЛЮКА

88. — Чуєш, хлопе! — каже панок, жартуючи, до селянина.— Ти собі повинен обтяти вуха, бо вони завеликі для чоловіка.


— Ну, видите,— каже селянин,— думаю, що вам треба натягнути свої вуха, бо замалі для віслюка.

ВИПАДОК НА ТОРЗІ

89. Селянин приїхав до міста на торг. Бачить - в одному місці велика юрба, сперечаються, кричать.


— Прошу пана, що там сталося?
А панкові захотілось посміятися з селянина й каже
— Корова знесла яйце!
— Ага! Яйце? — зрозумів той насмішку й додав — Но, будьте певні, пане, з нього буде таке теля, як ви!

ЯК ЖЕБРАК МОЛИВСЯ

90. Зайшов жебрак до одної хижі та й молиться. А як домолився, ґаздиня йому говорить


— Моліться, моліться, щоб дощ не падав, бо маю сухе сіно на полі.
Як прийшов до другої ґаздині, та йому пообіцяла
— Дам вам дещо, лем моліться, щоб дощ падав. А він розгнівався й каже
— А-а-а... бодай би вам бог дав ані так, ані сяк!

НЕ ТЕБЕ ПИТАЮ...

91. За те, що бідний чоловік не сплатив податок, забрали з обійстя свиню. Поганяє її нотарський слуга вулицею, а фігляр питає


— Гей, куди з ослом ідеш?
— Не видиш, дурню,— то свиня, а не осел! — озвався нотарський слуга.
— Я не тебе питаю, а її,— посміхнувся фігляр.

ТАК, ЯК З ІНШИМИ...

92. Іде селянин, веде конячину. А назустріч — пан на бричці.


— Дорогу! Дайте дорогу! Бо так буде, як з іншими!..— кричить селянин.
Пан дав пройти, але не втерпів, спитав
— Гей, ти! А що було з іншими?
— А те, що не хотіли дати дорогу, то мусив їх обходити.

ЗАНАДТО!

93. Ув'язнений до пана наглядача


— Чому тут на кожному вікні грати?
— На всякий випадок...
— Ну, се вже занадто! Хіба хтось захоче викрасти тюрму?

ПАНІ ТА СЛУЖНИЦЯ

94. — Марько! Процідилась молоко?


— Процідила.
— Та на чім, кедь не маємо цідила?
— Та на тій ряднині, що там, під піччю,
— Дівко, та я тою рядниною черевики витирала.
— Йой, паніко, не думайте, що я вже така дурна, Я те бридке обернула наспід.

МУДРА КУПЧИХА

95. У взуттєвий магазин прийшов один панок і вибрав собі черевики за сто крон. Коли треба було платити, панок почухався і каже


— Забув я гроші, маю лише десять крон. Чи не міг би я решту завтра принести?
Мудра продавщиця згодилася на те, але її чоловік, котрого якраз тоді не було в крамниці, опісля висварив дружину, що дала черевики без грошей.
— Не бійся, чоловіче,— сказала вона.— Я запакувала йому два черевики на ліву ногу!

ЗАСЛУГА

96. Зла пані звільнила служницю з роботи. Коли служниця вже йшла, кинула три пенге собаці.


— А то що таке? — питає пані.
— Не турбуйтесь, пані. Вона їх заслужила. За ті три місяці, що я у вас працювала, вона завжди вилизувала тарілки начисто...

ДОГОВОРИВСЯ

97. На виставці худоби в одному місті побувала сільський староста і піп. Коли старосту запитали, що було цікавого на виставці, він відповів


— Та нич. Межи биками, то першим був панотець, а межи свинями — я.

ЄПІСКОП І ВИНО

98.В одне село мав приїхати епіскоп. Піп оголосив у церкві, що такого високого гостя треба достойно прийняти. Розказав вірникам, що й як зробити, і, між іншим, запропонував коло дверей тієї хати, де буде ночувати його преосвященство, поставити велику бочку, до якої кожен вірник принесе по літрові найкращого вина. Вранці урочисто вино було піднесено в дарунок поважному гостеві. А бідний Іван, що свого вина не мав, вирішив принести літр води — все одно у бочці вина ту воду і сам бог не розпізнає, не те, що епіскоп.


На другий день уранці панотець від імені своїх вірників передав епіскопу величезну бочку вина. І сталося чудо. Покуштував його преосвященство, а то чистенька водиця, бо кожен із вірників так подумав, як бідний Іван.

СКІЛЬКИ ПИТИ

99. Пан превелебний дуже любив паленку, за що йомудорікали парафіяни і благочинний. Раз він прийшов до церкви, став на коліна перед образом діви Марії і питає, скільки йому пити. А дяк заховався за іконостас і тонким голосом говорить


— Півдеци (50 грамів), отче.
Піп подумав, що то говорить Христос на руках діви Марії, та й відказує
— Я не тебе питаю. Ти ще мале й дурне, хай мама скажуть!

МІРА ЩАСТЯ

100. Священик зустрічає свого п'яного парафіянина і з обуренням говорить


— Знову напився? А вчора був я такий щасливий, коли побачив тебе тверезим!
— Так, панотче, але сьогодні моя черга бути щасливим.

БІДА

101. Піп — Що нового, пане аптекарю?


Аптекар — Біда, дорогий приятелю. Якщо бог не нашле яку-небудь холеру чи тиф, то ми обидва станемо жебраками.

У ПОТІ ЧОЛА

102. — Ану скажи мені, Іванку, що то значить «У поті чола їстимеш хліб свій»?


Іванко відповідає
— А це значить, панотче, коли у нас буде хліба вдосталь, то будемо доти їсти, доки не впріємо.

ЧЕСНА ВІДПОВІДЬ

103. Піп до учнів — Чому ми кажемо «Хліб наш насущний дай нам днесь», а не кажемо «назавжди»?


Малий хлопець — Бо попліснявіє.

ЗАБАГАТО

104. — Один єзуїт сказав мені, щоб я дав тисячу крон на церкву, то піду до неба.


— І ти дав?
— Поки що ні, бо це забагато. Я йому сказав, що почекаю, поки місця на небі подешевшають.

ДО НЕБА...

105. Піп — Діти, чи може хтось полетіти до неба? Іванко — Я!


Піп — Що кажеш, дурню?
Іванко — То няньо завжди лякають як копну тебе, то аж на небо полетиш.

НА УРОЦІ РЕЛІГІЇ

106. Піп (щоб заохотити хлопця ходити до церкви) — Іване, а скажи мені, куди ми повинні ходити кожної неділі та яке найліпше місце для нас?


Іван — Я знаю, пане превелебний. До вдовиці, з якою ви ходите пити вино.

У ШКОЛІ

107. Піп — Андрію, ану перехрестися!


— Во ім'я... сина і ду... духа...
— А де отець, бітанго? (Шибеник)
— Пішли на ярмарок до Мукачева, прошу превелебного.

СВЯТІ МОЩІ

108. Ченцеві в одній церкві показали голову св. Івана Хрестителя. Чернець поцілував голову й сказав


— Слава богу, то вже шоста його голова, яку мені довелося цілувати!

НА ІНСПЕКЦІЇ

109. Під час перевірки інспектора учень читає


— Ми всі на світі грішники...
Учитель перебиває учня й звертається до інспектора
— Пане інспектор, даруйте, але тут справді так надруковано.

У ЦЕРКВІ

110.— Панотче! Скоро почнуть люди сходитись, а наша божа мати не плаче! — доповідає дяк.


— У! — сердиться піп.— Знову якийсь чорт воду відключив.

НЕДОБРЕ ХРОПІТИ

111. Грицько — А я кажу, що недобре у церкві хропіти під час казання.


Василь — І я так кажу, бо можна інших розбудити.

НА СПОВІДІ

112. — Чому ти б'єш свою жінку, як ідеш на сповідь?


— Бо маю слабу пам'ять, а коли поштовхаю мало жону, то вона мені всі мої гріхи пригадає.

ОКО ЗА ОКО

113.— Чи то правда, що від тебе бог уже третю жінку взяв?


— Та правда. Але я взяв четверту, Бере бог, беру ї я.

БЛОХИ ГАНЯЄ

114. Піп говорить дітям про молитву, а потім запитує учня


— Що робить твоя мамка перед сном?
— Прошу пана превелебного, блохи ганяє в постелі.

У ТЮРМІ

115. Священик — Ви сидите за останні підпали?.. Скажіть, які знаєте свята в році.


Арештант — Введеніє і пущання.
Священик — Чому лише про ці свята знаєте?
Арештант — Бо введеніє — се мене ввели до тюрми, а пущання — коли відпустять.

ПІП І ЗАСУДЖЕНИЙ

116. Піп потішає засудженого до страти — Відвага, сину! Тільки відвага...


— Чуюся дуже зле,— каже засуджений,— бо я не поснідав.
— Нічого, синку, за чверть години будеш снідати з ангелами.
— А чи не були б ви, отче, ласкаві разом зі мною поснідати?

НЕБО І ПЕКЛО

117. Два приятелі померли одного й того ж дня. Один пішов до неба, другий — до пекла. Одного дня приятель з неба телефонує приятелеві в пекло


— Як тобі там?
— Прекрасно. Вдягають мене в червоний одяг, влаштовують пиятики, ігри в карти. Не думав, що тут буде так весело! А як у тебе?
— Ніколи не працював так тяжко. Щодня мушу посипати сіллю Чумацький Шлях, полірувати зорі, регулювати хмари.
— А чого все сам?
— Бо я тут сам.

БОГ ЗНАЄ...

118. — Панотче, скажіть мені правду, чи є бог?


Панотець почухав потилицю
— А бог його знає...

ДИКТАНТ

119. Дитина до батька, який пише проповідь


— Ти говорив, тату, що тобі диктує бог. То чому так багато перекреслюєш?

СКІЛЬКИ БОГІВ...

120. Прийшов селянин сповідатися.


— Отче,— каже,— очистіть мою душу від гріхів, бо вже відчуваю кінець життя свого.
Піп перехрестився і послав селянина за алтар, де сповідав думав, що селянин гроші має і за сповідь заплатить.
Починається сповідь. Питає піп те, се, а селянин нічого не знає.
— Може, хоч знаєш, скільки богів на небі?
Селянин покрутив головою, а потім каже
— А чи знаєте ви, отче, скільки зубів на бороні?
Отець похитав головою
— Щодо борін, то не моє діло. Але ти, як праведний християнин, мав би знати, скільки богів на небі.
— А ви, отче, думаєте, що то моє діло знати, скільки ботів? То ваше діло.

СТІЛЬКИ ШУМУ...

121. Одного разу в піст бабусі захотілося ковбаси. «З'їм трохи, щоб ніхто не знав»,— думає собі. І їсть. Свіжа ковбаса так смакує, що бабуся аж пальці облизує.


Та нараз надійшла буря, почало блискати й гриміти. Бабуся відклала ковбасу і каже
— Ой боже, за такий маленький кавалок ковбаси стільки шуму!

БЕЗ ГРІХА

122. Сповідався раз циган, і піп дав йому велику покуту, бо той їв у піст скоромне.


Циган запитав
— А те, що за зубами лишилося, можна з'їсти?
— Можна.
Увечері перед постом циган зачепив за зуба цілу ковбаску...

СТО КРОН

123. Одному грішному циганові дуже потрібні були гроші. Іде він вулицею і просить бога


— Боже, дай мені сто крон.
Почув це піп, нашвидкуруч відрахував гроші і кинув з-за воріт, щоб той не бачив. Піп хотів цим привернути цигана до віри. А циган спинився, глянув під ноги — а там і справді гроші. Схопив їх та й почав лічити. І враз спохмурнів.
— Боже, боже, я просив сто крон, а ти мені дав лишень дев'яносто дев'ять. Але я не гніваюся на тебе. Ще одну крону будеш мені винен.

І ЯК ЦИГАН ТОПИВСЯ

124. Циган переходив через річку і на самій середині кладки посковзнувся, упав до води. Вода велика, а циган плавати не вміє. Просить бога «Йой, боже, маю десятеро дітей та лем одну свиню, але й тоту тобі дав би, коби врятувався».


І течія винесла його до берега. Тоді знову подумав про бога
«Боже, боже! Як я тобі віддам свиню, то ми з голоду повмираємо».
Студив на камінь, той перекинувся, і циган знову почав тонути.
— Йой, та не будь таким, боже! Хіба з тобою не можна пофіглювати?

ТІЛЬКИ В ГОЛОВУ НЕ БИЙ!..

125. Була велика буря. Ллявся дощ і страшно били громи. Циган прибіг до копиці, запхав голову в сіно і примовляє


— Боже, боже! Бий, куди хочеш, тільки в голову не вдар!
За копицею сидів чоловік, вислухав це, взяв палку і добре потяг цигана іззаду.
А циган «Ой, богочку, я лише пофіглював, а ти вже мене й вислухав!»

ХИТРИЙ ЗЛОДІЙ

126. Вийшов одного разу злодій на чужу ниву красти капусту. Але прийшла йому на гадку сьома заповідь божа «Не укради». Та щоб не зробити проти неї, почав злодій лічити головки капусти «Перша, друга, третя... сьома «Не укради». І так шість головок капусти усе поклав у міх, а сьому головку залишав на ниві.


А господар вийшов на ниву і вчув, як мудрує злодій. Взяв палку і — злодія по спині. При цьому лічив і він божі заповіді «Перша, друга, третя, четверта... п'ята «Не убий». Та щоб дотримати заповідь, то п'ятий раз усе вдарив палкою об землю. Сяк він перехитрив побожного злодія.

НЕ БУДЕ НА КОГО...

127. Старий циган занедужав ї відчув, що вже йому не жити. Сонце — єдиний його лікар — заховалось за хмари, і старий даремно його виглядає. Важко зітхнув і промовив


— Гей, шонче, шонче, швітило би ти ще, лиш не буде на кого.

ЩЕ В ОКО ВЦІЛИТЬ

128. Під час війни темної ночі зав'язалася стрілянина поблизу циганського табору. Якийсь циган вискочив з-під шатра і перелякано пробелькотів


— Що се в чорта за війна серед ночі! Ще в око хтось уцілить,

ЧОРТОВА МОТУЗКА

129. Циганові надокучило голодне життя, і він вирішив повіситися. Вибрав дерево над річкою, прив'язав мотузку, накинув на шию і — розігнався, щоб померти відразу. Коли ж скочив, мотузка обірвалась, і він упав у воду. Річка була глибока, а плавати він не вмів.


— Рятуйте! — кричить.
Якось його врятували, дали віддихатися й допитують
— Як то сталося?
— Ай! Дайте мені покій,— сердиться циган,— через чортову мотузку мало не втопився!

БА, ЗА ЩО?

130. Цигана забирали на службу до війська. Сполошився весь табір.


— Пішто! То правда, що маєш іти на війну?
— Правда.
— І ти підеш?
— Піду. Двох-трьох уб'ю, пушку — долу, а сам утечу...
— А як тебе уб'ють?
— Ба, за що? Я нікому нічого не зробив!

БЛИСКАЙ, БОЖЕ!..

131. Ішов циган вулицею і побачив у одного господаря рясні, достиглі, великі грушки. Увечері, коли йшлося на бурю, він виліз на дерево і промовляє


— Блискай, боже, блискай, дам ти одну грушку! — І за кожною блискавкою добре приглядається за грушками, а потім їх зриває.
Як нарвав повну пазуху, зліз і каже
— Нащо тобі, боже, від бідного цигана грушку, коли ти всього маєш доста?!

НЕМА РІЗНИЦІ...

132. Одному юристові довелося побувати на обіді в епіскопа. Щоб розвеселити гостей, епіскоп надумав покепкувати з юриста. Коли було подано суп, епіскоп питає


— Як ви гадаєте, хрещення у супі було б законним?
— Це залежить від обставин,— відповів юрист.— Якщо ви спитаєте, чи буде законним хрещення у супі загалом, я відповім, що ні. Коли ж ви маєте на увазі суп вашого преосвященства, я відповім ствердно, бо жодної різниці між цим супом і водою немає.

ЩИРІСТЬ

133. Священик докорив знайомому, що той ніколи не приходить до церкви послухати його проповіді.


— Боюся завадити вашій самотності,— відповів на те знайомий.

НЕ ВСІ ЗРАЗУ

134. П'яний марно пробує сісти верхи на коня і кличе на поміч усіх святих по черзі


— Святий Петре, поможи! Святий Михайле, на поміч! Святий Георгію, підсади!..
Нарешті він робить останні зусилля і, не розрахувавши, перелітає через коня.
— Тихше, тихше! — бурмоче він.— Не всі відразу.

ХТО БУДЕ...

135. Розмовляють два вірники


— Послухай, якщо бог помре, хто буде за нього?
— Сам знаєш не ти, не я, а хтось з його родини.

ЧИ ДОБРЕ В РАЮ...

136. Якось попа спитали, чи добре в раю.


— Дуже добре,— прихвалив піп,— ще жоден звідти не повернувся.

ГРІШНИК

137. На сповіді піп запитує діда


— Грішний?
— У мене, отче, гріхів нема. Баба моя грішниця.
— А що вона зробила?
— Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.

СПОЧАТКУ БЛИСКАВКА...

138. Два діди-пастухи, ховаючись від дощу, сиділи в лісі під дубом і сперечалися. Вони ніяк не могли збагнути чому спочатку видно блискавку, а потім чути грім?


Надвечір, коли діди гнали худобу додому, біля річки побачили попа.
— Панотче, скажіть, будь ласка, чому під час грози ми спочатку бачимо блискавку, а потім чуємо грім? — запитав один дід.— Ви ж у місті вчились і, може, знаєте?
— Звичайно, знаю.
Діди насторожились.
— Спочатку ми бачимо блискавку, а потім чуємо грім тому, що очі наші по божому хотінню — спереду, а вуха — ззаду.
— Видно, що ви немарно стільки років училися,— сказали діди.

ПІД ЦЕРКВОЮ

139. Жебрак (до пана) — Паночку, дайте за душі померших.


Пан — Не можу вам нічого дати, бо сам не маю.
Жебрак — А чому ви, паночку, не візьметеся до якоїсь роботи?

ПОДИВИВСЯ

140. — Добридень, отче. Куди бог несе?


— Та на базар, хочу порося подивитися.
— Ходім до мене, подивитесь, тут ближче.
Прийшли. Оглянув піп кабанчика й каже
— Гарне порося. Скільки ж за нього просите?
— Ніскільки, бо не продаю.
— То для чого ви мене привели?
— А ви ж хотіли подивитися.

СВЯТИЙ ДУХ

141. В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником коли він заспіває «Святий духу...», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався і стискав голуба у руках, щоб не злетів передчасно, голуб і задушився. Піп співає


— Святий духу, вознесися...
Церківник на те
— Нема духа, задушився.
А піп знову
— Святий духу, вознесися!
Церківник
— Нема духа, задушився.
Піп знову своєї
— Святий духу, вознесися!
Церківник розсердився, кинув голуба посеред церкви
— Кедь не віриш, подивися!

ДЕСЯТЕРИЦЕЮ

142. У одного попа було дев'ять корів. Йому хотілося, щоб стало їх десять. Пішов до одного селянина та й каже


— Дай мені свою корову, тобі бог десятерицею пошле.
Взяв у нього корову. Селянин ждав, ждав. Не шле бог десятерицею. Одного разу, коли попів наймит гнав з пасовища худобу і селянинова корова зайшла у його двір, а за нею і всі попові, він і загнав їх у свою загороду.
Приходить піп і каже
— Випусти моїх корів!
А селянин відповідає
— Не твої корови. Це мені бог десятерицею послав.


ЗУБ ЗА ЗУБ
Професор до лікаря-початківця — Ваш перший пацієнт, колего, видужав. Чого ж ви такий засмучений?
Бо зовсім не знаю, що йому допомогло.


ВІД АПТЕКАРЯ

143. Лікар — Чи були ви зі своєю хворобою ще в кого-небудь?


Хворий — Так, у аптекаря, просив поради. Лікар — Ну то уявляю, яку він вам дурницю порадив!..
Хворий — Він радив до вас піти...

ВІД ЗУБНОГО ЛІКАРЯ

144. — Звідки йдеш такий заплаканий?


— Від зубного лікаря. Рвав зуби.
— Бідолаха! А скільки він вирвав?..
— Шість крон!

Каталог: download
download -> Програма для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку з навчанням українською мовою
download -> Дорогий друже! Вітаємо тебе з новим шкільним роком!
download -> Охорона природи в Україні
download -> Конспект заняття гуртка "Чарівний ланцюжок" на тему "Бабусині вишиванки"
download -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
download -> О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл
download -> Післямова


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка