Добридень, сусіде! Сміховинки від видавництва на Закарпатті народний гумор має своє неповторне забарвлення. Двічі видані у нас «Закарпатські сміховинки»



Скачати 487.31 Kb.
Сторінка15/16
Дата конвертації05.05.2016
Розмір487.31 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

ГУЛЯННЯ

1570. — Як дорого обійшлося вчорашнє гуляння?


Здається, дев'яносто крон.
— Так дешево?
— Тож у неї більше не було.

ВВІЧЛИВІСТЬ

1571. Офіціант до відвідувача, що з нетерпінням вичікує, коли візьмуть замовлення


— Шкода, що вам стільки довелося чекати. Але зараз я принесу вам ще одну попільницю.

ПЕРЕДЧАСНА РАДІСТЬ

1572. Без двох хвилин дванадцять. Зала в клубі переповнена. Вбігають хлопець і дівчина і раптом — о щастя! — бачать вільний столик. Підбігає розпорядник


— Цей столик займати не можна.
— Чому?
— Це танцювальний майданчик.

ВСЕ НАВПАКИ

1573. Після зустрічі Нового року знову зустрілися двоє приятелів.


— Як тобі сподобався вечір? — питає один.
— Все було б добре,— відповідає другий,— коли б подавали таке старе вино, як курицю, а курицю таку молоду, як вино.

БУХАННЯ

1574. У новорічну ніч на квартирі йде шумне гуляння. На знак протесту проти гармидеру сусіди бухають об стіну. Один із тих, що гуляють, постукав їм у відповідь і загорланив


— Гей, ви! Хіба вам не відомо, що вночі заборонено вбивати цвяхи в стіни?!

У НОВОРІЧНУ НІЧ

1575. П'яний Фафуля іде з приятелем по колії.


— Щось дуже багато тих сходинок тут, чорт би їх забрав!
— То ще б нічого, але що за бовдур поклав так низько оці перила?!

БЕЗ ЗАКУСКИ

1576. — Павле! І чого ти вчора так набрався?


— Закусувати не було чим!
— Грошей на закуску не вистачило?
— Ні, зуби повибивали!

ЯК КУМИ ТЕЛЯ БИЛИ

1577. Два куми вийшли з буфету. Один згадав


— Мені ще треба теля на гостину забити. Дівку віддаю.
— Я тобі допоможу...
Вивів кум теля, тримає, щоб не брикалось, а другий взяв сокиру.
— Ти тримай, а я його обухом оглушу, потім доріжемо...
Замахнувся і — трісь! Теля стоїть. Він ще раз. Теля стоїть. Коли замахнувся втрете, кум ледь прохрииів
— Якщо ти ще раз гепнеш мене обухом по чолу, на мою душу, випущу теля!..

ВЖЕ НЕ БАЧИТЬ

1578. — Сусідо! Випиймо, бо як помремо, більше не побачимось!


— А я вже тебе, сусідо, й тепер не бачу!

НЕ ДОЧЕКАВ

1579. На тротуарі сидить п'яний. До нього підходить міліціонер.


— Що ви тут робите?
— Кажуть, ніби земля крутиться. Ото й чекаю, коли мій дім під'їде до мене.

НЕ ДІЙТИ!

1580. Після зустрічі Нового року п'яний питається в міліціонера


— Ви не скажете, як мені дійти до вокзалу?
Ідіть прямо,— вказує міліціонер.
— Прямо? Ну, тоді мені не дійти!

ПЕРЕВІРКА

1581. — Вибачте, товаришу міліціонер, номер цього будинку — 99?


— Ні, 66!
— Прекрасно. То значить, я ще не п'яний.

ПІДПИЛИЙ

1582. Дюро Червенчик повертається з корчми додому під мухою. На майдані біля водограю, що зображує гарну, молоду жінку, у якої вилітає з уст вода, він зупинився, поплескав фігуру по найокруглішій її частині і добродушно почав їй дорікати


— Бачиш, бачиш, а для чого так багато п'єш, коли знаєш, що не витримаєш?!

НА ВИСОТІ

1583. Гарний пізній вечір. Пан Мрквічка у підпилому стані повертається понад річкою Лабірцем додому.


— Слухайте, гик... що це там таке, гик... унизу? — питає він перехожого, показуючи на відображення місяця У воді.
— То місяць,— пояснює перехожий.
— Боже ти мій! — жахнувся пан Мрквічка.— Як це я міг опинитися на такій висоті без скафандра?!

ЗА КУХЛЕМ ПИВА

1584. — Ти чому так зблід зненацька?


— Якраз прочитав у газеті, що пиво вміщує вісімдесят-дев'яносто процентів води.

ВІДІБРАЛО ПАМ'ЯТЬ

1585. Навколо п'яного, що звалився з третього поверху, з'юрмилися люди.


— Що трапилось? — спитав міліціонер, що саме підбіг.
— Не знаю,— сказав п'яний, обтрушуючись.— Я сам тільки що сюди потрапив.

НАВІЩО РОЗКОПАВСЯ

1586. П'яний проходив уночі кладовищем і впав у свіжовикопану могилу. Зручно влігся й заснув. Вранці туди ж проходив другий п'яний. Зупинився над могилою і дивиться на чоловіка, що марно намагається закритися від холоду піджаком.


— Холодно? — поспівчував.— То навіщо ти розкопався?..

ПРОЗРІЛА

1587. — Вчора я зустріла свого колишнього чоловіка з товаришами.


— Ну й що?
— Ніколи не думала, що з ним можна так добре забавлятися.

БЕЗ ЗАБОБОННОСТІ

1588. — Ти сидів за святковим столом тринадцятим. І не погано почувався?


— Ні, бо я їв за двох.

НА ВСЯКИЙ ВИПАДОК

1589. Якийсь чоловік запросив на обід кількох приятелів і зібрав з передпокою всі парасолі. Жінка питає


— Чого їх виносиш? Гадаєш, наші гості можуть їх покрасти?
— Ні, але можуть їх упізнати!

ДВА СЛОВА

1590. Два слова господарки, що гарантують гостеві гарний настрій при зустрічі — «нарешті!», проводжаючи — «уже?!» Не дай бог переплутати!



НОВА КВАРТИРА

1591. Господар показує гостям нову квартиру. Один із гостей хвалить


— О, як чудово вбудовано шафу!
— То не шафа, а кімната,— пояснює господар.

ПАНЧОХИ

1592. Молоде подружжя приходить на великий прийом. В дверях чоловік шепоче до жінки


— Рубець на лівій панчосі скривився. Жінка трохи поправляє панчоху і, нахиляючись до вуха мужа, питає
— А друга панчоха в порядку?
— Так, вона без рубця.

ЖЕРЕБ

1593. Господарка — А де ж ваша дружина?


Гість — Ми вдома тягнули жереб, кому з нас іти в гості.
Господарка — І виграли ви?
Гість — Та ні, програв.

ДОМОВИЛИСЬ

1594. У гості їдуть чоловік і жінка. Чоловік кіньми править, а дружина вказівки дає


— Дивися там, не лайся, не пий горілки, на жінок чужих не заглядайся...
— Тпру! — осадив чоловік коней.— Поїдемо назад.
— Чому? — здивувалася жінка.
— Нічого мені в гостях робити.

ЗВИЧКА

1595. В гостях чоловік питає домогосподарку


— Дозвольте запалити цигарку?
— Почувайте себе, як удома!
Чоловік важко зітхнув і заховав цигарку.

КУМА НЕ КУРИТЬ

1596. Прийшов кум до кума в гості, а той суєтиться, бігає, пропонує закурити. Викурили по цигарці, по другій, по третій, а господар і не думає до столу запрошувати, ще пропонує закурити. Збирається гість уже й додог му, господар каже


— Приходьте і на ту неділю, та не самі, і куму візьміть!
— Кума не курить! — відрубав із-за порога гість.

ПРИПЕРЧЕНІ ОПОВІДАННЯЧКА

1597. Дама дзвонить до приятельки


— Вчора в мене той Ковальський розповідав гостям такі непристойні оповіданнячка, що я змушена була попросити його з хати.
— Розумно вчинила.
— Що з того, коли решта гостей вийшла за ним, аби дослухати.

ДЕ ІВАНКО?

1598. Чоловік, жінка і п'ятирічний син переходять річку. Вода велика і сягає аж до шиї. Серед річки жінка спохопилася


— Господи! Де наш Іванко?
— Не кричи! Я веду его за руку?

ЗБЛИЖЕННЯ

1599. В Гданську на вулиці до туриста підходить мужчина і пропонує купити бінокль.


— Але чи бінокль пристойний? В скільки разів зближує?
— То знаменитий бінокль! Він так зближує, що коли вийдете на ринок, не тільки побачите катедру в Оливі, але й почуєте органи.

ЗАТОРІВ

1600. Зустрілися двоє знайомих. Один питає


— Де ти був, що так загорів?
— Ніде,— відповідає другий.— Просто не міг знайти вранці мило.

З'ЯСУВАЛИ

1601. — А чи народилася у вашому місті якась велика людина?


— Ні, пане, самі малі діти.

НЕПОДАЛІК

1602. — І далеко від пансіонату море?


— О, всього-на-всього десять хвилин іти, якщо ви добре бігаєте.

ВСЕ ПРОСТО

1603. Чоловік, що забажав перелітувати за містом серед природи, звертається до господаря, в якого найняв кімнату


— Хотів би я знати, чому той старий кабан весь час намагається проникнути в мою кімнату? Прив'язався до мене, чи що?
— Та ні, просто взимку він живе в цій кімнаті,— охоче пояснив господар.

НЕВДАЛЕ ПОЛЮВАННЯ

1604. — То як полювання, вдале?


— Де там? Що можна було вбити, коли тільки я з села, а заєць мені дорогу перебіг.

РОЗУМІЮЧА ДРУЖИНА

1605. — Знаєш, дорога, не пощастило мені на полюванні. Ні зайця не приніс, ні качки.


— Не хвилюйся, я передчувала все ще сьогодні вранці, коли помітила, що ти забув гаманця.

НАВПАКИ

1606. — За стільки літ уперше зустрічаю. вас на полюванні. Що, дружина не пускає?


— Навпаки, сказала, аби додому без лисиці на комір не повертався.

ПОЛЮВАННЯ БЕЗ РУШНИЦІ

1607. — Куди?


— На полювання.
— Чому ж не взяв рушниці?
— А навіщо тягати даремне, коли результат один.

БОЇТЬСЯ ЗАЙЦЯ

1608. — Няню, ти боїшся зайців? — питає син батька.


— Ні!
— Чому ж береш із собою собаку і рушницю, коли йдеш полювати?

ЗАЄЦЬ

1609. Заєць біг по дорозі. Як відчув, що його наздоганяє машина, негайно збочив. А шофер йому голосно услід


— Дурень! Гадає, що ліпше попасти восени мисливцеві під рушницю.

ПО-ЗАЯЧОМУ

1610. Здибалися два зайці. У одного зламана лапа.


— Полювання?
— Полювання.
— Мисливець?
— Мисливець.
— Підстрелив?
— Ні. Наступив.

МИСЛИВЕЦЬ І ПЕС

1611. Мартін Лаката — завзятий мисливець. Одного разу скаржиться він лісникові


— Усе було б добре, але тим псом своїм я незадоволений не встигну піднести рушницю для вистрілу, як він негайно шмигає мені поменш ноги.
— Не дивуйтеся,— відповідає поважно лісник.— Адже він добре знає, що то єдине місце, де можна не боятися за свою шкіру.

ПИТАННЯ

1612. — Минулого року двома пострілами я вбив дев'ять куріпок.


— То ви, напевно, стріляли в яйця. Чи не так?

ПЕС

1613. Мисливець Сойка питає мисливця Кукучку


— Чому ви вчора не прийшли до корчми? Ми вас там чекали.
— Тому, що мого собаки Блеска не було вдома.
— Та хіба його присутність для цього обов'язкова?
— Ні. Але коли збираюся увечері до корчми, то жінка завпеди заховає мої черевики, а без Блеска я не можу їх знайти.

ВИХІД ІЗ СКРУТИ

1614. Малий Владно забігає до мисливської крамниці


— Дайте, будь ласка, для мами чверть кіло шроту!
— А для чого, Владну, мамі той шріт?
— Кидає його в соус, щоб гості думали, що то соус із вепра, якого мав застрелити татко.

ЛІСНИК

1615. Лісник зустрів у лісі браконьєра


— Що ви тут робите?! — крикнув сердито.
— Скоїлося нещастя,— відповідає браконьєр.— Я хотів застрелитися, а влучив у сарну.

ДОКАЗ

1616. Мати до дочки


— Моя дорогенька, ти віриш, що твій чоловік був три дні на полюванні? Таж він нічого не вполював.
— Власне, тому й вірю.

ВСІ ЖИВІ

1617. Старий підсліпуватий мисливець говорить після полювання до свого нагінщика


— Чи всі мої гості вийшли вже з лісу?
— Так.
— Ніхто не поранений?
— Ніхто.
— Тоді, нарешті, я потрапив у вепра.

ВЕЛИКЕ ПОЛЮВАННЯ

1618. Мисливець нагло знімає з плеча рушницю, цілиться і вбиває куріпку. Підносить її і з гідністю говорить до товаришів


— Це — друга.
— А де перша? — питає один з товаришів.
— То було ще перед війною.

ЗАПАС

1619. Мисливець вирушає на полювання з трьома собаками. За годину повертається.


— Що сталося? — питають товариші.— Прийшов пан по нові патрони?
— Ні, по нові собаки.

ЗВИЧКА

1620. Пішов учитель на полювання. А що добре місцевості не знав, то спитав зустрічного діда


— Скажіть, будь ласка, як мені пройти в село?
— Ідіть он тою дорогою,— показав дід,— потім повернете вліво, он там, за лісом...
— Добре, сідайте! — замість подяки сказав учитель.

ДІЛИЛИ

1621. Повертається чоловік пізно вночі з полювання. Жінка скрикує


— І хто ж тебе так, і де ж тебе так? Господи, весь у синцях!
— Не лякайся, це ми з товаришем зайця ділили.

ХОЧ ПОДИВИТЬСЯ

1622. — Гляди, Миколо, он заєць сидить! Стріляй, та швидше!


— Е, не квапся! Якщо вистрелю, він утече, а так хоч подивлюся на живого.

ЗАОДНО

1623. Дружина до чоловіка


— Ти куди?
— Піду в ліс по гриби,— відповідає чоловік.
— У нас м'ясо скінчилося, вбий заодно і зайця.

СЕРЕД МИСЛИВЦІВ

1624. — Слухай, приятелю, відкрилося весняне полювання, дозволяють бити качурів.


— А як ти їх упізнаєш?
— Дуже просто потрапив — то качур, а не потрапив — качка.

НЕБЕЗПЕЧНА ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ

1625. — Знаєш, я недавно пішов на полювання і забув узяти рушницю.


— Справді, неприємно. А коли ти згадав про неї?
— На біду, лише тоді, коли віддав дружині зайця.

СКУПІ

1626. — Ти й не здогадуєшся, які скупі бувають люди,— каже чоловік до дружини.— Вчора ми з друзями домовились хто перший упіймає рибу, той усіх частує. І що вийшло? Один, бачу, впіймав, але вудку з води не витягає, далі й другий упіймав і теж не квапиться тягнути...


— А ти,— питає жінка,— нічого не зловив?
— Ну, я просто не насадив черв'яка.

ОТО БЕРЕ!

1627. — Бере тут риба?


— Ще й як! Доводиться ховатися за дерево, щоб насадити черв'яка на гачок.

ЖОДНОГО ЗЛОЧИНУ

1628. — Скажіть, будь ласка, в цьому ставку рибалити дозволяється?


— Звичайно.
— Отже, якщо я впіймаю рибину, то не буде злочином?
— Що ви, то буде чудом!

НЕДОВІРЛИВИЙ

1629. — Де був?


— Карасів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— Тоді звідки знаєш, що ловив саме карасів.

В КОГО ЩО

1630. — Чому жінки говорять, що ходять за покупками, і нічого не приносять?


— А чому ми ходимо рибалити і нічого не приносимо?

ВІДШКОДУВАННЯ

1631. Хлопець узяв знайому дівчину з собою рибалити. Закинули вудки і кілька хвилин мовчали.


— Скільки коштує та червона з білим штучка, що була на моїй вудочці? — раптом питає дівчина.
— Поплавок? Копійки. А що?
— Знаєш я тобі винна ті копійки. Мій утонув.

ВТІХА

1632. — Як тут ловиться?


— Добре.
— І скільки спіймали?
— За п'ять годин нічого.
— І ви це називаєте — добре?
— Так, бо на тому березі рибалка нічого не зловив аа вісім годин.

ДУШОГУБ

1633. — Твій чоловік пішов ловити рибу?


— Ні, топити черв'яків.

ЩИРІСТЬ

1634. Перехожий до рибалки


— І знову нічого?
— Так, нічого. В цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали.

ДИВНА ІСТОРІЯ

1635. Розмовляють двоє рибалок


— Торік я зловив коропа і помістив до акваріуму. Хотів його привчити жити без води. Першого дня витягнув його з води лише на хвилину, потім на дві, і так потроху нарощував час. Уяви собі, через місяць мій короп обходився без води.
— І що, живе?
— На жаль, ні. Торік упав у горщик із водою і захлинувся.

СОБІ НА РУКУ

1636. Прийшла Марічка до сусідки, каже


— Кумо! Дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини в моїй капусті.

МИМОХІДЬ

1637. — Твоя думка про інших цілком збігається з їхньою думкою про тебе.



ПЕРЕВІРЕНО

1638. — Декотрий собака мудріший від свого господаря.


— Знаю, сам маю такого.

ОДИН РОЗУМ? ДВА ЩЕ ГІРШЕ?

1639. У лісництво прибіг стривожений хуторянин. Скаржиться, що в двір до нього кожної ночі навідується вовк.


— Порадьте! Бо хто, як не ви?
— Певне, голодний,— каже один лісник.— Киньте йому шмат м'яса.
Через кілька днів лісник зустрівся з тим чоловіком. Питає
— То вчинив, як я радив?
— Вчинив.
— І що?
— Тепер приходять два вовки.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІСТЬ

1640. — Він такий фундаментальний дурень, що часом виглядає аж мудрим.



ЩО ЛЕГШЕ

1641. — А ти спостеріг, що набагато більше людей добрих, як мудрих?


— Бо доброго легше вдавати.

ВТРАТА

1642. — Що ти успадкував від батька?


— Розум.
— І що з ним сталося?

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

1643. Хтось зауважив


— Очевидно, найсправедливіше поділений іу світі розум.
— Чому ви так гадаєте? — дивуються інші. — Ніхто ж не скаржиться на брак розуму.

КАРА

1644. Мудрого спитали


— Як карати наклепників?
Мудрий відповів
— Треба відрізати вуха тим, хто слухає наклепи.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1645. Один юрист пояснив так слово «відповідальність»


— Уявіть собі, що на штанях лише два ґудзики, і один із них відірвався. Тоді весь тягар відповідальності падає на другий ґудзик.

ЩАСТЯ

1646. На запитання, чому так мало щасливих


— Бо з кожних ста щасливих щонайменше вісімдесят не розуміють свого щастя.

ЗІТХАННЯ

1647. — То прекрасно, що ніколи ми не застарі для того, щоб навчитися нових способів творити дурниці.



СВІТ

1648. — Нещасний світ!—вигукнув один.— Серед десяти людей ви знайдете дев'ять дурнів і одного неробу. Його спитали — До якої ж категорії належите ви?




СЕРБОЛУЖИЦЬКА ТОРГОВИЦЯ
Троє сіли їсти пшоняну кашу на молоці, але ж каша гаряча-прегаряча. Перший покуштував і каже
Ну й високо до неба!
Другий покуштував, мовив
Ну й широкий світ!
Третій, як і вони, обпік собі язика і скрикнув
Ну й брехливий світ!..


НЕ ДЛЯ ВОЛІВ

1649. Приїхав на торговицю до Будишина селянин зі своїми волами. А тут пішла холодна мжичка, і зажадалося селянинові сховати воликів бодай під стріху. Та де? — скрізь повно худоби.


Нарешті підійшов селянин до найбільшої корчми, коло якої було широке подвір'я з хлівами для худоби, і просить господаря дати притулок і його волам. Товстелезний корчмар лише бундючно буркнув
— На моє подвір'я ще не заходив жоден віл! А селянин
— Тож і дивуюся, як ви тут опинилися?

ОШУКАНИЙ ЦИРУЛЬНИК

1650. На торговицю до Будишина селянин із Вохоз привіз на віслюкові велику в'язанку дров. Цирульник, що стояв коло своєї цирульні, перестрів його і питає, скільки заплатити за те, що в осла на спині. Назвав селянин суму, вдарили по руках, аж цирульник зажадав не тільки дрова, але й сідло з осла. Довкола зібралися міщани, під'юджують цирульника і насміхаються з невдахи-селянина.


Мусив селянин вести осла додому без сідла.
А через тиждень наш селянин знову приїхав до Будишина з дровами, а коли збув їх, зайшов до цирульні. Запитав, скільки буде коштувати те, що цирульник поголить його і його помічника. Зійшлись на ціні, селянин заплатив, сів у крісло, дав себе поголити, потім вийшов і повернувся до цирульні з ослом. Від цирульника зажадав негайно поголити його помічника.
Замість того, щоб голити осла, цирульник із квасним обличчям повернув сідло. Ну й нареготалися тепер міщани, прийнявши бік селянина!

ОСЛЯЧЕ ГНІЗДО

1651. Якось селянин продав на торговиці жито нового обмолоту за добрі гроші, і забаглося йому випити хоч раз у житті кухоль доброго пива. Завернув до корчми, а там — найвельможніші пани. Аж злякався селянин. Але сів на вільно місце.


Підійшов кельнер. Наш селянин замовив собі кухоль баварського пива. Та довелося того кухля ждати, а кельнер проходив мимо з таким виглядом, ніби показував на двері. Селянин був із терплячих. «Маю час!» — подумав. Вийняв із кишені окраєць хліба, ковбасу і снідає.
Кельнер таки приніс пиво, поставив на стіл, але цукром посипав не пиво, а ковбасу (Серби-лужичани, як і їхні сусіди німці, поляки та декотрі інші народи, за звичаєм п'ють ниво, посолоджене цукром). Потім почав глузливо допитуватися про овечок, про телят, про волів, а найдужче цікавився, чи не ослами та собаками оре селянин своє поле. Питав так, щоб усім було чути. Та селянин і тут-не дав себе ошукати. Спокійнісінько доїв хліб із ковбасою і взявся за пиво. Коли ж закінчив і розплатився, голосно, щоб усім було чути, запитав
— Синку, як ти вже такий розумний, то скажи мені, де осел має своє гніздо?
Кельнер розгубився, не спромігся відповісти.
— Тоді я тобі скажу,— промовив селянин, беручись за свого капелюха.— Коли завтра вранці вставатимеш з ліжка, обов'язково подивися позад себе — там і побачиш осляче гніздо, ще тепленьке...
З тими словами вийшов селянин із корчми.

ЯК МОЮ МАМУ ЗВАЛИ?

1652. Зайшов сербський селянин до шинку в Будишині, а там кілька підпилих міщан уже розважаються за чаркою. Угледіли вони дядька, переморгнулися і вирішили покепкувати з нього. Чемно перепросивши, посадовили його за стіл і розповіли правила гри кожен кладе перед собою по талеру і задає одне питання, можна й таке, що на нього ніхто не відповість — тоді всі гроші твої.


Селянин довго не думав, а витяг з капшука талер і кинув між інші, на блюдо.
— Як звали матір Ісуса Христа,— питають його.
— Марія,— відрізав селянин, не задумуючись. Коли прийшла його черга, запитав
— А як звали мою матір?
Відповісти не зміг ніхто. Тоді селянин пересипав гроші з блюда до свого засаленого капшука і запропонував грати далі. А в міщан — ні бажання, ні грошей. Попрощався селянин, рушає з шинку, а на прощання питає
— То коли ще будете грати? Я також прийду. Міщанам — мов позакладало.

РОБОТА З ГОЛОВОЮ

1653. Привіз селянин адвокатові до міста трухлявих дров і зажадав за них три талери. Адвокатові здалося, що це забагато.


— Пане,— каже йому селянин,— а за той малесенький папірець, що ви мені писали, я заплатив два талери і шістнадцять срібних!
— То ж зовсім інше! — пояснює адвокат.— То ж робота з головою. А селянин
— Пане! Чи не думаєте ви, що мої два волики привезли оті дрова, маючи тільки хвости?! Вони теж працювали з головами.

РІЗНИК І ПЕКАР

1654. Різник


— Помагай біг, друже! Знаєш, звідки йду?
— Ні.
— Просто з твоєї крамниці, де за чотири срібних купив собі буханець хліба.
— А де він у тебе?
— Та ось, у кишені лейбика.
І пішов різник далі, посміхаючись. Пекар мусить знати, які малі його буханці.
А той запам'ятав дошкульний сміх різника і вирішив віддячити. Невдовзі нагода трапилася. Зустрів різника й каже
— Помагай біг, друже! Знаєш, звідки йду?
— Ні.
— Та просто з твоєї крамниці, купив собі волячу голову.
— Де ж вона?
— Під моїм капелюхом!

ПАНСЬКА КОРОВА

1655. Прийшов бідний селянин до панського управителя


— Пане управителю, побив би мене грім, таке нещастя сталося! Моя корова побола одну з ваших корів, та так невдало, що та здохла.
— Що! — закричав розлютований управитель.— Мусиш купити мені іншу, та не гіршу од тої!
Селянин на це
— Ой, пане управителю! Не так воно було. Я все переплутав. Сталося навпаки! Ваша корова мою побола! Та я спокійний, ви мені другу купите!
— Е, ні,— відповів управитель,— то вже щось зовсім інше! Твоя корова мала панській корові дати дорогу.

Каталог: download
download -> Програма для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку з навчанням українською мовою
download -> Дорогий друже! Вітаємо тебе з новим шкільним роком!
download -> Охорона природи в Україні
download -> Конспект заняття гуртка "Чарівний ланцюжок" на тему "Бабусині вишиванки"
download -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
download -> О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл
download -> Післямова


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка